Історія справи

Постанова

Іменем України

24 червня 2020 року

м. Київ

справа № 542/1526/17

провадження № 61-37324св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнєцова В. О.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Стрільчука В. А., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Новосанжарська державна нотаріальна контора Полтавської області, ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 16 лютого 2018 року в складі судді Стрельченко Т. Г. та постанову Апеляційного суду Полтавської області від 23 квітня 2018 рокув складі колегії суддів: Бондаревської С. М., Кривчун Т. О., Кузнєцової О. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до державного нотаріуса Новосанжарської державної нотаріальної контори Уманець М. В. та просив визнати за ним право на обов`язкову частку в спадщині, яка відкрилась після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 ; визнати протиправною та скасувати постанову державного нотаріуса Новосанжарської державної нотаріальної контори Уманець М. В. від 15 вересня 2017 року за вихідним номером 1911/02-31, якою йому відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилась спадщина, що складається із земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та житлового будинку.

Вказував, що він своєчасно звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини.

Також зазначав, що крім нього, спадкоємцем першої черги за законом є його сестра ОСОБА_2 , яка також подала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Після заведення спадкової справи нотаріус виявила заповіт покійного ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 .

Оскільки на час смерті батька він був пенсіонером за віком, що підтверджується відповідним пенсійним посвідченням, по закінченню шестимісячного строку після його смерті він звернувся до нотаріуса з проханням видати свідоцтво про право на обов`язкову частку в спадщині. Однак, постановою нотаріуса відмовлено у вчиненні вказаної нотаріальної дії, що стало підставою для звернення з цим позовом до суду.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області від 16 лютого 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Полтавської області від 23 квітня 2018 року, позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право на обов`язкову частку в спадщині, яка відкрилась після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

Визнано протиправною та скасовано постанову державного нотаріуса Новосанжарської державної нотаріальної контори Уманець М. В. від 15 вересня 2017 року за вихідним номером 1911/02-31, якою ОСОБА_1 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що позивач, який з 2016 року перебуває на обліку в пенсійному фонді та отримує пенсію за віком на пільгових умовах, тобто на момент відкриття спадщини являвся непрацездатною особою, відповідно до вимог статті 1241 ЦК України має право на обов`язкову частку в спадщині після смерті батька.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У травні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до Верховного Судуз касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 16 лютого 2018 року та постанову Апеляційного суду Полтавської області від 23 квітня 2018 року і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована, зокрема, тим, що вирішуючи спір суди не звернули уваги, що положення статті 1241 ЦК України не передбачають права пенсіонерів або осіб, які перебувають на пенсійному забезпеченні, на обов`язкову частку в спадщині.

До того ж зазначає, що позивач перебуває на пенсійному забезпеченні відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» як особа, яка працювала на роботах зі шкідливими та важкими умовами праці, пенсія йому була призначена по досягненню 55 років, а відтак, оскільки на момент смерті спадкодавця він не досяг установленого чинним законодавством пенсійного віку (60 років), то права на обов`язкову частку в спадщині у нього не виникло.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 02 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

01 серпня 2018 року справа № 542/1526/17 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Судувід 10 червня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ». Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За вказаних обставин тут і надалі положення ЦПК України застосовуються у редакції, яка діяла до 08 лютого 2020 року.

Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилася спадщина.

Позивач ОСОБА_1 є сином померлого ОСОБА_3 та спадкоємцем першої черги за законом.

За життя ОСОБА_3 склав заповіт, посвідчений 23 січня 2013 року приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Соляник А. В., згідно з яким все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, на випадок смерті він заповів доньці ОСОБА_2

23 червня 2017 року, тобто в межах передбаченого законом строку, ОСОБА_2 звернулась до Новосанжарської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом, про що свідчать копії матеріалів спадкової справи.

Також у шестимісячний строк з дня відкриття спадщини ОСОБА_1 звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття обов`язкової частки в спадщині після смерті батька ОСОБА_3 .

