Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 11.02.2019 року у справі №486/760/18

Постанова

Іменем України

04 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 486/760/18

провадження № 61-1221св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Ступак О. В., суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Усика Г. І.,Погрібного С. О., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: Южноукраїнський міський голова, Комунальний заклад "Южноукраїнська міська лікарня",

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Миколаївського апеляційного суду від 17 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Лисенка П. П., Галущенка О. І., Серебрякової Т. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Южноукраїнської міської ради Миколаївської області, Комунального закладу "Южноукраїнська міська лікарня" (далі - КЗ "Южноукраїнська міська лікарня") про скасування розпоряджень, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Позов обґрунтовано тим, що 22 лютого 2017 року в названому медичному закладі проводився конкурс на заміщення вакантної посади головного лікаря КЗ "Южноукраїнська міська лікарня", переможцем якого, відповідно до рішення конкурсної комісії, визнано ОСОБА_1.

Проте через необхідність підвищення кваліфікації за спеціальністю "Організація і управління охороною здоров'я" контракт з ним укладено не було.

Розпорядженням Южноукраїнського міського голови ОСОБА_4 від 01 березня 2017 року № 47-р ОСОБА_1 призначено тимчасово виконуючим обов'язки головного лікаря КЗ "Южноукраїнська міська лікарня", з подальшим укладенням контракту.

Наказом КЗ "Южноукраїнська міська лікарня" від 03 березня 2017 року № 4-К, позивачу надано дозвіл на посаду за сумісництвом лікаря-стоматолога.

Проте 16 березня 2018 року Южноукраїнським міським головою ОСОБА_4 винесено розпорядження № 33-р, яким йому оголошено догану, з невиплатою премії за підсумками роботи в березні, підставою чого зазначено неподання ним на затвердження уповноваженого органу управління змін до штатного розпису закладу щодо введення посади на виконання рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 06 лютого 2018 року про поновлення на роботі ОСОБА_2.

Розпорядженням Южноукраїнського міського голови ОСОБА_4 від 19 березня 2018 року № 35-р його звільнено з посади тимчасово виконуючого обов'язки головного лікаря КЗ "Южноукраїнська міська лікарня", підставою чого було зазначене вище порушення закону та інші численні випадки невиконання посадових обов'язків, передбачених статутом та посадовою інструкцією тимчасово виконуючого обов'язки головного лікаря КЗ "Южноукраїнська міська лікарня".

З огляду на наведене, ОСОБА_1 просив суд визнати незаконним та скасувати розпорядження Южноукраїнського міського голови від 16 березня 2018 року № 33-р "Про застосування заходів дисциплінарного стягнення" та від 19 березня 2018 року № 35-р "Про звільнення ОСОБА_1 від тимчасового виконання обов'язків головного лікаря комунального закладу "Южноукраїнська міська лікарня"; поновити його на посаді тимчасово виконуючого обов'язки головного лікаря КЗ "Южноукраїнська міська лікарня"; стягнути з КЗ "Южноукраїнська міська лікарня" на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 21483,02 грн; стягнути з Южноукраїнської міської ради Миколаївської області на його користь відшкодування моральної шкоди у розмірі 5 000,00 грн; допустити негайне виконання рішення в частині його поновлення на роботі та в частині стягнення заробітної плати в межах суми платежу за 1 місяць; вирішити питання про розподіл судових витрат.

У липні 2018 року Южноукраїнський міський голова подав до суду відзив на позовну заяву ОСОБА_1, в якому зазначив, що виконуючим обов'язки головного лікаря КЗ "Южноукраїнська міська лікарня" ОСОБА_1 було призначено тимчасово та саме від тимчасового виконання обов'язків головного лікаря, за ненадання ОСОБА_1 особистих письмових пояснень з низки питань, чим допущено порушення трудової дисципліни, було увільнено. При цьому, ОСОБА_1 продовжив працювати за своєю основною посадою - лікаря стоматолога-хірурга стоматологічного кабінету поліклініки для дорослих ДЗ СМСЧ № 2, який було реорганізовано в КЗ "Южноукраїнська міська лікарня". Тому увільнення його від виконання тимчасових обов'язків головного лікаря не можна вважати звільненням. Окрім того, посада "тимчасово-виконуючий обов'язки головного лікаря" в штатному розписі КЗ "Южноукраїнська міська лікарня" взагалі відсутня. Як відсутні і будь-які правові підстави для призначення ОСОБА_1 головним лікарем КЗ "Южноукраїнська міська лікарня". Вважає, що не має підстав для визнання незаконним розпорядження міського голови ОСОБА_4 від 19 березня 2018 року № 35-р, а оскільки інші вимоги позивача є похідними від первинної вимоги, то і вони задоволенню не підлягають.

Просив відмовити в задоволенні позову.

Ухвалою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 01 серпня 2018 року замінено первісного відповідача - Южноукраїнську міську раду Миколаївської області на належного відповідача - Южноукраїнського міського голову.

У серпні 2018 року ОСОБА_1 подав заяву, в якій уточнив свої позовні вимоги в частині поновлення його на роботі. Просив зобов'язати Южноукраїнського міського голову укласти з ОСОБА_1 контракт на посаду головного лікаря КЗ "Южноукраїнська міська лікарня" та поновити його на посаді головного лікаря КЗ "Южноукраїнська міська лікарня". Інші вимоги залишив без змін.

У серпні 2018 року Южноукраїнський міський голова подав до суду відзив на уточнену позовну заяву ОСОБА_1, відповідно до якого, з посиланням на Закон України № 2002-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення законодавства з питань діяльності закладів охорони здоров'я" зазначив, що керівники державних та комунальних закладів охорони здоров'я призначаються на посаду уповноваженим виконавчим органом управління власника закладу охорони здоров'я, тобто Южноукраїнський міський голова втратив правові підстави для укладення контракту з головним лікарем комунального закладу "Южноукраїнська міська лікарня". Просив відмовити в задоволенні позову.

Представник відповідача КЗ "Южноукраїнська міська лікарня", посилаючись на аналогічні заперечення, також просила в задоволені позову ОСОБА_1 відмовити.

Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 13 вересня 2018 року позов задоволено. Зобов'язано Южноукраїнського міського голову укласти контракт про призначення ОСОБА_1 з 01 квітня 2017 року на посаду головного лікаря КЗ "Южноукраїнська міська лікарня". Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного лікаря КЗ "Южноукраїнська міська лікарня" з 20 березня 2018 року. Визнано незаконним та скасовано розпорядження Южноукраїнського міського голови від 16 березня 2018 року № 33-р та від 19 березня 2018 року № 35-р. Стягнуто з Южноукраїнського міського голови ОСОБА_4. на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у розмірі 5 000,00 грн. Стягнуто з КЗ "Южноукраїнська міська лікарня" на користь ОСОБА_1 середній заробіток у розмірі 45 803,34 грн. Вирішено питання судових витрат.

Ухвалою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 18 вересня 2018 року виправлено арифметичну помилку, допущену судом у вступній та резолютивній частині рішення в частині розміру стягнутого середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначено правильну суму - 82 300,00 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що позивач довів належними та допустимими доказами порушення відповідачами трудового законодавства, зокрема, що позивач на законних підставах обіймав посаду головного лікаря, будь-яких порушень трудової дисципліни не допускав, а його протиправно звільнили з роботи, завдавши моральних страждань.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 17 грудня 2018 року апеляційні скарги Южноукраїнської міської ради та ОСОБА_4 задоволено частково. Рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 13 вересня 2018 року, з урахуванням ухвали Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 18 вересня 2018 року про виправлення описки, в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про покладення обов'язку з укладення трудового контракту, поновлення на посаді головного лікаря, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення компенсації на відшкодування моральної шкоди та розподілу судових витрат скасовано і в цій частині прийнято нову постанову, якою відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні зазначених вимог за їх безпідставністю. В іншій частині рішення залишено без змін. Судові витрати віднесено на рахунок держави.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про покладення обов'язку з укладення трудового контракту, поновлення на посаді головного лікаря, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди та розподілу судових витрат, апеляційний суд виходив із того, що на дату ухвалення судом першої інстанції рішення ОСОБА_4 вже не обіймав посаду Южноукраїнського міського голови, тобто вже не був посадовою особою Южноукраїнської міської ради, а тому вимоги заявлені до нього особисто як до фізичної особи, не підлягали задоволенню.

Також апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції не мав жодних підстав для поновлення ОСОБА_1 посаді головного лікаря КЗ "Южноукраїнська міська лікарня", оскільки він цю посаду ніколи не обіймав.

Крім того, апеляційний суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди не можуть бути задоволені, оскільки ці вимоги частково є похідними від задоволення попередніх вимог.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У січні 2019 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв'язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Миколаївського апеляційного суду від 17 грудня 2018 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення та залишити в силі рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 13 вересня 2018 року.

У касаційній скарзі зазначено, що висновок апеляційного суду про те, що заявника може бути поновлено лише на попередньому місці його роботи, є помилковим та не узгоджується з обставинами цієї справи, оскільки за результатами конкурсу на заміщення вакантної посади головного лікаря КЗ "Южноукраїнська міська лікарня" від 22 лютого 2017 року заявника обрано переможцем та рекомендовано міському голові призначити останнього на посаду головного лікаря КЗ "Южноукраїнська міська лікарня"; всупереч положенням трудового законодавства контракт про призначення останнього на посаду головного лікаря укладений так і не був, але посадові обов'язки головного лікаря заявником фактично виконувались.

Трудовим законодавством України не передбачено постійної посади тимчасового виконуючого обов'язки головного лікаря, тому міський голова мав укласти із заявником контракт на зайняття постійної посади головного лікаря.

Суд апеляційної інстанції у своїй постанові помилково заначив про те, що позивачем було заявлено вимоги до ОСОБА_4 як до фізичної особи, оскільки таке однозначно спростовується матеріалами справи.

Постанова Миколаївського апеляційного суду від 17 грудня 2018 року в частині залишення без змін рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 13 вересня 2018 року заявником не оскаржується, а тому судом касаційної інстанції не переглядається.

У квітні 2019 року Южноукраїнський міський голова подав відзиви на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому, посилаючись на порушення судами обох інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, скасувати постанову Миколаївського апеляційного суду від 17 грудня 2018 року та рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 13 вересня 2018 року і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 06 березня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргоюОСОБА_1 на постанову Миколаївського апеляційного суду від 17 грудня 2018 року, витребувано матеріали справи з Южноукраїнського міського суду Миколаївської області та надано строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду від 25 листопада 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування

Згідно з частиною 3 статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною 1 статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням частиною 1 статті 402 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій установлено, щозгідно з протоколом засідання конкурсної комісії для проведення конкурсу на заміщення вакантної посади головного лікаря КЗ "Южноукраїнська міська лікарня" від 22 лютого 2017 року, конкурсною комісією було рекомендовано міському голові призначити на посаду головного лікаря КЗ "Южноукраїнська міська лікарня" - ОСОБА_1

Розпорядженням Южноукраїнського міського голови від 01 березня 2017 року № 47-р ОСОБА_1 призначено на посаду тимчасово виконуючого обов'язки головного лікаря КЗ "Южноукраїнська міська лікарня" з 01 березня 2017 року з наступним укладенням контракту відповідно до вимог чинного законодавства України та внесено відповідний запис до його трудової книжки.

05 липня 2017 року ОСОБА_1 видано сертифікат лікаря спеціаліста за спеціальністю "Організація і управління охороною здоров'я".

Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 06 лютого 2018 лютого 2018 року ОСОБА_2 було поновлено на роботі в КЗ "Южноукраїнська міська лікарня" на посаді заступника головного лікаря з організаційно-методичної роботи закладу. Стягнуто з КЗ "Южноукраїнська міська лікарня" на користь останньої середній заробіток за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Також рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 07 лютого 2018 року ОСОБА_5 було поновлено на роботі в КЗ "Южноукраїнська міська лікарня" на посаді головного інженера. Стягнуто з КЗ "Южноукраїнська міська лікарня" на користь останнього середній заробіток за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Наказом № 26-1-О, виданим т. в. о. головного лікаря КЗ "Южноукраїнська міська лікарня" ОСОБА_1,07 лютого 2018 року ОСОБА_2 поновлено на посаді заступника головного лікаря з організаційно-методичної роботи КЗ "Южноукраїнська міська лікарня" з 04 лютого 2018 року.

Також, видано наказ № 34-О про поновлення ОСОБА_5 на займаній посаді.

27 лютого 2018 року т. в. о. головного лікаря ОСОБА_1, у зв'язку з виконанням рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області про поновлення на роботі ОСОБА_2 та оплату вимушеного прогулу, звернувся до начальника фінансового управління ОСОБА_11. з листом про виділення додаткових коштів.

12 лютого 2018 року т. в. о. головного лікаря Южноукраїнська міська лікарня ОСОБА_1 видано наказ № 39/01-01 про виведення з штатного розпису КЗ "Южноукраїнська міська лікарня" посади "Заступника головного лікаря з медичного обслуговування населення з структурного підрозділу адміністративний персонал".

Також видано наказ № 32-1-О, про попередження заступника головного лікаря з медичного обслуговування населення міста ОСОБА_6 про наступне її звільнення у зв'язку з скороченням штату, не пізніше ніж за 2 місяці - з 12 квітня 2018 року.

02 березня 2018 року директором Департаменту соціальних питань та охорони здоров'я було скеровано листа до т. в. о. головного лікаря КЗ "Южноукраїнська міська лікарня" ОСОБА_1 з вимогою надати пояснення щодо неподання інформації з приводу внесення змін до штатного розпису та поновлення на роботі ОСОБА_2 та ОСОБА_5 та причин направлення листа до Бюро технічної інвентаризації від 11 березня 2018 року № 720/01-03 "Щодо технічної інвентаризації".

Як вбачається з пояснювальної записки ОСОБА_7 від 03 березня 2018 року, наданої на запит Департаменту соціальних питань та охорони здоров'я Южноукраїнської міської ради, інформація щодо змін в організаційній структурі та штатному розписі за лютий 2018 року надана листом від 02 березня 2018 року № 760/0103.

Запит щодо витребування інформації було надіслано т. в. о. головного лікаря КЗ "Южноукраїнська міська лікарня" ОСОБА_1 повторно.

Відповідно до наявного в матеріалах справи акта, станом на 14 березня 2018 року ОСОБА_1 пояснення не надав.

Службовими записками від 12 березня 2018 року начальник відділу правової роботи апарату Южноукраїнської міської ради та її виконавчого комітету ОСОБА_12 повідомляв міського голову про ненадання т. в. о. КЗ "Южноукраїнська міська лікарня" ОСОБА_1 інформації щодо звільнення та поновлення на роботі ОСОБА_2 та ОСОБА_5, про порушення т. в. о. головного лікаря Южноукраїнська міська лікарня ОСОБА_1 процедури звільнення працівників, безпідставного повідомлення ОСОБА_6 про звільнення з 12 квітня 2018 року у зв'язку зі скороченням посади, про порушення т. в. о. головного лікаря КЗ "Южноукраїнська міська лікарня" ОСОБА_1 установленої процедури поновлення на роботі та ненадання останнім письмових пояснень за вказаним фактом. Враховуючи наведене, просив провести службову перевірку щодо наявності в діях ОСОБА_1 дисциплінарного проступку.

Аналогічну службову записку 14 березня 2018 року направиламіському голові ОСОБА_4., начальник відділу кадрової роботи апарату Южноукраїнської міської ради та її виконавчого комітету ОСОБА_8

Також 14 березня міському голові був адресований службовий лист від директора департаменту соціальних питань та охорони здоров'я ОСОБА_9 щодо неналежного виконання службових обов'язків т. в. о. "головного лікаря Южноукраїнська міська лікарня" ОСОБА_1 щодо комп'ютеризації закладу.

16 березня 2018 року розпорядженням № 33-р, виданим Южноукраїнським міським головою, за неналежне виконання трудових обов'язків, передбачених статутом КЗ "Южноукраїнська міська лікарня", затвердженим рішенням Южноукраїнської міської ради Миколаївської області від 01 грудня 2016 року № 428, та посадовою інструкцією т. в. о. головного лікаря КЗ "Южноукраїнська міська лікарня", затвердженою міським головою 01 березня 2017 року в частині неподання на затвердження уповноваженому органу управління змін до штатного розпису закладу, пов'язаних із введенням посади на виконання рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 06 лютого 2018 року у справі № 486/903/17 щодо поновлення на роботі ОСОБА_2, враховуючи типовий протокол наради ("круглого столу") від 05 березня 2018 року № 17, службові записки начальника відділу правової роботи апарату Южноукраїнської міської ради та її виконавчого комітету ОСОБА_12 від 12 березня 2018 року, начальника відділу кадрової роботи апарату Южноукраїнської міської ради та її виконавчого комітету ОСОБА_8 від 14 березня 2018 року, акт від 14 березня 2018 року про ненадання пояснень оголошено тимчасово виконуючому обов'язки головного лікаря КЗ "Южноукраїнська міська лікарня" ОСОБА_1 догану з невиплатою премії за підсумками роботи у березні поточного року.

Розпорядженням міського голови від 19 березня 2018 року № 35-р, керуючись пунктами 1, 10, 20 частини 4 статті 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", відповідно до статуту КЗ "Южноукраїнська міська лікарня", затвердженого рішенням Южноукраїнської міської ради Миколаївської області від 01 грудня 2016 року № 428, враховуючи розпорядження міського голови від 16 березня 2018 року № 33-р "Про застосування дисциплінарного стягнення", численні випадки невиконання посадових обов'язків, передбачених статутом та посадовою інструкцією т. в. о головного лікаря КЗ "Южноукраїнська міська лікарня", затвердженою міським головою 01 березня 2017 року, про що свідчать службові записки та службові листи працівників виконавчих органів Южноукраїнської міської ради, а також заяву заступника головного лікаря з обслуговування населення міста комунального закладу "Южноукраїнська міська лікарня" ОСОБА_6., ОСОБА_1 звільнено від тимчасового виконання обов'язків головного лікаря КЗ "Южноукраїнська міська лікарня" та внесено відповідний запис до трудової книжки.

Щодо позовної вимоги про поновлення на посаді головного лікаря

Статтею 5-1 КЗпП України регламентовано, що держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до статті 16 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я" керівником закладу охорони здоров'я незалежно від форми власності може бути призначено лише особу, яка відповідає єдиним кваліфікаційним вимогам, що встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.

Призначення на посаду та звільнення з посади керівника закладу охорони здоров'я здійснюються відповідно до законодавства.

Керівники державних та комунальних закладів охорони здоров'я призначаються на посаду уповноваженим виконавчим органом управління власника закладу охорони здоров'я на конкурсній основі шляхом укладання з ними контракту на строк від трьох до п'яти років. Порядок проведення конкурсу на зайняття посади керівника державного, комунального закладу охорони здоров'я та порядок укладення контракту з керівником державного, комунального закладу охорони здоров'я, а також типова форма такого контракту затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Статтею 38 Порядку проведення конкурсу на зайняття посади керівника державного, комунального закладу охорони здоров'я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2017 року № 1094, встановлено, що за результатами заслуховування конкурсних пропозицій і проведених співбесід конкурсна комісія шляхом голосування відбирає з числа учасників конкурсу одну кандидатуру, яка відповідає встановленим вимогам, - переможця конкурсу, після чого вносить відповідне подання керівникові органу управління, що здійснює призначення переможця конкурсу на посаду керівника закладу. Рішення про призначення на посаду та укладення контракту на строк від трьох до п'яти років, приймається протягом одного місяця з дня внесення конкурсною комісією відповідного подання. Зазначений строк може бути продовжено на період проведення спеціальної перевірки стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, та посад з підвищеним корупційним ризиком (у випадках, передбачених законодавством), інших процедур, передбачених законодавством.

Відповідно до статті 21 КЗпП України контракт є особливою формою трудового договору в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Згідно з пунктом 7 Положення про порядок укладення контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 року № 170, відповідно до статті 24 КЗпП України контракт укладається у письмовій формі і підписується роботодавцем та працівником, якого приймають (наймають) на роботу за контрактом.

Трудовий договір може бути розірваний як за ініціативою працівника, так і за ініціативою власника або уповноваженого ним органу.

Відповідно до частини 1 статті 235 ЦПК України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Аналіз вищезазначених норм матеріального права дає підстави для висновку про те, щоcудмає право поновити працівника лише на попередньому місці його роботи.

Встановивши, що ОСОБА_1 не призначався на посаду головного лікаря КЗ "Южноукраїнська міська лікарня" та не працював на цій посаді, апеляційний суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про поновлення заявника на посаді головного лікаря КЗ "Южноукраїнська міська лікарня" та ухвалення в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог за безпідставністю.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання міського голови укласти трудовий контракт

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Система та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначені Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено обсяг та розподіл повноважень між виконавчими органами місцевого самоврядування та міськими радами, як колегіальними органами.

Статтею 43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено повноваження сільського, селищного, міського голови, в тому числі і пунктом 10 частини четвертої цієї статті, де вказано, що міський голова призначає на посади та звільняє з посад керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, крім керівників дошкільних, загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів; але виключно у випадках, встановлених чинним в Україні законодавством.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, конкурс на заміщення вакантної посади головного лікаря КЗ "Южноукраїнська міська лікарня" було проведено 22 лютого 2017 року.

За результатами конкурсу переможцем обрано ОСОБА_1 та рекомендовано міському голові призначити останнього на посаду головного лікаря КЗ "Южноукраїнська міська лікарня".

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення у справі про задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 про покладення на Южноукраїнського міського голову обов'язку укласти контракт про призначення ОСОБА_1 на посаду головного лікаря КЗ "Южноукраїнська міська лікарня", виходив із того, що такий контракт всупереч рекомендаціям конкурсної комісії укладено не було, що є порушенням трудових прав позивача.

Водночас суд не звернув увагу на те, що контракт із ОСОБА_1 на посаду головного лікаря КЗ "Южноукраїнська міська лікарня" укладено не було, через необхідність підвищення кваліфікації позивача за спеціальністю "Організація і управління охороною здоров'я".

Таким чином, суд апеляційної інстанції приймаючи постанову про скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення указаних позовних вимог та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні таких позовних вимог, дійшов правильних висновків.

Щодо позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди

Відповідно до статті 235 ЦПК України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно зі статтею 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 про стягненнясереднього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди є похідними від розгляду позовної вимог про поновлення на роботі, а підстав для її задоволення немає, апеляційний суд дійшов правильного висновку про скасування рішення суду першої інстанції в цій частині та ухвалення нового рішення про залишення без задоволення таких позовних вимог.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Тобто саме на суд покладено обов'язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача, та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Тобто Верховний Суд не має права встановлювати обставини справи і оцінювати докази.

Враховуючи наведене, постановляючи оскаржувану постанову, суд апеляційної інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням встановлених обставин і вимог, дійшов правильних висновків про скасування рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про покладення обов'язку з укладення трудового контракту, поновлення на посаді головного лікаря, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди та ухвалив у цій частині нове законне рішення про відмову у задоволенні указаних позовних вимог.

Верховний Суд погоджується із доводами касаційної скарги, що суд апеляційної інстанції у своїй постанові помилково заначив про те, що позивачем було заявлено позовні вимоги до ОСОБА_4 як фізичної особи, однак це не може бути підставою для скасування правильного по суті рішення.

Посилання у касаційній скарзі на те, що трудовим законодавством України не передбачено постійної посади тимчасового виконуючого обов'язки головного лікаря, тому міський голова мав укласти із заявником контракт на зайняття постійної посади головного лікаря, є безпідставними з огляду на таке.

Право на працю є одним із найважливіших для фізичної особи прав, яке підлягає беззастережному захисту у разі найменшого його порушення роботодавцем, в тому числі, і у разі незаконного звільнення.

Проте це право повинно бути отримано працівником відповідно до норм чинного трудового законодавства за оформленим в установленому порядку трудовим договором.

До відносин, що походять з тимчасового виконання трудових обов'язків, які ґрунтуються на особистих, довірительних відносинах роботодавця та працівника, тимчасово виконуючого обов'язок керівника юридичної особи, існують певні обмеження, зокрема щодо підстав та порядку припинення такої співпраці.

Будучи впевненим у моральних та ділових якостях особи, яка вже працює у роботодавця за трудовим договором, та маючи проблеми з виконанням певного обсягу роботи за іншою посадою, на якій немає постійного працівника, той може призначити тимчасово виконуючу особу за посадою, залишаючи, при цьому і роботу за трудовим договором що вже існував на той час, зберігаючи повністю усі трудові гарантії, і поклавши на працівника додатковий обов'язок.

Законодавчо правила покладення тимчасового обов'язку, його тривалість підстави та правила припинення не визначено, а тому визначення названих характеристик лежить на роботодавцеві. Отримання інформації, яка по іншому висвітлює моральні або професійні якості такого працівника, може бути підставою для припинення тимчасових трудових відносин і дотримуватися правил, передбачених для трудових відносин, які ґрунтуються на трудовому договорі, укладеному відповідно до положень статей 21, 23 КЗпП України - необхідності немає.

Надавши згоду на призначення на посаду тимчасово виконуючого обов'язки головного лікаря КЗ "Южноукраїнська міська лікарня", ОСОБА_1 мав усвідомлювати, що він виконуватиме такі обов'язки тимчасово до вирішення питання призначення його на посаду головного лікаря, а відтак може бути звільнений від їх виконання на підставі розпорядження уповноваженого органу управлінняКЗ "Южноукраїнська міська лікарня" - Южноукраїнським міським головою.

На час виникнення спірних правовідносин ОСОБА_4 був Южноукраїнським міським головою, та мав право призначати головного лікаря, укладати та припиняти з ним трудовий контракт, однак таким правом у силу своїх повноважень не скористався.

Доводи касаційної скарги про наявність підстав для поновлення заявника на посаді головного лікаря КЗ "Южноукраїнська міська лікарня" зводяться до власного тлумачення заявником норм чинного трудового законодавства України та незгоди з оскаржуваним судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи не спростовують правильність висновків апеляційного суду по суті вирішення указаного позову, а зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенції) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (§ 23 рішення ЄСПЛ у справі "Проніна проти України" від 18 липня 2006 року № 63566/00).

При цьому Верховний Суд враховує, що, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі "Руїз Торія проти Іспанії", §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ у справі "Хірвісаарі проти Фінляндії").

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова апеляційного суду в оскаржуваній частині - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 409, 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського апеляційного суду від 17 грудня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийО. В. Ступак Судді:І. Ю. Гулейков С. О. Погрібний Г. І. Усик В. В.

Яремко