Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 27.11.2019 року у справі №1405/1121/12

Постанова

Іменем України

04 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 1405/1121/12

провадження № 61-22880св18

головуючого - Кузнєцова В. О.,

суддів: Жданової В. С., Карпенко С. О., Стрільчука В. А., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),

учасники справи:

особа, яка звернулася з касаційною скаргою, - ОСОБА_1,

позивач - ОСОБА_2,

відповідач - ОСОБА_3,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішенняАпеляційного суду Миколаївської області від 02 березня 2017 року у складі колегії суддів: Козаченка В. І., Прокопчук Л. М., Царюк Л. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2012 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 та просила визнати дійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що 05 серпня 2012 року між нею та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу вказаної квартири, на виконання якого вона сплатила відповідачу обумовлену суму коштів, а остання передала їй ключі та документи від квартири.

Посилаючись на те, що вона виконала свої зобов'язання по зазначеному договору, а відповідач безпідставно відмовляється від його нотаріального посвідчення та державної реєстрації, просила суд задовольнити позов.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Братського районного суду Миколаївської області від 25 жовтня 2012 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Визнано дійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 05 серпня 2012 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

Визнано право приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач повністю виконала умови договору купівлі-продажу спірної квартири, а відповідач безпідставно ухиляється від його нотаріального посвідчення та державної реєстрації, порушене право позивача підлягає захисту шляхом визнання дійсним вказаного договору та визнання за нею права власності на квартиру.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 02 березня 2017 року рішення Братського районного суду Миколаївської області від 25 жовтня 2012 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 236,07 грн судових витрат.

Скасовуючи рішення місцевого суду та ухвалюючи нове про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що матеріалами справи не підтверджено, що на час укладення спірного правочину, чи на час ухвалення рішення судом першої інстанції, сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору і що позивач їх виконала, а тому відсутні правові підстави для визнання договору купівлі-продажу квартири дійсним.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 02 березня 2017 року та залишити в силі рішення Братського районного суду Миколаївської області від 25 жовтня 2012 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржуваним судовим рішенням порушені його права, оскільки спірна квартира була набута позивачем під час перебування у шлюбі з ним і на даний момент є предметом поділу між ними.

Вважає, що апеляційний суд не мав підстав для поновлення відповідачу строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, оскільки встановлений законом річний строк на оскарження судового рішення є преклюзивним і поновленню не підлягає, тоді як апеляційна скарга була подана більш як через чотири роки після набрання рішенням суду законної сили.

Окрім цього, вказує, що висновок апеляційного суду про відсутність істотних умов договору є безпідставним та таким, що спростовується змістом позову, заявою відповідача про визнання позовних вимог, які чітко відображені в рішенні суду першої інстанції.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано її матеріали з Цюрупинського районного суду Херсонської області.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

14 травня 2018 року справа № 1405/1121/12 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 21 листопада 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Від відповідача ОСОБА_3 надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких вона просить залишити її без задоволення, а рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 02 березня 2017 року без змін.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною 2 статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною 1 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Суди встановили, що 05 серпня 2012 року між ОСОБА_3 (продавцем) та ОСОБА_2 (покупцем) було укладено письмовий договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1.

У пункті 1.1 цього договору зазначено, що продавець зобов'язується передати у власність покупцю спірну квартиру та забезпечити нотаріальне посвідчення даного договору, а покупець зобов'язується прийняти вказану квартиру і сплатити ціну відповідно до умов, визначених у цьому договорі, та пройти державну реєстрацію нерухомості. Також передбачено, що покупець зобов'язаний у встановлений договором термін сплатити ціну продажу об'єкта.

За змістом положень частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог частини 1 статті 626 ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За правилами частини 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини 1 статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із частиною 2 статті 220 ЦК України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Однією з умов застосування частини 2 статті 220 ЦК України та визнання правочину дійсним у судовому порядку є доведеність факту досягнення згоди між продавцем та покупцем щодо істотних умов правочину.

Встановивши, що укладений між сторонами договір купівлі-продажу квартири не містить відомостей щодо опису нерухомості, її дійсної вартості, ціни договору та строку оплати за ним, які є істотними умовами для договору купівлі-продажу нерухомості, а також відсутні докази виконання позивачем цього договору, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав, передбачених частиною 2 статті 220 ЦК України, для визнання договору купівлі-продажу квартири дійсним.

Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги щодо безпідставного поновлення відповідачу строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, оскільки обмеження в оскарженні судових рішень річним строком, встановлені частиною 3 статті 297 ЦПК України 2004 року (яка діяла на момент подання апеляційної скарги), стосуються органів державної влади та місцевого самоврядування, а тому не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а зводяться до незгоди заявника з висновками апеляційного суду, обґрунтовано викладеними в мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов'язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.

Згідно з частиною 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для їх скасування. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону й підстави для його скасування відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 02 березня 2017 року без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини 1 статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 02 березня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. О. Кузнєцов СуддіВ. С. Жданова С. О. Карпенко В. А. Стрільчук М. Ю.

Тітов