Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 21.01.2018 року у справі №720/433/17

Постанова

Іменем України

04 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 720/433/17-ц

провадження № 61-2066св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В. (суддя-доповідач),

суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О.,

Усика Г. І., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк",

відповідач - ОСОБА_1,

третя особа - ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 05 жовтня 2017 року у складі судді Ляху Г. О. та рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 13 грудня 2017 року у складі колегії суддів:

Половінкіної Н. Ю., Лисака І. Н., Одинака О. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У березні 2017 року Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (далі -

ПАТ "Укрсоцбанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_2, про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позовна заява мотивована тим, що 14 лютого 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (далі - АКБ "Укрсоцбанк"), правонаступником якого є ПАТ "Укрсоцбанк", та ОСОБА_3 укладений договір про надання невідновлювальної кредитної лінії № 20, відповідно до якого останній отримав кредит у розмірі 300 000,00 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18 % на рік з кінцевим терміном повернення кредиту 23 травня 2020 року.

На забезпечення виконання зобов'язань 14 лютого 2008 року сторони уклали іпотечний договір, відповідно до умов якого ОСОБА_2 передав банку в іпотеку власне домоволодіння, яке розташовано на АДРЕСА_1.

Рішенням Новоселицького районного суду Чернівецької області від 14 грудня

2015 року в порядку поділу майна подружжя визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини вказаного домоволодіння як таку, що набута у спільному сумісному майні подружжя за час шлюбу зі ОСОБА_3.

Протягом дії кредитного договору ОСОБА_2 систематично не виконував належним чином договірні зобов'язання у частині своєчасного погашення заборгованості, у зв'язку з чим, станом на 25 січня 2017 року допустив кредитну заборгованість у сумі 641 485,00 грн.

Посилаючись на вказані обставини, ПАТ "Укрсоцбанк" просило звернути стягнення на 1/2 частини домоволодіння на АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_5 шляхом проведення прилюдних торгів згідно з Законом України "Про виконавче провадження", за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом до

ПАТ "Укрсоцбанк", третя особа - ОСОБА_2, про визнання недійсним договору іпотеки, посилаючись на те, що домоволодіння, яке розташовано на

АДРЕСА_1, побудовано під час шлюбу ОСОБА_6 та ОСОБА_1, а тому кожному з них належить по 1/2 частини домоволодіння, що відображено у рішенні Новоселицького районного суду від 14 грудня 2015 року. Оскільки, іпотечний договір укладений без її відома та дозволу, просила визнати недійсним іпотечний договір від 14 лютого 2007 року № 20 та скасувати заборону відчуження предмета іпотеки від 14 лютого 2007 року № 16.

Рішенням Новоселицького районного суду Чернівецької області від 05 жовтня

2017 року позов ПАТ "Укрсоцбанк" задоволено. У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором про надання невідновлювальної кредитної лінії

від 14 лютого 2007 року № 20, яка станом на 25 січня 2017 року становить

641 485,00 грн та складається з заборгованості за кредитом у розмірі 259 025,93
грн, заборгованості за відсотками у розмірі 301 943,19 грн, інфляційних витрат за кредитом у розмірі 21 964,54 грн, інфляційних витрат за відсотками у розмірі 58 551,34 грн, звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме 1/2 частини домоволодіння, розташованого на АДРЕСА_1, та складається з житлового будинку літ. "А ", житлового будинку літ. "Б ", гаража літ. "В ", сараю літера "Г", вбиральні літ. "Д", колодязя № 1, огорожі № 2-4, яке належить ОСОБА_1, шляхом проведення прилюдних торгів згідно з Законом України "Про виконавче провадження", за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій при виконанні рішення суду. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення мотивоване тим, що відповідно до положень частини першої статті 33, частини першої статті 35, частини першої статті 39 Закону України "Про іпотеку" наявні підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки. Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 суд виходив з того, що відсутні підстави, передбачені частиною 1 статті 203, частиною 1 статті 215 ЦК України, для визнання договору недійсним.

Рішенням Апеляційного суду Чернівецької області від 13 грудня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 05 жовтня 2017 року в частині визначення початкової ціни, встановленої на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій змінено.

Зазначено початкову ціну предмета іпотеки 223 382,00 грн. У решті рішення залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з рішенням суду першої інстанції у частині звернення стягнення на предмет іпотеки, проте не погодився з рішенням суду першої інстанції в частині визначення початкової ціни предмета іпотеки, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, оскільки це суперечить вимогам статей 39,43 Закону України "Про іпотеку".

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У січні 2018 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 05 жовтня 2017 року та рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 13 грудня 2017 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні первісного позову та задоволення зустрічного позову, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що іпотечний договір грубо порушує законні права відповідача та суперечить Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, чинному законодавству України, так як укладений без згоди ОСОБА_1, та без належного визначення та виділу в натурі частки у цьому господарстві.

У березні 2018 року від ПАТ "Укрсоцбанк" надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому заявник просить відхилити вказану касаційну скаргу, а рішення першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною 1 статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням частиною 1 статті 402 ЦПК України.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Встановлені судами обставини

Встановлено, що 14 лютого 2007 року між АКБ "Укрсоцбанк", правонаступником якого є ПАТ "Укрсоцбанк", та ОСОБА_3 укладений договір про надання кредитної лінії №
20.

На забезпечення виконання зобов'язання між АКБ "Укрсоцбанк", правонаступником якого є ПАТ "Укрсоцбанк", та ОСОБА_3 укладений договір іпотеки № 20, посвідчений приватним нотаріусом Новоселицького районного нотаріального округу Чернівецької області Бежан Д. С. 14 лютого 2007 року.

Відповідно до пункту 1.1 договору іпотеки передано в іпотеку домоволодіння АДРЕСА_1, яке складається з: житлового будинку літ. "А", житлового будинку літ. "Б ", гаража літ. "В ", сараю літ. "Г ", вбиральні літ. "Д", колодязя № 1, огорожі № 2-4, та земельну ділянку на АДРЕСА_1.

При укладенні іпотечного договору 14 лютого 2007 року ОСОБА_2 повідомив, що предмет іпотеки належить йому на праві особистої власності, на момент придбання нерухомого майна у зареєстрованому шлюбі не перебував, ні з ким однією сім'єю без реєстрації шлюбу не проживав.

Крім того, у паспорті ОСОБА_6 відсутня відмітка про сімейний стан.

У анкеті позичальник ОСОБА_2 від 06 лютого 2007 року зазначив, що у шлюбі не перебуває.

Судом першої інстанції встановлено, що договір іпотеки між АКБ "Укрсоцбанк", правонаступником якого є ПАТ "Укрсоцбанк", та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Новоселицького районного нотаріального округу Чернівецької області Бежан Д. С. 14 лютого 2007 року, вчинено без згоди співвласника ОСОБА_1.

На порушення умов договору ОСОБА_2 зобов'язання належним чином не виконав, у зв'язку з чим, станом на 25 січня 2017 року утворилась прострочена заборгованість за кредитом у сумі 295 025,93 грн, за відсотками - 301 943,19
грн, інфляційні втрати за кредитом - 21 964,54 грн, інфляційні втрати за процентами - 58 551,34 грн.

ПАТ "Укрсоцбанк" 17 лютого 2017 року направило Зваричу Віорелу, ОСОБА_1 вимоги про дострокове повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом та штрафних санкцій протягом 30 календарних днів із моменту надіслання вимоги.

Встановлено, що шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 зареєстрований Виконавчим комітетом Боянської сільської ради Новоселицького району Чернівецької області 03 червня 1979 року, актовий запис № 15.

Рішенням Новоселицького районного суду Чернівецької області від 29 листопада 2013 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 зареєстрований виконавчим комітетом Боянської сільської ради Новоселицького району Чернівецької області 03 червня 1979 року, актовий запис № 15, розірваний.

Рішенням Новоселицького районного суду Чернівецької області від 14 грудня

2015 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано частково недійсним рішення Виконавчого комітету Боянської сільської ради Новоселицького району Чернівецької області від 23 листопада 2004 року № 75 та рішення Виконавчого комітету Боянської сільської ради Новоселицького району Чернівецької області

від 10 жовтня 2011 року № 80. Визнано частково недійсним рішення 6 сесії Боянської сільської ради Новоселицького району Чернівецької області 6 скликання

від 14 жовтня 2011 року № 3/14. Визнано недійсним у 1/2 частини свідоцтво серії НОМЕР_1 про право власності в цілому на домоволодіння, яке розташовано на

АДРЕСА_1, видане

26 листопада 2004 року Виконавчим комітетом Боянської сільської ради Новоселицького району Чернівецької області на підставі рішення Виконавчого комітету Боянської сільської ради Новоселицького району Чернівецької області

від 23 листопада 2004 року № 75 на ім'я ОСОБА_6. Визнано недійсним у 1/2 частини свідоцтво серії НОМЕР_2 про право власності в цілому на домоволодіння, яке розташовано на АДРЕСА_2, видане 12 жовтня 2011 року Виконавчим комітетом Боянської сільської ради Новоселицького району Чернівецької області на підставі рішення Виконавчого комітету Боянської сільської ради Новоселицького району Чернівецької області від 10 жовтня 2011 року № 80 на ім'я ОСОБА_6. Визнано недійсним у 1/2 частини державний акт серії ЯЛ № 836717 на право власності на земельну ділянку, на АДРЕСА_2, виданий на підставі рішень 4 сесії Боянської сільської ради Новоселицького району Чернівецької області 24 скликання від 13 червня

2002 року та 6 сесії Боянської сільської ради Новоселицького району Чернівецької області 6 скликання від 14 жовтня 2011 року № 3/14 на ім'я ОСОБА_6. Визнано в порядку набуття за час шлюбу за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини домоволодіння, яке розташоване на

АДРЕСА_1 та складається з житлового будинку літ. "А", житлового будинку літ. "Б ", гаражу літ. "В ", сараю літ. "Г ", вбиральні літ. "Д", колодязя № 1 та огорожі № 2-4. Визнано в порядку набуття за час шлюбу за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини домоволодіння, розташоване на АДРЕСА_2, та складається з житлового будинку літ. "А ", літніх кухонь літ. "Б ", "Д ", сараїв літ. "В ", "Г", вбиральні літ. "Е", колодязя № 1, вигребної ями № 2 та огорожі № 3-7. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини земельної ділянки площею 0,2111 га, кадастровий номер 7323080800:01:021:0129, що розташована на АДРЕСА_2. У решті позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи первісний позов, суд першої інстанції виходив із положень частини першої статті 33, частини першої статті 35, частини першої статті 39 Закону України "Про іпотеку" та наявності підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки. Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1, суд виходив із того, що відсутні підстави, передбачені частиною 1 статті 203, частиною 1 статті 215 ЦК України, для визнання договору іпотеки недійсним.

Апеляційний суд погодився з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні зустрічного позову та в частині звернення стягнення на предмет іпотеки, проте не погодився з рішенням суду першої інстанції в частині визначення початкової ціни предмета іпотеки, встановленої на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, оскільки це суперечить вимогам статей 39,43 Закону України "Про іпотеку".

Проте із вказаними висновками судів першої та апеляційної інстанцій у повній мірі не можна погодитися з огляду на таке.

Нормативно-правове обґрунтування

Поняття, зміст права власності та його здійснення закріплено у статтях 316, 317, 319 ЦК України, аналіз яких свідчить, що право власності має абсолютний характер, його зміст становлять правомочності власника з володіння, користування і розпорядження належним йому майном. Забезпечуючи всім власникам рівні умови здійснення своїх прав, держава гарантує власнику захист від порушень його права власності з боку будь-яких осіб.

Право власності та інші речові права на нерухомі речі (земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення), обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (частина 1 статті 182 ЦК України, пункт 1 частини 1 статті 4, частина 1 статті 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

За загальним правилом власник самостійно розпоряджається своїм майном.

Розпорядження об'єктом спільної власності (часткової чи сумісної) має свої особливості.

Відповідно до частини 1 статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

У статті 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України.

Частиною 1 статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку.

Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

За вимогами частин 1 , 2 статті 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Згідно з частиною 3 статті 65 СК України для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

У статті 68 СК України закріплено, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до ЦК України.

Стаття 578 ЦК України та частина друга статті 6 Закону України "Про іпотеку" передбачають, що майно, яке є у спільній власності, може бути передане в іпотеку лише за нотаріально посвідченою згодою всіх співвласників. Умовою передачі співвласником нерухомого майна в іпотеку своєї частки в спільному майні без згоди інших співвласників є виділення її в натурі та реєстрація права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості.

Відповідно до частини 4 статті 369 ЦК України правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частини 1 статті 215 ЦК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За таких обставин, висновки судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення первісного позову щодо звернення стягнення на предмет іпотеки та відмову у задоволенні зустрічного позову про визнання договору іпотеки недійсним є помилковими, оскільки відсутність нотаріально посвідченої згоди іншого зі співвласників (другого з подружжя) на укладення договору іпотеки позбавляє співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень на укладення договору про розпорядження спільним майном. При пункт 1 частини 1 статті 4, частина 1 статті 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не пов'язує наявність чи відсутність згоди усіх співвласників на укладення договору ні з добросовісністю того з подружжя, який уклав договір щодо спільного майна, ні третьої особи - контрагента за таким договором і не ставить питання оскарження договору в залежність від добросовісності сторін договору.

Із зазначеного вбачається, що судами попередніх інстанцій не враховано, що укладення такого договору свідчить про порушення його форми і відповідно до частини 4 статті 369, статті 215 ЦК України є підставою для визнання правочину недійсним.

Отже, договір іпотеки від 14 лютого 2007 року укладений між ПАТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_3 без нотаріально посвідченої згоди Зварич Вероніки, яка є співвласником предмета іпотеки в силу вимог статті 60 СК України і така обставина не спростована, то оскаржуваний договір відповідно до вимог статей 203, 205, 215 ЦК України має бути визнаний судом недійсним.

Наявність підстав для задоволення зустрічного позову виключає можливість задоволення первісного позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки іпотечний договір є недійсним, а отже, в силу положень стаття 216 ЦК України не створює юридичних наслідків.

Оскільки у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, тому Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про задоволення касаційної скарги, скасування рішень судів першої й апеляційної інстанцій та постановлення нового рішення про відмову у задоволенні первісного позову та задоволення зустрічного позову.

Розподіл судових витрат

Відповідно до статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції в постанові розподіляє судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційна скарга підлягає задоволенню, то з ПАТ "Укрсоцбанк" на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 9 261,46 грн.

Оскільки у справі, що розглядається, зустрічний позов задоволено, то в порядку частини 1 статті 141, підпунктів "б ", "в" пункту 4 частини 1 статті 416 ЦПК України з ПАТ "Укрсоцбанк" на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви - 1 280,00 грн; за подання апеляційної скарги -

5 556,88 грн; за подання касаційної скарги - 9 261,46 грн; а всього - 16 018,34

грн.

Керуючись статтями 141, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 05 жовтня

2017 року та рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 13 грудня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_2, про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" про визнання недійсним договору іпотеки задовольнити.

Визнати недійсним іпотечний договір від 14 лютого 2007 року № 20, укладений між Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Новоселицького районного нотаріального округу Чернівецької області Бежан Дідіною Серафімівною та зареєстрований у реєстрі 14 лютого 2007 року за № 527.

Скасувати заборону відчуження від 14 лютого 2007 року за № 16 накладену приватним нотаріусом Новоселицького районного нотаріального округу Чернівецької області Бежан Дідіною Серафімівною на об'єкт нерухомого майна: домоволодіння, яке складається з двох житлових будинків АДРЕСА_1.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання позовної заяви у сумі 1 200,00 грн, за подання апеляційної скарги - 5 556,88 грн, за подання касаційної скарги -

9 261,46 грн, а всього 16 018,34 грн.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

С. О. Погрібний

Г. І. Усик

В. В. Яремко