Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 02.04.2018 року у справі №338/568/17
Ухвала КАС ВП від 02.12.2018 року у справі №338/568/17

Постанова

Іменем України

25 липня 2018 року

м. Київ

справа № 338/568/17

провадження № 61-14185св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ліквідаційна комісія управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області, відділ зони Чорнобильської атомної електростанції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області, Державна казначейська служба України,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Державної казначейської служби України на ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 18 січня 2018 року у складі судді Фединяка В. Д.,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ліквідаційної комісії управління Міністерства внутрішніх справ України у Київській області, відділу зони Чорнобильської атомної електростанції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області, Державної казначейської служби України про стягнення упущеної вигоди.

Рішенням Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 07 грудня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 з держави в особі Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання їх з єдиного казначейського рахунка 175 057 грн заподіяних збитків.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 18 січня 2018 року апеляційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 07 грудня 2017 року повернуто заявнику.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що апеляційна скарга підписана особою, яка не мала права її підписувати, оскільки відповідно до підпункту 11 пункту 16-1 Перехідних положень Конституції України представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 Конституції здійснюється виключно прокурорами або адвокатами у судах апеляційної інстанції з 1 січня 2018 року, а апеляційна скарга подана представником Державної казначейської служби України за довіреністю, який не є адвокатом.

У березні 2018 року Державна казначейська служба України подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просила скасувати оскаржувану ухвалу.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не врахував, що Державна казначейська служба України є органом державної влади, тому відповідно до абзацу 2 підпункту 11 пункту 16-1 Перехідних положень Конституції Українипредставництво їх інтересів повинно здійснюватися виключно адвокатами з 01 січня 2020 року.

Відзив на касаційну скаргу учасники справи до суду не подали.

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону ухвала апеляційного суду не відповідає.

Відповідно до частини першої статті 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Згідно з підпунктом 18 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України положення цього Кодексу застосовуються з урахуванням підпункту 11 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України.

У підпункті 11 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України встановлено, що представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у судах апеляційної інстанції здійснюється з 1 січня 2018 року.

Представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюється з 1 січня 2020 року.

Повертаючи апеляційну скаргу особі, що її подала у січні 2018 року, суд апеляційної інстанції послався на підпункт 11 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України та помилково вважав, що з 01 січня 2018 року таку скаргу може подавати виключно прокурор або адвокат, не врахувавши, що її подав представник в інтересах Державної казначейської служби України, тобто органу державної влади, представництво якого у суді повинно здійснюватися виключно прокурорами або адвокатами з 01 січня 2020 року (абзац 2 підпункту 11 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України).

Висновок апеляційного суду ґрунтується на неправильному тлумаченні підпункту 11 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України, що призвело до ухвалення судового рішення з порушенням норм Конституції України й ЦПК України та безпідставно позбавило відповідача права апеляційного оскарження рішення суду, що є порушенням права на справедливий суд.

Відповідно до частини третьої та четвертої статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи касаційної скарги для скасування ухвали апеляційного суду, з передачею справи до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Керуючись статтями 400, 402, 406, 409, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палатиКасаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної казначейської служби України задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 18 січня 2018 року скасувати, справу передати до Апеляційного суду Івано-Франківської області для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Б. І. Гулько

Є. В. Синельников

Ю. В. Черняк