Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 04.05.2018 року у справі №325/1442/17

Постанова

Іменем України

25 червня 2018 року

м. Київ

справа № 325/1442/17

провадження № 61-21841св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б.І., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач: ОСОБА_4,

відповідач: Приазовська районна державна адміністрація Запорізької області,

треті особи: Приазовська районна рада Запорізької області, опорний навчальний заклад Приазовська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів «Азимут»

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_4 до Приазовської районної державної адміністрації, треті особи: Приазовська районна рада Запорізької області, опорний навчальний заклад Приазовська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів «Азимут», про скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу; за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Приазовського районного суду Запорізької області у складі судді Діденка Є. В. від 03 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Запорізької області у складі колегії суддів: Кухаря С. В.,

Крилової О. В., Онищенко Е. А. від 06 березня 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Приазовської районної державної адміністрації, треті особи: Приазовська районна рада Запорізької області, опорний навчальний заклад Приазовська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів «Азимут» про скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовна заява мотивована тим, що 14 червня 2005 року він був призначений на посаду директора Приазовської різнопрофільної спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів «Азимут» Приазовської районної ради Запорізької області.

30 березня 2017 року Приазовською районною радою Запорізької області прийнято рішення «Про створення опорного навчального закладу - Приазовська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів «Азимут» та його філій», яким вирішено створити опорний навчальний заклад шляхом реорганізації (злиття) інших закладів, у тому числі Приазовської різнопрофільної спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів «Азимут».

21 квітня 2017 року відповідач попередив його про зміну істотних умов праці та наступне припинення трудового договору на підставі пункту 6

статті 36 КЗпП України у разі відмови від роботи на нових умовах або не проходження конкурсного відбору, у зв'язку з припиненням юридичної особи Приазовської різнопрофільної спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів «Азимут».

Ознайомившись з попередженням про зміну істотних умов праці,

19 червня 2017 року він звернувся до відділу освіти, молоді та спорту Приазовської районної державної адміністрації з заявою про згоду на продовження роботи після зміни істотних умов праці та переведення на посаду учителя хімії реорганізованого навчального закладу.

З 03 липня 2017 року по 27 серпня 2017 року позивачу була надана щорічна відпустка.

30 червня він подав відповідачу заяву, в якій просив перевести його на посаду вчителя біології та хімії з 29 серпня 2017 року.

13 липня 2017 року він звернувся до відповідача з заявою про відкликання поданої заяви про переведення на посаду вчителя та підтвердив попередню заяву працювати зі зміненими умовами праці та дав згоду на такі зміни в роботі.

Наказом Приазовської районної державної адміністрації від 17 липня

2017 року № 84-к скасовано наказ про переведення його на посаду вчителя у зв'язку з відкликанням заяви про переведення.

Рішенням Приазовської районної ради Запорізької області

від 19 липня 2017 року № 6 погоджено його звільнення з 28 серпня

2017 року.

28 серпня 2017 року він був ознайомленим з наказом від 23 серпня 2017 року № 104-К про його звільнення з посади на підставі пункту 6 статті 36 КЗпП України у зв'язку з відмовою від продовження роботи внаслідок зміни істотних умов праці.

Посилаючись на те, що в навчальному закладі, у якому він займав посаду директора, не відбулось істотних змін в організації роботи, а фактично відбулася тільки зміна назви навчального закладу, відповідачем не було урахованого його погодження на продовження роботи у закладі,

ОСОБА_4 просив скасувати наказ про звільнення, поновити його на посаді директора опорного навчального закладу Приазовської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів «Азимут» та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Рішенням Приазовського районного суду Запорізької області від

03 листопада 2017 року позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Скасовано наказ «Про припинення трудового договору (контракту)»

№ 104-К, виданий 23 серпня 2017 року відділом освіти, молоді та спорту Приазовської районної державної адміністрації Запорізької області.

Поновлено ОСОБА_4 на посаді директора Приазовської різнопрофільної спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 1 «Азимут».

Стягнуто з Приазовської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі

21 706 грн 51 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи частково позовні вимогиОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача не було підстав для звільнення позивача за пунктом 6 статті 36 КЗпП України, як такого що відмовився від продовження роботи внаслідок зміни істотних умов праці, оскільки жодних змін істотних умов праці не відбулося.

Постановою Апеляційного суду Запорізької області від 06 березня 2018 року апеляційні скарги ОСОБА_4 та Приазовської районної державної адміністрації залишено без задоволення.

Рішення Приазовського районного суду Запорізької області від

03 листопада 2017 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, пославшись на те, що істотних змін праці не було, а позивач, крім того погодився на продовження роботи. При цьому, заперечуючи, що юридична особа знаходиться лише на стадії припинення.

У квітні 2018 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_4., в якій він, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Приазовського районного суду Запорізької області в частині поновлення ОСОБА_4 на посаді директора Приазовської різнопрофільної спеціалізованої школи

І-ІІІ ступенів № 1 «Азимут» та скасувати постанову Апеляційного суду Запорізької області від 06 березня 2018 року в частині залишення без змін рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким поновити ОСОБА_4 на посаді директора опорного навчального закладу Приазовської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів «Азимут».

Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про поновлення на посаді директора опорного навчального закладу Приазовська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів є незаконними та такими що підлягають скасуванню, оскільки опорний навчальний заклад Приазовська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів створений внаслідок реорганізації шляхом злиття декількох юридичних осіб. У разі реорганізації юридичних осіб, права, майно та обов'язки переходять до правонаступників.

Інші учасники справи судові рішення судів попередніх інстанцій не оскаржили.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до частин першої-другої статті 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно із частиною третьою статті 64 ГК України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

За умовами пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці.

Відповідно до роз'яснень, викладених у пункту 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», судом роз'яснено, що припинення трудового договору за пунктом 6 статті 36 КЗпП Українипри вiдмовi працівника вiд продовження роботи зi зміненими iстотними умовами працi може бути визнане обґрунтованим, якщо змiна iстотних умов працi при провадженні роботи за тiєю ж спецiальнiстю, квалiфiкацiєю чи посадою викликана змiнами в органiзацiї виробництва i працi (рацiоналiзацiєю робочих мiсць, введенням нових форм організації працi, у тому числі перехiд на бригадну форму організації працi, i, навпаки, впровадженням передових методiв, технологiй тощо).

Судами установлено, що 19 червня 2017 року ОСОБА_4 подав відповідачу заяву, в якій повідомив про згоду на продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці.

30 червня 2017 року позивач подав відповідачу заяву, в якій просив перевести його на посаду вчителя біології та хімії з 29 серпня

2017 року.

13 липня 2017 року ОСОБА_4 звернувся до відповідача з заявою про відкликання ним заяви про переведення на посаду вчителя, та підтвердив попередню заяву на продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці.

Наказом Приазовської районної державної адміністрації від 17 липня

2017 року № 84-к скасовано наказ про переведення ОСОБА_4 на посаду вчителя у зв'язку з відкликанням заяви про переведення.

Рішенням Приазовської районної ради Запорізької області

від 19 липня 2017 року № 6 погоджено звільнення з посади,

з 28 серпня 2017 року, директора Приазовської РСШ I-III ступенів № 1 «Азимут» у зв'язку з реорганізацією комунальної установи.

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб

11 липня 2017 року внесені відомості про створення комунальної установи опорний навчальний заклад Приазовська спеціалізована школа І-Ш ступенів «Азимут» (код ЄДРПОУ 41453686), директором якого призначено ОСОБА_8 за результатами конкурсу з 11 липня 2017 року.

Наказом від 23 серпня 2017 року № 104-К «Про припинення трудового договору (контракту)» позивача звільнено з посади директора Приазовської різнопрофільної спеціалізованої школи І-Ш ступенів № 1 «Азимут» у зв'язку з відмовою від продовження роботи внаслідок зміни істотних умов праці на підставі пункту 6 статті 36 КЗпП України.

Судами попередніх інстанцій також установлено, що позивача було незаконно звільнено з займаної посади, оскільки змін істотних умов праці не було.

Заявляючи позовні вимоги, позивач просив суд поновити його на посаді директора новоствореного опорного навчального закладу Приазовська спеціалізована школа I-III ступенів «Азимут» шляхом реорганізації (злиття), посилаючись на те, що цей навчальний заклад є правонаступником Приазовської різнопрофільної спеціалізованої школи I-III ступенів № 1 «Азимут», і посада директора опорного навчального закладу є тотожною посаді, яку займав ОСОБА_4

За змістом частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При цьому судами вірно встановлено, що Приазовська різнопрофільна спеціалізована школа І-ІІІ ступенів №1 «Азимут» - не ліквідована, а лише знаходиться на стадії припинення.

Відповідно до порядку призначення на посаду керівників загальноосвітніх навчальних закладів, що є об'єктами спільної власності територіальних громад, сіл та селищ приазовського району в разі реорганізації навчального закладу, директор призначається за результатами конкурсу на зайняття вакантної посади.

Доказів того, що позивач мав намір прийняти участь у конкурсі на зайняття посади директора реорганізованого навчального закладу, матеріали справи не містять.

Рішення конкурсної комісії щодо визначення переможцем конкурсу ОСОБА_8, як і наказ про призначення останньої на посаду директора комунальної установи опорний навчальний заклад Приазовська спеціалізована школа І-Ш ступенів «Азимут», ніким не оспорювалися, є дійсними, відтак зазначена посада не є вакантною, що також виключає можливість переведення позивача на цю посаду.

Таким чином, позивач підлягає поновленню на попередній роботі відповідно до вимог статті 235 КЗпП України, що спростовує доводи касаційної скарги про поновлення позивача на посаді у новоствореному навчальному закладі.

Колегія суддів вважає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій в частині поновлення позивача на посаді, яку він займав до звільнення є правильними, ґрунтуються на нормах матеріального права та узгоджуються з нормами процесуального права.

Оскільки судами повно та всебічно з'ясовано дійсні обставини справи, надано належну оцінку зібраним у ній доказам, ухвалено законні й обґрунтовані рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог подану касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані рішення у цій частині залишити без змін.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400 401 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Приазовського районного суду Запорізької області

від 03 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 06 березня 2018 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

Б. І.Гулько

Ю. В.Черняк