Історія справи

Постанова

Іменем України

25 липня 2018 року

м. Київ

справа № 635/806/17-ц

провадження № 61-25174 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»;

представник позивача - Падалко ОлександрОлександрович;

відповідач - ОСОБА_4;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» на рішення Харківського районного суду Харківської області у складі судді Пілюгіної О. М. від 25 травня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області у складі колегії суддів: Хорошевського О. М., Кіся П. В., Кружиліної О. А., від 15 серпня 2017 року,

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У лютому 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (далі - ТОВ «ОТП Факторинг Україна») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 18 грудня 2011 року між публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» (далі - ПАТ «ОТП Банк»), правонаступником якого на підставі договору факторингу від 22 грудня 2014 року є ТОВ «ОТП Факторинг Україна», та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав відповідачу кредит у розмірі 8 288 грн шляхом встановлення відновлюваної кредитної лінії до карткового рахунку, строком на 12 місяців.

ОСОБА_4 взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконувала, на вимоги не реагувала, унаслідок чого станом на 16 січня 2017 року утворилась заборгованість у розмірі 20 500 грн 21 коп., з яких: заборгованість за кредитом у розмірі 18 953 грн 21 коп.; заборгованість за процентами за користування кредитом у розмірі 1 547 грн.

У зв'язку з наведеним ТОВ «ОТП Факторинг Україна» просило суд стягнути з ОСОБА_4 на свою користь заборгованість за кредитним договором від 18 грудня 2011 року у розмірі 20 500 грн 21 коп.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 25 травня 2017 року у задоволенні позову ТОВ «ОТП Факторинг Україна» відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідачка допустила заборгованість за кредитним договором, порушивши свої зобов'язання за ним, проте позивач звернувся до суду за захистом порушеного права з пропуском строку позовної давності, про застосування якого заявила відповідачка.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 15 серпня 2017 року апеляційну скаргу ТОВ «ОТП Факторинг Україна» відхилено. Рішення Харківського районного суду Харківської області від 25 травня 2017 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що відповідачка отримала кредит шляхом встановлення кредитного ліміту на картковий рахунок строком на 12 місяців. Тому, встановивши, що строк дії картки закінчився у грудні 2012 року, а з позовом до суду за захистом порушеного права ТОВ «ОТП Факторинг» звернулось лише у лютому 2017 року, апеляційний суд погодився з висновком районного суду про пропуск позивачем строку позовної давності. Також суд зазначив, що банк не надав доказів переривання позовної давності сплаченого відповідачкою кредиту.

У касаційній скарзі, поданій у вересні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ТОВ «ОТП Факторинг Україна», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій неправильно встановлено фактичні обставини справи щодо умов кредитного договору від 18 грудня 2011 року та виконання відповідачем зобов'язань по ньому. Судами не було враховано, що вищевказаний кредитний договір за своїм змістом є змішаним договором, у якому містяться елементи різних договорів, і позичальнику надаються декілька видів фінансових послуг споживчого кредитування та видача і обслуговування міжнародних кредитних пластикових карток. Умовами кредитного договору передбачено, що після виконання позичальником боргових зобов'язань за Розділом 1 цього договору, умови Розділу 2 продовжують свою дію, а тому висновки судів про те, що строк дії договору закінчився зі спливом строку кредитування (12 місяців), тобто 18 грудня 2012 року, є помилковими, умови договору продовжують свою дію та є чинними. Крім того, суди не дослідили та не дали оцінку банківським випискам із особового рахунку ОСОБА_4, наданих позивачем, згідно яких останній платіж на погашення заборгованості по кредитній картці Master Card Standard відповідачкою було здійснено 20 червня 2014 року у розмірі 300 грн, а 15 липня 2014 року нею було використано кредитні кошти у розмірі 407 грн 41 коп. Неврахування вищевказаних банківських виписок призвело до невірного обчислення судами початку перебігу строку та обставин переривання позовної давності.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам закону судове рішення апеляційного суду не відповідає.

Судом установлено, що18 грудня 2011 року між ПАТ «ОТП Банк», правонаступником якого на підставі договору факторингу від 22 грудня 2014 року є ТОВ «ОТП Факторинг Україна», та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав відповідачу кредит у розмірі 8 288 грн шляхом встановлення відновлюваної кредитної лінії до карткового рахунку, строком на 12 місяців.

ОСОБА_4 взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконувала, на вимоги не реагувала, унаслідок чого станом на 16 січня 2017 року утворилась заборгованість у розмірі 20 500 грн 21 коп., з яких: заборгованість за кредитом у розмірі 18 953 грн 21 коп.; заборгованість за процентами за користування кредитом у розмірі 1 547 грн.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

При цьому частиною першою статті 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з частиною першою статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Аналіз зазначеної норми права указує про те, що до дій, які свідчать про визнання боргу у тому числі може належати часткова сплата боржником основного боргу та/або сум санкцій.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги ТОВ «ОТП Факторинг Україна» про те, що відповідачка продовжує користуватися кредитною карткою Master Card Standard, по якій має кредитну заборгованість, на погашення якої нею було здійснено 20 червня 2014 року останній платіж у розмірі 300 грн, апеляційний суд вказав, що на підтвердження вказаних доводів позивачем доказів взагалі не надано.

Разом з тим, апеляційний суд не звернув увага на те, що позивачем на підтвердження своїх вимог щодо переривання позовної давності було долучено до матеріалів справи банківські виписки із особового рахунку ОСОБА_4 (а. с. 64-77), згідно яких останній платіж на погашення заборгованості по кредитній картці Master Card Standard відповідачкою було здійснено 20 червня 2014 року у розмірі 300 грн, а 15 липня 2014 року нею було використано кредитні кошти у розмірі 407 грн 41 коп.

Справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов'язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документ, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» встановлено: «Ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважать важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами».

Ураховуючи викладене, апеляційний суд у порушення вищевказаних вимог закону та статей 212-214, 303, 315 ЦПК України 2004 року взяв до уваги лише квитанції, надані ОСОБА_4, згідно яких останній платіж за кредитом вона здійснила у вересні 2013 року, проте належним чином не дослідив банківській виписки з її особового рахунку, наданих позивачем, у тому числі останній платіж від 20 червня 2014 року, та чи є така обставина перериванням перебігу позовної давності.

При дослідженні таких доводів банку апеляційному суду слід звернути увагу на правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові № 6-1457цс16 від 9 листопада 2016 року, щодо доведення вчинення дій на переривання позовної давності саме уповноваженою на це особою.

Отже, апеляційний суд у порушення зазначених вимог закону не перевірив, чи наявні підстави для застосування статті 264 ЦК України щодо вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором, у разі якщо наявна заборгованість за кредитним договором, щодо якої строк позовної давності для звернення до суду не пропущено.

Згідно з пунктами 1, 2 частини третьою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Харківської області від 15 серпня 2017 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Б. І. Гулько

Є. В. Синельников

Ю. В. Черняк