Постанова

Іменем України

26 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 199/6241/18

провадження № 61-179св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Управління праці та соціального захисту населення Амур-Нижньодніпровської районної у м. Дніпрі ради,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_3 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 липня 2019 року у складі судді: Якименко Л. Г., присяжних: Ломоносової О. О., Горлової З. А., та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Макарова М. О., Демченко Е. Л., Куценко Т. Р.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся із заявою, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Управління праці та соціального захисту населення Амур-Нижньодніпровської районної у м. Дніпрі ради, про поновлення цивільної дієздатності.

Заява мотивована тим, що рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 27 квітня 2007 року ОСОБА_1 визнано недієздатним та призначено над ним опікуна - його доньку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також ОСОБА_1 стверджував, що його дочка ОСОБА_2 тривалий час проживає та працює за кордоном, у зв`язку з чим він вирішує усі питання власної життєдіяльності самостійно. Оскільки він у судовому порядку визнаний недієздатним, а тому не може влаштуватися на роботу, розпоряджатися власними коштами та реалізувати інші свої права, проте його психічний стан значно поліпшився і він у повному обсязі здатен усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

ОСОБА_1 просив скасувати рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 27 квітня 2007 року про визнання його недієздатним та поновити його цивільну дієздатність.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанції

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 26 листопада 2019 року, у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення судів першої та апеляційної інстанції мотивовані тим, що за результатами проведеної амбулаторної експертизи не можна зробити однозначного висновку щодо поліпшення стану заявника ОСОБА_1 , а надати відповіді на питання поставлені перед експертами можливо лише після проведення стаціонарної експертизи, яка передбачає поміщення особи до лікувального закладу та спостереження за ним протягом певного часу. Оскільки ОСОБА_1 категорично відмовляється від проведення даної експертизи, а докази, які були б підставою для поновлення дієздатності у матеріалах справи відсутні, тому у задоволенні заяви про поновлення цивільної дієздатності необхідно відмовити.

Апеляційний суд зазначив, що частиною четвертою статті 300 ЦПК України визначено, що висновок судово-психіатричної експертизи, якою встановлюється видужання або значне поліпшення психічного стану фізичної особи, яка була визнана недієздатною, є єдиною підставою для скасування рішення суду про визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності цієї фізичної особи. Оскільки у справі була проведена експертиза, яка проводилась амбулаторно, і відповідно до її результатів неможливо встановити поліпшення стану заявника, належних доказів того, що стан здоров`я заявника поліпшився, ОСОБА_1 суду надано не було, то у задоволенні заяви про поновлення цивільної дієздатності необхідно відмовити.

Аргументи учасників справи

У грудні 2019 року ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 подали касаційну скаргу, в якій просять оскаржені рішення скасувати та направити заяву ОСОБА_1 для подальшого розгляду. При цьому посилаються на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 у повному обсязі здатний усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними та у зв`язку із значним поліпшенням свого психічного стану, ґрунтуючись на висновку суду 2007 року про його недієздатність, вважає, що цей факт знижує його потенціал в сфері працевлаштування та розвитку його особистості. ОСОБА_1 не погоджується на стаціонарне обстеження, оскільки не бачить в цьому сенсу, розумної доцільності. На підтвердження цього він зазначає на низькі умови гігієнічного, людського находження та лікарняного рівня в медичних закладах психіатричної допомоги із стаціонарним перебуванням в Дніпропетровській області, у тому числі і де він перебував - КП «Дніпропетровська клінічна психіатрична лікарня» Дніпропетровської обласної ради». Вказує, що є особою із інвалідністю 2-ї групи загального захворювання, а медичне обслуговування до таких наявних загальних захворювань, при стаціонарному знаходженні в психіатричному закладі відсутнє. При попередньому його надходженні в лікарні на стаціонарі ліки він не отримував, як пацієнт лікарні отримував недостатнє якісне харчування, що призводило до зміни нормального артеріального тиску, стану голоду. Низький загально-побутовий рівень в лікарні та обходження з пацієнтами при тривалому находженні на стаціонарі в психіатричній лікарні - ОСОБА_1 вважає морально принизливим по відношенню до нього, як людини, що впливає на нього в негативно-емоційному настрої. Вказує, що зазначені обставини підтверджуються інформацією Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Вважає оскаржені рішення не виваженими, необ`єктивними та такими, що не захищають його права та інтереси людини, а тому неправомірними. У наявних матеріалах справи, крім амбулаторного висновку судово-психіатричної експертизи наявні також позитивні свідчення стосовно характеристики ОСОБА_1 з місця його постійного, триваючого проживання як з сім`єю дочки, так і з сусідами по вулиці. Розгляд та рішення у цій справі має для ОСОБА_1 виняткове значення. Зазначає, що при вирішенні справи булі відсутні заінтересовані особи - опікун та управління праці та соціального захисту населення Амур-Нижньодніпровської районної ради у місті Дніпрі.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 10 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 10 лютого 2020 року справу призначено до судового розгляду.

У пункті 2 розділу II «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів приймає аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Суди встановили, що рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 27 квітня 2007 року ОСОБА_1 визнано недієздатним та призначено над ним опікуна - його доньку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ОСОБА_1 , 1949 року народження, 21 серпня 2018 року звернувся до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська із заявою про поновлення цивільної дієздатності фізичної особи.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 січня 2019 року призначена судово-психіатрична експертиза, проведення якої доручено експертам Дніпропетровської обласної клінічної психіатричної лікарні.

Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта № 66 від 28 травня 2019 року відносно ОСОБА_1 , комісія зробила висновок, що ОСОБА_1 страждає на хронічне психічне захворювання у формі шизофренії параноїчної, однак в амбулаторних умовах визначити глибину і ступінь наявних у іспитованого розладів і вирішити відносно нього експертні питання неможливо у зв`язку з короткочасністю обстеження, необхідністю тривалого динамічного спостереження за ним. Відносно ОСОБА_1 рекомендовано проведення стаціонарної судово-психіатричної експертизи.

Європейський суд з прав людини вказав, що відповідно до національного законодавства саме опікун заявниці або орган опіки та піклування мали порушувати перед судом питання поновлення її цивільної дієздатності. Проте заяву опікуна було залишено без розгляду, оскільки опікун не з`явилася у судові засідання. Заявниця не мала процесуального статусу у цьому провадженні та не могла впливати на нього. У подальшому особиста заява заявниці щодо поновлення її цивільної дієздатності також не розглядалася, тому що ЦПК України не надає їй право подавати таку заяву. Водночас кодекс не вказує, що визнання недієздатності підлягає автоматичному судовому перегляду, а тривалість застосування такого заходу до заявниці не було обмежено у часі. Право звертатися до суду щодо перегляду рішення про визнання недієздатності, є одним із найважливіших прав для відповідних осіб, адже у разі ініціювання такої процедури вона буде вирішальною для всіх прав і свобод, на які впливає визнання недієздатності. У цій справі не було доведено, що відповідні державні органи здійснювали ефективний нагляд за ситуацією заявниці, включаючи виконання обов`язків її опікуном, або що вони вживали необхідних заходів для захисту її інтересів (NATALIYA MIKHAYLENKO v. UKRAINE, № 49069/11, § 29, 37, 39, ЄСПЛ, 30 травня 2013 року).

Європейський суд з прав людини вказав, що у справі «Наталія Михайленко проти України» він встановив, що відсутність можливості у недієздатної заявниці особисто звернутися із заявою про поновлення її дієздатності становила порушення її права на доступ до суду відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції. Факти цієї справи є аналогічними. Хоча у 2017 році після подання цієї заяви до Суду до законодавства було внесено зміни, не можна ігнорувати те, що заявниця була визнана недієздатною з 2009 року і, таким чином, відповідно до національного законодавства вона тривалий час була позбавлена безпосереднього доступу до суду для оскарження рішення про визнання її недієздатною. З огляду на тривалість і серйозність обмеження, яке вплинуло на багато аспектів життя заявниці, у тому числі її приватне та сімейне життя, Суд, як і у справі «Наталія Михайленко проти України», доходить висновку, що обмеження права заявниці на доступ до суду не відповідало пункту 1 статті 6 Конвенції (GORBATYUK v. UKRAINE, № 1848/16, § 22, 23, ЄСПЛ, 07 листопада 2019 року).

У частині четвертій статті 300 ЦПК України зазначено, що скасування рішення суду про визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, яка була визнана недієздатною, в разі її видужання або значного поліпшення її психічного стану здійснюється за рішенням суду на підставі відповідного висновку судово-психіатричної експертизи за заявою опікуна, членів сім`ї, органу опіки та піклування або самої особи, визнаної недієздатною.

Згідно частини шостої статті 300 ЦПК України строк дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною визначається судом, але не може перевищувати двох років.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 27 квітня 2007 року ОСОБА_1 визнано недієздатним.

Суди не встановили, що продовжувався судом строк дії рішення про визнання ОСОБА_1 недієздатним за клопотанням опікуна, представника органу опіки та піклування. Тобто, суди не встановили чи здійснювався ефективний нагляд за ситуацією ОСОБА_1 , включаючи виконання обов`язків його опікуном, та чи вживалися необхідні заходи для захисту інтересів ОСОБА_1

Тлумачення статті 300 ЦПК України свідчить, що для ухвалення рішення про відмову в скасуванні рішення суду про визнання фізичної особи недієздатною необхідно встановити, що особа продовжує не усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, підтверджені відповідним висновком судово-психіатричної експертизи.

Аналіз матеріалів справи свідчить, що ухвалою Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська від 21 січня 2019 року призначено у справі судово-психіатричну експертизу, проведення якої доручено експертам Дніпропетровської обласної клінічної психіатричної лікарні. На вирішення експертів поставлено наступні питання: 1. Чи може ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на теперішній час усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними? (а. с. 34).

Аналіз висновку судово-психіатричного експерта № 66 від 28 травня 2019 року (а. с. 48-50) свідчить, що у ньому відсутня відповідь на поставлене питання, а лише вказано, що «відносно ОСОБА_1 рекомендовано проведення стаціонарної судово-психіатричної експертизи» (а. а. 50).

Згідно частин першої, шостої статті 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (ім`я, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством.

У частині першій статті 113 ЦПК України передбачено, що якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним, судом може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам).

Суди при оцінці висновку судово-психіатричного експерта № 66 від 28 травня 2019 року не врахували, що в ньому не міститься відповіді на поставлене питання та не вирішили питання про призначення додаткової експертизи.

Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Таким чином, доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржені рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу задовольнити, оскаржені рішення скасувати і передати справу для новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400 та 411 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 липня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 листопада 2019 року скасувати.

Передати справу № 199/6241/18 на новий розгляд до суду першої інстанції.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 липня 2019 року та постанова Дніпровського апеляційного суду від 26 листопада 2019 року втрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук