Історія справи

Постанова КЦС ВП від 24.05.2023 року у справі №463/4550/21
Постанова КЦС ВП від 24.05.2023 року у справі №463/4550/21

Постанова

Іменем України

24 травня 2023 року

м. Київ

справа № 463/4550/21

провадження № 61-1612св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,

Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

відповідачі: ліцей «Просвіта» Львівської міської ради, Галицька районна адміністрація Львівської міської ради,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: управління «Служба у справах дітей» департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, дитячий будинок сімейного типу родини ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на рішення Галицького районного суду м. Львова, у складі судді

Мироненко Л. Д., від 30 серпня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Ванівського О. М., Цяцяка Р. П., Шеремети Н. О., від 21 грудня 2022 року

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2021 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом до ліцею «Просвіта» Львівської міської ради (далі - ліцей «Просвіта»), Галицької районної адміністрації Львівської міської ради

(далі - Галицька районна адміністрація), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: управління «Служба у справах дітей» департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, дитячий будинок сімейного типу родини ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , про визнання протиправними дій, усунення перешкод та встановленні способів участі у вихованні та спілкуванні з дитиною, зобов`язання повернути дитину.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_2 є матір`ю,

ОСОБА_1 - бабою, а ОСОБА_3 - дядьком малолітньої

ОСОБА_6 .

При цьому ОСОБА_2 є інвалідом з дитинства та не може в повній мірі виконувати обов`язки по вихованню дитини.

ОСОБА_1 спільно з ОСОБА_3 опікувались ОСОБА_6 . Водночас Галицька районна адміністрація видала розпорядження № 73

від 26 лютого 2020 року про негайне відібрання малолітньої дитини ОСОБА_6 від матері та поміщення в притулок.

04 березня 2020 року вказане розпорядження було виконане і

ОСОБА_6 поміщено в центр підтримки дітей при ліцеї « ІНФОРМАЦІЯ_1 », а її статус визначено як дитина, позбавлена батьківського піклування.

Дозвіл відвідувати ОСОБА_6 було надано лише її матері

ОСОБА_2 , однак остання є інвалідом з дитинства та самостійно не може відвідувати доньку. Таким чином, позивачі позбавлені можливості відвідувати та бачити ОСОБА_6 .

Вважають, що за час перебування в центрі підтримки дітей при ліцеї «Просвіта» ОСОБА_6 була неодноразово травмована, до неї застосовувались побої та насильство.

В подальшому малолітню ОСОБА_6 було поміщено в будинок сімейного типу родини ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , чим фактично позивачів було позбавлено можливості брати участь у вихованні ОСОБА_6 , оскільки члени вказаного будинку, включно з ОСОБА_6 , виїхали за кордон без згоди матері на це.

Посилаючись на викладене та остаточно сформулювавши позовні вимоги, позивачі просили суд:

1) усунути перешкоди у здійсненні ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 прав щодо виховання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

2) визнати протиправними дії ліцею «Просвіта», якими вчинялись перешкоди позивачам у здійсненні прав щодо виховання ОСОБА_6 та у спілкуванні з нею, які полягали у:

- забороні відвідування ОСОБА_6 , бабою ОСОБА_1 та дядьком ОСОБА_3 ;

- забороні у спілкуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_3 із неповнолітньою ОСОБА_6 ,

- відмові у прийнятті від ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 продуктів харчування, фруктів, подарунків, мобільного телефону та передачі їх для ОСОБА_6 ;

3) визнати протиправними дії Галицької районної адміністрації як органу опіки і піклування, в особі його структурного підрозділу - відділу у справах дітей щодо рішень його комісії з питань захисту прав дитини, які полягали:

- у ненаданні (приховуванні) інформації про місце перебування дитини ОСОБА_6 ;

- у прийнятті рішення про надання дозволу на відвідування матір`ю ОСОБА_2 дитини ОСОБА_6 одноособово, без присутності інших осіб;

4) зобов`язати будинок сімейного типу родини ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не чинити перешкоди та повернути дитину ОСОБА_6 на територію України, а саме у м. Львів, для можливості реалізації законних прав рідних: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 щодо участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею;

5) зобов`язати Галицьку районну адміністрацію як орган опіки та піклування, в особі структурного підрозділу - відділу у справах дітей щодо рішень його комісії з питань захисту прав дитини не чинити перешкоди ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у вихованні і вільному спілкуванні з дитиною ОСОБА_6 та встановити такі способи участі у вихованні та спілкуванні з дитиною:

