Історія справи

Постанова

Іменем України

24 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 296/1657/17

провадження № 61-40325св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Кузнєцова В. О. (суддя - доповідач), Олійник А. С., Ступак О. В., УсикаГ.І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

представник позивача - ОСОБА_5,

відповідачі: ОСОБА_6, Державне підприємство «СЕТАМ»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_5 на постанову Апеляційного суду Житомирської області від 11 червня 2018 рокуу складі колегії суддів: Микитюк О. Ю., Галацевич О. М., Григорусь Н. Й.,

ВСТАНОВИВ :

У лютому 2018 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6, Державного підприємства «СЕТАМ» (далі - ДП «СЕТАМ») про визнання недійсними електронних торгів та скасування реєстрації права власності.

Позовні вимоги ОСОБА_7 мотивовано тим, що предметом спору є реалізація нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 проведеного 28 січня 2018 року ДП «СЕТАМ» відповідно до протоколу № 313313, згідно з яким переможцем торгів визначена відповідач ОСОБА_6

Позивач зазначав, що відповідач ОСОБА_6 придбала спірне майно за завідомо заниженою вартістю та за заниженою оцінкою такого майна.

Посилаючись на положення статей 60, 70 СК України, статей 202, 203, 215, 217, 227-230, 232, 233, 328, 355-359, 362, 366-369, 373 ЦК України та статтю 21, частину третю статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», позивач просив визнати недійсним правочин щодо реалізації на електронних торгах від 25 січня 2018 року проведення електронних торгів нерухомого майна - житлового будинку, загальною площею 109,1 кв.м та земельної ділянки, площею 0,25 га, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2), кадастровий номер НОМЕР_1. Визнати недійсним акт про проведення електронних торгів від 25 січня щодо реалізації зазначеного нерухомого майна; скасувати державну реєстрацію права власності на це нерухоме майно, зареєстрованого на ОСОБА_6, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1482353618220 у Державному реєстрі речових правна нерухоме майно.

Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 26 лютого 2018 року відкрито провадження у цій цивільній справі. Визначено справу розглядати за правилами загального провадження.

Постановою Апеляційного суду Житомирської області від 11 червня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 задоволено.

Скасовано ухвалу судді Корольовського районного суду м. Житомира від 26 лютого 2018 року, направлено справу для розгляду до Житомирського районного суду Житомирської області.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що нерухоме майно щодо якого виник спір знаходиться на території Житомирського району Житомирської області, а отже підсудність за цим спором визначається у відповідності до статті 30 ЦПК України.

У липні 2018 року ОСОБА_9 в особі представника ОСОБА_5 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просив постанову апеляційного суду скасувати, а ухвалу суду першої інстанції залишити в силі.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом при перегляді ухвали суду першої інстанції залишено поза увагою, що позивач цей позов подав за його місцем проживання відповідно до частини п'ятої статті 28 ЦПК України, оскільки підставою позову є невідповідність положенням Закону України «Про захист прав споживачів».

Ухвалою Верховного Суду від 26 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

02 вересня 2018 року ОСОБА_6 подала до Верховного Суду відзив, у якому касаційну скаргу позивача просить залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду - без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 03 жовтня 2016 року справу призначено до розгляду.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини третьої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до статті 380 ЦПК України, суд апеляційної інстанції скасовує ухвалу про відкриття провадження у справі та приймає постанову про направлення справи на розгляд до суду першої інстанції за встановленою підсудністю, якщо таку ухвалу прийнято судом із порушенням правил підсудності.

Переглядаючи ухвалу суду першої інстанції в апеляційному порядку в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що позов подано з порушенням виключної підсудності.

Виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина перша статті 30 ЦПК). Згідно з положеннями статті 181 ЦК до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Аргументи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що оскаржена постанова суду апеляційної інстанції постановлена без додержання норм процесуального права.

Докази та обставини, на які посилається заявник у касаційній скарзі, були предметом дослідження судом апеляційної інстанції і при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_7 в особі представника ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду Житомирської області від 11 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Стрільчук Судді:В. О. Кузнєцов А. С. Олійник О. В. Ступак Г. І. Усик