Історія справи

Постанова

Іменем України

23 січня 2018 року

м. Київ

справа № 489/4072/16-ц

провадження № 61-1630 св 17

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О., Коротуна В. М., Крата В. І., Курило В. П. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство «Універсал Банк»,

представник позивача - Макєєв Віталій Миколайович,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» на ухвалу Ленінського районного суду міста Миколаєва від 14 вересня 2016 року у складі судді Тихонова Н. С. та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 27 жовтня 2016 року у складі суддів: Коломієць В. В., Данилової О. О., Лівінського І. В.,

ВСТАНОВИВ :

У серпні 2016 року публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі - ПАТ «Універсал Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості.

Позовна заява мотивована тим, що відповідач порушив вимоги кредитного договору, тому позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.

14 вересня 2016 року ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва у відкритті провадження за позовом ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що відповідач помер до відкриття провадження у справі, у зв'язку з чим його процесуальна правоздатність припинилась, тому дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

27 жовтня 2016 року ухвалою апеляційного суду Миколаївської області ухвалу Ленінського районного суду міста Миколаєва від 14 вересня 2016 року залишено без змін.

Погоджуючись з висновками суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження, суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідач помер до відкриття провадження у справі, а тому суд першої інстанції відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 122 ЦПК України (в редакції, чинній на момент пред'явлення позову) дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкриті провадження.

У листопаді 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ представник ПАТ «Універсал Банк» Макєєв В. М. подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить скасувати ухвали судів попередніх інстанцій та повернути справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що кредитні правовідносини допускають правонаступництво, тому суд мав відкрити провадження та зупинити його до залучення до участі у справі правонаступника (ів) ОСОБА_2

Підпунктом 4 пунктом 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Пунктом 1 частиною першою статті 409 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

У статті 388 ЦПК України зазначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

28 грудня 2017 року справа передана до Верховного Суду.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи представника заявника, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

З частини першої статті 109 ЦПК України (в редакції, чинній на момент пред'явлення позову) вбачається, що позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування.

У справі, яка розглядається, судами встановлено, що в серпні 2016 року ПАТ «Універсал Банк» звернувся до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

У порядку досудової підготовки справи на виконання вимог частини третьої статті 122 ЦПК України ( в редакції, чинній на момент пред'явлення позову), здійснено запит до відділу адресно-довідкової роботи УДМС в Миколаївській області.

Відповідно до Повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть від 07 вересня 2016 року, ОСОБА_2, помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Актовий запис про смерть від 04 серпня 2010 року № 3198.

Частиною першою статті 29 ЦПК України (в редакції, чинній на момент пред'явлення позову) передбачено, що здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.

Згідно з частиною четвертою статті 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Виходячи з положень частини першої статті 37 ЦПК України(в редакції, чинній на момент пред'явлення позову), у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу.

Процесуальне правонаступництво - це заміна сторони або третьої особи (правопопередника) іншою особою (правонаступником) у зв'язку з вибуттям із процесу суб'єкта спірного або встановленого рішенням суду правовідношення, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов'язки правопопередника і він продовжує в цивільному судочинстві участь останнього.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 201 ЦПК України(в редакції, чинній на момент пред'явлення позову) у разі смерті фізичної особи, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво, суд зобов'язаний зупинити провадження до залучення до участі у справі правонаступника.

Таким чином, з наведеного вбачається, що вказана норма закону підлягає застосуванню виключно в разі, коли відповідач на момент відкриття провадження мав цивільну процесуальну дієздатність, однак помер після відкриття провадження у цивільній справі.

Тобто правонаступництво у разі смерті фізичної особи можливе в порядку статті 37 ЦПК України (в редакції, чинній на момент пред'явлення позову) шляхом залучення правонаступника лише за умови, що фізична особа померла після відкриття провадження у справі.

Цивільний процесуальний кодекс України не містить норм, які б передбачали здійснення провадження у справах щодо осіб, які померли до відкриття провадження у справі.

Навпаки, ЦПК України визначає порядок процесуального правонаступництва лише у тих справах, де сторона - учасник процесу, вибула з певних причин, у тому числі й у зв'язку зі смертю після відкриття провадження у справі.

У позовному провадженні процесуальне правонаступництво відбувається в тих випадках, коли права або обов'язки одного із суб'єктів спірного матеріального правовідношення в силу тих або інших причин переходять до іншої особи, яка не брала участі у цьому процесі.

Отже, матеріальне правонаступництво тісно пов'язане з процесуальним, оскільки процесуальне правонаступництво передбачає перехід суб'єктивного права або обов'язку від однієї особи до іншої в матеріальному праві. При цьому незалежно від підстав матеріального правонаступництва, процесуальне правонаступництво допускається лише після того, як відбудеться заміна в матеріальному правовідношенні.

Залучення правонаступників особи, яка померла до відкриття провадження у справі, суперечить принципам цивільного судочинства, є порушенням прав, свобод та інтересів третіх осіб.

За таких обставин суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, обґрунтовано дійшов висновку про відмову у відкритті провадження та те що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки відповідач помер до відкриття провадження у справі, у зв'язку з чим його процесуальна правоздатність припинилась.

За таких обставин оскаржувані ухвали суду першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими і відповідають встановленим у справі обставинам.

Доводи касаційної скарги про те, щокредитні правовідносини допускають правонаступництво, тому суд мав відкрити провадження та зупинити його до залучення до участі у справі правонаступника (ів) ОСОБА_2, є необґрунтовані, оскільки ПАТ «Універсал Банк» не позбавлено права відповідно до статті 1281 ЦК України звернутися до суду з позовом до спадкоємців, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_2, що є самостійним предметом доказування, а тому захист прав позивача має здійснюватись шляхом пред'явлення позову за тими ж вимогами шляхом подання окремого позову до спадкоємців померлого ОСОБА_2

Інші доводи касаційної скарги та зміст оскаржуваних ухвал не дають підстав для висновку про порушення норм процесуального права, тому колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення.

Статтею 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержання норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскільки судом повно та всебічно з'ясовано дійсні обставини справи, надано належну оцінку зібраним у ній доказам, постановлено законне і обґрунтоване рішення, подану касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені ухвали - без змін.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України,Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» залишити без задоволення.

Ухвалу Ленінського районного суду міста Миколаєва від 14 вересня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 27 жовтня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: Н. О. Антоненко

В.М. Коротун

В.І. Крат

В. П. Курило