Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 13.11.2019 року у справі №526/2302/18

Постанова

Іменем України

21 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 526/2302/18

провадження № 61-20163св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Тітова М.

Ю.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1,

заінтересована особа - управління Державної міграційної служби України в Полтавській області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу управління Державної міграційної служби України в Полтавській області на рішення Гадяцького районного суду Полтавській області від 07 червня 2019 року у складі судді Тищенко Л. І. та постанову Полтавського апеляційного суду від 26 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Карпушина Г. Л., Одринської Т. В., Пікуль В. П.,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся з заявою про встановлення факту постійного проживання на території України.

Заява мотивована тим, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_1, в с. Шокша Теньгушевського району Мордовської АРСР. У 1987 році приїхав в с. Петрівка-Роменська Гадяцького району Полтавської області, де розпочав трудову діяльність. У 1987 році познайомився з ОСОБА_2 та з 01 січня 1991 проживав у її будинку в с.

Петрівка-Роменська Гадяцького району Полтавської області. 13 серпня 1994 року він одружився з ОСОБА_2 та проживав з нею до дня її смерті. З 10 квітня 1990 року по 01 листопада 1990 року працював у колгоспі імені Калініна на будівництві дороги кам'яно-бутового покриття. Також з 20 листопада 1997 року працював у радгоспі ім. Кірова. За період з 1987 року по даний час, працював на різних підприємствах в Гадяцькому районі, проте документи не збереглися. Починаючи з 1987 року він нікуди не виїжджав за межі України. З 2003 року проживає однією сім'єю з ОСОБА_3 в її домогосподарстві за адресою: АДРЕСА_1. У 2003 році начальником ВГІРФО Гадяцького РВ УМВС України в Полтавській області у нього вилучено паспорт радянського зразка і не повернуто до цього часу. З цього приводу він неодноразово звертався в різні інстанції, зокрема до прокурора Гадяцького району, однак, результату не дало. Таким чином з 2003 року у нього відсутній паспорт, який підтверджував його особу. Для отримання паспорта громадянина України, у зв'язку із втратою паспорта колишнього СРСР, він неодноразово звертався до Гадяцького районного сектору управління державної міграційної служби України в Полтавській області. За результатами його звернень Гадяцьким районним сектором управління державної міграційної служби України в Полтавській області проведено процедуру встановлення особи та видано довідку № 838 від 28 березня 2018 року, якою встановлено його особу, але не встановлено належності до громадянства будь-якої держави. Тому, вказував, що встановлення факту постійного проживання на території України йому необхідно для підтвердження належності до громадянства України.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 07 червня 2019 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду 26 вересня 2019 року заяву ОСОБА_1, заінтересована особа: УДМС України в Полтавській області про встановлення факту постійного проживання особи на території України задоволено.

Встановлено факт постійного проживання ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця с.

Шокша Теньгушевського району Мордовської АРСР, на території України на час проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року та на час набрання чинності Законом України "Про громадянство України" 13 листопада 1991 року.

Задовольняючи заяву ОСОБА_1, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що факт проживання ОСОБА_1, на території України на момент проголошення незалежності - 24 серпня 1991 року та на момент набрання чинності Законом України "Про Громадянство України" - 13 листопада 1991 року доведений доказами, зібраними в матеріалах справи та показами свідків, допитаних у судовому засіданні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2019 року Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 07 червня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 26 вересня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи, докази на підтвердження постійного проживання заявника на території України станом на 24 серпня 1991 року або 13 листопада 1991 року не надані.

Аргументи учасників справи

У січні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 07 червня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 26 вересня 2019 року без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Відзив мотивований тим, що встановлення факту постійного проживання на території України має для нього юридичне значення та необхідне йому для підтвердження належності до громадянства України.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 12 грудня 2019 року поновлено строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження та витребувано справу з суду першої інстанції.

У лютому 2020 року матеріали цивільної справи № 526/2302/18 надійшли до Верховного Суду та 10 лютого 2020 року передані судді-доповідачу Дундар І. О.

Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

Суди встановили, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Шокша Теньгушевського району Мордовської АССР.

З 10 квітня 1990 року по 01 листопада 1990 року ОСОБА_1 працював у колгоспі імені Калініна Кобеляцького району Полтавської області на будівництві дороги кам'яно-бутового покриття.

Станом на 1991-1995 років ОСОБА_4, проживав у будинку ОСОБА_5 та по відношенню до неї був її чоловіком, що підтверджується зі змісту погосподарської книги № 1-А Петрівсько-Роменської сільської ради на 1991-1995 років, особовий рахунок № НОМЕР_1.

З 20 листопада 1997 року ОСОБА_4 зарахований на роботу до радгоспу ім. Кірова.

З 01 січня 1991 року заявник ОСОБА_1 постійно проживав із ОСОБА_2 (після одруження ОСОБА_6) за адресою: АДРЕСА_2 до дня її смерті ІНФОРМАЦІЯ_3, що вбачається з довідки виконавчого комітету Петрівсько-Роменської сільської ради Гадяцького району Полтавської області від 23 листопада 2018 року № 02-32/1883.

13 серпня 1994 року ОСОБА_1 зареєстрував шлюб з ОСОБА_2 у Петрівсько-Роменській сільській раді.

За результатами перевірки та службового розслідування Прокуратури Гадяцького району від 30 грудня 2011 року № 72/382-11 факту вилучення належного заявнику паспорта та свідоцтва про народження працівниками Гадяцького РВ УМВС України в Полтавській області не встановлено.

ОСОБА_1 був неодноразово засуджений, у період з 1995 року по 2003 рік, та відбував міру покарання на території України.

ОСОБА_1 звертався до Гадяцького РС УДМС України в Полтавській області з заявою щодо видачі паспорта громадянина України замість утраченого паспорта зразка СРСР, проведеною перевіркою встановлено його особу, але не встановлено його належності до громадянства будь-якої держави.

Згідно з частиною 1 статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Пунктом 5 частини 2 статті 293 ЦПК України передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно з пунктами 1, 2 частини 1 статті 3 Закону України "Про громадянство України" громадянами України є: усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України; особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України "Про громадянство України" (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав.

Порядком провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженим Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215, зі змінами, передбачено, що громадяни колишнього СРСР, які не мають у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України станом на 13 листопада 1991 року, проходять процедуру встановлення їхньої належності до громадянства України. У таких випадках одним із документів на підтвердження цієї обставини може бути рішення суду, яким підтверджується факт постійного проживання особи на території України станом на 24 серпня 1991 року.

Враховуючи наведене, законом передбачено встановлення в судовому порядку юридичних фактів щодо виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, до яких відносяться і факти, що породжують право особи на встановлення належності до громадянства України.

Суди встановили, що метою встановлення факту, що має юридичне значення є оформлення паспорта громадянина України.

ОСОБА_1 звертався з заявою щодо видачі паспорта громадянина України, замість втраченого паспорта громадянина СРСР, однак у видачі нового паспорта йому було відмовлено через непідтвердження факту громадянства України.

Отже, з'ясувавши дійсні обставини справи, оцінивши надані докази, суди дійшли обґрунтованого висновку про задоволення заяви.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновки судів, зводяться до переоцінки доказів у справі та незгоди заявника з ухваленими у справі судовими рішеннями.

Відповідно до частини 2 статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки Верховного Суду

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені рішення постановлені без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400 401 410 416 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу управління Державної міграційної служби України в Полтавській області залишити без задоволення.

Рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 07 червня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 26 вересня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. Ю. Тітов