Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 25.04.2018 року у справі №127/12177/17

Постанова

Іменем України

18 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 127/12177/17-ц

провадження № 61-17264св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 23 жовтня 2017 року у складі судді Гуменюка К. П. та постанову Апеляційного суду Вінницької області від 08 лютого 2018 року у складі колегії суддів:

Берегового О. Ю., Денишенко Т. О., Медяного В. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до

ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів.

Позовна заява мотивована тим, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області у справі № 127/18421/13-ц від 08 жовтня 2013 року сторони розірвали шлюб.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 16 січня 2016 року позивача зобов'язано виплачувати аліменти у сумі 3 500,00 грн щомісячно на користь доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, до її повноліття.

У зв'язку із погіршенням стану здоров'я він припинив займатись підприємницькою діяльністю та 03 жовтня 2016 року знятий з обліку як фізична особа-підприємець.

Із 07 червня 2017 року ОСОБА_1 працевлаштований на посаду перекладача з іноземних мов та режисера театрального та кіномистецтва у "Центрі професійного розвитку та психотерапевтичної допомоги "Імаго", з посадовим окладом у розмірі 3 200,00 грн на місяць. Це єдине та офіційне місце роботи позивача. Іншої роботи чи доходу останній не має.

Всі перераховані обставини поставили ОСОБА_1 у скрутне матеріальне становище, так як він немає коштів для існування і не може дозволити купити собі найнеобхідніше.

Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просив зменшити розмір аліментів, що стягуються із позивача за рішенням Вінницького міського суду Вінницької області у справі № 127/21214/15-ц від 16 січня 2016 року на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, до розміру 1/4 частини його заробітної плати щомісяця до досягнення дитиною повноліття, починаючи із дня набрання цим рішенням суду законної сили.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 23 жовтня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Змінено спосіб стягнення присуджених аліментів, визначених рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 16 січня 2016 року (справа № 127/21214/15-ц). Стягнуто з

ОСОБА_1, на користь ОСОБА_2, на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти у розмірі 1/4 частини від його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи із дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення мотивоване тим, що після ухвалення рішення Вінницьким міським судом Вінницької області від 15 січня 2016 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на доньку ОСОБА_3 у розмірі 3 500,00 грн щомісячно, у відповідача змінився майновий стан, а тому наявні правові підстави для зміни способу присуджених аліментів з твердої грошової суми на розмір аліментів у зазначеній частці.

Постановою Апеляційного суду Вінницької області від 08 лютого 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 23 жовтня 2017 року залишено без змін.

Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, який всебічно та повно з'ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази та ухвалив законне і обґрунтоване рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У квітні 2018 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 23 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду Вінницької області від 08 лютого 2018 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд, зменшуючи розмір аліментів до 900,00
грн, позбавив дитину на належне матеріальне утримання, оскільки такий розмір недостатній для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини, адже вона має слабке здоров'я, на її лікування, харчування, одяг, навчання, що є майже щоденними потребами, витрачається багато коштів, тому розмір аліментів виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості слід залишити в сумі 3 500,00 грн, враховуючи, що ОСОБА_1 має реальну можливість сплачувати аліменти у такому розмірі, але навмисно ухиляється від цього.

Станом на час розгляду вказаної справи у Верховному Суді від інших учасників справи не надходило відзивів на касаційну скаргуОСОБА_2

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 06 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Позиція Верховного Суду

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який між ними розірвано. Від цього шлюбу сторони мають неповнолітню доньку ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає разом з відповідачем.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 16 січня 2016 року, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти у твердій грошовій сумі 3 500,00 грн, щомісячно, починаючи з дня подачі позовної заяви до суду, тобто із 07 вересня 2015 року, до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до довідок від 07 червня 2017 року вих. № 1-1/п та від 03 жовтня

2017 року вих. № 2-1/с, виданих приватним підприємцем керівником Центру професійного розвитку та психотерапевтичної допомоги "Імаго" Дімітровою С. Р., ОСОБА_1 працевлаштований на постійне місце роботи на посаду перекладача з іноземних мов та режисера театрального та кіно-мистецтва за трудовим договором між працівником та фізичною особою, яка використовує найману працю від 06 червня 2017 року, тобто між приватним підприємцем ОСОБА_5 та ОСОБА_1, і його щомісячна заробітна платня становить 3 200,00 грн.

Відповідно до відомостей Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області, ОСОБА_1 у період із 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року отримав доходи у загальному розмірі 2 792,21 грн.

Як вбачається із податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця, обсяг доходу за звітний (податковий) період - 2016 рік ОСОБА_2 становить 837 000,00 грн.

Нормативно-правове обґрунтування

За змістом статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до статті 81 СК України перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Аналіз положень СК України, зокрема положень статті 81, частини 3 статті 181, частини 2 статті 182, статті 183 СК України, свідчить про те, що законодавець ототожнює поняття "заробітку" та "доходу", передбачаючи можливість стягнення на користь дитини мінімального рекомендованого розміру аліментів з обох джерел отримання грошових коштів. Аналогічна ситуація відображена і в положеннях ЦК України, який також ототожнює поняття "заробітку" та "доходу", зокрема у відносинах щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року № 146 затверджено Перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб.

Разом з тим, з урахуванням системного способу тлумачення вищевказаний Перелік видів доходів, які враховуються при визначені розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб є підзаконним нормативно-правовим актом, а тому тлумачення його положень має здійснюватися з урахуванням дійсного змісту норм закону, на розвиток та виконання якого він прийнятий (розширювальне тлумачення норм права).

Водночас положення статті 81 СК України та частини 3 статті 181 СК України вказують на необхідність визначення розміру аліментів від частки доходу платника, а не його заробітку. Звуження ж змісту норм закону за допомогою положень підзаконних нормативно-правових актів є неприпустимим.

При цьому зміст положень Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб включає до поняття "заробітку" також і виплати, які заробітною платою не є, зокрема доходи від підприємницької діяльності, кооперативів, тощо, що свідчить про більш широке тлумачення змісту поняття "заробіток", ніж виплати, які виплачуються в межах трудових правовідносин.

Згідно із частиною 1 статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

У частині 1 статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених частині 1 статті 192 СК України.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі на розмір аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини та навпаки).

Стаття 192 СК України вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених Стаття 192 СК України.

Таким чином, розмір аліментів і спосіб стягнення аліментів може бути змінений судом з урахуванням фактичних обставин справи, які встановлені судом та на які посилався позивач. При цьому право застосування норми закону належить суду.

Відповідно до вимог статті 10 ЦПК України 2004 року (чинного на час ухвалення рішення суду першої інстанції) цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно зі статтею 60 ЦПК України 2004 року кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 60 ЦПК України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суди встановили, що у позивача змінилося матеріальне становище та погіршився стан здоров'я, що у відповідності до статті 192 СК України є підставою для перегляду розміру стягуваної суми аліментів. У цій справі, суди змінили спосіб стягнення аліментів з твердої грошової суми на частку від заробітку (доходу) платника аліментів.

Доводи касаційної скарги про те, що суд, зменшуючи розмір аліментів до 900,00
грн, позбавив дитину на належне матеріальне утримання, оскільки такий розмір недостатній для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини, є припущенням, оскільки за змістом судового рішення вбачається, що розмір аліментів не зменшено до 900 грн. Визначення аліментів у частці від заробітку (доходу) означає, що така частка визначається із усіх видів доходів платника аліментів, а не тільки заробітної плати, та не може бути менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Твердження касаційної скарги про те, що ОСОБА_1 має реальну можливість сплачувати аліменти у розмірі 3500 грн, але навмисно ухиляється від цього, не можуть бути прийняті до уваги судом касаційної інстанції, оскільки такі обставини не доведені позивачем, та судами попередніх інстанції не встановлені.

Такі твердження по своїй суді зводяться до переоцінки доказів, які як і інші доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій та не дають підстав вважати, що судами порушено норми матеріального або процесуального права.

Суди першої й апеляційної інстанцій забезпечили повний та всебічний розгляд справи на основі наданих сторонами доказів, оскаржувані рішення відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, арішення суду першої та апеляційної інстанцій - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів

Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 23 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду Вінницької області від 08 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Ступак

І. Ю. Гулейков

Г. І. Усик