Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 10.09.2018 року у справі №751/544/18

Постанова

Іменем України

18 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 751/544/18

провадження № 61-43351св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Фонд соціального страхування України в Чернігівській області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 10 квітня 2018 року у складі судді Мороз К. В. та постанову Апеляційного суду Чернігівської області від 01 серпня 2018 року у складі колегії суддів:

Мамонової О. Є., Бобрової І. О., Висоцької Н. В.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішень судів

У січні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Фонду соціального страхування України в Чернігівській області (далі - Фонд в Чернігівській області) про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Свої вимоги позивач мотивувала тим, що із 06 червня 2000 року вона працювала у виконавчій дирекції Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування України на посаді головного спеціаліста контрольно-ревізійного відділу, із 22 січня 2001 року - на посаді завідуючої загальним відділом. Із 02 липня 2001 року у зв'язку з реорганізацією працювала у виконавчій дирекції Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на таких посадах: із 02 липня 2001 року - завідувач соціальних виплат; із 11 листопада 2002 року - завідувач контрольно-ревізійним відділом; із 01 червня 2004 року - головний спеціаліст ревізор контрольно-ревізійного відділу; із 01 листопада 2005 року - заступник завідувача відділом соціальних виплат; із 26 січня 2012 року - заступник завідувача бюджетним відділом; із 01 січня 2013 року - начальник сектору планування та виконання бюджету фінансово-економічного відділу.

У зв'язку з реорганізацією Фонду в Чернігівській області 01 серпня 2017 року її переведено до управління виконавчої дирекції Фонду в Чернігівській області на посаду головного спеціаліста відділу фінансово-економічної діяльності.

Наказом Управління виконавчої дирекції Фонду від 26 грудня 2017 року № 90-К вона звільнена із займаної посади із 29 грудня 2017 року у зв'язку зі скороченням штату працівників на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). Із наказом вона ознайомлена 29 грудня 2017 року.

Позивач вважає своє звільнення з роботи незаконним, оскільки її кваліфікація не є нижчою, ніж у працівників, яких не скорочено. Крім того, не враховано інші умови переважного права на залишення на роботі, а саме те, що їй залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, вона не має іншого заробітку та проживає одна, має безперервний стаж роботи на цьому підприємстві.

Незаконне звільнення призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків та вимагає від неї додаткових зусиль для організації свого життя.

Розмір відшкодування моральної шкоди вона оцінює в сумі 20 000,00 грн.

Із урахуванням наведених обставин, позивач просила суд поновити її на роботі на посаді головного спеціаліста відділу фінансово-економічної діяльності Управління виконавчої дирекції Фонду в Чернігівській області, стягнути із управління виконавчої дирекції Фонду в Чернігівській області на свою користь середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 18 340,20
грн, а також 20 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 10 квітня 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Апеляційного суду Чернігівської області від 01 серпня 2018 року в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 відмовлено. Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 10 квітня 2018 року залишено без змін.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що у результаті реорганізації управління виконавчої дирекції Фонду в Чернігівській області звільнено три головних спеціаліста відділу фінансово-економічної діяльності управління виконавчої дирекції Фонду в Чернігівській області, начальник відділу та заступник відділу мали більш високу кваліфікацію, підстав для переважного права залишення на роботі позивача згідно з частиною 2 статті 42 КЗпП України не було, а тому відсутні підстави для визнання звільнення позивача незаконним, поновлення на попередній роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиція інших учасників

У серпні 2018 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 10 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Чернігівської області від 01 серпня 2018 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення судів попередніх інстанцій та передати справу на новий розгляд.

Касаційна скарга мотивована тим, що звільнення позивача із роботи відбулося із порушенням вимог статті 42 КЗпП України, оскільки її кваліфікація є вищою, ніж у працівників, які не були звільненні. Крім того, не враховано інші умови переважного права залишення на роботі, а саме те, що позивачу залишалося менше трьох років до настання пенсійного віку, вона не має іншого заробітку та проживає одна, а також має безперервний стаж на цьому підприємстві. Пропозиції роботи на інших посадах в управлінні виконавчої дирекції Фонду в Чернігівській області та у відділення областей їй не надавалися, роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії у всій структурі юридичної особи, а не лише в одному структурному підрозділі.

У листопаді 2018 року від Управління виконавчої дирекції Фонду в Чернігівській області надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, у яких заявник просить відхилити вказану касаційну скаргу та залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій, посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження, витребувано цивільну справу та надано строк на подання відзиву на касаційну скаргу.

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина 1 статті 263 ЦПК України).

Частиною 1 статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Позиція Верховного Суду

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню із таких підстав.

Судами встановлено, що 06 червня 2000 року ОСОБА_1 прийнята на посаду головного спеціаліста контрольно-ревізійного відділу Виконавчої дирекції Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування України, 22 січня 2001 року переведена на посаду завідуючої загальним відділом.

Із 02 липня 2001 року у зв'язку з реорганізацією Виконавчої дирекції Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування України у Виконавчу дирекцію Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності ОСОБА_1 призначена на посаду завідуючої відділом соціальних виплат та в подальшому працювала на посадах: із 11 листопада 2002 року - завідувач контрольно-ревізійним відділом; із 01 червня 2004 року - головний спеціаліст-ревізор контрольно-ревізійного відділу; із 01 листопада 2005 року - заступник завідувача відділом соціальних виплат; із 26 січня 2012 року - заступник завідувача бюджетним відділом; з 01 січня 2013 року - начальник сектору планування та виконання бюджету фінансово-економічного відділу.

Наказом Виконавчої дирекції Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 27 липня 2017 року № 78-ос ОСОБА_1 звільнена із займаної посади із 31 липня 2017 року в порядку переведення до управління виконавчої дирекції Фонду згідно з пунктом 5 статті 36 КЗпП України.

Згідно з наказом управління виконавчої дирекції Фонду в Чернігівській області від 31 липня 2017 року № 16-к ОСОБА_1 із 01 серпня 2017 року прийнята на посаду головного спеціаліста відділу фінансово-економічної діяльності в порядку переведення з виконавчої дирекції Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

ОСОБА_1 має вищу освіту за спеціальністю "зоотехнія ", кваліфікація "зооінженер".

Навчалася у Чернігівському інституті регіональної економіки і управління по програмі "Бухгалтерський облік для малих підприємств", посвідчення від 10 червня 1993 року № 15. Згідно з дипломом про перепідготовку ДСК № 058880 ОСОБА_1 закінчила факультет післядипломної освіти Чернігівського державного технологічного університету за спеціальністю "фінанси", кваліфікація "економіст".

Постановою правління Фонду соціального страхування України від 12 вересня 2017 року № 47 "Про затвердження граничної чисельності працівників Фонду соціального страхування України" із 01 січня 2018 року затверджена гранична чисельність працівників Фонду соціального страхування України у кількості 5192 штатних одиниць.

Постановою правління Фонду соціального страхування України від 10 жовтня 2017 року № 50 "Про затвердження структури органів Фонду соціального страхування України", затверджена структура робочих органів виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України, яка вводиться в дію з 01 січня 2018 року.

У пункті 2.3 вказаної постанови зазначено про забезпечення проведення робочими органами виконавчої дирекції Фонду соціального страхування Україниорганізаційних заходів щодо приведення структури робочих органів виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України згідно із вимогами додатку № 1 до цієї постанови, в тому числі попередження працівників робочих органів виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України про зміни в організації виробництва і праці, зміни істотних умов праці та про можливі звільнення тощо.

Наказами виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України від 23 жовтня 2017 року № 579, від 24 листопада 2017 року № 685 та від 20 грудня 2017 року № 802 затверджена гранична чисельність працівників управління виконавчої дирекції Фонду та його відділень в кількості 124 штатних одиниць; начальнику управління рекомендовано провести до 01 листопада 2017 року передбачені чинним законодавством заходи щодо попередження працівників управління та його відділень про зміни в організації виробництва і праці та про зміни істотних умов праці.

Відповідно до штатного розпису управління, затвердженого наказом виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України від 15 травня 2017 № 14-ос та введеного в дію із 15 травня 2017 року, штатна чисельність управління складала 67 одиниць та затверджений кількісний склад структурних підрозділів, посад управління.

Наказом Управління виконавчої дирекції Фонду в Чернігівській області від 29 грудня 2017 року № 97-к затверджено організаційну структуру управління виконавчої дирекції Фонду в Чернігівській області, організаційну структуру відділень управління виконавчої дирекції Фонду в Чернігівській області та введено в дію з 01 січня 2018 року, затверджений директором виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України 31 жовтня 2018 року, штатний розпис управління виконавчої дирекції Фонду в Чернігівській області у кількості 42 штатних одиниці.

Із вказаного штатного розпису вбачається, що відділ фінансово-економічної діяльності (5 одиниць штатних посад у відділу), в якому працювала ОСОБА_1, та відділ бухгалтерського обліку та консолідованої звітності (5 штатних посад у відділу) ліквідовано та утворений відділ фінансово-економічної роботи та бухгалтерського обліку з кількістю посад у відділі 6 штатних одиниць: начальник відділу-головний бухгалтер 1 посада, заступник начальника відділу-заступник головного бухгалтера 1 посада, головний спеціаліст 4 посади.

26 жовтня 2017 року ОСОБА_1 під підпис попереджена про зміни в організації виробництва і праці, зміни істотних умов праці, зокрема про зміну системи оплати та стимулювання праці, розміру посадового окладу, зміну найменування посади та про можливе майбутнє звільнення.

