Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 29.08.2019 року у справі №522/23569/15Ц

Постанова

Іменем України

18 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 522/23569/15-ц

провадження № 61-29909св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Кривцової Г. В., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: виконавчий комітет Одеської міської ради в особі Одеського міського голови Труханова Геннадія Леонідовича, Приморська районна адміністрація Одеської міської ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу виконавчого комітету Одеської міської ради на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 січня 2017 року у складі судді Кічмаренка С. М. та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 12 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Цюри Т. В., Сегеди С. М., Кононенко Н. А.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до виконавчого комітету Одеської міської ради в особі Одеського міського голови Труханова Г.

Л., Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про надання житлового приміщення.

Позовна заява мотивована тим, що він є власником квартири АДРЕСА_1. Зазначений будинок знаходиться в аварійному стані та непридатному для проживання, належна йому квартира загрожує обвалом.

З 2011 року він перебуває на квартирному обліку в Приморській районній адміністрації Одеської міської ради як такий, що потребує покращення житлових умов під № 1997. При цьому відповідачі ухиляються від надання йому тимчасового житлового приміщення на період проведення капітального ремонту будинку.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1, уточнивши позовні вимоги, просив суд: зобов'язати виконавчий комітет Одеської міської ради прийняти рішення про позачергове виділення йому житлової площі у межах, визначених законодавством, із комунального житлового фонду у зв'язку з загрозою раптового обвалу квартири АДРЕСА_1 на період до закінчення капітального ремонту квартири АДРЕСА_1; зобов'язати Приморську районну адміністрацію Одеської міської ради на підставі рішення виконавчого комітету Одеської міської ради про позачергове виділення йому житлової площі у межах, визначених законодавством, із комунального житлового фонду, видати ордер на його ім'я для вселення в інше житлове приміщення на період до закінчення капітального ремонту квартири АДРЕСА_1.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 10 січня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Зобов'язановиконавчий комітет Одеської міської ради прийняти рішення про позачергове виділення ОСОБА_1 житлової площі у межах, визначених законодавством, із комунального житлового фонду у зв'язку із загрозою раптового обвалення квартири АДРЕСА_1 на період до закінчення капітального ремонту квартири АДРЕСА_1.

Зобов'язаноПриморську районну адміністрацію Одеської міської ради на підставі рішення виконавчого комітету Одеської міської ради про позачергове виділення ОСОБА_1 житлової площі у межах, визначених законодавством, із комунального житлового фонду, видати ордер на його ім'я для вселення в інше житлове приміщення на період до закінчення капітального ремонту квартири АДРЕСА_1.

Задовольняючи позов ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що будинок АДРЕСА_1 потребує проведення ремонту у зв'язку із загрозою раптового обвалення квартири. При цьому якщо будинок (жиле приміщення) загрожує обвалом, громадянам, виселюваним з цього будинку (жилого приміщення), інше благоустроєне жиле приміщення залежно від належності будинку надається виконавчим комітетом місцевої Ради народних депутатів чи державною, кооперативною або іншою громадською організацією, а в разі неможливості надання жилого приміщення цією організацією - виконавчим комітетом місцевої Ради народних депутатів.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 12 вересня 2017 року апеляційну скаргу виконавчого комітету Одеської міської ради відхилено.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 січня 2017 року залишено без змін.

Апеляційний суд, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, погодився з висновком районногосуду і зазначив, що відповідно до наданих сторонами доказів судом першої інстанції зроблено правильний висновок, що будинок АДРЕСА_1 знаходиться в аварійному та непридатному для проживання стані, у зв'язку з чим ОСОБА_1 підлягає позачергове виділення житлової площі у межах, визначених законодавством, із комунального житлового фонду на період до закінчення капітального ремонту квартири АДРЕСА_1.

При цьому суд першої інстанції розглянув справу у межах заявлених вимог та на підставі наданих сторонами доказів, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2017 року виконавчий комітет Одеської міської ради подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У пункті 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою виконавчого комітету Одеської міської ради в указаній справі, витребувано цивільну справу № 522/23569/15-ц з Приморського районного суду м.

Одеси.

Зупинено виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 січня 2017 року та ухвали Апеляційного суду Одеської області від 12 вересня 2017 року до закінчення касаційного провадження.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У січні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

У червні 2019 року згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу призначено судді-доповідачеві.

Ухвалою Верховного Суду від 28 серпня 2019 року справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Одеської міської ради в особі Одеського міського голови Труханова Г. Л., Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про надання житлового приміщення призначено до розгляду в складі колегії з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційна скарга виконавчого комітету Одеської міської ради мотивована тим, що суди застосували до спірних відносин положення статей 110, 112 ЖК УРСР, відповідно до яких передбачено надання житла при виселенні у випадках загрози обвалу, знесення будинку та переобладнання будинку в нежилий. Отже, статті 110, 112 ЖК УРСР стосуються надання житла безстроково, оскільки при знесенні будинку та при переобладнанні будинку в нежилий, тимчасове відселення неможливо. Щодо загрози обвалу будинку АДРЕСА_1, то судами такий факт не досліджувався та не був установлений.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 10 січня 2017 року встановлено лише, що вказаний будинок відноситься до старих і потребує проведення ремонту, тому суди допустили неправильне застосування норм матеріального права.

Громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов'язані забезпечувати його схоронність, проводити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку при домову територію. Сам позивач, як власник належної йому квартири, зобов'язаний забезпечувати її належний технічний стан, проводити відповідні ремонтні роботи тощо (частина 1 стаття 151 ЖК УРСР).

Згідно з статтею 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, суд зобов'язав виконавчий комітет Одеської міської ради та Приморську районну адміністрацію Одеської міської ради провести відселення позивача на час ремонту, не врахувавши, що обстеження стану квартири позивача компетентною комісією не проводилося, рішення про проведення ремонту не приймалося, кошти на такий ремонт не виділялися тощо. Оскільки квартира належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, то відповідно до норм цивільного та житлового законодавства саме він зобов'язаний дбати про її належний технічний стан, зокрема, шляхом проведення поточного або капітального ремонту.

Відзив на касаційну скаргу учасники справи до суду не подали.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є власником квартири АДРЕСА_1.

Згідно з довідкою (виписка із домової книги про склад сім'ї та реєстрацію) ОСОБА_1 зареєстрований у зазначеній квартирі з 1999 року як відповідальна особа. Інші особи не зареєстровані.

Приморська районна адміністрація Одеської міської ради листом від 19 березня 2015 року № П-382/3 повідомила про неможливість виконати ремонтні роботи за рахунок комунального підприємства "Житлово-комунальний сервіс "Порто-Франківський", вирішення питання можливо при виділенні коштів бюджетного фінансування на цей об'єкт.

Відповідно до листа комунального підприємства "Житлово-комунальний сервіс "Порто-Франківський" від 06 траня 2015 року № П-365/19 будинок АДРЕСА_1 згідно з рішенням виконавчого комітету від 20 грудня 1985 року № 698 значиться у списках старих.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 21 травня 2015 року, яке набрало законної сили, встановлено, що відповідно до технічного висновку Державного науково-дослідного та проектно-вишукувального інституту "НИИПРОЕКОНСТРУКЦИЯ", 22 липня 2013 року в частині лівоворотнього флігеля в капітальній стіні квартири АДРЕСА_1 відбувся розрив "маяків", встановлених у різні роки, зі значним розширенням тріщин. У будівлі необхідно проводити протиаварійні заходи та інше.

Управлінням інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя вживались дії щодо капітального ремонту аварійної квартири АДРЕСА_1 щодо здійснення реалізації заходів з капітального ремонту квартири. Проте відсутня домовленість про допуск техніки на внутрішню дворову територію будинку.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно з положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга виконавчого комітету Одеської міської ради підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У частинах 1 і 2 статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Частиною 1 статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України, частини 1 статті 3 ЦПК України, 2004 року, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Постановою Ради Міністрів Української РСР від 26 квітня 1984 року № 189 затверджено Положення про порядок обстеження стану жилих будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним і технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними для проживання (далі - Положення № 189).

Пунктом 5 Положення № 189 передбачено, що якщо під час обстеження стану жилих будинків буде виявлено невідповідність санітарним і технічним вимогам цих будинків (жилих приміщень), яку можливо і доцільно усунути шляхом проведення капітального ремонту, житлово-експлуатаційна організація вирішує в установленому порядку питання про проведення такого ремонту.

При цьому громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов'язані забезпечувати його схоронність, проводити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку при домову територію (частина 1 стаття 151 ЖК УРСР).

Згідно з статтею 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, сам позивач, як власник належної йому квартири, зобов'язаний забезпечувати її належний технічний стан, проводити відповідні ремонтні роботи тощо.

Разом з тим, пунктом 5 Положення № 189 також передбачено, щоу разі неможливості або недоцільності проведення капітального ремонту житлово-експлуатаційна організація вносить до виконкому районної, міської, районної у місті Ради народних депутатів пропозицію про визнання жилого будинку (жилого приміщення) таким, що не відповідає вказаним вимогам і є непридатним для проживання.

При цьому додаються такі документи: а) акт обстеження стану жилого будинку з відповідним висновком; б) технічний паспорт жилого будинку з даними про його фізичну зношеність; в) висновок проектної або науково-дослідної організації (при необхідності) щодо технічного стану жилого будинку (жилого приміщення) та про неможливість або недоцільність проведення капітального ремонту будинку (жилого приміщення); г) висновок органу або закладу санітарно-епідеміологічної служби щодо відповідності жилого будинку (жилого приміщення) санітарним вимогам.

Зазначені вище правові положення дають підстави для висновку, що зверненню до виконкому районної, міської, районної у місті Ради народних депутатів з пропозицією визнати жиле приміщення непридатним для проживання має передувати складення відповідними інженерно-технічними працівниками житлово-експлуатаційної організації акта обстеження стану жилого приміщення із зазначенням у ньому обґрунтованих висновків про невідповідність цього приміщення санітарним і технічним вимогам, які неможливо усунути шляхом проведення капітального ремонту.

Згідно з абзацом 1 частини 1 статті 60 ЦПК України 2004 року кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, наведеного не врахував, не звернув уваги на те, що матеріали справи не містять належних і допустимих доказів на підтвердження того, що компетентною комісією проводилося обстеження стану квартири позивача і складено відповідний акт за результатом такого обстеження із зазначенням у ньому обґрунтованих висновків.

Апеляційний суд, розглядаючи справу, на зазначене уваги також не звернув.

Крім того, задовольняючи позов, суди застосували положення статей 110, 112 ЖК УРСР, які регламентують відносини щодо надання житла при виселенні у випадках загрози обвалу, знесення будинку та переобладнання будинку в нежитловий. У цьому випадку житло надається безстроково. Натомість, суди, застосовуючи ці норми житлового законодавства, зобов'язали надати позивачу житло на період ремонту квартири, що не передбачено. По суті, це регламентовано нормами статті 101 ЖУ УРСР, яка застосовується до будинку, а не до квартири, і стосується наймачів, а не власника.

При цьому, враховуючи обставини, які стали підставою для пред'явлення позову, суди не звернули уваги на те, що тимчасове відселення позивача є можливим виключно за умови обстеження належного йому приміщення повноважною комісією житлово-експлуатаційної організації та прийняття за результатами такого обстеження рішення про необхідність проведення капітального ремонту.

Крім того, право вимагати надання тимчасового (на час проведення ремонту) житла у позивача виникло б, якщо б відповідачі добровільно відмовилися надати йому таке житло. Тільки сукупність таких умов та обставин як: проведення обстеження житла, акт комісії про необхідність ремонту, відмова надати тимчасове житло на час ремонту є підставою звернення до суду з відповідним позовом.

З урахуванням наведеного, вказаний позов є недоведеним.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палатиКасаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу виконавчого комітету Одеської міської ради задовольнити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 січня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 12 вересня 2017 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до виконавчого комітету Одеської міської ради в особі Одеського міського голови Труханова Геннадія Леонідовича, Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про надання житлового приміщення відмовити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Г. В. Кривцова

Р. А. Лідовець