Постанова

Іменем України

25 червня 2020 року

м. Київ

справа № 464/483/19

провадження № 61-2005св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 23 грудня 2019 року в складі колегії суддів:Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І., Савуляка Р. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ПАТ «Райфайзенбанк Аваль») про стягнення незаконно списаних коштів.

Позовна заява обґрунтована тим, що 09 січня 2019 року банком безпідставно списано кошти із заробітної картки позивача із зазначенням причини «різні відрахування з рахунку». Позивач не надав доручення на здійснення договірного списання коштів із заробітної картки, а відтак здійснено без підстав передбачених статті 1071 ЦК України. Також, відповідачем порушено норми статті 26 Закону України «Про оплату праці», статей 127, 128 КЗпП України.

У зв`язку із наведеним, просила стягнути з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на користь ОСОБА_1 незаконно списані з карткового рахунку кошти у розмірі 500 000,00 гривень.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 13 травня 2019 року позов задоволено.

Стягнуто з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на користь ОСОБА_1 500 000,00 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що матеріали справи не містять доказів, про те, що договір про надання банківських послуг, за яким позивачу було відкрито картковий рахунок № НОМЕР_1 на отримання заробітної плати, який би містив реквізити кредитного договору, передбачав реквізити рахунка, з якого має здійснюватися договірне списання коштів без розпорядження клієнта, а також з того, що ОСОБА_1 не надавала банку розпорядження на списання грошових коштів з її карткового рахунку № НОМЕР_1 , на який зараховувалася її заробітна плата.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 23 грудня 2019 року рішення Сихівського районного суду м. Львова від 13 травня 2019 року скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що картковий рахунок № НОМЕР_1 відкритий на ім`я ОСОБА_1 на підставі заяви, яка є невід`ємною частиною договору банківського рахунку. Списання грошових коштів з рахунку ОСОБА_1 відбулося на підставі укладених нею договору банківського обслуговування та кредитного договору, умовами яких прямо передбачене таке списання за наявності певних обставин, тобто на підставі договірного зобов`язання.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі № 464/483/19, витребувано її з Сихівського районного суду м. Львова.

Узагальнені доводи касаційної скарги

У січні 2020 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу до Верховного Суду, у якій, посилаючись на посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржене судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що списання коштів було здійснено банком на підставі пункту 6.1 кредитного договору, а не пункту 9 Угоди, що підтверджується меморіальним ордером № 10 від 09 січня 2019 року, проте пункт 9 Угоди не містить обов`язкової інформації, передбаченої пунктом 6.2 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 та не відповідає статті 26 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».

Крім того, списання коштів на підставі Правил, розміщених на сайті банку є незаконним, що підтверджується практикою Верховного Суду, зокрема, постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, а також у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у справах №201/2492/16-ц, 159/26/17.

Доводи інших учасників справи

У лютому 2020 року АТ «Райффайзен Банк Аваль» подало відзив на касаційну скаргу, який мотивований безпідставністю доводів касаційної скарги та законністю й обґрунтованістю рішень судів попередніх інстанцій, оскільки сторонами погоджено право банку здійснювати договірне списання грошових коштів зі всіх рахунків позивача в банку у будь-яких валютах.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що 28 грудня 2006 року між відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (правонаступник ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 014/0046/82/46917, згідно якого банк зобов`язався надати позичальнику кредит у розмірі 268 000,00 дол. США строком до 28 грудня 2016 року, а позичальник прийняв на себе зобов`язання сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 14,0 % річних та здійснювати повернення кредиту щомісячними платежами відповідно графіку.

У зв`язку із невиконанням умов договору із сторони ОСОБА_1 утворилась заборгованість, яка в подальшому стягнута за рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 11 лютого 2010 року у справі № 2-1250/2010 р., яке набрало законної сили.

На виконання вказаного рішення судом був виданий виконавчий лист № 2-104/10, які були пред`явлені для примусового виконання у виконавчу службу. Станом на день подання апеляційної скарги, рішення суду боржником не виконане, виконавчий лист перебуває на виконанні.

03 жовтня 2017 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 підписано угоду № PDV2-631201, якою позивач прийняла публічну пропозицію банку про надання послуг в порядку та на умовах, викладених в Правилах банківського обслуговування фізичних осіб в АТ «Райффайзен Банк Аваль» та висловила повну та безумовну згоду з її умовами.

Підписанням Угоди сторони безумовно визнали, що публічна пропозиція, угода, правила, згода, тарифи, заяви разом зі всіма змінами, додатками та додатковими договорами/угодами до них у сукупності з договором банківського обслуговування, складають його зміст, мають обов`язкову силу та застосовуються до відносин сторін так само, якби їх було викладено безпосередньо в тексті цього документу. Договір банківського обслуговування є укладеним з дати підписання сторонами Угоди (пункт 2 Угоди).

Пункт 9 Угоди передбачено, що Клієнт (позивач) надає Банку (відповідачу) право здійснювати договірне списання грошових коштів з рахунків Клієнта в банку в будь-яких валютах (у тому числі з рахунків, що будуть відкриті Клієнтом у майбутньому), реквізити яких банк визначить самостійно, в сумах, необхідних для виконання грошових зобов`язань Клієнта перед Банком, у тому числі для сплати пені, штрафів та відшкодування збитків. Договірне списання здійснюється Банком відповідно до Правил на підставі меморіального ордеру до повного погашення заборгованості Клієнта перед Банком. Банк є отримувачем коштів по договірному списанню та спрямовує їх відповідно до мети договірного списання.

26 жовтня 2017 року АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 уклали заяву № НОМЕР_1 про відкриття та ведення карткового рахунку до договору банківського обслуговування (укладеного підписанням угоди № PDV2-631201 від 03 жовтня 2017 року). Відповідно до зазначеної заяви банк відкриває картковий рахунок № НОМЕР_1 в національній валюті України - гривні на ім`я клієнта, випускає та надає клієнту платіжні картки, а також забезпечує проведення розрахунків за операціями, здійсненими з використанням платіжних карток або її (їх) реквізитів відповідно до правил платіжних систем, Правил та Тарифів на ведення та обслуговування карткових рахунків фізичних осіб.

Згідно пункту 2 даної Заяви клієнт ОСОБА_1 визнає та підтверджує, що на правовідносини сторін за цією Заявою поширюються положення договору банківського обслуговування (укладеного підписанням Угоди № PDV2-631201 від 03 жовтня 2017 року). Клієнт зобов`язується дотримуватись умов Договору, Правил, зокрема, тих положень, що регламентують умови відкриття та обслуговування карткових рахунків.

На підставі вказаного договору банківського обслуговування та кредитного договору від 09 січня 2019 року з рахунку № НОМЕР_1 банком було здійснено договірне списання коштів в сумі 500 000,00 грн, які зараховані в сумі 17 779,59 дол. США (в еквіваленті валюти зобов`язання) на погашення заборгованості за кредитним договором № 014/0046/82/46917 від 28 грудня 2006 року, що підтверджується розрахунком заборгованості станом на 10 січня 2019 року та меморіальним ордером № 6 від 09 січня 2019 року.

Вхідний залишок на картковому рахунку № НОМЕР_1 на дату списання становив 714 408,31 грн, з яких списано 500 000,00 грн.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги (далі - ЦПК України), провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких

не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги Верховний Суд здійснює за правилами ЦПК України в редакції закону, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви і доводи, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною 1 статті 1067 ЦК України передбачено, що договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

Відповідно до статті 1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

У пункті 1.38 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05 квітня 2001 року № 2346-III визначено, що списання договірне - списання банком з рахунка клієнта коштів без подання клієнтом платіжного доручення, що здійснюється банком у порядку, передбаченому в договорі, укладеному між ним і клієнтом.

Згідно із пунктом 1.32 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платником визначається особа, з рахунка якої ініціюється переказ коштів або яка ініціює переказ шляхом подання (формування) документа на переказ готівки разом із відповідною сумою коштів; неналежний платник - особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів.

У статті 26.1. цього Закону передбачено, що платник при укладенні договорів із банком має право передбачити договірне списання грошей із своїх рахунків на користь банку платника та (або) третіх осіб. Умови договору на договірне списання повинні передбачати обсяг інформації, достатній для належного виконання такого списання банком, що обслуговує платника (обставини, за яких банк має здійснити (здійснювати) договірне списання; найменування отримувача та банку отримувача; реквізити рахунка, з якого має здійснюватися договірне списання; реквізити договору між платником та отримувачем (за наявності договору), що передбачає право отримувача на договірне списання; перелік документів, що мають бути представлені отримувачем в обслуговуючий платника банк (якщо платник та отримувач домовились про надання цих документів до банку платника) тощо). Договірне списання здійснюється за платіжною вимогою отримувача або за меморіальним ордером, оформленим банком.

Згідно з пунктом 6.5 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22, якщо кредитором за договором є банк, що обслуговує платника, то право цього банку на здійснення договірного списання передбачається в договорі банківського рахунку або іншому договорі про надання банківських послуг. Договір може містити інформацію, яка потрібна банку для списання ним коштів з рахунку платника. Банк, що обслуговує платника, здійснюючи на підставі договору банківського рахунку або іншого договору про надання банківських послуг договірне списання коштів з рахунку платника, оформляє меморіальний ордер, у реквізиті «призначення платежу» якого зазначає номер, дату договору, яким передбачено можливість застосування договірного списання.

Картковий рахунок № НОМЕР_1 відкритий на ім`я ОСОБА_1 на підставі заяви, яка є невід`ємною частиною договору банківського рахунку (угоди № PDV2-631201 від 03.10.2017 р.).

Пунктом 9 угоди передбачено, що клієнт (позивач) надає банку (відповідачу) право здійснювати договірне списання грошових коштів з рахунків клієнта в банку в будь-яких валютах (у тому числі з рахунків, що будуть відкриті клієнтом у майбутньому), реквізити яких банк визначить самостійно, в сумах, необхідних для виконання грошових зобов`язань клієнта перед банком, у тому числі для сплати пені, штрафів та відшкодування збитків. Договірне списання здійснюється Банком відповідно до Правил на підставі меморіального ордеру до повного погашення заборгованості клієнта перед банком. Банк є отримувачем коштів по договірному списанню та спрямовує їх відповідно до мети договірного списання.

У пункті 6.1 кредитного договору № 014/0046/82/46917 передбачено, що підписанням цього договору Позичальник доручає Кредитору здійснювати погашення заборгованості за кредитом, процентами за його користування, комісіями та іншими платежами, передбаченими цим договором, шляхом договірного списання коштів позичальника в будь - якій валюті, що знаходяться на будь-якому із його рахунків, відкритих у кредитора (його підрозділах). Таке договірне списання може здійснюватися кредитором на підставі цього договору будь-яку кількість разів до повного погашення заборгованості позичальника перед кредитором за цим договором.

Отже, як умовами зазначених договорів, укладених між сторонами, так і наведеними нормами права передбачена можливість під час розрахунково-касового обслуговування клієнта здійснювати списання заборгованості, яка може виникнути у клієнта перед банком, а тому висновки суду апеляційної інстанції ґрунтуються на умовах цих договорів та нормах чинного законодавства. Суд апеляційної правильно застосував статтю 1071 ЦК України, оскільки списання коштів із рахунка клієнта на підставі рішення суду та виконавчих документів визначає обов`язок банку виконати судове рішення, незалежно від волевиявлення клієнта.

Доводи касаційної скарги, що судом апеляційної інстанції не застосовано правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, а також у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у справах №201/2492/16-ц, 159/26/17 не заслуговують на увагу, оскільки умовами договору та Угоди передбачено договірне списання з рахунку, відкритого на підставі договору, які підписані ОСОБА_1 .

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки таке судове рішення є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

З огляду на те, що судом касаційної інстанції рішення не змінюється та не ухвалюється нове рішення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного суду від 23 грудня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Бурлаков

В. М. Коротун

М. Є. Червинська