Наказом Управління виконавчої дирекції Фонду в Чернігівській області від 07 грудня 2017 року № 59-к створено комісію з вирішення питань переважного права на залишення на роботі працівників управління та його відділень.

Як вбачається з витягу із протоколу засідання вказаної комісії від 14 грудня 2017 року, виходячи із штатної чисельності структурного підрозділу, комісією рекомендовано наповнити штат відділу фінансово-економічної роботи та бухгалтерського обліку таким чином:ОСОБА_2 - начальник відділу - головний бухгалтер; Остапова О. О. - заступник начальника відділу - заступник головного бухгалтера; ОСОБА_3 - головний спеціаліст; ОСОБА_4 - головний спеціаліст; ОСОБА_5 - головний спеціаліст (ЧАЕС); ОСОБА_6 - головний спеціаліст (інвалід).

Вивільненню підлягатимуть всі головні спеціалісти відділу фінансово-економічної діяльності: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_1 та один головний спеціаліст відділу бухгалтерського обліку та консолідованої звітності - ОСОБА_9.

Визначаючи кандидатів на зайняття посад головних спеціалістів, члени комісії спершу визначали працівників з більшою кваліфікацією, якими є заступники начальників ліквідованих відділів ОСОБА_10 та ОСОБА_3, відповідно до вищих посад, які вони займали до 01 січня 2018 року.

При прийнятті рішення комісія визначила спеціалістів, яким надається перевага не тільки в залишенні на роботі, але в працевлаштуванні: ОСОБА_5 віднесена до категорії 2 громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Також комісія виділила серед усіх головних спеціалістів ОСОБА_6 як більш універсального працівника із досвідом бухгалтерської роботи та з високою продуктивністю праці, здатністю швидко та якісно обробляти значні об'єми інформації, умінням їх систематизувати, а також працівника який має інвалідність (3 група), необхідну для квоти управління відповідно до вимог чинного законодавства.

22 грудня 2017 року управління виконавчої дирекції Фонду в Чернігівській області повідомило ОСОБА_1 листом про скорочення її посади із 01 січня 2018 року та про неможливість їй запропонувати іншу роботу в управлінні та відділеннях області, оскільки вакантні посади відсутні.

Згідно з довідкою від 06 березня 2018 року № 06-15/726 у період із 26 жовтня по 29 грудня 2017 вакантні посади в управлінні виконавчої дирекції Фонду в Чернігівській області та відділеннях області відсутні.

Наказом управління виконавчої дирекції Фонду в Чернігівській області від 26 грудня 2017 року № 90-к ОСОБА_1 звільнена з посади головного спеціаліста відділу фінансово-економічної діяльності управління виконавчої дирекції Фонду із 29 грудня 2017 року у зв'язку зі скороченням штату працівників згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України. ОСОБА_1 у день звільнення видана трудова книжка та копія наказу про звільнення, проведені остаточні розрахунки, а саме виплачена вихідна допомога у розмірі середнього місячного заробітку відповідно до статті 44 КЗпП України.

Нормативно-правове обґрунтування

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною 2 статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1,2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Відповідно до положень статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; 5) учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; 6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; 8) особам з числа депортованих з України, протягом п'яти років, з часу повернення на постійне місце проживання до України; 9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби; 10) працівникам, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат.

Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.

Власник є таким, що належно виконав вимоги частини 2 статті 40, частини 3 статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

При цьому роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Оскільки обов'язок із працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини 3 статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норми законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, із яким погодився й суд апеляційної інстанції, встановивши, що у відповідача дійсно мали місце зміни в організації виробництва і праці, а саме скорочення штату, відповідачем у встановлений строк та у порядку передбаченому КЗпП України повідомлено позивача про зміни в організації виробництва і праці та про можливе майбутнє звільнення, відповідач не мав можливості перевести позивача з його згоди на іншу роботу та у останньої відсутні переваги в залишені на роботі, передбачені статтею 42 КЗпП України, дійшов обґрунтованого висновку про те, що звільнення позивача на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України проведено законно, оскільки відбулось із дотриманням вимог статей 40, 42, 49-2 КЗпП України.

Доводи касаційної скарги по суті зводяться до повторного викладу доводів позовної заяви та апеляційної скарги, які були предметом дослідження судами та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Із урахуванням того, що доводи касаційної скарги є ідентичними доводам позовної заяви та апеляційної скарги, яким судами попередніх інстанцій надана належна оцінка, Верховний Суд приходить до висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі "Руїз Торія проти Іспанії"). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому підлягає залишенню без задоволення, арішення судів попередніх інстанцій - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Новозаводського районного суд м. Чернігова від 10 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Чернігівської області від 01 серпня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:О. В. Ступак І. Ю. Гулейков Г. І. Усик