Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 29.07.2019 року у справі №134/585/19

Постанова

Іменем України

18 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 134/585/19

провадження № 61-13670св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: Державна казначейська служба України, слідче управління Подільського управління поліції Головного управління Національної поліції в місті Києві,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України та слідчого управління Подільського управління поліції Головного управління Національної поліції в місті Києвіпро відшкодування шкоди,

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Крижопільського районного суду Вінницької області від 07 травня 2019 року у складі судді Зарічанського В. Г. та постанову Вінницького апеляційного суду від 24 червня 2019 року у складі колегії суддів: Матківської М. В., Міхасішина І. В., Сопруна В. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом та просив стягнути з рахунків державного бюджету України матеріальну шкоду у розмірі 1
294,63 грн та 11 000,23 грн на відшкодування моральної шкоди.

Крижопільський районний суд Вінницької області ухвалою від 15 квітня 2019 рокупозовну заяву ОСОБА_1 залишив без руху. Позивачу надано строк для усунення недоліків 10 днів з дня отримання копії ухвали. Роз'яснено, що в разі не усунення зазначених недоліків, позовна заява буде вважатися неподаною та буде підлягати поверненню.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Крижопільський районний суд Вінницької області ухвалою від 07 травня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 визнав неподаною та повернув позивачу. Роз'яснив позивачу, що згідно з частиною 7 статті 185 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Мотивував ухвалу суд першої інстанції тим, що у строк, визначений ухвалою Крижопільського районного суду Вінницької області від 15 квітня 2019 рокупозивач не усунув недоліки позовної заяви, а саме не зазначив населений пункт, де зареєстровано його місце проживання чи перебування, що унеможливлює визначити підсудність даного позову, який подано за місцем проживання позивача. Крім того, позивачем не усунуто інші недоліки зазначені в ухвалі про залишення позовної заяви без руху.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Вінницький апеляційний суд постановою від 24 червня 2019 року ухвалу Крижопільського районного суду Вінницької області від 07 травня 2019 року залишив без змін.

Мотивував постанову суд апеляційної інстанції тим, що після отримання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, позивач не усунув зазначених у ній недоліків в установлений судом строк, а тому суд першої інстанції обґрунтовано визнав позовну заяву неподаною та повернув її заявнику.

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи

У липні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Крижопільського районного суду Вінницької області від 07 травня 2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 24 червня 2019 року, а справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що місцевим судом безпідставно залишено позовну заяву без руху, що в подальшому призвело до її помилкового повернення.

Апеляційний суд не усунув допущених місцевим судом процесуальних порушень та дійшов передчасного висновку про залишення без змін ухвали, якою повернуто позовну заяву.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

06 серпня 2019 року справа № 134/585/19 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 04 вересня 2019 року справа призначена до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

ОСОБА_1 подав позов про відшкодування шкоди до Крижопільського районного суду Вінницької області на підставі частини 4 статті 28 ЦПК України, при цьому в позовній заяві позивач зазначив місце свого проживання: АДРЕСА_1, не зазначивши при цьому населеного пункту. Водночас у прохальній частині позовної заяви зазначив адресу для направлення судових рішень:

АДРЕСА_2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Згідно з пунктами 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 частини 3 статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору; відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи;

Відповідно до частин 1 та 2 статті 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у частин 1 та 2 статті 185 ЦПК України, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Згідно з частиною 3 статті 185 ЦПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Частиною 4 статті 28 ЦПК України визначено, що позови, пов'язані з відшкодуванням шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.

Пред'являючи цей позов до Крижопільського районного суду Вінницької області ОСОБА_1. вказував на можливість пред'явлення позову до суду на його вибір (частина 4 статті 28 ЦПК України).

Повертаючи позовну заяву заявнику, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, виходив, зокрема з того, що у вступній частині позовної заяви він вказав адресу свого місця проживання, а саме: АДРЕСА_1 яка є неповною, так як не зазначено назви населеного пункту де проживає заявник, що не дає можливості суду вирішити питання про підсудність цієї справи Крижопільському районному суду Вінницької області.

Наведений висновок судів попередніх інстанції не в повній мірі відповідає вимогам процесуального закону, оскільки наявність місця проживання на території Крижопільського району Вінницької області, навіть без зазначення населеного пункту, дає підстави для висновку про підсудність цієї справи Крижопільському районному суду Вінницької області в порядку частини 4 статті 28 ЦПК України.

Крім того, згідно з частиною 8 статті 187 ЦПК України суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру.

Таким чином, за відсутності повної адреси місця проживання або перебування позивача місцевий суд не був позбавлений можливості її встановити та вирішити питання про відкриття провадження.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

На виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху позивачем зазначено адресу свого проживання, а саме: АДРЕСА_3.

Таким чином, місцевий суд повинен був встановити чи підсудний цей позов Крижопільському районному суду Вінницької області, а вразі його непідсудності цьому суду вчинити дії, передбачені статтею 31 ЦПК України.

Згідно з частиною 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), ухвалюючи рішення від 09 грудня 2010 року у справі "Буланов та Купчик проти України", яке набуло статусу остаточного 09 березня 2011 року, вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов'язків. У такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (пункт 25 рішення у справі "Кутій проти Хорватії").

Крім того, ЄСПЛ у пункті 35 рішення від 13 травня 1980 року в справі "Артіко проти Італії", пункті 32 рішення від 30 травня 2013 року в справі "Наталія Михайленко проти України" зазначив, що Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних.

Посилання судів попередніх інстанцій щодо невиконання в повному обсязі ухвали про залишення позовної заяви без руху, зокрема через не зазначення попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи також не є достатніми підставами для повернення позовної заяви заявнику, з огляду на таке.

ЄСПЛ зауважив, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (пункт 110 рішення ЄСПЛ від 20 лютого 2014 року у справі "Шишков проти Росії").

Надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції.

Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним але і реальним (рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції").

Також Верховний Суд виходить з того, що не зазначення позивачем попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат не є достатньою підставою для повернення позовної заяви, оскільки згідно з частиною 2 статті 134 ЦПК України у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу місцевого суду - без змін, апеляційний суд не звернув увагу на вищенаведене та дійшов помилкового висновку про те, що суд першої інстанції діяв у відповідності з вимогами статті 185 ЦПК України. Ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, обмежує права позивача та перешкоджає йому у доступі до правосуддя.

Частиною 4 статті 406 та частиною 6 статті 411 ЦПК України передбачено, що у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

У зв'язку з допущеними судами попередніх інстанцій порушеннями норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання про відкриття провадження у справі, оскаржувані судові рішення слід скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Крижопільського районного суду Вінницької області від 07 травня 2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 24 червня 2019 року скасувати, справу направити для продовження розгляду (вирішення питання про відкриття провадження у справі) до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В.

П. Курило