Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 08.07.2018 року у справі №304/1209/17

Постанова

Іменем України

27 травня 2020 року

м. Київ

справа № 304/1209/17-ц

провадження № 61-36118св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю.,Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

третя особа - приватний нотаріус Великоберезнянського нотаріального округу Чурей Алла Василівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» на рішення Перечинського районного суду Закарпатської області від 23 листопада 2017 року в складі судді Чепурнова В. О. та постанову Апеляційного суду Закарпатської області від 19 квітня 2018 року в складі колегії суддів: Собослой Г. Г., Готра Т. Ю., Куштан Б. П.,

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2017 року публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк» (далі - ПАТ АБ «Укргазбанк»)звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Великоберезнянського нотаріального округу Чурей А. В., про визнання правочину недійсним.

На обґрунтування позову зазначало, що 03 липня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством акціонерним банком «Укргазбанк» (далі - ВАТ АБ «Укргазбанк», банк), правонаступником якого є ПАТ АБ «Укргазбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «МедСервіс» (далі - ТОВ «МедСервіс») був укладений кредитний договір №07/08-кл, за умовами якого позичальникові було видано 3 108 600,00 грн кредитних коштів.

На забезпечення виконання зобов`язань за цим договором 03 липня 2008 року між банком та ОСОБА_1 було укладено договір поруки № 07/08-кл-03, відповідно до умов якого останній на добровільних засадах взяв на себе зобов`язання перед банком відповідати за борговими зобов`язаннями позичальника, які виникають з умов кредитного договору.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 березня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 21 грудня 2015 року, у цивільній справі за позовом ПАТ АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» 3 429 931,88 грн заборгованості за цим кредитним договором.

13 січня 2016 року ПАТ АБ «Укргазбанк» отримало виконавчий лист, який 17 лютого 2016 року пред`явило до виконання. Водночас банком додатково подано відомості, що боржник ОСОБА_1 володіє нерухомим майном, а саме житловим будинком в урочищі «Шипот» Перечинського району. Проте , в процесі виконавчого провадження з`ясувалося, що підстави для опису та накладення арешту на вказане майно відсутні, так як боржник на підставі договору дарування від 12 лютого 2016 року здійснив відчуження цього майна у власність відповідача ОСОБА_2 .

Оскільки, у позивача є всі підстави вважати, що відповідач ОСОБА_1 уклав з ОСОБА_2 фіктивний договір дарування належного йому житлового будинку з метою приховування від виконання в майбутньому за рахунок належного йому рухомого та нерухомого майна вищевказаного рішення суду про стягнення заборгованості, тому просив визнати недійсним з моменту його вчинення договір дарування житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 12 лютого 2016 року між відповідачами, посвідчений приватним нотаріусом Великоберезнянського районного нотаріального округу Чурей А. В. та зареєстрований в реєстрі за № 112.

Короткий зміст рішень судів першої та інстанції інстанцій

Рішенням Перечинського районного суду Закарпатської області від 23 листопада 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Закарпатської області від 19 квітня 2018 року, у задоволенні позову ПАТ АБ «Укргазбанк» відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що перед посвідченням оспорюваного договору дарування у відповідності до статті 55 Закону України «Про нотаріат», пунктів 2.1., 2.2. та 2.4. пункту 2 глави 2 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, нотаріусом за допомогою відповідних державних реєстрів, перевірено відсутність заборони відчуження (арешту) та відсутність реєстрації іпотеки як за суб`єктом (дарувальником), так і за об`єктом (нерухомим майном), відсутність податкової застави у дарувальника. Тобто на момент посвідчення договору дарування спірної нежитлової будівлі були відсутні будь-які зареєстровані обтяження та іпотека на вказане майно, що підтверджується відповідними витягами та інформаційними довідками, які знаходяться у справі нотаріуса. Отже, відповідач ОСОБА_1 міг вільно без будь-яких обмежень розпоряджатися належним йому на праві власності майном.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2018 рокуПАТ АБ «Укргазбанк» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права,просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій не надано належної оцінки тому факту, що відповідач ОСОБА_1 на момент укладення оспорюваного правочину мав перед банком та продовжує мати невирішені боргові зобов`язання за кредитним договором від 03 липня 2008 року № 07/08-кл як поручитель, що підтверджується судовим рішенням, яке набрало законної сили. Як наслідок це призвело до неправильного застосування цими судами норм матеріального права щодо наявності чи відсутності порушення прав позивача оспорюваним правочином.

Крім того, заявник посилається у касаційні скарзі на те, що судами першої та апеляційної інстанцій не надано належної оцінки тому факту за яких обставин, коли та з ким відповідачем ОСОБА_1 укладено оспорюваний договір дарування нежитлової будівлі (частини ферми) і тому факту, які наміри мали відповідачі, укладаючи оспорюваний правочин, що в результаті призвело до помилкових висновків суду щодо оцінки фіктивності правочину.

Також заявник зазначав, що судами не надано належної оцінки нормам закону, якими визначаються ознаки фіктивності правочину, та висновкам Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, зокрема, викладених у постанові від 19 жовтня 2016 року № 6-1873цс16.

Відзив на касаційну скаргу не подано.

Фактичні обставини справи встановлені судами

Судами встановлено, що 03 липня 2008 року між ВАТ АБ «Укргазбанк» та ТОВ «МедСервіс» був укладений кредитний договір № 07/08-кл, згідно якого позичальникові було видано 3 000 000,00 грн кредитних коштів.

З метою забезпечення виконання зобов`язань ТОВ «МедСервіс» за цим договором між банком та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір поруки від 03 липня 2008 року № 07/08-кл-03, відповідно до умов якого останній на добровільних засадах взяв на себе зобов`язання перед банком відповідати за борговими зобов`язаннями позичальника, які виникають з умов кредитного договору № 07/08-кл.

Також встановлено, що в забезпечення виконання кредитного договору між позивачем та ТОВ «МедСервіс» того ж дня був укладений договір іпотеки (без оформлення заставної № 07/08-кл-01), згідно з умовами якого для забезпечення зобов`язань за цим договором позивачем прийнято першу чергу та другу чергу реконструкції з добудовою та влаштуванням мансарди, аптека площею 79,8 кв. м, медичний центр площею 252, 4 кв. м, всього загальною площею 332,2 кв. м., які знаходяться у АДРЕСА_2 , ринковою вартістю 1 940 000,00 гривень, земельну ділянку, несільськогосподарського призначення площею 0,0522 га, яка надана для іншої комерційної діяльності, яка знаходиться у АДРЕСА_2 , ринковою вартістю 2 407 600,00 грн. Загальна вартість об`єкту іпотеки становить 4 347 600,00 грн. Об`єкт іпотеки належить майновому поручителю ТОВ «Денс».

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 березня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 21 грудня 2015 року, у цивільній справі за позовом ПАТ АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» 3 429 931,88 грн заборгованості за цим кредитним договором.

13 січня 2016 року ПАТ АБ «Укргазбанк» отримало виконавчий лист, який 17 лютого 2016 року пред`явило до виконання.

10 березня 2016 року на підставі цього виконавчого листа старшим державним виконавцем районного відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції Гусєвим О. О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

12 лютого 2016 року відповідач ОСОБА_1 на підставі договору дарування відчужив відповідачеві ОСОБА_2 житлове майно, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , який було нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Великоберезнянського районного нотаріального округу Чурей А. В. та зареєстровано в реєстрі за № 112.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені у статті 203 ЦК України. Підстави недійсності правочину визначені у статті 215 ЦК України.

На час звернення з позовом частиною другою статті 11 ЦПК України передбачався принцип диспозитивності, згідно з яким особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У контексті статті 31 ЦПК України у зазначеній редакції саме позивач наділений правом визначення та зміни предмета та підстави позову. Обмеження щодо реалізації цих прав визначаються на певній стадії розгляду справи.

Згідно зі статтею 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

За змістом частини п`ятої статті 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до змісту статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.