5.1) для ОСОБА_1 :

- побачення та безперешкодні зустрічі з дитиною без участі будь-яких інших осіб на території місця реєстрації будинку сімейного типу родини

ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , в якому тимчасово перебуває неповнолітня ОСОБА_6 , або ж за будь-якою іншою адресою, де фактично перебуває будинок сімейного типу родини ОСОБА_4 та ОСОБА_5 разом із ОСОБА_6 , у будні дні не менше 3 разів на тиждень у вільний від навчання та занять час дитини із 18:00 год до 21:00 год;

- побачення та безперешкодні зустрічі з дитиною без участі будь-яких інших осіб як на території місця реєстрації або ж фактичного місця перебування будинку сімейного типу родини ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , так і з виходом (виїздом) із дитиною за його межі у вихідні та святкові дні, у вільний від навчання та занять час дитини, із 10:00 год до 21:00 год не менше 2 разів щомісяця;

- особисті побачення та спілкування з дитиною із 10:00 год суботи до

20:00 год неділі за межами місця реєстрації або фактичного місця перебування будинку сімейного типу родини ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , із ночівлею дитини за місцем проживання позивача, із урахуванням розпорядку дня дитини, стану здоров`я та особистого її бажання, не менше

2 разів щомісяця;

- безперешкодна участь у святкуванні дня народження онуки з можливою участю інших родичів та можливістю забрати дитину за межі місця реєстрації або фактичного місця перебування будинку сімейного типу родини ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - кожного року 11 листопада з 08:00 год до 08:00 год наступного дня, із ночівлею дитини за місцем проживання позивача;

- безперешкодна участь у святкуванні разом з дитиною релігійних та державних свят України за межами місця реєстрації або фактичного місця перебування будинку сімейного типу родини ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , з можливістю участі інших родичів - на кожне релігійне та державне свято України із 08:00 год до 08:00 год наступного дня, із ночівлею дитини за місцем проживання позивачів, із урахуванням розпорядку дня дитини, її стану здоров`я та особистого бажання;

- безперешкодне проведення відпустки з дитиною, відпочинку та оздоровлення дитини, за попередньою домовленістю, за межами місця реєстрації або фактичного місця перебування будинку сімейного типу родини ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , щороку у літній період (під час канікул) не менше місяця - 30 діб одночасно чи в загальному періоді, а також в зимовий період (під час канікул) не менше 15 діб, одночасно чи в загальному періоді, а також під час канікул дитини весною та осінню не менше тижня 7 діб одночасно чи в загальному періоді;

5.2) для ОСОБА_2 :

- побачення та безперешкодні зустрічі з дитиною за участі ОСОБА_1 та без участі батьків-вихователів на території місця реєстрації або фактичного місця перебування будинку сімейного типу родини ОСОБА_4 та

ОСОБА_5 , щотижня у будні дні не менше 3 разів на тиждень у вільний від навчання та занять час дитини із 18:00 год до 21:00 год;

- побачення та спілкування з дитиною за участі ОСОБА_1 із 10:00 год суботи до 20:00 год неділі за межами місця реєстрації або фактичного місця перебування будинку сімейного типу родини ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , із ночівлею дитини за місцем проживання матері, із урахуванням розпорядку дня дитини, стану здоров`я та особистого її бажання, не менше 2 разів щомісяця;

- безперешкодна участь у святкуванні дня народження дочки з можливою участю інших родичів та можливістю забрати дитину за межі місця реєстрації або фактичного місця перебування будинку сімейного типу родини ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - кожного року 11 листопада з 08:00 год до 08:00 год наступного дня, із ночівлею дитини за місцем проживання матері;

- безперешкодна участь у святкуванні разом з дитиною релігійних та державних свят України за межами місця реєстрації або фактичного місця перебування будинку сімейного типу родини ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - на кожне релігійне та державне свято України із 08:00 год до 08:00 год наступного дня, із ночівлею дитини за місцем проживання матері, із урахуванням розпорядку дня дитини, її стану здоров`я та особистого бажання;

- безперешкодне проведення відпустки з дитиною, відпочинку та оздоровлення дитини, за межами місця реєстрації або фактичного місця перебування будинку сімейного типу родини ОСОБА_4 та ОСОБА_5 щороку у літній період (під час канікул) не менше місяця 30 діб одночасно чи в загальному періоді, а також в зимовий період (під час канікул) не менше 15 діб, одночасно чи в загальному періоді, а також під час канікул дитини весною та осінню не менше тижня 7 діб одночасно чи в загальному періоді;

5.3) для ОСОБА_3 :

- побачення та безперешкодні зустрічі з дитиною на території місця реєстрації або фактичного місця перебування будинку сімейного типу родини ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , без участі батьків-вихователів, щотижня у будні дні не менше 3 разів на тиждень у вільний від навчання та занять час дитини із 18:00 год до 21:00 год.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 30 серпня 2022 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду

від 21 грудня 2022 року, у задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що посадові особи ліцею «Просвіта» та Галицької районної адміністрації діяли в межах своїх повноважень та у спосіб, визначений законом.

Відмови ліцею у побаченні родичів з дитиною мотивовані відсутністю дозволів з боку управління Служби у справах дітей, письмовими заборонами компетентних органів та встановленням карантинних обмежень.

Комісія з питань захисту прав дитини Галицької районної адміністрації прийняла колегіальне рішення про можливість відвідування дитини лише матір`ю ОСОБА_2 і заборону допуску до дитини інших осіб.

ОСОБА_2 жодного разу не зверталася до ліцею для встановлення графіку відвідувань дитини.

Посилання позивачів щодо наявності перешкод у спілкуванні з дитиною є недоведеними, а повернення дитини не буде відповідати найкращим інтересам останньої.

Крім того, позивачі не переконали суд, що таке спілкування буде сприяти повноцінному вихованню дитини, її розвитку, розширенню її соціального досвіду та задоволенню життєво-важливих психологічних потреб останньої. Водночас дитина виявляє небажання спілкуватися зі своїми родичами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 просять оскаржувані судові рішення скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

30 січня 2023 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 подали касаційну скаргу на рішення Галицького районного суду м. Львова від 30 серпня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 21 грудня 2022 року у цивільній справі № 463/4550/21.

Ухвалою Верховного Суду від 15 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

У березні 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 10 травня 2023 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 30 серпня

2022 року та постанова Львівського апеляційного суду від 21 грудня

2022 року в касаційному порядку ОСОБА_1 не оскаржуються, тому в силу вимог статті 400 ЦПК України справа в частині відмови у задоволенні позовних вимог, що стосуються ОСОБА_1 , касаційним судом не переглядається.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційну скаргу

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявники зазначають те, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі

№ 402/428/16-ц, у постанові Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 635/2771/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Крім того, вказують на порушення судами норм процесуального права та наявність передбачених пунктом 2 частини першої, пунктом 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підстав для скасування оскаржуваних судових рішень (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Також касаційна скарга обґрунтована тим, що Галицька районна адміністрація, як орган опіки і піклування не подала суду письмовий висновок щодо розв`язання спору.

Зв`язки дитини з її сім`єю мають бути збережені, за винятком випадків, коли сім`я виявилась особливо непридатною.

Судом першої інстанції помилково залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - дитячий будинок сімейного типу родини ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Судом першої інстанції безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання про заслуховування думки ОСОБА_6 , а апеляційний судом не було розглянуто аналогічне клопотання, викладене в апеляційній скарзі.

Також в ході розгляду справи було заявлено відвід судді районного суду Мироненко Л. Д. та судді апеляційного суду Ванівському О. М. у зв`язку із тривалим розглядом справи.

Відзив на касаційну скаргу не подано

Фактичні обставини справи

ОСОБА_2 1992 року народження, є матір`ю ОСОБА_6 ,

ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ОСОБА_2 є особою з інвалідністю з дитинства ІІ групи, перебуває на диспансерному обліку в психоневрологічному диспансері і за станом здоров`я не може опікуватися дитиною.

Відомості про батька дитини внесені за вказівкою матері відповідно до частини першої статті 135 СК України.

ОСОБА_1 , 1972 року народження, є бабою дитини, а ОСОБА_3 ,

1990 року народження, - дядьком.

ОСОБА_3 знаходиться на обліку у Комунальному некомерційному підприємстві Львівської обласної ради «Львівський обласний клінічний психоневрологічний диспансер» з 14 червня 2007 року по даний час з приводу психоневрологічного захворювання та є особою з інвалідністю ІІ групи з дитинства (безстроково).

В однокімнатній квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 .

Відповідно до розпорядження Галицької районної адміністрації Львівської міської ради № 73 від 26 лютого 2020 року, з урахуванням змін внесених розпорядженням № 79 від 03 березня 2020 року, ОСОБА_6 відібрано від її матері ОСОБА_2 та влаштовано до центру підтримки дітей при ліцеї « ІНФОРМАЦІЯ_1 », за адресою: АДРЕСА_2 , на повне державне забезпечення.

Розпорядженням Галицької районної адміністрації Львівської міської ради № 105 від 30 березня 2020 року, з урахуванням змін внесених розпорядженням № 336 від 20 листопада 2020 року, ОСОБА_6 надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування.

Вказане розпорядження прийнято на підставі висновку ЛКК КНП ЛОР «Львівський психоневрологічний диспансер» № 701 від 17 березня

2020 року про наявність у матері дитини - ОСОБА_2 тривалої хвороби, яка перешкоджає виконанню батьківських обов`язків, відповідно до підпункту 9 пункту 22 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 866 від 24 вересня 2008 року.

Згідно із висновком Галицької районної адміністрації від 22 лютого

2021 року про недоцільність встановлення опіки, на засіданні комісії з питань захисту прав дитини 18 лютого 2021 року у супроводі представників ліцею «Просвіта» з`явилася ОСОБА_6 , яка пояснила, що у ліцеї їй подобається. У сім`ю повертатись вона не хоче, оскільки там її ображала баба. Підставами для вилучення дитини із сім`ї, орган опіки та піклування вказав, зокрема те, що психоемоційний стан і атмосфера в родині можуть трактуватися як такі, що становлять небезпеку для подальшого психологічного та соціального благополуччя дитини.

У заяві директору центру підтримки дітей при ліцеї « ІНФОРМАЦІЯ_1 »,

від 05 жовтня 2021 року, ОСОБА_2 вказує, що отримала відповідь, про неможливість побачень через карантинні обмеження в закладі та просила повідомити їй дату та час коли можна відвідати дочку.

У листі № 277 від 18 жовтня 2021 року директор ліцею «Просвіта» вказав, що станом на 18 жовтня 2021 року ліцей «Просвіта» вийшов із режиму самоізоляції та провадить освітню діяльність у повній відповідності та дотриманні протиепідемічних заходів.

У заявах ОСОБА_1 від 14 вересня 2021 та 24 вересня 2021 року, адресованих директору центру підтримки дітей при ліцеї « ІНФОРМАЦІЯ_1 », остання просить повідомити про дату та час надання їй можливості відвідати онуку.

У листі директора ліцею «Просвіта» до ОСОБА_1 від 17 вересня

2021 року вказано, що згідно з листом Галицької районної адміністрації

від 19 березня 2022 року № 260001 - вих. 23476 комісією з питань захисту прав дитини Галицької районної адміністрації, ОСОБА_2 надано згоду на відвідування дочки в межах центру підтримки дітей при ліцеї « Просвіта ». Для розгляду питання про можливість відвідування ОСОБА_1 онуки ОСОБА_6 запропоновано звернутись до управління «Служба у справах дітей» департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради.

У листі директора ліцею «Просвіта» до ОСОБА_1 від 01 жовтня

2021 року вказано, що комісією з питань захисту прав дитини Галицької районної адміністрації надано згоду на відвідування ОСОБА_2 дочки ОСОБА_6 одноосібно.

У листі Галицької районної адміністрації від 02 грудня 2020 року повідомлено ліцей «Просвіта» про необхідність не допускати до

ОСОБА_6 інших осіб, окрім ОСОБА_2 .

У листі Галицької районної адміністрації від 16 квітня 2021 року зазначено, що згідно з інформацією ліцею «Просвіта», за правилами внутрішнього розпорядку центру підтримки дітей ліцею «Просвіта», будь-які передачі включаючи засоби зв`язку передаються з рук в руки, а саме від особи, що має згоду органу опіки та піклування на відвідування дитини в закладі, безпосередньо дитині. За інформацією навчального закладу

ОСОБА_6 є здоровою. Дівчинка самостійно виявляє небажання спілкуватися зі своїми родичами. Телефон дитини перебуває у несправному стані.

За повідомленням начальника Львівського районного управління поліції

від 23 квітня 2021 року на звернення ОСОБА_1 , що в ході проведення перевірки у діях працівників ліцею « ІНФОРМАЦІЯ_1 » не виявлено ознак кримінального чи адміністративного правопорушення.

Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради № 68 від 28 січня 2022 року створено на основі родини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , дитячий будинок сімейного типу за адресою: АДРЕСА_3 , та влаштовано у вказаний будинок дитину, позбавлену батьківського піклування, ОСОБА_6 .

Наказом директора ліцею «Просвіта» від 10 лютого 2022 року

ОСОБА_6 відраховано із складу учнів 6-ого класу вказаного закладу освіти.

У зв`язку з військовою агресією росії проти України та ракетними обстрілами, дитячий будинок сімейного типу, в який влаштована

ОСОБА_6 тимчасово виїхав за межі України у Швейцарію у Міжнародному скаутський центр Кандерштег.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Стаття 9 Конвенції про права дитини покладає на держави-учасниці обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно із частиною восьмою статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Одним із найважливіших прав дитини є право на сімейне виховання. Право дитини на сімейне виховання включає також право на спілкування з іншими членами сім`ї: дідом, бабою, братами, сестрами, іншими родичами.

Згідно з статтею 4 Закону України «Про охорону дитинства» система заходів щодо охорони дитинства в Україні включає забезпечення належних умов для гарантування безпеки, охорони здоров`я, навчання, виховання, фізичного, психічного, соціального, духовного та інтелектуального розвитку дітей, їх соціально-психологічної адаптації та активної життєдіяльності, зростання в сімейному оточенні в атмосфері миру, гідності, взаємоповаги, свободи та рівності.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно із статтею 18 Закону України «Про охорону дитинства» держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку.

Відповідно до статті 24 Закону України «Про охорону дитинства» утримання і виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, забезпечує держава.

Діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, повинні бути передані на усиновлення або влаштовані на виховання в сім`ї громадян (під опіку чи піклування, в прийомні сім`ї, дитячі будинки сімейного типу), у будинки дитини, дитячі будинки, школи-інтернати, дитячі будинки-інтернати на повне державне утримання. Таким дітям створюються необхідні умови для всебічного і гармонійного розвитку, підготовки до самостійного життя та праці.

Згідно з статтею 2565 СК України дитячий будинок сімейного типу - окрема сім`я, що створюється за бажанням подружжя або окремої особи, яка не перебуває у шлюбі, для забезпечення сімейним вихованням та спільного проживання не менш як п`яти дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.

Батьки-вихователі несуть обов`язки по вихованню та розвитку дітей, передбачені статтею 150 цього Кодексу (частина друга статті 2566

СК України).

Відповідно до частини п`ятої статті 2567 СК України вихованці мають право підтримувати особисті контакти з батьками та іншими родичами, крім випадків, коли це може завдати шкоди їхньому життю, здоров`ю та моральному вихованню

Згідно із пунктом 9 частини першої статті 23 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», місцева державна адміністрація вирішує питання щодо встановлення опіки і піклування, створення передбачених законодавством умов для виховання та/або влаштування дітей, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишилися без батьківського піклування, щодо захисту особистих і майнових прав та інтересів дітей, а також вживає інших заходів щодо соціального захисту дітей, віднесених до її компетенції законом.

Питання справедливої рівноваги між інтересами батьків та інтересами дитини неодноразово аналізував Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), практика якого відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» і частини четвертої статті 10 ЦПК України застосовується судом як джерело права.

У справі «М. С. проти України» у рішенні від 11 липня 2017 року (заява

№ 2091/13) та у рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09, § 100) ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним (§ 76).

У рішенні ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» (заява № 31111/04) зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (§ 54) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення ЄСПЛ у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року, § 78).

Відповідно до статті 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей під час розгляду справи, що стосується дитини, перед прийняттям рішення судовий орган надає можливість дитині висловлювати її думки і приділяє їм належну увагу.

З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою під час будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що стосується дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства. Закріплення цього права підкреслює, що дитина є особистістю, з думкою якої потрібно рахуватися, особливо при вирішенні питань, які безпосередньо її стосуються.

У розглядуваній справі суди попередніх інстанцій, встановивши, що посадові особи ліцею «Просвіта» та Галицької районної адміністрації діяли в межах повноважень, у спосіб, визначений законом та згідно діючого законодавства; посилання позивачів щодо наявності перешкод у спілкуванні з дитиною є недоведеними; повернення дитини не буде відповідати найкращим інтересам останньої, дійшли правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Суди обґрунтовано врахували, що комісією з питань захисту прав дитини Галицької районної адміністрації ОСОБА_2 надано згоду на відвідування дочки в межах центру підтримки дітей при ліцеї « ІНФОРМАЦІЯ_1 », проте остання не зверталася до ліцею для встановлення графіку відвідувань дитини.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що ОСОБА_6 надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування, а тому відповідно до

статті 24 Закону України «Про охорону дитинства» її утримання і виховання забезпечується державою.

На виконання вимог статті 24 Закону України «Про охорону дитинства» ОСОБА_6 була влаштована на виховання спочатку в ліцей «Просвіта», ав подальшому в дитячий будинок сімейного типу родини ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

У матеріалах справи відсутні докази створення перешкод вказаним дитячим будинком у реалізації ОСОБА_6 гарантованого приписами статті 2567 СК України права на підтримання особистих контактів із своєю матір`ю та дядьком та відповідно створення перешкод у реалізації їх права на спілкування з дитиною.

Тимчасовий виїзд дитячого будинку сімейного типу родини ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до Швейцаріїу зв`язку зі збройною агресією росії проти України не свідчить про створення перешкод у спілкуванні з дитиною.

Колегія суддів також враховує, що рішенням Галицького районного суду

м. Львова від 24 лютого 2021 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 07 жовтня 2021 року та постановою Верховного Суду від 26 січня 2022 року, у справі № 461/10261/20 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 щодо скасування розпоряджень про негайне відібрання дитини та про надання ОСОБА_6 статусу дитини, позбавленої батьківського піклування.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 09 квітня 2021 року, з врахуванням внесених змін постановою Львівського апеляційного суду

від 16 грудня 2021 року, у справі № 461/6487/20 відмовлено у задоволенні вимог ОСОБА_1 про встановлення опіки над ОСОБА_6 .

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 20 жовтня 2022 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду

від 02 лютого 2023 року, у справі № 461/2084/20 вирішено відібрати ОСОБА_6 від її матері - ОСОБА_2 , без позбавлення її батьківських прав, та передати Галицькій районній адміністрації, як органу опіки і піклування.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 23 лютого 2022 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду

від 26 травня 2022 року та постановою Верховного Суду від 10 квітня

2023 року, у справі № 461/5200/21 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 про передачу на її виховання ОСОБА_6 .

Щодо необхідності заслуховування думки ОСОБА_6 , то вона неодноразово висловлювала своє ставлення до порушеного питання, зокрема у справі № 461/6487/20 та на засіданні комісії з питань захисту прав дитини при Галицькій районній адміністрації.

Відповідно до частин першої-другої статті 152 СК України право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом. Дитина має право противитися неналежному виконанню батьками своїх обов`язків щодо неї.

Помилкове залучення до участі у справі у якості третьої особи дитячого будинку сімейного типу родини ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не вплинуло на правильність вирішення спору по суті.

Матеріали справи не містять доказів, того, що будинок сімейного типу родини ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вчиняв будь-які перешкоди

ОСОБА_2 у спілкуванні із дитиною.

ОСОБА_6 , 2009 року народження, досягла віку коли може самостійно визначити чи бажає вона спілкуватись зі своїм дядьком ОСОБА_3 . Примус до спілкування із дядьком, з огляду на вік дитини та встановлені судами обставини, не відповідатиме її інтересам.

Мати дитини не позбавлена можливості спілкуватись із дочкою, місце перебування дитини їй відомо. Виїзд дитячого будинку сімейного типу за межі України є тимчасовим та вимушеним, пов`язаний із військовою агресією росії проти України.

При цьому орган опіки та піклування, в межах наданих йому повноважень та покладених на нього функцій, має сприяти забезпеченню спілкування між матір`ю та дитиною.

Доводам заявників про відвід судді першої інстанції Мироненко Л. Д. та судді апеляційного суду Ванівському О. М. у зв`язку із тривалим розглядом справи надано оцінка ухвалою Галицького районного суду м. Львова

від 23 червня 2022 року та ухвалою Львівського апеляційного суду

від 21 грудня 2022 року, якими у задоволенні відводів відмовлено. Вказані ухвали є обґрунтованою та з їх висновками погоджується Верховний Суд.

За встановлених у обставин, висновки суддів попередніх інстанцій не суперечать висновками, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц, у постанові Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 635/2771/17, на які заявники посилаються в касаційній скарзі.

Враховуючи наведене, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а у значній мірі зводяться до необхідності переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (зокрема рішення у справі «Пономарьов проти України») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.

Оскаржувані судові рішення є достатньо вмотивованими та містять висновки судів щодо питань, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Зважаючи на викладене, Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про відсутність підстав для їх скасування.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411

ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Керуючись статтями 400 402 409 410 415 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 , ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 30 серпня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 21 грудня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. М. Осіян Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта В. В. Шипович