Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 05.08.2019 року у справі №212/2008/17

Постанова

Іменем України

26 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 212/2008/17

провадження № 61-13846св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнєцова В. О.,

суддів: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

особа, яка подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану представником - авокатом Глушко Мартою Сергіївною , на постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 червня 2019 року в складі колегії суддів: Зубакової В. П., Барильської А. П., Бондар Я. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом ОСОБА_2 , у якому просила стягнути з відповідача на її користь заборгованість за договором позики від 15 січня 2016 року в розмірі 8 500 дол. США, що становить 203 581 грн.

Позов мотивовано тим, що 15 січня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики на загальну суму 8 500 дол. США, що становить 203 581 грн.

За умовами вказаного договору він є безпроцентним, остаточний розрахунок має бути здійснено не пізніше 15 січня 2017 року.

Посилаючись на те, що відповідач взяті на себе зобов`язання за договором позики не виконав, заходи для мирного врегулювання спору результатів не принесли, ОСОБА_1 просила задовольнити позовні вимоги.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 березня 2018 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 8 500 дол. США, що на день передачі коштів еквівалентно 203 581 грн.

Суд першої інстанції встановив, що 15 січня 2016 року між сторонами укладено договір позики, відповідно до якого ОСОБА_1 надає ОСОБА_2 позику в сумі 8 500 дол. США для купівлі транспортного засобу VOLKSWAGEN Golf строком повернення до 15 січня 2017 року, ОСОБА_2 свої зобов`язання не виконав, тому наявні правові підстави для задоволення позовних вимог та стягнення суми боргу.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 25 червня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_5 задоволено частково, рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 березня 2018 року змінено шляхом виключення з описової та мотивувальної частин рішення посилання на мету отримання позики «для купівлі транспортного засобу VOLKSWAGEN Golf» позичальником ОСОБА_2 від позикодавця ОСОБА_1 в сумі 8 500 дол. США.

Апеляційний суд виходив з того, що задовольняючи позов про стягнення заборгованості за договором позики, місцевий суд не повинен був встановлювати мету отримання відповідачем грошових коштів у позику, що є підставою для зміни судового рішення в цій частині.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У березні 2019 року представник ОСОБА_2 - адвокат Глушко М. С. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не врахував того, що ОСОБА_3 , звертаючись до суду з апеляційною скаргою, не навела жодних обставин неправомірності рішення суду першої інстанції та намагалась довести факт придбання транспортного засобу VOLKSWAGEN Golf за власний рахунок, що є предметом розгляду іншої справи. Змінюючи рішення місцевого суду, суд апеляційної інстанції вийшов за межі апеляційної скарги. Крім того, апеляційний суд безпідставно поновив ОСОБА_3 строк на апеляційне оскарження.

Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не подано.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 20 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано справу № 212/2008/17 з суду першої інстанції.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У вересні 2019 року вказана справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 17 лютого 2020 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики призначено до розгляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-ІХ передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам оскаржувані судові рішення відповідають.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 15 січня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики на загальну суму 8 500 дол. США.

За умовами пункту 1.1. вказаного договору ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 8 500 дол. США, що на день передачі грошових коштів еквівалентно сумі 203 581 грн.

В провадженні Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області перебуває справа № 215/1191/17 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 ро встановлення фату проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 06 вересня 2011 року по 22 серпня 2016 року, визнання спільною сумісною власністю автомобіль марки VOLKSWAGEN Golf, д.н.з. НОМЕР_1 , придбаного 16 січня 2016 року, стягнення грошової компенсації в розмірі 121 850 грн.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

Частиною першою статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач отримав від позивача у борг грошові кошти в сумі 8 500 дол. США для придбання транспортного засобу марки VOLKSWAGEN Golf, проте взяті на себе зобов`язання по поверненню грошових коштів не виконав, що є підставою для стягнення суми боргу в судовому порядку.

Відповідно до вимог частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Звертаючись з апеляційною скаргою, ОСОБА_3 , яка не брала участі у справі, проте вважала, що рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 березня 2018 року порушено її права, оскільки в провадженні Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області перебуває справа за позовом ОСОБА_2 до неї про визнання спільною сумісною власністю автомобіль марки VOLKSWAGEN Golf. Обґрунтовуючи позовні вимоги щодо розподілу вказаного автомобіля, який зареєстрований на ОСОБА_3 , ОСОБА_2 посилався на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 березня 2018 року, в якому міститься посилання на отримання ним 15 січня 2016 року у борг грошових коштів у розмірі 8 500 дол. США для придбання автомобіля марки VOLKSWAGEN Golf.

Згідно з частиною третьою статті 352 ЦПК України після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, така особа користується процесуальними правами і несе процесуальні обов`язки учасника справи.

В контексті зазначеного за приписами процесуального законодавства судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, що випливають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків.

Аналіз норм ЦПК України дає підстави для висновку, що при розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважає, що місцевим судом вирішено питання про її права та обов`язки, суд апеляційної інстанції, перевіривши матеріали апеляційної скарги на предмет їх відповідності статтям 356, 357 ЦПК України, та за відсутності підстав для залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги чи для відмови у відкритті апеляційного провадження з інших підстав, відкриває апеляційне провадження за апеляційною скаргою такої особи та має належним чином дослідити і встановити, чи вирішив суд в оскаржуваному рішенні питання про права, інтереси та (або) обов`язки заявника апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції, відкриваючи провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , правильно виходив з того, що рішенням від 27 березня 2018 року Жовтневий районний суд Кривого Рогу Дніпропетровської області вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.

Відповідно до статті 265 ЦПК України рішення складається з вступної, описової , мотивувальної і резолютивної частин.

Частинами третьою, четвертою статті 265 ЦПК України передбачено, що в описовій частині рішення зазначаються: 1) стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача; 2) заяви, клопотання; 3) інші процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо). У мотивувальній частині рішення зазначаються: 1) фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини; 2) докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення; 3) мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику; 4) чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду; 5) норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування; 6) норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пунктах 11, 12 Постанови Пленуму Верховного Суду «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року № 11, в описовій частині рішення необхідно, зокрема, вказати: зміст і підстави позовних вимог відповідно до позовної заяви. У мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів.

У справі, що переглядається, предметом спору є стягнення боргу за договором позики, а тому обов`язком місцевого суду є виявлення справжньої правової природи боргової розписки, наявність у ній умов отримання позичальником в борг та зобов`язання його повернути до певної дати. Тобто, суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

З огляду на викладене вище в сукупності, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду погоджується з висновком апеляційного суду про виключення з рішення суду першої інстанції посилання на мету отримання позичальником ОСОБА_2 грошових коштів у розмірі 8 500 дол. США для купівлі транспортного засобу марки VOLKSWAGEN Golf, оскільки предметом позову є стягнення заборгованості за договором позики від 15 січня 2016 року, а встановлення мети отримання боргу не має значення для вирішення цієї справи.

Доводи касаційної скарги щодо безпідставного поновлення апеляційним судом ОСОБА_3 строку на апеляційне оскарження рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 березня 2018 року є неспроможними, оскільки ОСОБА_3 не приймала участь під час розгляду справи в суді першої інстанції, а тому не мала об`єктивної можливості дізнатись про наявність оскаржуваного рішення до ознайомлення її представника з матеріалами справи.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження апеляційного суду із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Частиною першою статті 410 ЦПК України встановлено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану представником - авокатом Глушко Мартою Сергіївною , залишити без задоволення.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 червня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. О. Кузнєцов

Судді : В. С. Жданова

В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

М. Ю. Тітов