Саме такі правові висновки зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19), де вказано про неправильність застосування судами попередніх інстанцій статей 203, 215, 234 ЦК України у спорах, що виникли із договорів дарування нерухомого майна, укладених сторонами, які є близькими родичами, без перевірки, чи передбачали ці сторони реальне настання правових наслідків, обумовлених спірними правочинами; чи направлені дії сторін договорів на фіктивний перехід права власності на нерухоме майно до близького родича з метою приховати це майно від виконання в майбутньому за його рахунок судового рішення про стягнення грошових коштів, зокрема чи продовжував дарувальник фактично володіти та користуватися цим майном.

Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаний, така протизаконна ціль, як укладення особою договору дарування майна зі своїм родичем з метою приховання цього майна від конфіскації чи звернення стягнення на вказане майно в рахунок погашення боргу, свідчить, що його правова мета є іншою, ніж та, що безпосередньо передбачена правочином (реальне безоплатне передання майна у власність іншій особі), а тому цей правочин є фіктивним і може бути визнаний судом недійсним.

Вирішуючи спір по суті позовних вимог, суд першої інстанції, не визначився належним чином з характером спірних правовідносин, не встановив у повному обсязі фактичних обставин справи, що мають суттєве значення для її вирішення, не надав належної оцінки наданим сторонами доказів у їх сукупності та дійшов помилкового висновку про відмову у позові.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції залишив поза увагою, що оспорюваний правочин не був спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, адже встановлені обставини свідчать про умисел обох сторін правочину приховати справжні наміри учасників правочину, а саме виведення нерухомості з власності позивача без отримання оплати за це майно під час існування майнового спору за участю позивача як одного із солідарних боржників у цьому спорі, з метою уникнути виконання відповідного грошового зобов`язання.

Поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що відповідачеві ОСОБА_1 було відомо про набрання рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 березня 2015 року у цивільній справі за позовом ПАТ АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором законної сили 21 грудня 2015 року, адже його представник брав участь у розгляді справи в Апеляційному суді Закарпатської області під час розгляду його апеляційної скарги на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 березня 2015 року, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» 3 429 931,88 грн заборгованості за кредитним договором.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд, погодився з висновками суду першої інстанції, зауваживши, що зобов`язання за кредитним договором ТОВ «МедСервіс», за яким боржник ОСОБА_1 виступив поручителем, припинилось.

При цьому апеляційний суд не взяв до уваги, що факт ліквідації боржника не має правового значення для виконання поручителем судового рішення, адже таке рішення набрало законної сили до такої ліквідації та підлягає обов`язковому виконанню.

Суд апеляційної інстанції, належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги, в рішенні не зазначив конкретні обставини і факти, що спростовують такі доводи, і залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Частинами першою, третьою статті 412 ЦПК України установлено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково й ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Таким чином, судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій не відповідають зазначеним правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, а суди, вирішуючи спір, неправильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, що призвело до неправильного його розгляду, що в силу вимог статті 412 ЦПК України є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень та ухвалення нового рішення про задоволення позову.

Щодо розподілу судових витрат

Згідно із частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційну скаргу ПАТ АБ «Укргазбанк» задоволено та постановлено нове рішення про задоволення позову, то з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» необхідно стягнути судовий збір, який останнє сплатило за подання позовної заяви у розмірі 1 600,00 грн, за подання апеляційної скарги у розмірі 1760,00 грн, та за подання касаційної скарги у розмірі 3 200,00 грн, що підтверджується відповідними квитанціями, в загальному розмірі 6560,00 грн.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 412 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» задовольнити.

Рішення Перечинського районного суду Закарпатської області від 23 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Закарпатської області від 19 квітня 2018 року скасувати.

Позов публічного акціонерного товариства акціонерного банка «Укргазбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Великоберезнянського нотаріального округу Закарпатської області Чурей Алла Василівна, про визнання правочину недійсним, задовольнити.

Визнати недійсним з моменту його вчинення договір дарування житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 12 лютого 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Великоберезнянського районного нотаріального округу Чурей Аллою Василівною та зареєстрований в реєстрі за № 112.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» (код ЄДРПОУ - 23697280) судовий збір за подання позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг по 3280,00 грн з кожного.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасовані або визнанні нечинними рішення, постанови та ухвали суду першої або апеляційної інстанції втрачають законну силу та у подальшому виконанню не підлягають.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: С. Ю. Бурлаков

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун