Постанова

Іменем України

26 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 607/2144/19

провадження № 61-16794св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнєцова В. О.,

суддів: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Тернопільський обласний комунальний інститут післядипломної педагогічної освіти,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти на постанову Тернопільського апеляційного суду від 31 липня 2019 року в складі колегії суддів: Ткач О. І., Бершадської Г. В., Ходоровського М. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти, у якому просила:

- визнати укладений між нею та відповідачем контракт від 01 вересня 2016 року безстроковим трудовим договором;

- визнати недійсним та скасувати наказ від 21 грудня 2018 року № 298-к про звільнення позивача з посади методиста навчально-методичного центру психологічної служби і соціальної роботи;

- поновити позивача посаді методиста навчально-медичного центру психологічної служби і соціальної роботи Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної освіти на умовах безстрокового трудового договору з 26 грудня 2018 року.

Позов мотивовано тим, що позивач з 26 грудня 2005 року призначена на посаду методиста лабораторії практичної психології і соціальної роботи Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти строком на один рік на підставі контракту, а з 01 листопада 2013 року - переведена на посаду методиста центру практичної психології і соціальної роботи.

Починаючи з 26 грудня 2006 року на підставі додаткових угод термін контракту продовжувався.

01 вересня 2016 року ОСОБА_1 повторно переведена на посаду методиста навчально-методичного центру психологічної служби та соціальної роботи.

Наказом від 21 грудня 2018 року № 298-к позивача звільнено із займаної посади з 26 грудня 2018 року у зв`язку із закінченням строку дії контракту на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України.

Посилаючись на те, що протягом 13 років працювала у відповідача на умовах контракту, який неодноразово продовжувався, що свідчить про її професіоналізм та високу кваліфікацію, ОСОБА_1 просила задовольнити позовні вимоги.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 квітня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що позивача віднесено до категорії працівників, які на підставі закону можуть працювати за договором, у якому строк його дії може встановлюватись угодою сторін. Встановивши, що між ОСОБА_1 та Тернопільським обласним комунальним інститутом післядипломної педагогічної освіти укладено строковий трудовий договір у формі контракту, після закінчення строку дії якого сторони не досягли домовленості про його продовження чи укладення нового, місцевий суд дійшов висновку, що звільнення позивача відбулось з дотриманням умов трудового законодавства.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 31 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 квітня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову. Визнано контракт, укладений між ОСОБА_1 та Тернопільським обласним комунальним інститутом післядипломної педагогічної освіти 01 вересня 2016 року трудовим договором, який укладено на невизначений строк. Визнано незаконним та скасовано наказ Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти від 21 грудня 2018 року № 298-к про звільнення ОСОБА_1 з посади методиста навчально-методичного центру психологічної служби і соціальної роботи у зв`язку із закінченням строку контракту. Поновлено ОСОБА_1 на посаді методиста навчально-методичного центру психологічної служби і соціальної роботи Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти на умовах безстрокового трудового договору. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого суду, врахував, що умови праці педагогічних працівників, зокрема методиста, носять довготривалий характер, оскільки пов`язані із здійсненням безперервного навчально-виховного процесу в навчальних закладах і не містять передумов вважати такий процес обмеженим у часі. Встановивши вищевказані обставини, апеляційний суд дійшов висновку, що порушені трудові права ОСОБА_1 підлягають захисту шляхом визнання контракту безстроковим трудовим договором, скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У вересні 2019 року Тернопільський обласний комунальний інститут післядипломної педагогічної освіти подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що позивач звернулась до суду з пропуском місячного строку, визначеного статтею 233 КЗпП України. Суд апеляційної інстанції не врахував, що відповідно до частини третьої статті 54 Закону України «Про освіту» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, педагогічні та науково-педагогічні працівники приймаються на роботу шляхом укладення трудового договору, у тому числі контракту. Позивачем не вказано жодних доводів, які б підтверджувались належними доказами, яким чином порушено її права, оскільки ОСОБА_1 подавала заяву про укладення контракту та своїм підписом підтвердила згоду працювати на умовах контракту.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу та узагальнення його доводів

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 подала відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.

Відзив мотивовано тим, що апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що умови праці педагогічних працівників, зокрема методиста, носять довготривалий характер, оскільки пов`язані із здійсненням безперервного навчально-виховного процесу в навчальних закладах і не містять передумов вважати такий процес обмеженим у часі. ОСОБА_1 не пропустила строк звернення до суду, оскільки копію наказу про звільнення та трудову книжку позивач отримала 26 грудня 2018 року.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 04 листопада 2019 року відкрито провадження у справі та витребувано її з суду першої інстанції.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У листопаді 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 17 лютого 2020 року справу за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти про визнання контракту безстроковим, скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі призначено до розгляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-ІХ передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Частиною першою статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 26 грудня 2005 року між Тернопільським обласним комунальним інститутом післядипломної педагогічної освіти та ОСОБА_1 укладено контракт на виконання обов`язків методиста лабораторії практичної психології і соціальної роботи на один рік з 26 грудня 2005 року по 26 грудня 2006 року.

Додатковою угодою від 26 грудня 2006 року продовжено термін дії контракту на один рік з 26 грудня 2006 року по 26 грудня 2007 року.

26 грудня 2007 року додатковою угодою продовжено чинність контракту на три роки з 26 грудня 2007 року по 26 грудня 2010 року.

24 грудня 2010 року додатковою угодою продовжено чинність контракту на три роки з 26 грудня 2010 року по 26 грудня 2013 року.

Наказом від 01 листопада 2013 року № 160-к ОСОБА_1 переведено на посаду методиста центру практичної психології і соціальної роботи.

Додатковою угодою від 26 грудня 2013 року сторони погодили продовжити термін дії контракту, відповідно до якого ОСОБА_1 обіймала посаду методиста в центрі практичної психології і соціальної роботи, з 26 грудня 2013 року по 26 грудня 2018 року.

Наказом від 10 червня 2016 року Тернопільський обласний комунальний інститут післядипломної педагогічної освіти попередив працівників про зміну істотних умов організації праці, оплати праці, скорочення чисельності працівників у зв`язку із запровадженням Тернопільською облдержадміністрацією нової структури Інституту.

13 червня 2016 року позич подала заяву про переведення її на посаду методиста навчально-методичного центру психологічної служби і соціальної роботи.

Наказом № 217-к від 01 вересня 2016 року ОСОБА_1 переведено в новоутворений структурний підрозділ навчально-методичний центр психологічної служби і соціальної роботи з 01 вересня 2016 року на посаду методиста на умовах контракту зі строком чинності з 01 вересня 2016 року по 26 грудня 2018 року.

Вказана посада згідно з посадовою інструкцією методиста навчально-методичного центру психологічної служби і соціальної роботи, яка затверджена 13 червня 2016 року директором Тернопільського обласного комунального інституту, належить до категорії педагогічних працівників.

01 вересня 2016 року між сторонами укладено контракт про призначення ОСОБА_1 на посаду методиста навчально-методичного психологічної служби і соціальної роботи строком до 26 грудня 2018 року.

Згідно з наказом від 21 грудня 2018 року № 298-к ОСОБА_1 звільнено із займаної посади на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України у зв`язку із закінченням дії контакту.

Мотиви з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права

КЗпП України визначає механізм захисту трудових прав працівників, що включає в себе, зокрема, право на працю, та визначає способи захисту прав працівників.

При цьому КЗпП України визначає можливість працівника оскарження наказу про його звільнення.

Частиною першою статтею 21 КЗпП України передбачено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, згідно з якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до частини третьої статті 21 КЗпП України особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України

Відповідно до частини третьої статті 54 Закону України «Про освіту» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) педагогічні та науково-педагогічні працівники приймаються на роботу шляхом укладення трудового договору, в тому числі за контрактом. Прийняття на роботу науково-педагогічних працівників здійснюється на основі конкурсного відбору.

Отже, виходячи з особливостей зазначеної форми договору, спрямованої на створення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівників з урахуванням їх індивідуальних здібностей і професійних навичок, при укладенні контракту закон надав право сторонам встановлювати їхні права, обов`язки та відповідальність, зокрема, як передбачену нормами КЗпП України, так і підвищену відповідальність керівника, та додаткові підстави розірвання договору.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є закінчення строку, крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Чинним трудовим законодавством України не передбачено обов`язку власника повідомляти працівника про закінчення дії строкового трудового контракту.

Закінчення строку трудового договору (контракту) припиняє трудові відносини тоді, коли вимогу про звільнення заявила одна з сторін трудового договору - працівник чи власник або уповноважений ним орган. При такому волевиявленні однієї зі сторін друга сторона не може перешкодити припиненню трудових відносин.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 року № 963 «Про затвердження переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників» посада методиста відноситься до посад педагогічних працівників.

Згідно з пунктом 10 Положення про порядок укладання контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 року № 170, у контракті передбачаються обсяги пропонованої роботи та вимоги до якості і строків її виконання, строк дії контракту, права, обов`язки та взаємна відповідальність сторін, умови оплати й організації праці, підстави припинення та розірвання контракту, соціально-побутові та інші умови, необхідні для виконання взятих на себе сторонами зобов`язань, з урахуванням специфіки роботи, професійних особливостей та фінансових можливостей підприємства, установи, організації чи роботодавця.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, апеляційний суд вважав, що умови праці педагогічних працівників, зокрема методиста, носять довготривалий характер, оскільки пов`язані із здійсненням безперервного навчально-виховного процесу в навчальних закладах, і не містять передумов вважати такий процес обмеженим у часі.

Колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного судуне погоджуєтьсяз вказаним висновком апеляційного суду, оскільки переукладання строкового трудового договору (контракту) чи продовження строку його чинності у випадках, що підпадають під частину другу статті 23 КЗпП України, не передбачає набуття трудовим договором характеру безстрокового, укладеного на невизначений строк.

Згідно з частиною другою статті 39-1 КЗпП України трудові договори, що були переукладені один чи декілька разів, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 23, вважаються такими, що укладені на невизначений строк.

Посилання ОСОБА_1 на те, що у зв`язку із неодноразовим продовженням трудових відносин шляхом укладення контрактів, трудовий договір набув ознак безстроковості згідно з вимогами частини другої статті 39-1 КЗпП України є необґрунтованими, оскільки укладення контракту на певний строк, з урахуванням частини третьої статті 21 КЗпП України, регулюється частиною другою статті 23 КЗпП України, що виключає при переукладанні контракту чи продовженні строку його дії застосування частини другої статті 39-1 КЗпП України.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року в справі № 607/18964/18 (провадження № 61-17321св19).

Задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд вказаного вище не врахував, у порушення статей 89, 263-265 ЦПК України, не забезпечив повного та всебічного розгляду справи, належно не встановив усі необхідні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, характер спірних правовідносин та позовних вимог, що призвело до неправильного вирішення спору.

Таким чином, Верховний Суд погоджується з висновком місцевого суду про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 , оскільки діями Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти не порушено трудові права позивача.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Вирішуючи спір, суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи, у зв`язку з чим дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

Оскільки під час дослідження доказів та встановлення фактів у справі, судом першої інстанції не були порушені норми процесуального права, правильно застосовані норми матеріального закону, тому рішення суду є законним і обґрунтованим.

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Щодо судових витрат

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

При поданні касаційної скарги Тернопільським обласним комунальним інститутом післядипломної педагогічної освіти сплачено судовий збір у розмірі 4 610 грн 40 коп.

Разом з тим, на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору в справі про поновлення на роботі, а тому згідно із частиною шостою статті 141 ЦПК України понесені Тернопільським обласним комунальним інститутом післядипломної педагогічної освіти судові витрати в цій частині у розмірі 1 536 грн 80 коп. компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Документально підтверджені судові витрати за інші заявлені позивачем вимоги у розмірі 3 073 грн 60 коп. підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти.

Керуючись статтями 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти задовольнити.

Постанову Тернопільського апеляційного суду від 31 липня 2019 року скасувати, а рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 квітня 2019 року залишити в силі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти судові витрати за подання касаційної скарги в розмірі 3 073 грн 60 коп.

Компенсувати Тернопільському обласному комунальному інституту післядипломної педагогічної освіти понесені судові витрати в розмірі 1 536 грн 80 коп. за оскарження судового рішення в частині поновлення на роботі за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. О. Кузнєцов

Судді : В. С. Жданова

В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

М. Ю. Тітов