Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 28.01.2019 року у справі №382/797/18
Ухвала КЦС ВП від 20.12.2018 року у справі №382/797/18

Постанова

Іменем України

27 травня 2020 року

м. Київ

справа № 382/797/18

провадження № 61-15817св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Штелик С. П. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Сімоненко В. М.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» на ухвалу Київського апеляційного суду в складі судді Пікуль А. А. від 22 травня 2019 року,

В С Т А Н О В И В :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2018 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - банк, ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов обґрунтовано тим, що відповідно до укладеного договору від 25 липня 2008 року відповідач отримав кредит у розмірі 4 000 грн у формі встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,80 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. В зв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на 30 квітня 2018 року має заборгованість у загальному розмірі 81 062,29 грн, яка яку банк просив стягнути з відповідача.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Яготинського районного суду Київської області від 14 вересня 2018 року в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.

Вчинені позивачем дії щодо оскарження рішення суду першої інстанції

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, у жовтні 2018 року банк подав апеляційну скаргу на указане судове рішення.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 19 листопада 2018 року апеляційну скаргу Литвиненко О. Л., що діє в інтересах ПАТ КБ «ПриватБанк», на заочне рішення Яготинського районного суду Київської області від 14 вересня 2018 року визнано неподаною та повернуто особі, яка її подала.

Постановою Верховного Суду від 06 лютого 2019 року касаційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено. Ухвалу Київського апеляційного суду від 19 листопада 2018 року скасовано. Передано справу на новий розгляд до Київського апеляційного суду.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 22 квітня 2019 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» на заочне рішення Яготинського районного суду Київської області від 14 вересня 2018 року залишено без руху. Роз`яснено представнику банку, що недоліки апеляційної скарги необхідно усунути (сплатити судовий збір та надати оригінал документу, що підтверджує сплату судового збору) протягом п`яти днів з дня отримання копії цієї ухвали. Попереджено представника банку, що у разі невиправлення у визначений судом термін недоліків апеляційної скарги, апеляційна скарга буде вважатись неподаною і повернута.

Короткий зміст оскарженого судового рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Київського апеляційного суду від 22 травня 2019 року апеляційну скаргу АК КБ «ПриватБанк» на заочне рішення Яготинського районного суду Київської області від 14 вересня 2018 року у даній справі повернуто як неподану.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що Київський апеляційний суд ухвалою від 22 квітня 2019 року залишив апеляційну скаргу без руху. Указаною ухвалою суд встановив, що відповідно до доданої до апеляційної скарги копії платіжного доручення № PROM5BRTFZ від 05 жовтня 2018 року судовий збір у розмірі 2643 грн 20 коп. сплачений на реквізити Апеляційного суду Київської області (рахунок отримувача: 34311206080080). Однак, Апеляційний суд Київської області не здійснює правосуддя з 03 жовтня 2018 року. З огляду на наведені обставини апеляційний суд в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху зазначив, що представнику позивача необхідно сплатити судовий збір в розмірі 2643 грн відповідно до реквізитів Київського апеляційного суду щодо сплати судового збору: Рахунок отримувача: 34311206080024; Отримувач коштів: УК у Солом. р-ні/Соломян. р-н/22030101; Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 42258617, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Код банку отримувача (МФО): 899998; код класифікації доходів бюджету: 22030101; Код ЄДРПОУ суду:42258617, Адреса суду: м. Київ, вул. Солом`янська 2-а. Наслідки невиконання вимог суду скаржнику було роз`яснено. 17 травня 2019 року до суду надійшла заява АТ КБ «ПриватБанк» про усунення недоліків апеляційної скарги з доданим до неї дублікатом платіжного доручення № PROM5BRTFZ від 05 жовтня 2018 року, відповідно до якого судовий збір у розмірі 2643 грн 20 коп. сплачений на реквізити Апеляційного суду Київської області (рахунок отримувача: 34311206080080). Тобто, представник банку не виконав вимог, зазначених в ухвалі Київського апеляційного суду від 22 квітня 2019 року, не сплатив судовий збір на вірні реквізити, а надав суду те ж саме платіжне доручення, що не свідчить про усунення недоліків апеляційної скарги та позбавляє суд можливості прийняти скаргу до розгляду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2019 року до Верховного Суду, АТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати оскаржене судове рішення та направити справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанцій, на думку скаржника, не повно дослідив надані банком докази сплати судового збору та дійшов помилкових висновків про визнання апеляційної скарги неподаною і її повернення. Банк надав апеляційному суду докази оплати судового збору за розгляд апеляційної скарги. Апеляційний суд зловживає своїми процесуальними правами.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 20 вересня 2019 року поновлено АТ КБ «Приватбанк» строк на касаційне оскарження ухвали Київського апеляційного суду від 22 травня 2019 року. Відкрито касаційне провадження у даній справі. Витребувано справу із суду першої інстанції.

У жовтні 2019 року справу передано судді-доповідачу.

Обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що заочним рішенням Яготинського районного суду Київської області від 14 вересня 2018 року в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, у жовтні 2018 року банк подав апеляційну скаргу на указане судове рішення.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 19 листопада 2018 року апеляційну скаргу Литвиненко О. Л., що діє в інтересах ПАТ КБ «ПриватБанк», на заочне рішення Яготинського районного суду Київської області від 14 вересня 2018 року визнано неподаною та повернуто особі, яка її подала, оскільки судовий збір за розгляд апеляційної скарги необхідно було сплатити на рахунок Київського апеляційного суду, а не на рахунок Апеляційного суду Київської області, що помилково було вчинено банком, а також у зв`язку із тим, що представник банку, який склав апеляційну скаргу, не мав статус адвоката або керівника банку.

Постановою Верховного Суду від 06 лютого 2019 року касаційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено. Ухвалу Київського апеляційного суду від 19 листопада 2018 року скасовано. Передано справу на новий розгляд до Київського апеляційного суду, у зв`язку із тим, що представник банку, який склав апеляційну скаргу, мав право на її подання.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 22 квітня 2019 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» на заочне рішення Яготинського районного суду Київської області від 14 вересня 2018 року залишено без руху, оскільки судовий збір за розгляд апеляційної скарги необхідно було сплатити на рахунок Київського апеляційного суду, а не на рахунок Апеляційного суду Київської області, що помилково було вчинено банком.

Представнику банку було роз`яснено, що недоліки апеляційної скарги необхідно усунути (сплатити судовий збір та надати оригінал документу, що підтверджує сплату судового збору) протягом п`яти днів з дня отримання копії цієї ухвали. Попереджено представника банку, що у разі невиправлення у визначений судом термін недоліків апеляційної скарги, така скарга буде вважатись неподаною і повернута.

17 травня 2019 року до суду апеляційної інстанції надійшла заява АТ КБ «ПриватБанк» про усунення недоліків апеляційної скарги з доданим до неї дублікатом платіжного доручення № PROM5BRTFZ від 05 жовтня 2018 року, відповідно до якого судовий збір у розмірі 2643 грн 20 коп., сплачений помилково на реквізити Апеляційного суду Київської області (рахунок отримувача: 34311206080080).

Апеляційний суд установив, що представник банку не виконав вимог, зазначених в ухвалі Київського апеляційного суду від 22 квітня 2019 року, не сплатив судовий збір на вірні реквізити, а повторно надав суду те ж саме платіжне доручення про сплату судового збору за невірними реквізитами.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

08 лютого 2020 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX (далі - Закон від 15 січня 2020 року № 460-IX).

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права

Частиною другою статті 357 ЦПК України визначено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.

Відповідно до частини шостої статті 357 ЦПК України, питання про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вирішує протягом п`яти днів з дня надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Апеляційний суд в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху зазначив, що представнику позивача необхідно сплатити судовий збір в розмірі 2643 грн відповідно до реквізитів Київського апеляційного суду щодо сплати судового збору: Рахунок отримувача: 34311206080024; Отримувач коштів: УК у Солом. р-ні/Соломян. р-н/22030101; Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 42258617, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Код банку отримувача (МФО): 899998; код класифікації доходів бюджету: 22030101; Код ЄДРПОУ суду:42258617, Адреса суду: м. Київ, вул. Солом`янська 2-а.

Наслідки невиконання вимог суду скаржнику було роз`яснено.

17 травня 2019 року до суду надійшла заява АТ КБ «ПриватБанк» про усунення недоліків апеляційної скарги з доданим до неї дублікатом платіжного доручення № PROM5BRTFZ від 05 жовтня 2018 року, відповідно до якого судовий збір у розмірі 2643 грн 20 коп. помилково сплачено на реквізити Апеляційного суду Київської області (рахунок отримувача: 34311206080080).

Отже, вимоги ухвали апеляційного суду від 22 квітня 2019 року про залишення апеляційної скарги без руху не виконано.

Таким чином, висновки суду апеляційної інстанції відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону та узгоджуються з нормами права, які судом правильно застосовані, оскільки представник банку не виконав вимог, зазначених в ухвалі Київського апеляційного суду від 22 квітня 2019 року, не сплатив судовий збір на вірні реквізити, а надав суду те ж саме платіжне доручення, що не свідчить про усунення недоліків апеляційної скарги та позбавило суд можливості прийняти скаргу до розгляду.

Доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають, фактично стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод представлено право на суд, разом із правом на доступ до суду. Між тим, Європейський суд з прав людини у рішенні від 18 лютого 2011 року у справі «Мушта проти України» зазначив, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.

У рішенні від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») Європейський суд з прав людини вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах.

Таку ж правову позицію Верховний Суд висловив у постанові від 18 вересня 2019 року у справі справа № 601/1721/17-ц (провадження № 61-6993св19) та інших подібних постановах.

Доводи касаційної скарги про сплату банком судового збору за вірними реквізитами є неспроможними. Так, 05 червня 2019 року АТ КБ «ПриватБанк» подало заяву про усунення недоліків апеляційної скарги та надало платіжне доручення про сплату судового збору на реквізити Київського апеляційного суду.

Однак, виконання банком вимог суду про сплату судового збору поза межами строків, визначених апеляційним судом і після повернення апеляційної скарги як неподаної оскарженою ухвалою не є належним виконанням законних вимог апеляційного суду, визначених в ухвалі про залишення скарги без руху від 22 квітня 2019 року.

З травня 2019 року банк знав про недоліки апеляційної скарги, однак неодноразово надавав апеляційному суду докази сплати судового збору за невірними реквізитами, що правомірно стало підставою для повернення відповідної апеляційної скарги як неподаної.

Крім того, повернення позовної заяви (апеляційної скарги) не перешкоджає повторному зверненню із заявою (скаргою) до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви (скарги) (частина сьома статті 357 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги в їх сукупності зводяться до незгоди із висновками суду, невірного розуміння скаржником вимог чинного законодавства та власного тлумачення характеру спірних правовідносин. Такі доводи оцінені судом апеляційної інстанції та не знайшли свого підтвердження.

Згідно вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Оскаржене судове рішення містить вичерпні висновки, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення питання щодо прийняття апеляційної скарги, та обґрунтування щодо доводів сторін, що є складовою вимогою частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Згідно із частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З урахуванням викладеного та керуючись статтями 400, 401, 415 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 22 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. П. Штелик

А. А. Калараш

В. М. Сімоненко