Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 25.09.2019 року у справі №383/49/19

Постанова

Іменем України

10 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 383/49/19

провадження № 61-17242св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2, подану представником ОСОБА_3, на постанову Кропивницького апеляційного суду від 27 серпня 2019 року у складі колегії суддів: Голованя А. М., Єгорової С. М., Кіселика С. А.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання права власності на майно.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що з 2005 року він і відповідачка проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу, вели спільне господарство та мали спільний бюджет. Зазначав, що за час спільного проживання у них народилися троє дітей, які перебувають на його утриманні.

12 травня 2006 року сторони набули у власність житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями на АДРЕСА_1, право власності на який оформлено за відповідачкою.

Зазначав, що вказаний будинок придбаний за його кошти, отримані від продажу належного йому майна та зароблені ним особисто.

Ураховуючи, що відносини між сторонами погіршилися, їхнє спільне проживання є неможливим та існує ймовірність того, що відповідачка виявить намір виселити його зі спірного будинку, який є його єдиним житлом, просив:

- встановити факт проживання його та ОСОБА_2 однією сім'єю без реєстрації шлюбу;

- визнати за ним право власності на Ѕ частину житлового будинку на АДРЕСА_1.

Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 14 травня

2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із недоведеності факту проживання сторін однією сім'єю без реєстрації шлюбу, ведення спільного господарства, спільних витрат, придбання майна для спільного користування, участі у витратах на утримання спірного житлового будинку. При цьому періодичне спільне проживання сторін і реєстрація місця проживання у спірному будинку не є підставою для застосування до спірних правовідносин положень статті 74 Сімейного кодексу України (далі - СК України).

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 27 серпня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 14 травня 2019 року скасовано та ухвалено про задоволення позову ОСОБА_1.

Встановлено факт проживання однією сім'єю ОСОБА_1 та

ОСОБА_2 станом на12 травня 2006 року. Визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частку житлового будинку на АДРЕСА_1.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову, апеляційний суд виходив з того, що матеріали справи свідчать про проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_2 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з березня 2005 року до 12 травня 2006 року - часу придбання спірного будинку. Вказаний факт підтверджується реєстрацією їх спільного проживання на АДРЕСА_2 із березня 2005 року, спільним вихованням сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, а також реєстрацією позивача у придбаному будинку на АДРЕСА_1 з 24 листопада 2006 року.

Аргументи учасників справи

У вересні 2019 року до Верховного Суду від представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 надійшла касаційна скарга, у якій він, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Представник ОСОБА_2 зазначає, що задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд безпідставно не врахував відсутність доказів, які підтверджують ведення сторонами спільного господарства, спільного бюджету, витрат і ряду інших ознак, притаманних для сім'ї. З січня 2006 року вона фактично проживала на АДРЕСА_3; дана обставина визнана позивачем у суді першої інстанції. На момент придбання спірного будинку сторони разом не проживали. Вона зареєструвала позивача у цьому будинку через шість місяців після його купівлі.

У жовтні 2019 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшов відзив, у якому він просить касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду залишити без змін, посилаючись на її законність та обґрунтованість. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення позову на підставі належним чином оцінених доказів, урахував пояснення його та його представника про те, що сторони дійсно проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу, вели спільне господарство, виховують спільних дітей - трьох синів, придбали спільне майно, здійснювали будівельні роботи у спірному будинку, утримували пасіку, від якої мали спільний дохід, турбувалися один про одного.

Короткий зміст ухвал суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 24 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи з суду першої інстанції, зупинено виконання постанови Кропивницького апеляційного суду від 27 серпня 2019 року до закінчення її перегляду у касаційному порядку.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Ухвалою Верховного Суду від 03 лютого 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів дійшла висновку про задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Суди встановили, що сторони мають спільного сина - ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1.

ОСОБА_2 є матір'ю малолітніх дітей: - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3.

12 травня 2006 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями та земельної ділянки, відповідно до умов якого ОСОБА_2 придбала у ОСОБА_7 житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями та земельну ділянку розміром 0,4078 га на АДРЕСА_1, вартістю 7 000,00 грн.

У вказаному житловому будинку з 06 червня 2006 року зареєстрована

ОСОБА_2, а з 24 листопада 2006 року зареєстрований ОСОБА_1 (позивач).

ОСОБА_2 визнала, що сторони спільно проживали однією сім'єю із червня

1997 року до грудня 1998 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив із доведеності спільного проживання сторін однією сім'єю з березня 2005 року до 12 травня

2006 року - часу придбання спірного будинку, що підтверджується реєстрацією їх спільного проживання на АДРЕСА_2 із березня

2005 року, спільним вихованням сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, а також реєстрацією позивача у придбаному будинку на АДРЕСА_1 з 24 листопада 2006 року.

Колегія суддів не погоджується з цим висновком апеляційного суду з огляду на наступне.

У абзаці 1 частини 2 статті 3 СК України встановлено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

У частинах 1 , 2 статті 74 СК України (у редакції, чинній станом на

01 січня 2004 року) якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, поширюються положення глави 8 частинах 1 , 2 статті 74 СК України.

Відповідно до статті 74 СК України (в редакції, чинній з 16 січня 2007 року) якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 статті 74 СК України.

У частині 4 статті 368 ЦК України передбачено, що майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду України від 08 червня 2016 року у справі № 6-2253цс15 зроблено висновок, що "за правилами статті 74 СК України (у редакції, чинній до 16 січня 2007 року) якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки або чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, поширюються положення глави 8 статті 74 СК України. Отже, проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов'язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно. Визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім'єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов'язків. Особам, які проживають однією сім'єю без реєстрації шлюбу, на праві спільної сумісної власності належить майно, набуте ними за час спільного проживання або набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти. Рішення обґрунтовують належними і допустимими доказами, про що зазначають у мотивах прийнятого рішення з посиланням на конкретні факти".

Аналогічні по суті висновки зроблені й по застосуванню статті 74 СК України (в редакції, чинній з 16 січня 2007 року) у постановах Верховного Суду (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 липня 2018 року у справі № 544/1274/16-ц (провадження № 61-22277св18), постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 квітня 2019 року у справі № 490/6060/15-ц (провадження №61-28343св18), постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

від 04 вересня 2019 року у справі № 751/3021/17 (провадження № 61-10778св18).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19) зроблено висновок, що "вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім'єю; спільний побут; взаємні права та обов'язки (статті 3, 74 СК України)".

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених частини 1 статті 81 ЦПК України.

Установивши, що ОСОБА_1 не довів наявність між ним і ОСОБА_2 відносин, притаманних подружжю та не надав доказів спільного проживання, ведення спільного господарства, спільного бюджету, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про відмову у задоволенні позовної вимоги про встановлення факту проживання його та ОСОБА_2 однією сім'єю без реєстрації шлюбу. При цьому суд першої інстанції правильно зазначив, що періодичне спільне проживання сторін і реєстрація місця проживання у спірному будинку не є підставою для застосування до спірних правовідносин положень статті 74 СК України.

Факт реєстрації (проживання) жінки та чоловіка за однією адресою не є ні головною, ні обов'язковою ознакою наявності фактичного шлюбу (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 лютого 2020 року у справі № 712/7830/16-ц (провадження № 61-28377св18).

З урахуванням того, що ОСОБА_1 не надано доказів на підтвердження факту ведення сторонами спільного бюджету, придбання у спільну власність майна за спільні кошти, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовної вимоги про визнання за ним права власності на Ѕ частину житлового будинку на АДРЕСА_1.

Натомість суд апеляційної інстанції скасував законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Враховуючи викладене, оскаржена постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

ОСОБА_2 сплачено 4 141,08 грн судового збору за подання касаційної скарги.

Тому з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягають стягненню судовий збір за подання касаційної скарги у зазначеному розмірі.

Керуючись статтями 400 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), 409,409,413,416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2, подану представником ОСОБА_3, задовольнити.

Постанову Кропивницького апеляційного суду від 27 серпня 2019 року скасувати.

Рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 14 травня 2019 року залишити в силі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 4 141,08 грн судового збору за подання касаційної скарги.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Кропивницького апеляційного суду від 27 серпня 2019 року втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук