Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 29.09.2019 року у справі №552/6220/17

Постанова

Іменем України

20 листопада 2019 року

м. Київ

справа №552/6220/17

провадження №61-17229св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С. (суддя-доповідач),

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Сердюка В. В., Фаловської І. М.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованостіза кредитним договором, за касаційною скаргою акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Київського районного суду м. Полтави

від 04 грудня 2017 року у складі судді Турченко Т. В. та постанову Полтавського апеляційного суду від 20 серпня 2019 року у складі колегії суддів: Пікуля В. П., Одринської Т. В., Панченка О. О.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",

представник позивача - Крилова Олена Леонідівна,

відповідач - ОСОБА_1,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

1. У жовтні 2017 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк", банк) звернулося до

ОСОБА_1 з позовом, у якому просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в сумі 90 129,24 грн.

2. Позовна заява мотивована тим, що за умовами договору, укладеного

18 червня 2007 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1, остання отримала кредит у розмірі 3 500 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків в розмірі 22,80% за користування кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

3. Неналежне виконання позичальником умов кредитного договору призвело до утворення заборгованості, яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

4. Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 04 грудня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

5. Рішення суду першої інстанції мотивоване пропуском позивачем строку позовної давності для звернення до суду. Місцевий суд указав, що кінцевою датою повернення кредиту є 18 червня 2008 року, з 30 серпня 2013 року заборгованість не погашалася, а даний позов пред'явлено лише 02 жовтня 2017 року.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

6. Постановою Полтавського апеляційного суду від 20 серпня 2019 року апеляційну скаргу ПАТ КБ "ПриватБанк" залишено без задоволення. Рішення Київського районного суду м. Полтави від 04 грудня 2018 року залишено без змін.

7. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції повно встановив фактичні обставини справи, вірно застосував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, дотримався норм процесуального права та ухвалив рішення, яке відповідає закону.

8. Апеляційний суд також дійшов до переконання, що наявність у розрахунку заборгованості даних про погашення кредиту на 1 грн не свідчить про визнання боргу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

9. У касаційній скарзі, поданій у вересні 2019 року, ПАТ "ПриватБанк" просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

10. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суди прийшли помилкового висновку про пропуск строку позовної давності, оскільки строк дії картки визначено до жовтня 2015 року. Заявник також указує на те, що суд не врахував, що своїм підписом на заяві-анкеті відповідач засвідчив, що він згоден з Умовами кредитування та отриманням кредиту саме на таких умовах, у тому числі з порядком зміни процентної ставки за користування кредитом. Факт отримання кредиту відповідач не заперечував та користувався кредитними коштами.

Доводи інших учасників справи

11. Інші учасники справи письмових заперечень щодо вимог і змісту касаційної скарги до суду не направили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

12. Ухвалою Верховного Суду від 26 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, справу витребувано з суду першої інстанції.

13. Ухвалою Верховного Суду від 13 листопада 2019 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

14.18 червня 2007 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" таОСОБА_1 було укладено договір, згідно якого остання отримала кредит у розмірі 3500 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків в розмірі 22,80% за користування кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

15. Станом на 31 серпня 2017 року за ОСОБА_1 рахується заборгованість по кредиту в сумі 90 129,24 грн.

16. Відповідач ОСОБА_1 заявила клопотання про застосування строку позовної давності при стягненні заборгованості за кредитним договором.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

17. Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

18. Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

19. Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.

20. Відповідно до вимог частин 1 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

21. Частиною 1 статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.

22. Предметом позову у справі, яка переглядається, є стягнення з

ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у розмірі

90 129,24 грн, із яких: 3 498,21 грн заборгованість за кредитом; 77 407,07 грн заборгованість по відсотках за користування кредитом; 4 699 грн заборгованість по пені та комісії; 250 грн штраф (фіксована сума);

4 279,96 грн штраф (процентна складова).

Щодо позовних вимог про стягнення тіла кредиту

23. З обставин справи слідує, що відповідач заперечила проти позову, вказала на пропуск позивачем строку позовної давності звернення з позовом до суду та просила застосувати правові наслідки, визначені частиною 4 статті 268 ЦК України.

24. Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

25. Згідно положень статті 57 ЦПК України в редакції, чинній на момент пред'явлення позову, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

26. Відповідно до статті 60 ЦПК України в редакції, чинній на момент пред'явлення, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

27. У справі, яка переглядається, підписана між сторонами заява не містить і строку повернення кредиту (користування ним).

28. З боку позичальника не спростовано факт відсутності заборгованості по тілу кредиту в розмірі 3 498,21 грн, про які заявлено банком у позовній заяві.

29. Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті, а також вимоги частини 2 статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, колегія суддів погоджується із висновком апеляційного суду, що банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

30. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення в примусовому порядку з боржника суми непогашеного тіла кредиту в розмірі 3 498,21 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за відсотками на поточну і прострочену заборгованість за користування кредитними коштами, пені, комісії і штрафів

31. Відповідно до частин 1 , 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

32. За змістом статей 626 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

33. Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

34. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог статті 526 ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

35. Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

36. Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

37. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

38. Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

39. За змістом частиною 1 статті 633 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

40. У заяві позичальника від 18 червня 2007 року, на яку посилається банк у позовній заяві, яка підписана позичальником, базова процентна ставка за кредитним лімітом становить 1,9 % на місяць на остаток заборгованості, щомісячна комісія складає 1%.

41. Крім того, за умовами, викладеними у заяві позичальника від 18 червня

2007 року, яка підписана позичальником передбачено: штраф при порушенні строків платежів за будь-яким грошовим зобов'язанням, передбаченим договором, більше ніж 120 днів - 250 грн + 5 % суми позову.

42. Додані до позовної заяви Умови та Правила надання банківських послуг не містять підпису позичальника.

43. Разом із тим, у заяві позичальника від 18 червня 2007 року, на яку посилається банк у позовній заяві установлена процентна ставка у

розмірі 1,9 %.

44. Суди встановили, що з 30 серпня 2013 року ОСОБА_1 перестала погашати заборгованість за кредитом.

45. Відтак, у межах строку кредитування до серпня 2016 року відповідач мав, зокрема, сплачувати проценти на умовах, визначених сторонами.

46. Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

47. Отже, припис абзацу 2 частини 1 статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

48. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

49. За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

50. Частинами 1 , 2 статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

51. Згідно із частиною 1 статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до частиною 1 статті 1050 ЦК України.

52. Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

53. У постанові від 28 березня 2018 року у справі 444/9519/12 (провадження №14-10цс18) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

54. Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту, стягнути складові його повної вартості, зокрема, заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами, штрафи, пеню та комісію.

55. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 18 червня 2007 року, посилався на Умови та правила надання банківських послуг, тарифів банку як невід'ємні частини кредитного договору.

56. Разом із тим, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови кредитування розумів відповідач, був ознайомлений і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

57. У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що не підписані Умови та Правила надання банківських послуг не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді сплату процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.

58. У наведеній постанові Велика Палата Верховного Суду також указала на мінливість Правил надання банківських послуг ПриватБанку, тому їх не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

59. Без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

60. За наведених обставин відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 ПАТ КБ "ПриватБанк" дотримав вимог, передбачених частиною 2 статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

61. Таким чином вимоги банку про стягнення заборгованості за відсотками на поточну і прострочену заборгованість за користування кредитними коштами, а також пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами є безпідставними.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

62. Частиною 1 статті 412 ЦПК України підставою для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

63. Згідно з частинами 2 та 3 статті 412 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення; неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягає застосуванню.

64. Оскільки у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, тому ухвалені у справі рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 400 410 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" задовольнити частково.

2. Рішення Київського районного суду м. Полтави від 04 грудня 2017 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 20 серпня 2019 рокускасувати, ухвалити нове рішення.

3. Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" заборгованість за кредитом у розмірі 3 942,30 грн.

4. У задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами, пені, комісії, штрафів відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

В. В. Сердюк

І. М. Фаловська