Постановою державного нотаріуса Новосанжарської державної нотаріальної контори від 15 вересня 2017 року позивачу відмовлено в видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Згідно зі статтями 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Право на обов`язкову частку в спадщині врегульовано статтею 1241 ЦК України, частиною першою якої передбачено, що малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатні вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

Як установлено судами попередніх інстанцій, на момент відкриття спадщини позивач був пенсіонером. Пенсія йому призначена за віком за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», тобто на пільгових умовах.

Згідно із частиною третьою статті 75 СК України непрацездатними вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є особою з інвалідністю I, II чи III групи.

Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, що діяла на час відкриття спадщини) непрацездатні громадяни - особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку або визнані інвалідами, у тому числі діти-інваліди, а також особи, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до цього Закону.

Статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсійний вік для чоловіків встановлений 60 років при стажі роботи не менше 15 років.

Аналогічне положення також містить стаття 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Розкриваючи зміст поняття «повнолітні непрацездатні діти», що використовується в частині першій статті 1241 ЦК України щодо права на обов`язкову частку в спадщині, Конституційний Суд України у рішенні від 11 лютого 2014 року (справа про право на обов`язкову частку в спадщині повнолітніх непрацездатних дітей спадкодавця) виходив з положень частини третьої статті 75 СК України, яка відносить до категорії «непрацездатні» інвалідів I, II та III групи, а також положень пенсійного законодавства та законів України, які регулюють соціальне страхування і визначають поняття «непрацездатний», а саме частини четвертої статті 1 «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року, абзацу 17 частини першої статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»та вирішив, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 1241 ЦК України щодо права повнолітніх непрацездатних дітей спадкодавця на обов`язкову частку в спадщині необхідно розуміти так, що таке право мають, зокрема, повнолітні діти спадкодавця, визнані інвалідами в установленому законом порядку незалежно від групи інвалідності.

При цьому, висновків щодо наявності права на отримання обов`язкової частки іншими категоріями «непрацездатних» дітей спадкодавця вказане рішення Конституційного Суду України не містить.

Аналізуючи вищенаведені норми закону, можна дійти висновку, що отримання особою пенсії на пільгових умовах не свідчить про її непрацездатність, а тому в особи, яка на момент відкриття спадщини не досягла встановленого чинним законодавством пенсійного віку, але яка має право на отримання пенсії на пільгових умовах, право на обов`язкову частку в спадщині не виникає.

Аналогічна правова позиція щодо застосування положень статті 1241 ЦК України викладена в постановах Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 208/9389/15-ц, від 23 жовтня 2019 року в справі № 285/2298/16-ц, від 27 травня 2020 року в справі № 750/10857/17.

Отже, враховуючи, що на момент відкриття спадщини (26 лютого 2017 року) позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не досяг установленого законом пенсійного віку (60 років), права на обов`язкову частку в спадщині після смерті ОСОБА_3 у нього не виникло.

Вирішуючи спір між сторонами, суди попередніх інстанції наведеного не врахували та помилково вважали, що отримання позивачем пенсії на пільгових умовах свідчить про його непрацездатність та дає йому право на обов`язкову частку в спадщині, внаслідок чого дійшли неправильного висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на викладене, враховуючи, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанції не відповідають вимогам щодо законності й обґрунтованості, колегія суддів дійшла висновку про задоволення касаційної скарги ОСОБА_2 , скасування рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 16 лютого 2018 року та постанови Апеляційного суду Полтавської області від 23 квітня 2018 року і ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову з підстав, наведених вище.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційну скаргу задоволено, судові рішення судів першої та апеляційної інстанції скасовано та в задоволенні позову відмовлено, то сплачений ОСОБА_2 судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1 920, 00 грн та за подання касаційної скарги в сумі 2 560, 00 грн підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 .

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 16 лютого 2018 року та постанову Апеляційного суду Полтавської області від 23 квітня 2018 року скасувати і ухвалити нове.

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Новосанжарської державної нотаріальної контори Полтавської області, ОСОБА_2 про скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії та визнання права на обов`язкову частку в спадщині.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 4 480 (чотири тисячі чотириста вісімдесят) гривень судового збору.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. О. КузнєцовСудді:В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов