Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 14.04.2019 року у справі №601/1721/17

Постанова

Іменем України

18 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 601/1721/17-ц

провадження № 61-6993св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Кривцової Г. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

відповідач - публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк",

третя особа - ОСОБА_3,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", третя особа - ОСОБА_3, про припинення договорів поруки за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 26 лютого 2019 рокуу складі колегії суддів: Міщія О. Я., Ткача З. Є., Шевчук Г. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк"), третя особа - ОСОБА_3, про припинення договору поруки від 27 лютого 2008 року № 770/15-456, укладеного між ПАТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_2, договору поруки від 27 лютого 2008 року № 770/15-454, укладеного між ПАТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 29 листопада 2018 року у складі судді Білосевич Г. С. у задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено.

Скасовано заходи забезпечення позову, встановленні ухвалою Кременецького районного суду Тернопільської області від 20 лютого 2018 року.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив із того, що судом не встановлено фактів, а позивачами не надано доказів на підтвердження того, що банком порушено шестимісячний строк для пред'явлення вимог до поручителів, передбачений частиною 4 статті 559 ЦК України, що є підставою для припинення договору поруки, оскільки Дніпровським районним судом м. Києва видано виконавчий лист від 28 вересня 2010 року про солідарне стягнення з ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором від 27 лютого 2008 року № 770/9-635. Посилання позивачів на те, що їм не було відомо про зміну процентної ставки, спростовується наявними у матеріалах справи додатковими угодами від 09 вересня 2008 року № 1 до спірних договорів поруки, що підписані сторонами.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 26 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 29 листопада 2018 року визнано неподаною та повернуто заявникам.

Апеляційний суд, визнаючи неподаною та повертаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2, виходив із того, що заявниками не виконано вимоги ухвали апеляційного суду від 28 січня 2019 року про залишення апеляційної скарги без руху, а саме не сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги. При цьому підстави для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору відсутні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У квітні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив скасувати ухвалу апеляційного суду, направити справу на розгляд до суду апеляційної інстанції.

ОСОБА_2 судове рішення апеляційного суду не оскаржила.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 11 травня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано цивільну справу № 601/1721/17-ц з Кременецького районного суду Тернопільської області.

У травні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що він та його сім'я не працюють, тому не можгли сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги. Доказом є те, що він постійно оформляв допомогу на утримання сім'ї, довідки про отримання пенсії, довідки з податкової про суми доходу, що підтверджують його недостатній майновий стан для сплати судового збору. Тобто сума його пенсії недостатня для нормального існування, а тому сума судового збору є такою, що не дозволяє йому провести її оплату. Отже, суд апеляційної інстанції прийняв рішення про повернення апеляційної скарги з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до постановлення ним незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, порушуючи право позивача на оскарження судового рішення, гарантоване Конституцією України.

Відзив на касаційну скаргу учасники справи до суду не подали

Фактичні обставини справи, встановлені судами

11 січня 2019 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з апеляційною скаргою на рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 29 листопада 2018 року.

Ухвалою судді Тернопільського апеляційного суду від 28 січня 2019 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення його від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 29 листопада 2018 року відмовлено, мотивувавши це тим, що заявник не надав доказів, які б надавали підстави для звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги. Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 залишено без руху, надано строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення їм ухвали, для сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1 920 грн. Роз'яснено, що вказана сума судового збору може бути оплачена одним платіжним документом.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 отримали копію ухвали про усунення недоліків 01 лютого 2019 року.

11 лютого 2019 року ОСОБА_1 подав заяву, до якої долучив довідку, видану Кременецьким об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Тернопільської області від 07 лютого 2019 року № 215, згідно з якою він знаходиться на обліку в управлінні пенсійного фонду і отримує пенсію по інвалідності, розмір отриманої ОСОБА_1 пенсії за друге півріччя 2018 року, тобто за 6 місяців з серпня по січень 2018 року, становить 8 802 грн.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що ухвалу апеляційного суду постановлено з дотриманням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Частиною 2 статті 357 ЦПК України визначено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених Частиною 2 статті 357 ЦПК України, застосовуються положення Частиною 2 статті 357 ЦПК України.

Відповідно до частини 6 статті 357 ЦПК України, питання про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вирішує протягом п'яти днів з дня надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Так, довідка, видана Кременецьким об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Тернопільської області від 07 лютого 2019 року № 215, не містить даних про отриманий ОСОБА_1 дохід за попередній календарний рік, що не дає підстав для звільнення його від сплати судового збору.

Отже, вимоги ухвали апеляційного суду від 28 січня 2019 рокупро залишення апеляційної скарги без руху не виконано.

Таким чином, висновки суду апеляційної інстанції відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону та узгоджуються з нормами права, які судом правильно застосовані, оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не виконали вимоги ухвали апеляційного суду про залишення апеляційної скарги без руху.

Доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають, фактично стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод представлено право на суд, разом із правом на доступ до суду. Між тим, Європейський суд з прав людини у рішенні від 18 лютого 2011 року у справі "Мушта проти України" зазначив, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.

У рішенні від 19 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі" ("Kreuz v.

Poland") Європейський суд з прав людини вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах.

Отже, доводи про відсутність можливості сплати коштів самі по собі не можуть бути підставою для звільнення від сплати судового збору, оскільки заявник має не лише навести обставини, які свідчать про його скрутне матеріальне становище, але й подати до суду відповідні докази.

Таку ж правову позицію Верховний Суд висловив у постанові від 15 листопада 2018 року у справі № 359/11691/15-ц (провадження № 61-34680св18).

Крім того, повернення позовної заяви (апеляційної скарги) не перешкоджає повторному зверненню із заявою (скаргою) до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви (скарги) (частина 7 статті 357 ЦПК України).

З огляду на викладене, Верховний Суд, враховуючи обставини, з яких виник спір, дійшов висновку про відсутність порушення норм процесуального права апеляційним судом, який з дотриманням вимог процесуального закону визнав неподаною і повернув апеляційну скаргу особам, які її подали.

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палатиКасаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 26 лютого 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

Б. І. Гулько

Г. В. Кривцова