Постанова

Іменем України

26 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 175/2263/18

провадження № 61-1470св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Головуючого : - Сімоненко В. М.,

суддів: Калараша А. А., Петрова Є. В., Сердюка В. В., Штелик С.П.,

учасники справи:

заявник (стягувач) - ОСОБА_1 ,

суб`єкт оскарження - директор Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Воробйов Олексій Володимирович,

у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, яка підписана представником Падалко Аліною Вадимівною, на ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 17 серпня 2018 року у складі судді Реброва С. О. та на постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Лаченкової О. В., Варенко О. П., Свистунової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ:

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на неправомірну бездіяльність директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Воробйова О. В.

Вимога мотивована тим, що у провадженні відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження № 44936519 з примусового виконання рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 30 листопада 2012 року. Директором Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Моісеєвим Ю. О. за результатами розгляду його скарги від 26 жовтня 2017 року у виконавчому провадженні № 44936519 було безпідставно відмовлено у проведенні перевірки законності виконавчого провадження № 44936519, відмовлено прийняти відповідну постанову про результати перевірки виконавчого провадження № 44936519, не надано жодної відповіді на питання у скарзі від 26 жовтня 2017 року, а про результати розгляду цієї скарги повідомлено його листом від 27 листопада 2017 року.

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 30 січня 2018 року, залишеною без змін постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 квітня 2018 року, визнано неправомірною бездіяльність директора Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Моісеєва Ю. О. щодо неналежного розгляду скарги ОСОБА_1 від 26 жовтня 2017 року та зобов`язано директора Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Моісеєва Ю. О. або іншу особу, яка буде виконувати обов`язки директора Департаменту ДВС Міністерства юстиції України, повторно розглянути його скаргу від 26 жовтня 2017 року у виконавчому провадженні № 44936519.

05 травня 2018 року скаржник звернувся до директора Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Воробйова О. В. із письмовою заявою, у якій просив виконати ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 30 січня 2018 року у справі № 175/4545/17, залишену без змін постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 квітня 2018 року, у строк, передбачений частиною першою статті 453 ЦПК України. Направити йому електронною поштою копію постанови, яка повинна бути прийнята директором Департаменту ДВС Міністерства юстиції України за результатами повторного розгляду скарги.

Листом від 06 червня 2018 року № 1766/Л-10684/20.4.1 директор Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Воробйов О. В. повідомив про те, що на виконання ухвали Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 30 січня 2018 року у справі № 175/4545/17 Департаментом ДВС Міністерства юстиції України проводиться перевірка його скарги від 26 жовтня 2017 року у виконавчому провадженні № 44936519, про результати цієї перевірки буде повідомлено додатково.

ОСОБА_1 вважав, що із 06 травня 2018 року до 06 червня 2018 року директор Департаменту ДВС Воробйов О. В. усупереч частини першої статті 453 ЦПК України вимоги ухвали Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 30 січня 2018 року у справі № 175/4545/2017 повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 від 26 жовтня 2017 року у виконавчому провадженні № 44936519 - не виконав.

Посилаючись на зазначене, ОСОБА_1 просив суд визнати неправомірним бездіяльність директора Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Воробйова О. В. за період із 06 травня 2018 року до 06 червня 2018 року щодо невиконання в строки, передбачені частиною першою статті 453 ЦПК України, ухвали Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 30 січня 2018 року у справі № 175/4545/17.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 17 серпня 2018 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 07 грудня 2018 року, скаргу ОСОБА_1 , на неправомірну бездіяльність директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Воробйова О. В., задоволено.

Визнано неправомірною бездіяльність директора Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Воробйова О. В. за період із 06 травня 2018 року до 06 червня 2018 року щодо невиконання в строки, передбачені частиною першою статті 453 ЦПК України, ухвали Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 30 січня 2018 року у справі № 175/4545/17, у частині не розгляду та не повідомлення ОСОБА_1 про результати розгляду його скарги від 26 жовтня 2017 року у виконавчому провадженні № 44936519.

Задовольняючи скаргу ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, виходив із доведеності вимог. Суди зазначали, що у директора Департаменту ДВС МЮУ Воробйова О. В. були відсутні підстави для залишення скарги ОСОБА_1 від 26 жовтня 2017 року не розглянутою, а тому дії державного виконавця були вчинені не у відповідності до статті 453 ЦПК України та призвели до порушення прав скаржника і засад виконавчого провадження, закріплених у статті 2 Закону України «Про виконавче провадження».

Короткий зміст вимог та доводів, наведених у касаційній скарзі

У січні 2019 року Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, яка підписана представником Падалко А. В. , у якій просить скасувати ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 17 серпня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 грудня 2018 року і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовити.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної правової оцінки тому факту, що у зв`язку з проведенням перевірки виконавчого провадження 27 червня 2018 року була винесена постанова № 47, якою дії заступника начальника Головного територіального управління юстиції з питань ДВС П`ятницького А. В. визнано такими, що відповідають вимогам законодавства, а копія постанови 03 липня 2018 року направлена на електронну пошту заявника.

Вважає, що суд першої інстанції, посилаючись на положення статті 453 ЦПК України, неправильно тлумачив вказану норму матеріального права, зокрема, в ухвалі суду зазначено, що про виконання ухвали, постановленою за результатами розгляду скарги, відповідний орган державної виконавчої служби, приватний виконавець повідомляють суд і заявника не пізніше ніж триденний строк з дня її одержання, у той час, як в статті передбачено десятиденний строк.

Доводи інших учасників справи

14 березня 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду заперечення, у якому просить касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

Заперечення мотивоване безпідставністю вимог касаційної скарги, в якій не наведено порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також законністю і вмотивованістю оскаржуваних рішень.

Короткий зміст ухвал суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 27 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції, зупинено виконання ухвали Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 17 серпня 2018 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 07 грудня 2018 року.

Справу № 175/2263/18 передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 25 вересня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати касаційного цивільного суду

Відповідно до пункту 2 розділу II «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» № 460-ІХ від 15 січня 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).

Перевіривши доводи касаційної скарги, вивчивши аргументи, наведені у відзиві, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої та другої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Однак оскаржувані судові рішення не відповідають зазначеним вимогам закону.

Фактичні обставини справи , встановлені судами

У провадженні відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження № 44936519 з примусового виконання рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 30 листопада 2012 року.

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 30 січня 2018 року, залишеною без змін постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 квітня 2018 року, визнано неправомірною бездіяльність директора Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Моісеєва Ю. О. щодо неналежного розгляду скарги ОСОБА_1 від 26 жовтня 2017 року у виконавчому провадженні № 44936519 та зобов`язано директора Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Моісеєва Ю. О. або іншу особу, яка буде виконувати обов`язки директора Департаменту ДВС Міністерства юстиції України, повторно розглянути його скаргу від 26 жовтня 2017 року у виконавчому провадженні № 44936519.

Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2018 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 30 січня 2018 року та постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 квітня 2018 року у справі за скаргою ОСОБА_1 , заінтересована особа - директор Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Моісеєв Ю. О. на бездіяльність директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відмовлено.

05 травня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до директора Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Воробйова О. В. із письмовою заявою, у якій просив виконати ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 30 січня 2018 року у справі № 175/4545/17 та за результатами повторного розгляду скарги від 26 жовтня 2017 року у виконавчому провадженні № 4493651945 направити йому електронною поштою копію постанови.

Листом від 06 червня 2018 року № 1766/Л-10684/20.4.1 директор Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Воробйов О. В. повідомив про те, що на виконання ухвали Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 30 січня 2018 року у справі № 175/4545/17 Департаментом ДВС Міністерства юстиції України проводиться перевірка його скарги від 26 жовтня 2017 року у виконавчому провадженні № 44936519, про результати цієї перевірки буде повідомлено додатково.

Висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду за результатом розгляду касаційної скарги та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про державну виконавчу службу» дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені до вищестоящої посадової особи або до суду у порядку, встановленому законом.

Частиною п`ятою статті 124 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Зазначене конституційне положення відображено й у статті 18 ЦПК України, згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Таким чином, рішення суду в цивільній справі, яке набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби.

Примусове виконання рішень судів та інших органів здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначає, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 15 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.

Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Таким чином, за невиконання судового рішення законодавством передбачено окрему відповідальність боржника у виконавчому провадженні, державного (приватного) виконавця та посадової особи Державної виконавчої служби.

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 30 січня 2018 року встановлено неправомірну бездіяльність директора Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Моісеєва Ю. О. щодо неналежного розгляду скарги ОСОБА_1 .

Звертаючись до суду із позовом у цій справі, ОСОБА_1 посилався на те, що 05 травня 2018 року він звернувся до директора Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Воробйова О. В. із письмовою заявою, у якій просив виконати ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 30 січня 2018 року у справі № 175/4545/17, додавши копію зазначеного судового рішення, проте особа, зазначена в судовому рішенні, з моменту його отримання усупереч вимогам статті 453 ЦПК України не виконала зазначених вказівок.

Разом із тим, ОСОБА_1 посилався також на те, що посадова особа - директор Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Воробйов О. В., повинен розглянути його скаргу від 26 жовтня 2017 року у виконавчому провадженні № 44936519, яка не зважаючи на судові рішення залишилась не розглянутою. Отже, заявник посилався на тривалість наявного порушення щодо не розгляду його скарги.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, не визначився із підставами позову та не з`ясував, чи заявник вимагає від посадової особи виконання ухвали Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 30 січня 2018 року, як боржника у справі № 175/4545/17 чи самостійного розгляду посадовою особою державної виконавчої служби скарги на дії, бездіяльність державного виконавця у виконавчому провадженні № 44936519, за розгляд якої посадова особа після постановлення судових рішень несе самостійну відповідальність, оскільки скарга так і залишилась на той час не розглянутою.

Вказані фактичні обставини є визначальними також для встановлення юрисдикційності спору та висновку чи підлягає скарга розгляду в судах з огляду на положення законодавства щодо відповідальності за невиконання судових рішень.

Визначення юрисдикційності скарги залежить від установлення судами таких обставин: чи є вказана скарга реалізацією учасником справи права на судовий контроль за виконанням судового рішення в конкретній справі, чи це є самостійним правом на оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів, їх посадових осіб, виконавця чи приватного виконавця як суб`єктів, наділених владними повноваженнями по здійсненню контролю за діями державних виконавців при виконанні судових рішень.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів ДВС щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому відповідним процесуальним законом.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів ДВС щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), тобто не за рішенням, ухваленим судом, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом, що врегульовано як частиною другою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», так і частиною першою статті 181 КАС України (у редакції, що діяла на час звернення до суду зі скаргою та розгляду справи в судах).

Аналогічна правовий висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 06 лютого 2019 року у справі № 678/1/16-ц (в аналогічних правовідносинах).

Зазначені обставини є визначальними для встановлення фактичних обставин справи, визначення правовідносин, що виникли між учасниками справи, для визначення законодавства, яке підлягає застосуванню у цих правовідносинах, встановлення відповідальності за порушене право скаржника.

Таким чином, ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України є обґрунтованими, що дає підстави для часткового задоволення касаційної скарги, оскількисуди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права,що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а тому оскаржувані судові рішення не можуть вважатися законними та обґрунтованими, такими, що відповідають основоположним засадам цивільного судочинства.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

У силу положень статті 400 ЦПК України касаційний суд позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанції, та давати оцінку доказам, які судами не досліджено, а відтак, не має можливості вирішити спір по суті за результатами касаційного перегляду.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалені з неповним з`ясуванням фактичних обставин справи, які мають значення для її правильного вирішення справи.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин, коли фактичні обставини для правильного вирішення справи не встановлені, встановлено порушення норм процесуального права, оскаржені судові рішення не можуть вважатися законними і обґрунтованими та в силу статті 411 ЦПК України підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 27 лютого 2019 року зупинено виконання ухвали Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 17 серпня 2018 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 07 грудня 2018 року. Оскільки оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а тому відсутні правові підстави для вирішення питання про поновлення їх виконання.

Керуючись статтями 400, 411, 416, 417 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, яка підписана представником Падалко Аліною Вадимівною,задовольнити частково.

Ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 17 серпня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 грудня 2018 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. М. Сімоненко

Судді А. А. Калараш

Є. В. Петров

В. В. Сердюк

С. П. Штелик