Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 22.12.2019 року у справі №2-2371/11

Постанова

Іменем України

19 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 2-2371/11

провадження № 61-22676св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Дундар І. О., Журавель В. І., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

третя особа - ОСОБА_3,

особа, яка подала апеляційну і касаційну скарги - ОСОБА_4,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 14 липня 2011 року в складі судді Позарецької С. М. та постанову Черкаського апеляційного суду від

05 листопада 2019 року в складі колегії суддів: Нерушак Л. В., Бородійчука В.

Г., Єльцова В. О.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У 2011 році ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Позовна заява мотивована тим, що він є спадкоємцем першої черги за законом

і має право на спадщину, яка відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті його дочки ОСОБА_5 (свідоцтво про смерть від 24 вересня 2008 року,

серія НОМЕР_1) відповідно до частини 2 статті 1223 ЦК України та статті 1261 ЦК України. Окрім нього, у першу чергу право на спадкування мають чоловік дочки, ОСОБА_3, та її мати - ОСОБА_2, які подали заяви про прийняття спадщини (спадкова справа № 1137/08 відкрита у Другій Черкаській державній нотаріальній конторі), але їхні права на спадщину до цього часу не оформлені. Він на підставі частини 2 статті 1272 ЦК України звернувся до спадкоємців, які прийняли спадщину, з проханням надати йому письмову згоду на прийняття ним спадщини як спадкоємцем, який пропустив шестимісячний строк, визначений законом для прийняття спадщини.

ОСОБА_2 відмовилась надати згоду. За життя ОСОБА_5, на підставі договору дарування отримала у власність житловий будинок за адресою:

АДРЕСА_1, який він має право також успадкувати разом з іншими спадкоємцями першої черги. На даний момент він одинокий і мешкає

в гуртожитку, власного житла не має. Єдиним сенсом його існування залишилась його внучка. Має бажання проживати разом з нею та її батьком, чоловіком його померлої дочки, і вони проти цього не заперечують. Він працює інженером-будівельником в ТОВ "Євробуд". Відповідно до посадових обов'язків його робота має роз'їзний (пересувний) характер з ненормованим робочим днем та пов'язана з постійними робочими відрядженнями. Заяву про прийняття спадщини не подав нотаріусу за місцем відкриття спадщини

у встановлений строк з поважної причини, внаслідок постійного перебування

у робочих відрядженнях.

Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просив суд визначити додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Придніпровського районного суду міста Черкаси від 14 липня

2011 року позов задоволено.

Визнано причину пропуску строку на прийняття спадщини поважною. Визначено ОСОБА_1 двомісячний термін для звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

Ухвалюючи у попередньому судовому засіданні рішення про задоволення вимог позивача про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач ОСОБА_2

у судовому засіданні не заперечувала проти надання позивачеві терміну два місяці для звернення із заявою про прийняття спадщини, позивач пропустив строк для прийняття спадщини з поважних причин, а саме через свій психологічний і емоційний стан та те, що він тривалий час перебував

у відрядженнях, тому вважає за можливе продовжити йому строк прийняття спадщини.

Проти таких обставин не заперечували інші особи, що беруть участь

у справі.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Черкаського апеляційного суду від 05 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що доводи ОСОБА_4 про те, що судом вирішено питання про її права та обов'язки як спадкоємця першої черги, є необґрунтованими, оскільки із матеріалів спадкової справи не встановлено, що інші спадкоємці вказували ОСОБА_4 як спадкоємицю першої черги на час подання ними заяви про прийняття спадщини. У справі приймав участь її батько як третя особа, який був її опікуном та законним представником до повноліття. Станом на час розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції відомостей про інших спадкоємців матеріали спадкової справи не містили. Подання ОСОБА_4 апеляційної скарги на оскаржуване рішення суду є намаганням перегляду рішення суду першої інстанції з метою повторного слухання та постановлення нового судового рішення, яке потрібне скаржнику для вирішення вимог її позову в іншій справі. Крім того, ОСОБА_4 також є спадкоємцем першої черги

і має право на отримання частки у спадщині на рівні з іншими спадкоємцями за законом. Свідоцтва про право на спадщину у нотаріуса спадкоємці не отримали, оскільки між ними існує спір щодо спадкового майна та його часток.

Аргументи учасників справи

У грудні 2019 року ОСОБА_4 надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову

в задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що вона є донькою ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1. На час смерті матері їй виповнилось лише дев'ять років. ОСОБА_1 в порядку, передбаченому статтями 1268, 1269, 1270 ЦК України, не вчинив дій щодо прийняття спадщини, тому через три роки після відкриття спадщини звернувся до суду з позовом про поновлення строку для подання заяви про прийняття спадщини.

При цьому ОСОБА_1, діючи всупереч її інтересам, достеменно знаючи, що вона також входить до кола спадкоємців за законом після смерті ОСОБА_5 і є особою, що прийняла спадщину, зазначив відповідачем лише ОСОБА_2, а третьою особою - другого спадкоємця ОСОБА_3 ОСОБА_2 і ОСОБА_3 також знаючи, що вона входить до кола спадкоємців, що прийняли спадщину,

в судовому засіданні не заперечували проти надання ОСОБА_1 додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5, не повідомили суд про те, що результати розгляду цієї справи впливають на її права як спадкоємця першої черги, яка прийняла спадщину. До того ж вона була малолітньою особою та потребувала додаткового захисту. Оскарженим рішенням суд вирішив питання про її права як спадкоємця після смерті матері, внаслідок чого частка у спадщині, на яку вона як спадкоємець за законом має право, зменшилася із 1/3 до 1/4 частини. Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 виходячи з тих обставин, що відповідач і третя особа визнали вимоги позовної заяви, але в цьому випадку визнання відповідачем і третьою особою позову не тільки суперечить закону, а ще й порушує її інтереси.

Суд першої інстанції не витребував матеріалів спадкової справи, яка була заведена після смерті ОСОБА_5 і, як наслідок, не встановив реального кола спадкоємців і не залучив її до участі у справі. При цьому про наявність онуки при розгляді справи зазначав сам позивач, однак не включив її до кола відповідачів. Підстав для поновлення ОСОБА_1 строку на прийняття спадщини не було. Суд апеляційної інстанції усунувся від перегляду рішення по суті, розглянув лише питання щодо строку, який минув з дати ухвалення оскарженого рішення, безпідставно відкинув її доводи про те, що вона на час розгляду справи була малолітньою дитиною.

Відзивів на касаційну скаргу не надходило.

Рух справи

УхвалоюВерховного Суду від 21 січня 2020 року відкрито касаційне провадження в цій справі, зупинено дію рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 14 липня 2011 року та постанови Черкаського апеляційного суду від 05 листопада 2019 року до закінчення касаційного провадження.

Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

16 квітня 2020 року справу передано судді-доповідачу Краснощокову Є. В.

Ухвалою Верховного Суду від 10 серпня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5, після смерті якої залишилось спадкове майно у вигляді житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Позивач ОСОБА_1 є батьком померлої та спадкоємцем першої черги.

Крім того, у першу чергу право на спадкування за законом мають: чоловік - ОСОБА_6 та її мати - ОСОБА_2, які подали заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори (спадкова справа № 1137/08 відкрита

у другій Черкаській державній нотаріальній конторі).

ОСОБА_4 є донькою ОСОБА_5 та спадкоємцем першої черги за законом після смерті матері.

Ні батько ОСОБА_4, яка на день відкриття спадщини була неповнолітня, ні її бабуся ОСОБА_2 не вказували у заявах про прийняття спадщини, що

є інші спадкоємці першої черги, а саме: позивач ОСОБА_1 - батько особи, яка померла та неповнолітня дочка - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове майно після смерті ОСОБА_5 не видане, оскільки між спадкоємцями існує спір щодо спадкового майна та його часток.

У частині 1 статті 352 ЦПК України закріплено, що учасники справи,

а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити

в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі

і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19) зроблено висновок, що "аналіз частини 1 статті 352 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення

і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі

у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків".

У пункті 3 частини 1 статті 362 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 серпня 2019 року в справі № 412/1277/2012 (провадження № 61-3704св19) зроблено висновок, що "у разі подання апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі і апеляційним судом встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті".

У частині 3 статті 1272 ЦК України визначено, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 2516/1356/12-ц (провадження № 61-28938св18) зроблено висновок, що "за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (частина 3 статті 1272 ЦК України). Таким чином, позов спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини, про визначення йому додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини порушує права іншого спадкоємця, який спадщину прийняв, а тому належними відповідачами у спорах про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину".

Апеляційний суд: не врахував, що у разі подання апеляційної скарги особою, яка не брала участі у справі і судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті; не перевірив доводи ОСОБА_4, що суд першої інстанції, ухвалюючи у попередньому судовому засіданні рішення про задоволення вимог позивача, не з? ясував, чи визнання позову відповідачем порушує права та інтересів інших спадкоємців, які спадщину прийняли та які не залучені до участі у справі; не врахував, що позов спадкоємця про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини порушує права та інтереси спадкоємців, які є або вважаються такими, що прийняли спадщину, зокрема згідно з частиною 4 статті 1268 ЦК України; не врахував, що такі спадкоємці є належними відповідачами за позовом про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

За таких обставин апеляційний суд зробив передчасний висновок про законність рішення суду першої інстанції і відмову у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_4.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що постанова апеляційного суду постановлена без додержання норм процесуального права.

У зв'язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржене судове рішення апеляційного суду скасувати з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

У зв'язку з цим не підлягає поновленню дія рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 14 липня 2011 року та постанови Черкаського апеляційного суду від 05 листопада 2019 року, зупинена ухвалою Верховного Суду від 21 січня 2020 року до закінчення касаційного провадження.

Керуючись статтями 400, 402, 411, 416 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Черкаського апеляційного суду від 05 листопада 2019 рокускасувати.

Передати справу № 2-2371/11 на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції постанова Черкаського апеляційного суду від 05 листопада 2019 рокувтрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: І. О. Дундар

В. І. Журавель

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук