Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 14.01.2020 року у справі №361/5590/18

Постанова

Іменем України

21 грудня 2020 року

м. Київ

справа №361/5590/18

провадження №61-72св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 18 вересня 2019 року у складі судді

Селезньової Т. В. та постанову Київського апеляційного суду

від 05 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Поліщук Н. В.,

Андрієнко А. М., Соколової В. В.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У 2018 року ОСОБА_1 звернулась до ОСОБА_2 з позовом про поділ майна.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області

від 18 вересня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що будучи належним чином повідомленим про судові засідання 09 липня 2019 року

та 18 вересня 2019 року позивач не з'явилась, не вказала поважну причину, яка унеможливила явку, відтак відсутні підстави для відкладення судового засідання.

Обставину вирішення спору мирним шляхом суд визнав такою, що не дає підстав для неявки в призначене судове засідання, і не є поважною причиною неявки.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 05 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 18 вересня

2019 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновок суду першої інстанції, що сама по собі необхідність часу для врегулювання спору мирним шляхом не є тією підставою, яка створює перешкоди для явки в судове засідання

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції щодо оцінки заяв позивача від 08 липня 2019 року та 18 вересня 2019 року про відкладення розгляду справа. Ці заяви в частині прохання розглянути без явки позивача стосувалися виключно розгляду заяв про відкладення розгляду справи, а не розгляду справи в цілому.

Судом апеляційної інстанції не установлено невідповідності висновків ухвали суду першої інстанції по відношенню до обставин справи, на що вказує заявник.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у січні 2020 року, ОСОБА_1 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції було порушено вимоги статті 211 ЦПК України, а апеляційний суд, залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, судове рішення суду першої інстанції - без змін, не надав обґрунтованої оцінки порушенням зазначених норм процесуального права судом першої інстанції.

Суд, вирішуючи питання про залишення позову без розгляду через неявку позивача, проігнорував 2 заяви, які були подані позивачем, про розгляд справи у його відсутності, які наявні у заявах, поданих до суду 09 липня 2019 року та 18 вересня 2019 року, що призвело до порушення встановленого законом права сторони у справі подати клопотання про розгляд справи у її відсутності. Судом не вирішувалось питання про необхідність обов'язкової участі у справі позивача або його представника.

Касаційна скарга містить посилання на те, що позивач не був належним чином повідомлений про судове засідання, призначене на 18 вересня 2019 року.

Доводи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 заперечив проти доводів скарги, вказала, що вони є безпідставними та необґрунтованими. Просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалені у справі судові рішення залишити без змін.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX.

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин 1 статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини 3 статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.

З матеріалів справи слідує, що на 09 липня 2019 року у справі було призначено чергове судове засідання.

08 липня 2019 року на електронну пошту суду надійшла заява позивача, у якій вона просить відкласти розгляд справи з метою проведення переговорів між сторонами щодо укладення мирової угоди. В заяві вказує (дослівно) - "Цю заяву прошу розглянути без явки позивача".

Представник відповідача також надіслав на електронну пошту суду заяву про відкладення розгляду справи.

Відповідно до протоколу судового засідання від 09 липня 2019 року учасники справи не з'явились, суд доповів про надходження заяв від сторін про відкладення розгляду справи та ухвалив у зв'язку із їхньою неявкою відкласти розгляд справи на 18 вересня 2019 року.

18 вересня 2019 року на електронну пошту суду надійшла заява позивача, у якій вона просила відкласти розгляд справи, оскільки між сторонами тривають переговори щодо укладення мирової угоди. Вказує (дослівно) - "Цю заяву прошу розглянути без явки позивача".

Представник відповідача також надіслав на електронну пошту суду заяву про відкладення розгляду справи.

Зміст заяв позивача від 08 липня 2019 року та від 18 вересня 2019 року свідчить про її обізнаність про судові засідання 09 липня 2019 року

та 18 вересня 2019 року.

Згідно з частиною 5 статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 257 ЦПК України позов залишається без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.

Залишення заяви без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення у зв'язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи.

Правом на залишення позовної заяви без розгляду суд наділений лише за сукупності певних установлених законом умов: належного повідомлення позивача про час та місце судового засідання; повторної неявки позивача в судове засідання, яка в такому разі визнається як друга поспіль неявка; ненадходження від позивача клопотання про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення перешкоджає розгляду справи.

При цьому процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду.

Такі положення процесуального закону пов'язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.

Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними.

Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 310/12817/13 (провадження № 61-36375св18).

Апеляційний суд установив, що провадження у даній справі відкрито

03 жовтня 2018 року, проведено ряд судових засідань за участю сторін. 24 травня 2019 року у справі відбулось чергове судове засідання, в якому представник позивача заявив клопотання про відкладення розгляду справи для врегулювання спору мирним шляхом та в розгляді справи оголошено перерву до 09 липня 2019 року для надання сторонам можливості вирішити спір мирним шляхом.

09 липня 2019 року суд першої інстанції задовольнив клопотання сторін та знову відклав розгляд справи більш ніж на два місяці для надання сторонам можливості вирішити свій спір мирним шляхом.

Строк у майже чотири місяці апеляційний суд вважав таким, що є достатнім для того, щоб сторони могли врегулювати свій спір у позасудовому порядку, не порушуючи при цьому обов'язку дотримуватися своїх процесуальних прав та необґрунтованого затягування строків розгляду справи.

Частиною 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" закріплено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у пункті 35 рішення Європейського суду з прав людини "Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії" визначено, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання ("Union Alimentaria Sаndеrs S.А. v. Spain", № 11681/85).

Верховний Суд наголошує на тому, що саме позивач має бути у першу чергу зацікавлений у розгляді його позовних вимог у розумний строк.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, зробив правильний висновок щодо наявності підстав для залишення позову без розгляду.

Верховний Суд вважає, що суд першої інстанції вжив усіх необхідних заходів для надання позивачу достатніх можливостей викладення своєї позиції у судових засіданнях з метою дотримання вимоги змагальності процесу та забезпечення права на публічне слухання, а пункт 3 частини 1 статті 257 ЦПК України судами застосовано вірно.

Доводи касаційної скарги про те, що суд проігнорував дві заяви позивача про розгляд справи за його відсутності є безпідставними та вже були предметом розгляду у судах попередніх інстанцій з наданням їм відповідної правової оцінки та за своєю суттю зводяться до незгоди позивача з ухваленими судовими рішеннями та переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Посилання в касаційній скарзі про те, що позивач не був належним чином повідомлений про судове засідання призначене, на 18 вересня 2019 року спростовується матеріалами справи. Так, на а. с. 196 т. 1 міститься заява позивача ОСОБА_1 про відкладення судового засідання, яке призначено на 18 вересня 2019 року, що свідчить про її обізнаність про дане судове засідання.

Колегія суддів вважає, що в силу положень частини 3 статті 89 ЦПК України судами першої та апеляційної інстанцій всебічно, повно та об'єктивно надано оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу, а підстави їх врахування чи відхилення є мотивованими.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних по суті висновків суду.

З огляду на вищевикладене доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне та порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області

від 18 вересня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду

від 05 грудня 2019 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко