Історія справи

Постанова КЦС ВП від 26.09.2019 року у справі №350/549/17

Постанова

Іменем України

18 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 350/549/17-ц

провадження № 61-29792св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Кривцової Г. В.,

Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1;

відповідач - ОСОБА_2;

представник відповідача - ОСОБА_6;

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 18 липня 2017 року у складі колегії суддів: Проскурніцького П. І., Горейко М. Д., Ясеновенко Л. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, з урахуванням уточнень, до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання.

Позовна заява мотивована тим, що вони з відповідачем перебували

у зареєстрованому шлюбі, від якого у них народився син - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який на даний час навчається на денній формі у Дрогобицькому коледжі нафти та газу.

Вказувала, що ОСОБА_2 допомогу дитині не надає, а вона, враховуючи її матеріальне становище, не може самостійно забезпечити сина усім необхідним.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила суд стягнути з відповідача на користь ОСОБА_4 аліменти у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно до досягнення сином ОСОБА_5 двадцяти трьохрічного віку.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області

від 29 травня 2017 року у складі судді Пулика М. В. позов ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліменти у розмірі

1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з

28 квітня 2017 року та продовжувати до закінчення ним навчання, але не довше ніж до досягнення двадцяти трьох років.

Виконання рішення у межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що повнолітній син сторін продовжує навчання, досягнув вік, який перевищує 18 років, але є меншим

23 років, у зв'язку з цим потребує матеріальної допомоги, а відповідач має можливість надавати таку допомогу. Тому суд вважав вимоги

ОСОБА_1 законними та обґрунтованими.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 18 липня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 29 травня

2017 року змінено у частині стягувача та розміру аліментів.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти на період його навчання, починаючи з 28 квітня 2017 року щомісячно у розмірі

1/6 частини доходу, але не довше, ніж до досягнення ним двадцяти трьохрічного віку.

У решті рішення суду залишено без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що відповідач може сплачувати аліменти на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, так як є працездатним і зобов'язаний його утримувати на час навчання.

Разом з тим, визначений судом розмір аліментів 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача підлягає зміні до 1/6 частини, з урахуванням обставин справи, а саме, перебування на утриманні відповідача іншої неповнолітньої дитини, його стан здоров'я, та те, що на його утриманні знаходиться мати, якій необхідний постійний сторонній догляд. Також, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про необхідність зміни рішення суду першої інстанції у частині позовних вимог щодо стягувача з ОСОБА_4 на позивачку ОСОБА_1.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 серпня 2017 року касаційне провадження

у зазначеній справі відкрито та витребувано її з суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України

у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

У червні 2019 року згідно з протоколом автоматизованого розподілу судова справа передана судді-доповідачу.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що відповідачу на праві власності належить житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться по АДРЕСА_1, транспортний засіб марки "Шкода-Октавія" 2012 року випуску та трактор. ОСОБА_2 працює і на його утриманні інші особи не перебувають. Крім того, до суду апеляційної інстанції позивачем направлено клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з хворобою, проте суд розглянув справу за її відсутності чим, на її думку, позбавив права на судовий захист та порушив норми процесуального права. Просила залишити рішення суду першої інстанції в силі, а рішення суду апеляційної інстанції скасувати.

Доводи осіб, які подали заперечення на касаційну скаргу

ОСОБА_2 подав заперечення на касаційну скаргу, у якому зазначив, що рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим, а тому просив залишити касаційну скаргу позивача без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Згідно з частиною 1 статті 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріально допомогу.

У пункті 2 постанови Пленумом Верховного Суду України від 15 травня

2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" судам роз'яснено, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років, продовження ними навчання, потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі та можливість надавати таку допомогу.

Встановивши, що син сторін у справі - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, навчається на третьому курсі у Дрогобицькому коледжі нафти і газу, потребує у зв'язку із цим матеріальної допомоги, а ОСОБА_2, який працевлаштований, але має на утриманні інших осіб, суд апеляційної інстанції, змінюючи рішення суду першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 та стягнення з відповідача аліментів на утримання повнолітнього сина, який навчається, у розмірі

1/6 частини усіх його доходів.

Доводи касаційної скарги про те, що позивачем направлено клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з хворобою, проте суд апеляційної інстанції розглянув справу за її відсутності чим, на її думку, порушив процесуальні права, є безпідставні.

Із тексту заяви ОСОБА_1 убачається, що вона просила відкласти розгляд справи у зв'язку із сімейними обставинами (а. с. 41).

Згідно з частиною 2 статті 305 ЦПК України (2004 року) Неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Позивач була завчасно повідомлена про дату та час розгляду справи та

не навела поважних обставин і не надала доказів, які б свідчили про неможливість явки у судове засідання суду апеляційної інстанції.

Відповідно до положень частини 3 статті 10 та частин 1 та 4 статті 60 ЦПК України (2004 року), кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених частини 3 статті 10 та частин 1 та 4 статті 60 ЦПК України.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу та залишити рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 18 липня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Б. І. Гулько

Г. В. Кривцова

Д. Д. Луспеник