Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 січня 2018 року

м. Київ

справа № 640/20110/13-ц

провадження № 61-964 св 17

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів Карпенко С. О., Кузнєцова В. О., Погрібного С. О. (судді-доповідача), Ступак О. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_2,

відповідач - Публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» (далі- ПАТ «ПУМБ») ,

треті особи - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Погрібна Тетяна Петрівна, Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк»на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 13 травня 2016 рокуу складі судді Попрас В. О. та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 28 липня 2016 року у складі колегії суддів Кірсанової Л. І., Котелевець А. В., Трішкової І. Ю.,

В С Т А Н О В И В :

В листопаді 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий надпис від 18 лютого 2011 року, вчинений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Погрібною Т. П., за договором іпотеки № 5646912 від 30 серпня 2007 року та додатковим договором до нього № 8522279 від 25 грудня 2009 року про стягнення з позивача грошових коштів у розмірі 1 373 902,57 гривень, а також грошові кошти у сумі 2500,0 гривень, що сплачені нотаріусу за вчинення виконавчого напису на користь Публічного акціонерного товариства «Перший Український МіжнароднийБанк» (далі - ПАТ «ПУМБ») за рахунок звернення стягнення на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Київського районного суду міста Харкова від 04 листопада 2014 року, що набрало законної сили, позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено у повному обсязі.

У квітні 2016 року ПАТ «ПУМБ» звернулося до суду із заявою про перегляд рішення Київського районного суду м. Харкова від 04 листопада 2014 року у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 13 травня 2016 року в задоволенні заяви ПАТ «ПУМБ» відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 28 липня 2016 року зазначену ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 13 травня 2016 року - залишено без змін.

Відмовляючи у задоволенні вимог банку про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, суди першої та апеляційної інстанцій, на підставі оцінених доказів, поданих сторонами (стаття 212 ЦПК України в редакції Закону від 18 березня 2004 року), застосувавши положення статті 361 ЦПК України в редакції Закону від 18 березня 2004 року, зробили висновок про те, що обставини, на які посилається заявник в заяві про перегляд рішення суду у зв'язку з нововиявленими обставинами, не є нововиявленими в розумінні статті 361 ЦПК України в редакції Закону від 18 березня 2004 року, а рішення суду не підлягає скасування із зазначених в заяві підстав.

Звертаючись із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, заявник обґрунтовував наявність істотних обставин для справи, які йому не були відомі раніше та він дізнався про них після набранням рішенням суду законної сили.

Судами з'ясовано, як свідчать заперечення відповідача на позовну заяву та апеляційна скарга на рішення суду від 01 листопада 2014 року, що відповідач знав раніше та наполягав на тому, що позивач отримував письмову вимогу № 539и від 15 жовтня 2010 року. Проте, ПАТ «ПУМБ» не зміг довести обставину отримання відповідачем повідомлення й зазначене було предметом розгляду в суді першої та апеляційної інстанцій, тобто ПАТ «ПУМБ» було відомо про це з початку розгляду справи, а тому зазначена в заяві обставина не є нововиявленими обставинами.

Суди виходили з того, що особи, які беруть участь у справі позовного провадження, для підтвердження своїх вимог або заперечень зобов'язані подати усі наявні у них докази або повідомити про них суд (відповідно до частини третьої статті 10, частини другої статті 27, статей 60, 131 ЦПК України в редакції Закону від 18 березня 2004 року). Якщо учаснику судового розгляду було відомо про існування істотного для справи доказу, але він не вчинив жодних дій для надання його суду, а після ухвалення рішення звернувся із заявою про перегляд рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, посилаючись на те, що суд при ухваленні рішення не врахував зазначену обставину, така заява не підлягає задоволенню.

Заявник звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою на зазначені судові рішення. На обґрунтування вимог скарги посилався на такі доводи. Після вирішення цього спору по суті й набрання відповідними судовими рішеннями законної сили, банку стали відомі обставини, які є істотними для справи, і які не були та не могли бути відомі під час розгляду цієї справи, зокрема, стало відомо, що ОСОБА_2 отримував письмову вимогу банку № 539и від 15 жовтня 2010 року, про що ним самим зазначено у листі до банку від 18 березня 2016 року. Зазначені обставини банк вважає нововиявленими по справі, оскільки вони існували до розгляду цієї справи, але підтвердження таких обставин у банку з'явилося лише після вирішення справи судом.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження, у подальшому ухвалою цього ж суду від 08 грудня 2017 року призначено до розгляду зазначену справу.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до підпункту 6 пункту 1 Розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІ «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

Згідно з постановою Пленуму Верховного Суду від 30 листопада 2017 року № 2 початком роботи Верховного Суду визначено 15 грудня 2017 року.

Відповідно до частини першої статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 36 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІ «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що Верховний Суд здійснює правосуддя як суд касаційної інстанції, а у випадках, визначених процесуальним законом, - як суд першої або апеляційної інстанції, в порядку, встановленому процесуальним законом.

Справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України в редакції Закону від 15 грудня 2017 року.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд перевірив в межах касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 361 ЦПК України в редакції Закону від 18 березня 2004 року, рішення або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, а також судовий наказ можуть бути переглянуті у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Згідно із пунктом 1 частини другої статті 361 ЦПК України в редакції Закону від 18 березня 2004 року підставами для перегляду рішення, ухвали суду чи судового наказу у зв'язку з нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесенні законом до нововиявлених обставин.

Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених у пунктах 1 та 2 частини другої статті 361 ЦПК України в редакції Закону від 18 березня 2004 року, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі.

Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення.

Підставами для перегляду рішення, ухвали суду чи судового наказу у зв'язку з нововиявленими обставинами, є: істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду; встановлена Конституційним судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду не виконане.

Відповідно до пунктів 3-7 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 4 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами» , нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

У зв'язку з наведеним, суди першої та апеляційної інстанцій зробили обґрунтований висновок про відсутність підстав для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами.

Судом враховано, що зміст рішення Київського районного суду м. Харкова від 04 листопада 2014 року, яке, відповідно до вимог заяви й зважаючи на переконання банку, підлягає перегляду за нововиявленими обставинами, свідчить про те, що виконавчий напис нотаріуса від 18 лютого 2011 року визнаний таким, що не підлягає виконанню, зважаючи й на інші, не менш істотні та суттєві обставини, на які посилається представник ПАТ «ПУМБ» у поданій касаційній скарзі.

Перший критерій для віднесення обставин до категорії нововиявлених для суду становить істотність цих обставин для вирішення справи.

У рішенні Київського районного суду міста Харкова від 04 листопада 2014 року, ухваленого по суті позовних вимог, під час вирішення питання про задоволення позову суд у власних висновках виходив з того, що, в першу чергу, в основі вчинення оспорюваного виконавчого напису як нотаріальної дії не був факт безспірності відповідальності боржника (позивача у досліджуваному спорі). Суд першої інстанції зробив висновок, що для вчинення виконавчого напису банком не були надані приватному нотаріусу документи, що підтверджують безспірність заборгованості, а наявні у нотаріуса документи, надані відповідачем для вчинення виконавчого напису, не давали підстав вважати достатніми для встановлення факту безспірності заборгованості.

Таким чином обставина, на яку посилається банк як на нововиявлену, не була єдиною підставою задоволення позову.

Другий критерій для віднесення обставин до категорії нововиявлених для суду становить доведеність того, що такі обставини не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, банк наполягав на доведеності факту вручення позивачу письмової вимоги № 539и від 15 жовтня 2010 року про порушення умов кредитного договору (том І а.с. 43 зворот).

Проте, в заяві про перегляд рішення за нововиявленими обставинами представник ПАТ «ПУМБ») навів відомості про наявність нових доказів вручення позичальнику вимоги про дострокове повернення боргу №539и, доставленої йому 3 листопада 2010 року (том І а.с. 287). В якості нового доказу нововиявленої обставини банк вказав на факт визнання позичальником факту отримання зазначеної вимоги.

Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 4 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами» судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Таким чином, банк у заяві посилається на наявність нових доказів, за допомогою яких обґрунтовувалися обставини, досліджені під час розгляду справи по суті, яким вже надана правова оцінка, а отже, такі нові докази не можуть свідчити про наявність нововиявлених обставин, що надають підстави заявникові вимагати перегляду постановленого по суті рішення.

Інших доводів у касаційній скарзі не наведено та, як наслідок, висновків судів не спростовано.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, зважаючи на невстановлення судом порушень норм процесуального права й неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права, беручи до уваги положення статті 410 ЦПК України, суд зробив висновок про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 89, 388-389, 400, 402, 409-410, 416 ЦПК України в редакції Закону від № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, статтями 10, 27, 60, 131361 ЦПК України в редакції Закону від 18 березня 2004 року, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк»на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 13 травня 2016 рокута ухвалу Апеляційного суду Харківської областівід 28 липня 2016 року - залишити без задоволення.

Ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 13 травня 2016 рокута ухвалу Апеляційного суду Харківської областівід 28 липня 2016 року - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Стрільчук

Судді С. О. Карпенко

В. О. Кузнєцов

С. О. Погрібний

О. В. Ступак