Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 15.05.2019 року у справі №203/3037/17

Постанова

Іменем України

18 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 203/3037/17

провадження № 61-8374 св 19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Кривцової Г.

В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

представник позивача - ОСОБА_2,

відповідач -публічне акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк", правонаступником якого є акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк",

третя особа - державний реєстратор комунального підприємства "Реєстратор майнових прав" Петропалівської селищної ради

Жук Вадим Миколайович

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" на рішення Кіровського районного суду

м. Дніпропетровська від 21 серпня 2018 року у складі судді Казака С. Ю.

та постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 березня 2019 року

у складі колегії суддів: Деркач Н. М., Макарова М. О., Ткаченко І. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом

до публічного акціонерного товариство "Перший Український Міжнародний Банк" (далі - ПАТ "ПУМБ"), правонаступником якого є акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк" (далі - АТ "ПУМБ", банк), третя особа - державний реєстратор комунального підприємства "Реєстратор майнових прав" Петропалівської селищної ради Жук В. М.

(далі - державний реєстратор КП "Реєстратор майнових прав"),

про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування запису про право власності.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що 22 серпня 2007 року між нею та ПАТ "ПУМБ" було укладено кредитний договір № 5617721, за умовами якого банк зобов'язався надати їй кредит у розмірі

25 000,00 доларів США. На забезпечення виконання зобов'язань

за вказаним кредитним договором того самого дня між нею та банком було укладено іпотечний договір № 5617789, за яким банку в іпотеку було передано належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1.

14 червня 2017 року банк звернувся до державного реєстратора

КП "Реєстратор майнових прав" із заявою про державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем, яке було зареєстровано за ПАТ "ПУМБ" на підставі рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень (з відкриттям розділу) державного реєстратора

КП "Реєстратор майнових прав" від 19 червня 2017 року, індексний номер 35750087,16:15:53 (номер запису про право власності 20988280, дата та час державної реєстрації - 14 червня 2017 року, 12:03:43).

Вважала таке рішення протиправним, оскільки своєї згоди на примусове стягнення предмету іпотеки вона не надавала. Вказувала, що рішення про державну реєстрацію права власності банку на предмет іпотеки прийнято

з порушенням положень частини третьої статті 37 Закону України

"Про іпотеку". Крім того, безпідставно не застосовано вимоги

Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", так як протягом дії Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" не може бути примусово стягнуто нерухоме майно, передане громадянами України в забезпечення зобов'язань за споживчими кредитами в іноземній валюті. Також посилалась на те, що попередження про порушення умов договору не отримувала, а її підпис під ним підроблений.

З урахуванням наведеного ОСОБА_1 просила суд визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень

від 19 червня 2017 року, індексний номер 35750087, прийняте державним реєстратором КП "Реєстратор майнових прав", скасувати запис № 20988280 про право власності ПАТ "ПУМБ" на квартиру, яка є предметом іпотеки,

а також вирішити питаня понесених судових витрат.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 серпня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень

(з відкриттям розділу) державного реєстратора КП "Реєстратор майнових прав" від 19 червня 2017 року, 16:15:53, індексний номер 35750087,

про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ПАТ "ПУМБ" (номер запису про право власності 20988280, дата та час державної реєстрації - 14 червня 2017 року, 12:03:43). В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Стягнуто з ПАТ "ПУМБ" на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі

640,00 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що рішення про державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки було прийнято державним реєстратором на підставі документів, визначених пунктом 61 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня

2015 року № 1127, тобто у передбаченому законом порядку.

Разом з цим, банком не було дотримано умов укладеного з ОСОБА_1 іпотечного договору та вимог Закону України "Про іпотеку".

Позивач заперечувала факт отримання письмової вимоги банку

від 07 грудня 2015 року, а належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт направлення вказаної вимоги, суду не надано.

На рекомендованому повідомленні про вручення ОСОБА_1 даної вимоги банку відсутній підпис працівника поштового зв'язку, а номери відправлень неможливо відстежити у пошуковій системі на сайті Укрпошти, так як вони там не зареєстровані.

Крім того, суд зазначив, що висновок (звіт) про оцінку вартості предмету іпотеки на момент реєстрації права власності на нього за банком, останнім державному реєстратору не надавався, а відповідні відомості до Державного реєстру речових прав були внесені уже після здійснення реєстрації.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 06 березня 2019 року апеляційну скаргу ПАТ "ПУМБ" залишено без задоволення.

Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 серпня 2018 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що судом першої інстанції вірно з'ясовані фактичні обставини справи та дана їм належна правова оцінка, а його висновки підтверджуються матеріалами справи

та ґрунтуються на нормах діючого законодавства.

Апеляційний суд зазначив, що підставою для задоволення позову

в оскаржуваній частині стало порушення банком процедури позасудового стягнення на предмет іпотеки, а не відсутність такого права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2019 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, АТ "ПУМБ", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення

та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду

від 11 червня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано цивільну справу № 203/3037/17 із Кіровського районного суду м.

Дніпропетровська, зупинено виконання рішення Кіровського районного суду м.

Дніпропетровська від 21 серпня 2018 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 06 березня 2019 року, надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У жовтні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що висновки судів попередніх інстанцій про неотримання позивачем письмової вимоги від 07 грудня 2015 року ґрунтуються виключно на поясненнях останнього. Факт того, що підпис

у повідомленні про вручення вказаної вимоги вчинений не позивачем, доказами не підтверджено, а відсутність реєстрації штрихових ідентифікаторів поштових відправлень на офіційному сайті Укрпошти,

а також неможливість їх відстеження, не свідчать про невручення таких повідомлень ОСОБА_1. На думку заявника, даний факт може бути пов'язаний з технічними неполадками чи недбалістю працівників Укрпошти. При цьому позивач не довів, що штрихові ідентифікатори були підробленими.

Вказує, що судами попередніх інстанцій не встановлено, у чому саме відбулося порушення прав позивача під час реєстрації права власності

на предмет іпотеки за банком.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У липні 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2, подала до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу, в якому вказує,

що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга АТ "ПУМБ" задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин 1 та 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати

або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною 1 статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням частиною 1 статті 402 ЦПК України.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до частини першої та третьої статті 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Тобто, законом передбачено чітко визначені способи звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання чи неналежного виконання забезпеченого іпотекою зобов'язання.

У частині першій статті 36 Закону України "Про іпотеку" зазначено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься

в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з положеннями частини третьої зазначеної статті договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження

в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України

"Про іпотеку"; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".

Встановлено, що на забезпечення виконання кредитного договору

від 22 серпня 2007 року (а. с. 7-15, т. 1), того самого дня між ОСОБА_1

та банком було укладено іпотечний договір № 5617789, за яким банку

в іпотеку було передано належну позивачу квартиру

АДРЕСА_1 (а. с. 16-22, т. 1).

Пунктом 4.1.1. іпотечного договору встановлено, що іпотекодержатель вправі звернути стягнення на предмет іпотеки та одержати задоволення свої вимог з вартості предмету іпотеки переважно перед іншими кредиторами у разі невиконання чи неналежного виконання основного зобов'язання.

У разі порушення умов кредитного договору та/або умов цього договору іпотекодержатель надсилає особі, яка порушила свої обов'язки, письмову вимогу про усунення порушень. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виникнення порушеного зобов'язання у не більш, ніж тридцятиденний строк, та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього договору та/або чинного законодавства України (пункт 4.4. договору іпотеки).

Згідно з пунктом 4.7.1. іпотечного договору у разі виникнення

у іпотекодержателя права звернути стягнення на предмет іпотеки, іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Зазначене застереження, яке вважається договором про задоволення вимог іпотекодержателя, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки (пункт 4.7.2 іпотечного договору).

Вказане узгоджується з положеннями частини першої статті 37

Закону України "Про іпотеку".

Відповідно до пункту 5.7. іпотечного договору будь-які повідомлення

та документи, які надаються іпотекодержателем іпотекодавцю згідно умов цього договору, викладаються в письмовій формі та надсилаються рекомендованим листом за місцем проживання іпотекодавця, вказаним

у розділі 6 цього договору, або надаються іпотекодавцю особисто під час його звернення за адресою, яка вказана у договорі.

Цей договір є договором про задоволення вимог іпотекодержателя, на підставі якого він на власний розсуд може, зокрема, згідно зі статтею 37 Закону України "Про іпотеку" набути права власності на предмет іпотеки

в рахунок виконання зобов'язань за кредитним договором. У цьому випадку цей договір є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки (пункт 5.5.1. іпотечного договору).

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом пунктом 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження,

за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Відповідно до пункту 61 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; документ, що підтверджує наявність факту завершення тридцятиденного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

У наведених правових нормах визначено вичерпний перелік обов'язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені,

на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, і з огляду на закріплені у статтях 10, 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та статті 37 Закону України "Про іпотеку" порядок державної реєстрації та коло повноважень державного реєстратора у ході її проведення, ця особа приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно судами встановлено, що державна реєстрація права власності на предмет іпотеки була проведена на підставі наступних документів: іпотечного договору від 22 серпня 2007 року № 5617789; рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, виплати поштового переказу від 08 грудня 2015 року № 0315042561062; вимоги (попередження стосовно ухвалення рішення ПАТ "ПУМБ" про прийняття предмету іпотеки

у свою власність), виданої 07 грудня 2015 року № 4415/19 (а. с. 23, т.1).

Разом з цим, ОСОБА_1 заперечувала факт отримання письмової вимоги банку від 07 грудня 2015 року та належність їй підпису у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за даними пошукової системи з сайту Укрпошти за штриховими ідентифікаторами № 0315042561062

та № 4911400076119, зазначених на рекомендованому повідомленні про вручення позивачці вимоги 15 грудня 2015 року, відправлення за вказаними номерами не зареєстровані в системі, а саме повідомлення не містить підпису працівника поштового зв'язку.

Відповідно до частин 3 та 4 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених частин 3 та 4 статті 12 ЦПК України. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 5 статті 12 ЦПК України закріплено, що суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, зокрема: керує ходом судового процесу; роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Частиною 5 статті 12 ЦПК України.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги

і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦПК України).

Доказів на підтвердження факту направлення вказаної письмової вимоги банком позивачу матеріали справи не містять, відповідач таких доказів не подав, що є його процесуальним обов'язком (статті 12 81 ЦПК України).

Таким чином, іпотекодержатель не може вважатися таким, що набув право власності на нерухоме майно за правочином (договором іпотеки

від 22 серпня 2007 року), оскільки його умовами прямо пов'язано перехід

за іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки із моментом отримання іпотекодавцем повідомлення про усунення порушень.

Враховуючи вищевказане, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, правильно виходив із того, що процедура звернення стягнення на предмет іпотеки банком порушена (пункт 4.4 договору іпотеки,

частина перша статті 35 Закону України "Про іпотеку").

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Великої Палати

Верховного Суду, викладеній у постановах: від 23 січня 2019 року у справі № 306/1224/16-ц, провадження № 14-501цс18; від 24 квітня 2019 року

у справі № 521/18393/16-ц, провадження № 14-661цс18.

Доводи банка про те, що висновки судів попередніх інстанцій ґрунтуються виключно на поясненнях позивача і не підтверджуються матеріалам справи, є необґрунтованими, так як судами в силу положень частини третьої

статті 89 ЦПК України всебічно, повно та об'єктивно надано оцінку як зібраним у справі доказам вцілому, так і кожному окремому доказу,

а підстави їх врахування чи відхилення є мотивованими.

Посилання касаційної скарги на технічні неполадки сайту Укрпошти

чи недбалість працівників поштового зв'язку Верховним Судом відхиляються в силу того, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина 6 статті 81 ЦПК України), а, крім того, такі доводи не можуть порушувати права позичальника.

Крім того, висновок (звіт) про оцінку вартості предмету іпотеки на момент реєстрації права власності на нього за банком, останнім державному реєстратору не надавався, а тому суди зробили правильний висновок про недотримання банком положень частини третьої статті 37 Закону Україну "Про іпотеку" під час реалізації процедури позасудового стягнення на предмет іпотеки.

Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи й зводяться до переоцінки судами доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують,

на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.

Відповідно до частини 3 статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Оскільки ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 11 червня 2019 року зупинено виконання рішення Кіровського районного суду м.

Дніпропетровська від 21 серпня 2018 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 06 березня 2019 року до закінчення касаційного провадження, слід поновити виконання вказаних судових рішень.

Керуючись статтями 400 401 416 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" залишити без задоволення.

Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 серпня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 березня 2019 рокузалишити без змін.

Поновити виконання рішення Кіровського районного суду

м. Дніпропетровська від 21 серпня 2018 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 06 березня 2019 року

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

Б. І. Гулько

Г. В. Кривцова