Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 05.07.2018 року у справі №350/27/17

Постанова

Іменем України

21 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 350/27/17

провадження № 61-37695св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є.

В.,

учасники справи:

позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,

відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2,

третя особа - Друга Рожнятівська державна нотаріальна контора,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Івано-Франківської області від 17 травня 2018 року у складі колегії суддів:

Ясеновенко Л. В., Бойчука І. В., Горейко М. Д.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2, третя особа: спору друга Рожнятівська державна нотаріальна контора, про визнання заповіту недійсним.

Первісний позов обґрунтований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_3, який 04 лютого 2008 року склав заповіт, за змістом якого все належне йому на день смерті майно заповів у рівних частках ОСОБА_1 та ОСОБА_2. Про наявність заповіту йому стало відомо у 2016 році під час розгляду справи за позовом ОСОБА_2 до нього про поділ майна подружжя та за його зустрічним позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку.

ОСОБА_1 уважав заповіт від 04 лютого 2008 року недійсним, оскільки його батько був неграмотним, не вмів ні читати ні писати, і через такі фізичні вади не міг ні прочитати, ні підписати заповіт, що було встановлено рішенням Рожнятівського районного суду від 21 грудня 2016 року, а тому заповіт необхідно було посвідчувати в присутності свідків, і він є недійсним з підстав, передбачених частиною 1 статті 1257 ЦК України, як такий, що складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення. Про існування даного заповіту він дізнався тільки під час судового розгляду справи у 2016 році про поділ майна подружжя, а тому вважає що пропустив строк звернення до суду з поважних причин, який підлягає поновленню.

ОСОБА_1 просив поновити строк звернення до суду та визнати заповіт від 04 лютого 2008 року ОСОБА_3, складений та посвідчений нотаріусом другої Рожнятівської державної нотаріальної контори Левицькою Г. В. за реєстровим №167 недійсним.

У квітні 2017 року ОСОБА_2 подала зустрічний позов до ОСОБА_1, третя особа: друга Рожнятівська державна нотаріальна контора, про визнання права на спадкове майно.

Зустрічний позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її свекор ОСОБА_3, який за життя, а саме 04 лютого 2008 року ОСОБА_3 склав заповіт, за змістом якого все належне йому на день смерті майно заповів у рівних частках ОСОБА_2 та ОСОБА_1 Вона фактично прийняла спадщину після смерті спадкодавця, оскільки проживала разом з ним у спадковому домоволодінні до дня його смерті та залишалася там проживати після його смерті. З метою оформлення спадщини 30 грудня 2016 року вона звернулася до нотаріальної контори, однак їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину через відсутність правовстановлюючих документів на спадкове майно. За таких обставин вона не може в повній мірі володіти, користуватися та розпоряджатися спадковим майном, а тому змушена звернутися до суду із цим позовом.

ОСОБА_2 просила визнати за нею право власності на 1/2 частину домоволодіння по АДРЕСА_1.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Рожнятівського районного суду в складі судді: Максиміва І. В., від 02 лютого 2018 року поновлено ОСОБА_1 строк звернення з цим позовом до суду. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Друга Рожнятівська державна нотаріальна контора, про визнання заповіту недійсним задоволено. Визнано заповіт ОСОБА_3, складений та посвідчений нотаріусом Другої Рожнятівської державної нотаріальної контори Левицькою Г. В. 04 лютого 2008 року за реєстровим №167 недійсним. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа: Друга Рожнятівська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на спадкове майно відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що рішенням Рожнятівського районного суду від 21 грудня 2016 року у справі № 350/983/16-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу домоволодіння недійсним встановлено, що ОСОБА_3 був неграмотний. Тому при складенні заповіту не дотримано вимог частини 2 статті 1248, частини 2 статті 1258 ЦК України, оскільки ОСОБА_3 був неграмотний, заповіт посвідчений за відсутності свідків, вголос прочитаний свідками не був, та не містить їх підписів, а тому вимоги про визнання заповіту недійсним підлягають задоволенню. Оскільки заповіт від 04 лютого 2008 року визнано недійсним, то вимоги ОСОБА_2 щодо визнання за нею права на 1/2 спадкового домоволодіння в порядку спадкування за заповітом від 04 лютого 2008 року після смерті ОСОБА_3, задоволенню не підлягають.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Івано-Франківської області від 17 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Рожнятівського районного суду від 02 лютого 2018 року скасовано та постановлено нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: друга Рожнятівська державна нотаріальна контора, про визнання заповіту недійсним відмовлено. Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа: друга Рожнятівська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на спадкове майно задоволено. Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину домоволодіння по АДРЕСА_1. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що рішенням Рожнятівського районного суду від 21 грудня 2016 року у справі № 350/983/16-ц відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя. Цим же рішенням суду задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу домоволодіння від 14 липня 2010 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1. Задовольняючи позов про визнання недійсним договору купівлі-продажу домоволодіння, суд виходив з того, що між сторонами був укладений фіктивний договір, оскільки сторони не вчинили будь-яких дій на виконання умов договору купівлі-продажу продавець не передавав предмет договору покупцю, оскільки у домоволодінні проживав з народження, а покупець не здійснював оплату за договором, тобто не передавав батькові кошти. Вирішуючи спір про визнання договору купівлі-продажу недійсним, суд першої інстанції не досліджував обставини щодо грамотності ОСОБА_3, оскільки позов з цих підстав не був заявлений, а тому зазначена в судовому рішенні теза про неграмотність ОСОБА_3 не мала юридичного значення для вирішення спору щодо договору купівлі-продажу, відповідно і не є встановленим фактом, що не підлягав доказуванню. Оспорюваний заповіт складений письмово та підписаний особисто спадкодавцем, у встановленому порядку був посвідчений нотаріусом та зареєстрований в реєстрі, тобто заповіт складений з дотриманням вимог щодо його форми та посвідчення. Оскільки ОСОБА_1 не подав доказів наявності у спадкодавця фізичної вади чи хвороби, а також доказів його неграмотності, унаслідок яких він не міг власноручно підписати заповіт, підстав для визнання заповіту недійсним немає. ОСОБА_2 ствердила, що постійно проживала у спірному домоволодінні, у тому числі і на момент смерті ОСОБА_3, а ОСОБА_1 не подав доказів на спростування зазначених обставин. З урахуванням того, що підстав для визнання заповіту недійсним немає, то слід задовольнити зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права в порядку спадкування за заповітом на 1/2 частину домоволодіння по АДРЕСА_1.

Аргументи учасників справи

У червні 2018 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку подав касаційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції. При цьому посилався на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що рішенням Рожнятівського районного суду від 21 грудня 2016 року у справі № 350/983/16-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу домоволодіння недійсним встановлено, що ОСОБА_3 був неграмотний.

Під час розгляду справи № 350/27/17 у суді першої інстанції 4 свідки підтвердили той факт, що ОСОБА_3 не вмів читати та писати, до школи не ходив, просив сторонніх людей прочитати для нього різні тексти. У рішенні Рожнятівського районного суду від 21 грудня 2016 року у справі № 350/983/16-ц факт неграмотності ОСОБА_3 встановлювався саме для того, щоб довести намір ОСОБА_3 подарувати, а не продати свій будинок сину ОСОБА_1, і тому він підписав договір купівлі-продажу, достовірно не розуміючи його змісту. Суд першої інстанції № 350/27/17 при розгляді справи щодо заповіту додатково допитував свідків з цього приводу, для підтвердження обставин викладених в рішенні Рожнятівського районного суду від 21 грудня 2016 року у справі № 350/983/16-ц про визнання недійсним договору купівлі-продажу. Вказує, що відсутні докази постійного проживання ОСОБА_2 в спірному домоволодінні, у тому числі і на момент смерті ОСОБА_3. З заповіту ОСОБА_3, складеного та посвідченого нотаріусом Другої Рожнятівської державної нотаріальної контори Левицькою Г. В. 04 лютого 2008 року за реєстровим № 167 вбачається, що він записаний нотаріусом за допомогою технічних засобів, та в порушення норм законодавства перед підписом відсутня власноруч написана заповідачем фраза "заповіт мною прочитаний і підписаний".

Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 08 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

Апеляційний суд встановив, що 04 лютого 2008 року ОСОБА_3 склав заповіт, згідно якого все майно, з чого б воно не складалась і де б воно не знаходилось, і яке буде належати йому на день смерті і на що за законом він матиме право заповів в рівних частках ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (своєму синові та його дружині). Заповіт був посвідчений нотаріусом другої Рожнятівської державної нотаріальної контори та зареєстрований в реєстрі за № 167.

ОСОБА_3 належало домоволодіння по АДРЕСА_1.

14 липня 2010 року між ОСОБА_3 (продавець), та ОСОБА_1 (покупець), був укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу будинковолодіння, яке розташоване в АДРЕСА_1.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер.

Рішенням Рожнятівського районного суду від 21 грудня 2016 року у справі № 350/983/16-ц відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя. Задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу домоволодіння від 14 липня 2010 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1.

У справі № 350/983/16-ц судом встановлено, що у даному випадку сторони не вчинили будь-яких дій на виконання умов договору купівлі-продажу домоволодіння від 14 липня 2010 року. Продавець не передавав предмет договору покупцю, оскільки той у домоволодінні жив з народження, а покупець не здійснював оплату за зазначеним договором, тобто не передавав батькові будь-яких грошей. За таких обставин суд зробив висновок, між сторонами був укладений фіктивний договір.

Укладаючи оспорюваний договір, ОСОБА_1 перебував у шлюбі з ОСОБА_2 та міг передбачати припинення шлюбних відносин та про можливі претензії колишньої дружини на зазначене майно у майбутньому. Тобто про порушення свого права він дізнався тільки з позову ОСОБА_2, в якому вона ставить вимогу про поділ спірного домоволодіння. Спірне домоволодіння належало не подружжю, а батькові ОСОБА_1 та набуте ОСОБА_1 за час шлюбу з ОСОБА_2 на підставі фіктивного договору, який судом визнається недійсним. Отже зазначене нерухоме майно не є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, у зв'язку з чим не підлягає поділу між сторонами, як спільно нажите майно подружжя.

30 грудня 2016 року державним нотаріусом Другої Рожнятівської державної нотаріальної контори було відмовлено ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом ОСОБА_3 у зв'язку з відсутністю у спадкодавця правовстановлюючих документів на спадкове майно - домоволодіння по АДРЕСА_1.

В засіданні суду апеляційної інстанції державний нотаріус другої Рожнятівської державної нотаріальної контори Левицька Г. В. пояснила, що вона посвідчувала заповіт від 04 лютого 2008 року, за змістом якого ОСОБА_3 заповів належне йому майно ОСОБА_1 та ОСОБА_2, договір купівлі-продажу домоволодіння від 14 липня 2010 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, та заповіт від 15 червня 2012 року, за змістом якого ОСОБА_3 заповів земельну ділянку площею 0,1085 га ОСОБА_6 Всі зазначені правочини були власноручно підписані ОСОБА_3

Апеляційний суд встановив, що суд першої інстанції у справі №350/983/16-ц не досліджував обставини щодо грамотності ОСОБА_3, оскільки позов з цих підстав не був заявлений, а тому зазначена в судовому рішенні теза про неграмотність ОСОБА_3 не мала юридичного значення для вирішення спору щодо договору купівлі-продажу, відповідно і не є встановленим фактом, що не підлягав доказуванню. ОСОБА_3 особисто підписував договір купівлі-продажу спірного домоволодіння і на договорі власноручно написав про те, що "у шлюбі він не перебуває, вдівець з 2008 року", що підтвердив власним підписом. Наявні в матеріалах справи документи пенсійної справи ОСОБА_3 також містять особисті його підписи, зокрема заява про призначення пенсії та заява про перерахунок пенсії. ОСОБА_3 не надав доказів того, що батько не вмів читати та писати, і крім того, не оспорював заповіт з тих підстав, що останній підписаний не спадкодавцем, а іншою особою.

Відповідно до статті 1248 ЦК України нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.

Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (статті 1248 ЦК України).

Відповідно до частини 4 статті 82 ЦПК України обставини встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених частини 1 статті 81 ЦПК України.

Згідно частини 1 статті 15, частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У статті 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У частині 3 статті 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого частині 3 статті 1268 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

За таких обставин, встановивши відсутність підстав для недійсності заповіту, апеляційний суд обґрунтовано скасував рішення суду першої інстанції відмовив в задоволенні первісного позову та задовольнив зустрічний позов.

Колегія суддів відхиляє аргумент касаційної скарги про те, що відсутні докази постійного проживання ОСОБА_2 в спірному домоволодінні, у тому числі і на момент смерті ОСОБА_3 з таких підстав.

Аналіз матеріалів справи свідчить, що згідно копії паспорту ОСОБА_2 місце проживання її зареєстровано 15 серпня 2008 року по АДРЕСА_1 (а. с. 207). ОСОБА_3 мав зареєстроване місце проживання на момент відкриття спадщини по АДРЕСА_1 (а. с. 139). 30 грудня 2016 року державним нотаріусом Другої Рожнятівської державної нотаріальної контори було відмовлено ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом ОСОБА_3 у зв'язку з відсутністю у спадкодавця правовстановлюючих документів на спадкове майно - домоволодіння по АДРЕСА_1 (а. с. 60).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що оскаржена постанова апеляційного суду ухвалена без додержання норм матеріального та процесуального права, і зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржену постанову апеляційного суду без змін, а тому судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову апеляційного суду Івано-Франківської області від 17 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков