Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 22.04.2019 року у справі №336/692/17

Постанова

Іменем України

22 липня 2020 року

м. Київ

справа № 336/692/17

провадження № 61-7576св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач), Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство Комерційний Банк "ПриватБанк",

відповідач - ОСОБА_1,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного Банку "ПриватБанк" на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 25 червня 2018 року у складі судді Щасливої О. В. та постанову Запорізького апеляційного суду від 12 березня

2019 року у складі колегії суддів: Крилової О. В., Кухаря С. В., Полякова О. З.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У лютого 2017 року Публічне акціонерне товариство Комерційний Банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк"), правонаступником якого є Акціонерне товариство Комерційний Банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк"), звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

На обгрунтування позовних вимог зазначало, що 17 квітня 2008 року між Закритим акціонерним товариством Комерційним банком "ПриватБанк" (далі - ЗАТ КБ "ПриватБанк "), правонаступником якого є АТ КБ "ПриватБанк", та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № ZPAAGA0000000012, згідно з умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 22 520,00 доларів США, зі сплатою 1,08 процентів на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за резервування ресурсів у розмірі 0,96 процентів річних від суми зарезервованих ресурсів, з кінцевим строком повернення до 17 квітня 2015 року.

Посилаючись на те, що ОСОБА_1 не виконує належним чином умови кредитного договору щодо повернення тіла кредиту та сплати нарахованих процентів за користування кредитом, внаслідок чого станом на 12 грудня 2016 року у неї виникла заборгованість у розмірі 75 273,75 доларів США, з яких: заборгованість за тілом кредиту- 16 881,12 доларів США, заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом - 6 162,50 доларів США, заборгованість зі сплати комісії за користування кредитом- 454,99 доларів США, нарахована пеня -

51 775,14 доларів США, ПАТ КБ "ПриватБанк" просило стягнути з відповідача заборгованість за тілом кредиту у розмірі 16 881,12 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України (далі - НБУ) еквівалентно 436 714,57 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 18 квітня

2017 року позов ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" заборгованість за кредитним договором від 17 квітня 2008 року № ZPAAGA0000000012 у розмірі

16 881,12 доларів США, що еквівалентно 436 714,57 грн.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 10 січня 2018 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Шевченківського районного суду

м. Запоріжжя від 18 квітня 2017 року задоволено, заочне рішення скасовано, справу призначено до судового розгляду за правилами загального позовного провадження.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 25 червня 2018 року у задоволенні позову ПАТ КБ "ПриватБанк" відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позичальник ОСОБА_1 належно не виконує умови кредитного договору від 17 квітня 2008 року, а тому в неї станом на 12 грудня 2016 року виникла заборгованість у розмірі 75 273,75 доларів США. У зв'язку з порушенням відповідачем умов кредитного договору, банк направив ОСОБА_1 вимогу про дострокове повернення кредиту до 16 травня

2011 року, чим змінив строк виконання зобов'язань за кредитним договором, а тому починаючи з цієї дати банк протягом п'яти років (умовами договору збільшено позовну давність) повинен був звернутися до суду з позовом за захистом свого порушеного права, проте подав позовну заяву до суду лише 07 лютого 2017 року.

Урахувавши зазначене та подану відповідачем заяву про застосування наслідків спливу позовної давності, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ "ПриватБанк" за спливом позовної давності.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Постановою Запорізького апеляційного суду від 12 березня 2019 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" залишено без задоволення, рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 25 червня 2018 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції повно та всебічно встановив фактичні обставини справи, правильно застосував закон, що регулює спірні правовідносини та дійшов обґрунтованого висновку про те, що банк звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором з пропуском позовної давності, оскільки у зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 умов кредитного договору, направив позичальнику вимогу про дострокове повернення кредиту до 16 травня 2011 року, чим змінив строк виконання зобов'язань за кредитним договором, а тому починаючи з цієї дати банк протягом п'яти років (умовами договору було збільшено позовну давність) повинен був звернутися до суду з позовом за захистом свого порушеного права, проте подав позовну заяву до суду лише 07 лютого 2017 року. Посилання позивача на те, що звертаючись з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у 2015 році, відбулося переривання позовної давності, є необгрунтованими, оскільки зазначений позов був залишений без розгляду, що не зупиняє перебігу позовної давності.

Узагальнені доводи касаційної скарги та аргументів інших учасників справи

У квітні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга АТ КБ "ПриватБанк", у якій заявник просив скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 25 червня 2018 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 12 березня 2019 року, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга обгрунтована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій безпідставно взяли до уваги як належний доказ - вимогу від 16 квітня 2011 року № 30.1.0.0/2-465 про дострокове повернення кредиту, оскільки надаючи оцінку зазначеним обставинам суди не звернули увагу, що позивач не надав керівнику напрямку оперативно-правової роботи ГО Янсону Є. В. повноважень на зміну умов кредитного договору, в тому числі і щодо дострокового виконання зобов'язання за кредитним договором, а тому зазначена вимога є неналежним та недопустимим доказом.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України, який набрав чинності з 15 грудня 2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 23 травня 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з місцевого суду.

Ухвалою Верховного Суду від 01 липня 2020 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України, в редакції чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За змістом частини 1 статті 400 ЦПК України, в редакції чинній на час подання касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали цивільної справи, доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга АТ КБ "ПриватБанк" не підлягає задоволенню з таких підстав.

Фактичні обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій

17 квітня 2008 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є ПАТ КБ "ПриватБанк ", а в подальшому АТ КБ "ПриватБанк", та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № ZPAAGA0000000012, згідно з умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 22 520,00 доларів США, зі сплатою 1,08 процентів на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за резервування ресурсів у розмірі 0,96 процентів річних від суми зарезервованих ресурсів, з кінцевим строком повернення до 17 квітня 2015 року.

Відповідно до пункту 5.5 кредитного договору термін позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за договором, встановлюється сторонами тривалістю 5 років.

Останній платіж за кредитним договором ОСОБА_1 здійснила в червні 2010 року.

16 квітня 2011 року, у зв'язку з порушенням умов кредитного договору, ПАТ КБ "ПриватБанк" надіслало ОСОБА_1 вимогу про дострокове повернення кредиту, процентів за користування кредитними коштами, штрафних санкцій, нарахованих на день повернення кредиту, у тридцятиденний строк з дня отримання вказаної вимоги, у якому містилося попередження про те, що у випадку непогашення у встановлений строк заборгованості за кредитним договором, банк буде ініціювати звернення стягнення на майно, передане в іпотеку за договором іпотеки від 17 квітня 2008 року № ZPAAGA0000000012, укладеного між ЗАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1, та просив відповідно до вимог статті 40 Закону України "Про іпотеку" добровільно звільнити квартиру АДРЕСА_1, разом з усіма членами сім'ї та мешканцями.

Відповідно до наданого банком розрахунку заборгованості станом на 12 грудня

2016 року, банк нарахував ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором

від 17 квітня 2008 року № ZPAAGA0000000012 у розмірі 75 273,75 доларів США, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 16 881,12 доларів США, заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом - 6 162,50 доларів США, заборгованість зі сплати комісії за користування кредитом- 454,99 доларів США, нарахована пеня -

51 775,14 доларів США.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Згідно з частиною 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

За змістом статей 525 та 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 ЦК України).

Частиною 1 статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття

257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, частина 2 статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно з частиною 1 статті 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (стаття 253 ЦК України).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 ЦК України).

Відповідно до частини 5 статті 261 ЦК України за зобов'язанням з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За кредитним договором, що визначає щомісячні платежі та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності щодо щомісячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (стаття 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

У разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Верхового Суду України, викладеним у постанові від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154цс15.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, правильно вказав, що у зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 умов кредитного договору, ПАТ КБ "ПриватБанк" направило на адресу відповідача вимогу від 16 квітня 2011 року про дострокове повернення кредиту у повному обсязі у тридцятиденний строк з дня отримання зазначеної вимоги, а тому 16 травня 2011 року настав строк повного погашення кредиту.

Ураховуючи, що строк кредитування закінчився 16 травня 2011 року, а за захистом порушеного права ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулося до суду 07 лютого 2017 року, законним та обгрунтованим є висновок судів попередніх інстанцій про пропуск позивачем збільшеної за домовленістю сторін позовної давності (п'ять років), що з урахуванням заяви відповідача ОСОБА_1 про її застосування, відповідно до частини 4 статті 267 ЦК України є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ "ПриватБанк" про стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 16 881,12 доларів США, що за офіційним курсом НБУ еквівалентно 436
714,57 грн.

Доводи касаційної скарги про те, що позивач не надавав керівнику напрямку оперативно-правової роботи ГО Янсону Є. В. повноважень на зміну умов кредитного договору, зокрема щодо дострокового виконання відповідачем зобов'язання за кредитним договором, а тому вимога від 16 квітня 2011 року про дострокове повернення кредиту є неналежним та недопустимим доказом є неспроможними, оскільки ПАТ КБ "ПриватБанк ", правонаступником якого є АТ КБ "ПриватБанк", не надало належних доказів на підтвердження того, що керівник напрямку оперативно-правової роботи ГО Янсон Є. В., який підписав від імені банку вимогу від 16 квітня 2011 року про дострокове повернення кредиту, з проставленням печатки банку, не мав повноважень на направлення позичальнику вимоги про дострокове повернення кредиту та наявної по ньому заборгованості.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною 1 статті 410 ЦПК України, в редакції чинній на час подання касаційної скарги, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що оскаржувані судові рішення є законними

та обґрунтованими, доводи касаційної скарги правильність висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, а тому касаційна скарга АТ КБ "ПриватБанк ", яке є правонаступником ПАТ КБ "ПриватБанк", підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 415, 416, ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного Банку "ПриватБанк" залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 25 червня 2018 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 12 березня 2019 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

С. О. Погрібний

Г. І. Усик

В. В. Яремко