Історія справи

Постанова КЦС ВП від 24.01.2024 року у справі №746/56/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2024 року

м. Київ

справа № 746/56/22

провадження № 61-10135св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Дружба-Нова»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 24 лютого 2023 року в складі судді Чепурного О. П. та постанову Черкаського апеляційного суду від 03 травня 2023 року в складі колегії суддів: Нерушак Л. В., Бородійчука В. Г., Карпенко О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба-Нова» (далі - СТОВ «Дружба-Нова») про усунення перешкод у користуванні майном.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що після смерті баби ОСОБА_2 він у 2020 році успадкував дві земельні ділянки, які розташовані на території Васьковецької сільської ради Срібнянського району Чернігівської області, а саме: земельну ділянку площею 2,8669 га, кадастровий номер 7425182000:02:001:0020 та земельну ділянку площею 2,9050 га кадастровий номер 7425182000:02:001:0019.

Вказав, що не може вільно користуватися та розпоряджатись своїм майном, оскільки у 2004 році від імені його баби ОСОБА_2 , без її відома та попереднього узгодження з сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Васьківці» (далі - СТОВ «Васьківці») було укладено два договори оренди землі строком на 25 років. За життя ОСОБА_2 намагалась повернути землю в своє розпорядження, проте СТОВ «Васьківці» їй було відмовлено у зв`язку з тим, що договори оренди були належним чином зареєстровані.

З моменту набуття права власності на земельні ділянки він самостійно несе витрати на їх утримання, орендної плати не отримує. Спірні земельні ділянки перебувають у незаконному користуванні СТОВ «Дружба-Нова» як правонаступника СТОВ «Васьківці», що перешкоджає йому вільно розпоряджатись своїм майном.

З огляду на зазначене позивач просив суд:

- зобов`язати СТОВ «Дружба-Нова» повернути йому земельні ділянки: площею 2, 8669 га, кадастровий номер 7425182000:02:001:0020, та площею 2, 9050 га, кадастровий номер 7425182000:02:001:0019, розташовані на території Васьковецької сільської ради Срібнянського району Чернігівської області;

- скасувати державну реєстрацію права оренди вказаних земельних ділянок, що здійснена на підставі договору оренди землі від 23 грудня 2004 року між СТОВ «Васьківці» та ОСОБА_2 та проведена Срібнянським районним відділом Чернігівської регіональної філії центру Державного земельного кадастру, про що у Державному реєстрі земель вчинено записи від 22 серпня 2005 року №№ 040585300150, 040585300151.

Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень

Рішенням Драбівського районного суду Черкаської області від 24 лютого 2023 року, залишеним без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 03 травня 2023 року, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди виходили з недоведеності позовних вимог, вказавши, що сторони договорів оренди землі від 23 грудня 2004 року тривалий час, а саме 18 років виконують умови спірних договорів, що свідчить про досягнення ними згоди з усіх істотних умов цих договорів. Водночас власник землі за наявних підозр про те, що підпис виконаний іншою особою, не вжив дієвих заходів щодо повернення землі.

Крім того, суди дійшли висновків, що орендар земельних ділянок виконував обов`язки за договорами оренди землі, зокрема, сплачував орендну плату грошима та у натуральній формі як ОСОБА_2 , так і самому позивачу як теперішньому власнику земельних ділянок. Вказані факти підтверджуються довідкою СТОВ «Дружба-Нова» від 26 січня 2023 року, а також листом Чернігівської дирекції АТ «Укрпошта», згідно із яким СТОВ «Дружба-Нова» 03 грудня 2020 року та 11 грудня 2020 року перерахувало ОСОБА_1 грошові перекази в розмірі 6 666,62 грн та 13 333,24 грн відповідно у якості орендної плати за землю.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 24 лютого 2023 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 03 травня 2023 року, ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди дійшли безпідставного висновку про те, що попередній власник земельних ділянок не вживала заходів щодо повернення належного їй майна, не врахувавши той факт, що ОСОБА_2 у 2008 році замовила почеркознавче дослідження щодо належності їй підпису на спірних договорах оренди землі та зверталась до відповідача із заявою про повернення земельних ділянок.

Водночас положення статті 18 Закону України «Про оренду землі» виключають можливість укладення спірного договору шляхом вчинення конклюдентних дій, оскільки такий договір не може бути зареєстрований.

Суди дійшли хибних висновків про виникнення між сторонами орендних правовідносин та їх виконання, на основі неналежних доказів, оскільки орендну плату за користування землею не отримували ні бабуся позивача ( ОСОБА_2 ) ні сам позивач які її спадкоємець.

Водночас положення статті 18 Закону України «Про оренду землі» виключають можливість укладення спірного договору шляхом вчинення конклюдентних дій, оскільки такий договір не може бути зареєстрований.

Крім того, при вирішенні спору в цій справі суди не врахували висновків Великої Палати Верховного Суду, висловлених у постанові від 16 червня 2020 року в справі № 145/2047/16-ц, про те, що доктрина заборони суперечливої поведінки не може бути застосована в тих випадках, коли спірний договір, укладений від імені позивача, підписаний не ним, а іншою особою.

У вересні 2023 року до суду від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, мотивований незгодою із її доводами та законністю й обґрунтованістю оскаржуваних судових рішень.

В обґрунтування доводів відзиву заявник вказав, що суди при вирішенні справи підставно керувалися тим, що при встановленні обставин виконання договору кваліфікація договору як неукладеного виключається. Позивач не довів неотримання ним орендної плати за землю від відповідача, натомість останній надав належні та допустимі докази протилежного. Висновки судів попередніх інстанцій відповідають висновкам, висловленим у постанові Великої Палати Верховного Суду в справі № 227/3760/19-ц.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 16 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Ухвалою Верховного Суду від 27 вересня 2023 року касаційне провадження у справі зупинене до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 513/879/19 (провадження № 14-49цс22).

11 січня 2024 року справу передано судді-доповідачу.

Ухвалами Верховного Суду від 22 січня 2024 року поновлено касаційне провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Відповідно до свідоцтв про право на спадщину за заповітом від 19 лютого 2020 року після смерті своєї баби ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 отримав спадщину, що складається із земельних ділянок площами 2,9050 га та 2,8669 га (кадастрові номери 7425182000:02:001:0019, 7425182000:02:001:0020) для ведення особистого селянського господарства, що розташовані на території Васьковецької сільської ради Срібнянського району Чернігівської області.

Згідно із договорами оренди землі від 23 грудня 2004 року ОСОБА_2 надала СТОВ «Васьківці» в строкове платне користування земельні ділянки площею 2,87 га та 2,91 га на строк 25 років, орендна плата в розмірі не менше 1 % від щорічно проіндексованої грошової оцінки земельної частки або не менше 242 грн.

Вказані договори оренди зареєстровані Срібнянським районним відділом Чернігівської регіональної філії Центру ДЗК 22 серпня 2005 року.

Згідно із відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань СТОВ «Дружба-Нова» є правонаступником СТОВ «Васьківці».

Відповідно до висновку спеціаліста № 1045-д від 21 серпня 2008 року, проведеного за наслідком почеркознавчого дослідження за заявою ОСОБА_2 , підписи від імені ОСОБА_2 в типових договорах оренди землі загальною площею 2,87 га та 2,91 га вид 23 грудня 2004 року в графі «Орендодавець» виконані не ОСОБА_2 , а іншою особою.

10 березня 2014 року ОСОБА_2 зверталась із письмовою заявою до керівника СТОВ «Васьківці» з проханням розірвати договори оренди землі у зв`язку з встановленням факту підробленням підпису від її імені.

Відповідно до висновку судової почеркознавчої експертизи від 18 липня 2022 року № 746/56/22/4792/2022 підписи у договорах оренди землі від 23 грудня 2004 року з СТОВ «Васьківці» щодо спірних земельних ділянок виконані не ОСОБА_2 .

У квітні 2015 року ОСОБА_2 зверталась до Срібнянського районного суду Чернігівської області із позовом до СТОВ «Васьківці» про визнання договорів оренди земельних ділянок недійсними, розірвання їх, скасування державної реєстрації та витребування земельних ділянок (справа № 746/161/15-ц).

Ухвалою Срібнянського районного суду Чернігівської області від 30 квітня 2015 року ОСОБА_2 повернуто позовну заяву у зв'язку неусуненням встановлених судом недоліків та подання представником позивача заяви про повернення позову.

Відповідно до довідки СТОВ «Дружба-Нова» від 24 травня 2022 року ОСОБА_2 була перерахована орендна плата за землю за період з 2015 року до 2018 року, а її спадкоємцю ОСОБА_1 з 2018 року до 2021 року. Аналогічні відомості містить бухгалтерська довідка СТОВ «Дружба-Нова» від 26 січня 2023 року.

Згідно із листом Чернігівської дирекції АТ «Укрпошта» СТОВ «Дружба-Нова» у грудні 2022 року здійснила на ім`я ОСОБА_1 поштовий переказ в розмірі 13 333,24 грн, який адресат не отримував та 05 січня 2023 року по закінченню терміну зберігання був повернутий на рахунок СТОВ «Дружба-Нова».

Відповідно до платіжних доручень від 13 січня 2022 року та 05 січня 2023 року СТОВ «Дружба-Нова» перерахувало ОСОБА_1 грошові перекази в розмірі 6 666,62 грн та 13 333,24 грн відповідно. Платіжні доручення містять відмітки про їх повернення за закінченням терміну чинності.

У матеріалах справи міститься також копія заяви ОСОБА_1 про виплату орендної плати від 26 травня 2020 року, у якій він просить СТОВ «Дружба-Нова» перерахувати орендну плату за 2018-19 роки.

Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цим вимогам оскаржувані судові рішення не відповідають з таких підстав.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів).

У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (частина перша статті 207 ЦК України, тут і далі у редакції, чинній на час укладення спірного договору).

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

За частиною першою статті 14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладається у письмовій формі.

Частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

У постановах від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц та від 26 жовтня 2022 року у справі № 2227/3760/19-ц Велика Палата Верховного Суду виснувала про те, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

У такому випадку власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним договору оренди земельної ділянки у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсного змісту правовідносин, які склалися у зв`язку із фактичним використанням земельної ділянки.

Ефективним способом захисту права, яке позивач вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема, шляхом пред`явлення вимоги про повернення таких земельних ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду, зокрема, від 23 вересня 2020 року у справі № 396/1857/16, від 11 листопада 2020 року у справі № 598/538/19 (провадження № 61-9846св20) та від 14 грудня 2022 року у справі № 394/85/21-ц (провадження № 61-9582св22).

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій, встановивши, що ОСОБА_2 не підписувала договори оренди землі від 23 грудня 2004 року, дійшли висновків щодо укладення сторонами цих правочинів шляхом вчинення конклюдентних дій, якими є отримання стороною орендодавця орендної плати протягом тривалого періоду часу.

Колегія суддів вважає такі висновки судів необґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Отже, конклюдентними діями може підтверджуватися лише укладення договору в усній формі.

У справі, що переглядається, позивач, який успадкував дві земельні ділянки від своєї баби, наполягаючи на тому, що остання не підписувала із відповідачем договори оренди землі та, відповідно, не укладала їх, зазначив, що з 2004 року, його земельні ділянки без належних правових підстав використовує відповідач СТОВ «Дружба-Нова» як правонаступник СТОВ «Васьківці».

На обґрунтування своїх позовних вимог позивач надав висновки спеціаліста № 1045-д від 21 серпня 2008 року та судової почеркознавчої експертизи від 18 липня 2022 року № 746/56/22/4792/2022, згідно із якими підписи у договорах оренди землі від 23 грудня 2004 року з СТОВ «Васьківці» щодо спірних земельних ділянок виконані не ОСОБА_2 , а іншою особою.

На спростування доводів позивача про те, що договори з СТОВ «Васьківці» його баба не укладала, відповідач надав до суду докази, які на його переконання свідчать про визнання позивачем та його спадкодавцем факту укладення договорів, зокрема: довідки СТОВ «Дружба-Нова» від 24 травня 2022 року та від 26 січня 2023 року, лист Чернігівської дирекції АТ «Укрпошта» , згідно із яким СТОВ «Дружба-Нова» у грудні 2022 року здійснила на ім`я ОСОБА_1 поштовий переказ в розмірі 13 333,24 грн, а також платіжні доручення від 13 січня 2022 року та 05 січня 2023 року, згідно із якими СТОВ «Дружба-Нова» перерахувало ОСОБА_1 грошові перекази в розмірі 6 666,62 грн та 13 333,24 грн відповідно.

Надавши оцінку вказаним доказам, суди попередніх інстанцій установили обставини вчинення як спадкодавцем позивача, так і ним самим дій, які свідчать про вчинення правочинів, зокрема, отримання цими особами орендної плати від СТОВ «Дружба-Нова» за договорами оренди землі від 23 грудня 2004 року.

Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (стаття 77 ЦПК України).

Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_1 стверджував, що ні він, ні його спадкодавець ОСОБА_2 договорів оренди землі не підписували і орендну плату за користування землею не отримували.

Враховуючи ці заперечення, довідки СТОВ «Дружба-Нова» від 24 травня 2022 року від та 26 січня 2023 року ОСОБА_2 про те, що ними була перерахована через Укрпошту орендна плата за землю за період з 2015 року до 2018 року, а її спадкоємцю ОСОБА_1 - з 2018 року до 2021 року (а. с. 131-132, т.1) не є беззаперечними доказами отримання орендної плати, оскільки вони видані відповідачем, підписів отримувачів не містять, а сторона позивача заперечує такі обставини. Чернігівська дирекція АТ «Укрпошта», відповідаючи на адвокатський запит від 21 січня 2021 року вказала, що не може надати інформацію з приводу виплати СТОВ «Дружба-Нова» поштових переказів на ім`я ОСОБА_2 за 2016- 2017 роки та ОСОБА_1 за 2020-2021 роки в зв`язку з закінченням терміну зберігання бланків прийнятих поштових переказів (а.с. 21, т.2).

Не є такими доказами в розумінні статті 77 ЦПК України і надані відповідачем платіжні доручення від 13 січня 2022 року та 05 січня 2023 року про направлення відповідачем ОСОБА_1 грошових переказів у 2022-2023 роках, оскільки дані докази свідчать лише про направлення перерахунок СТОВ «Дружба-Нова» ОСОБА_1 коштів, а не фактичне отримання останнім вказаних коштів.

Суди не звернули уваги на те, що платіжні доручення від 13 січня 2022 року та 05 січня 2023 року про перерахунок СТОВ «Дружба-Нова» ОСОБА_1 грошових переказів в розмірі 6 666,62 грн та 13 333,24 грн відповідно містять відмітки про їх повернення за закінченням терміну чинності, отже, не можуть підтверджувати обставини отримання орендної плати ОСОБА_1 . Надаючи оцінку вказаним доказам, суди не врахували, що згідно із листом Чернігівської дирекції АТ «Укрпошта» Харченко П. М. не отримував від СТОВ «Дружба-Нова» поштовий переказ в розмірі 13 333,24 грн, який 05 січня 2023 року по закінченню терміну зберігання був повернутий на рахунок СТОВ «Дружба-Нова».

Колегія суддів вважає, що надані відповідачем докази не можуть бути беззаперечним свідченням того, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 отримували орендну плату від СТОВ «Васьківці» та його правонаступника СТОВ «Дружба-Нова» за договорами оренди землі від 23 грудня 2004 року, отже висновок судів попередніх інстанцій про фактичне виконання орендодавцями договір оренди шляхом отримання орендної плати не ґрунтується на матеріалах справи.

Вказуючи про те, що ОСОБА_2 як власник землі за наявних підозр про те, що підпис у договорах оренди землі від 23 грудня 2004 року виконаний іншою особою, не вживала дієвих заходів щодо повернення землі, суди не звернули увагу на те, що за ініціативою ОСОБА_2 проведено почеркознавче дослідження, а також ініційовано відповідний судовий спір. Крім того, у ОСОБА_2 зверталась до відповідача із заявою про розірвання вказаних правочинів та повернення належних їй земельних ділянок, яка була проігнорована останнім.

Таким чином, матеріали справи не містять, а відповідач в порядку статті 81 ЦПК України не надав належних, допустимих та достовірних доказів отримання позивачем та його спадкодавцем орендної плати за землю, погодження усіх істотних умов та виконання стороною позивача договір оренди землі, а тому суди попередніх інстанцій побудували свої висновки про наявність між сторонами орендних правовідносин на припущеннях, що суперечить частині шостій статті 81 ЦПК України.

З огляду на встановлені у цій справі обставини не підписання спадкодавцем позивача договорів оренди землі від 23 грудня 2004 року, відсутність достовірних доказів щодо отримання як ОСОБА_2 , так і ОСОБА_1 орендної плати на підставі договорів оренди землі, волевиявлення сторони орендодавця на надання належних їй земельних ділянок у користування СТОВ «Васьківці» на строк 25 років з орендною платою у розмірі не менше 242 грн за кожну земельну ділянку не підтверджено ні особистим підписом, ні її діями або діями її спадкоємця по отриманню орендної плати.

У зв`язку із зазначеним вимоги позивача про усунення їй перешкод у користуванні належними їй земельними ділянками шляхом витребування їх з незаконного володіння СФГ «Урожайне» та повернення їй підлягають до задоволення як законні та обґрунтовані.

Отже, враховуючи конкретні встановлені судами обставини справи, що розглядається, колегія суддів не вбачає підстав для застосування доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) до правовідносин, що склалися між сторонами у цій справі.

З огляду на зазначене колегія суддів вважає обґрунтованими аргументи касаційної скарги щодо неправильного застосування судами норм матеріального права при вирішенні спору в цій справі.

Щодо скасування запису про державну реєстрацію речового права

Звертаючись до суду із цим позовом у січні 2022 року, ОСОБА_1 просив суд зокрема скасувати державну реєстрацію права оренди вказаних земельних ділянок, що здійснена на підставі договору оренди землі від 23 грудня 2004 року між СТОВ «Васьківці» та ОСОБА_2 та проведена Срібнянським районним відділом Чернігівської регіональної філії центру Державного земельного кадастру, про що у Державному реєстрі земель вчинено записи від 22 серпня 2005 року №№ 040585300150, 040585300151.

Відповідно до частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній із 16 січня 2020 року до 26 липня 2022 року) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

За змістом наведеної правової норми в редакції, яка діяла на час ухвалення оскаржуваних судових рішень в цій справі, на відміну від положень статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в попередній редакції (до 16 січня 2020 року), яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, на даний час способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є: судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

Отже, на момент ухвалення судами першої та апеляційної інстанцій рішень у цій справі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речового права за відповідачем є правомірним та ефективним способом захисту прав позивача з урахуванням положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а тому ці вимоги є також обґрунтованими.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно із частиною третьою статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами попередніх інстанцій повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів дійшла висновку про скасування оскаржуваних судових рішень та ухвалення нового рішення про задоволення позову ОСОБА_1 .

Щодо судових витрат

Відповідно до положень статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведення експертизи.

Згідно із статтею 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У справі, що переглядається, встановлено, що позивач пред`явив до суду дві вимоги немайнового характеру.

Розмір судового збору, що підлягав сплаті при поданні позовної заяви за одну вимогу немайнового характеру становив 908 грн, при поданні апеляційної скарги - 1 362 грн (908 х 150 %), касаційної скарги - 1 816 грн (908 х 200 %), усього 4 086 грн.

Оскільки судом касаційної інстанції задоволено обидві вимоги позивача, з відповідача на його користь підлягають стягненню судові витрати за подання позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг у сумі 8 172 грн (4 086+ 4086).

Керуючись статтями 400 412 415-419 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргуОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 24 лютого 2023 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 03 травня 2023 року скасувати, ухвалити нове рішення.

Зобов`язати сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Дружба-Нова» повернути ОСОБА_1 земельні ділянки: площею 2, 8669 га, кадастровий номер 7425182000:02:001:0020, та площею 2, 9050 га, кадастровий номер 7425182000:02:001:0019, розташовані на території Васьковецької сільської ради Срібнянського району Чернігівської області.

Скасувати державну реєстрацію права оренди земельних ділянок площею 2,8669 га, кадастровий номер 7425182000:02:001:0020, та площею 2,9050 га, кадастровий номер 7425182000:02:001:0019, розташованих на території Васьковецької сільської ради Срібнянського району Чернігівської області, що здійснена на підставі договору оренди землі від 23 грудня 2004 року між сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Васьківці» та ОСОБА_2 та проведена Срібнянським районним відділом Чернігівської регіональної філії центру Державного земельного кадастру, про що у Державному реєстрі земель вчинено записи від 22 серпня 2005 року №№ 040585300150, 040585300151.

Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба-Нова» на користь ОСОБА_1 судовий збір подання позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг у сумі 8 172 гривні.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович