Історія справи

Постанова КЦС ВП від 22.10.2025 року у справі №700/468/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2025 року

м. Київ

справа № 700/468/24

провадження № 61-1423св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,

суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач),Пархоменка П. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_2 ,

відповідачі: Лисянська селищна рада, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

треті особи: Лисянська державна нотаріальна контора, ТОВ «Інтерагроінвест», ТОВ «Прометей»,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_2 ,поданою адвокатом Плаксієм Романом Володимировичем, на рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 16 грудня 2024 року у складі судді Чорненької О. І. та постанову Черкаського апеляційного суду від 28 січня 2025 року у складі колегії суддів: Фетісова Т. Л., Новіков О. М., Сіренко Ю. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2024 року неповнолітня ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом Лисянської селищної ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: Лисянська державна нотаріальна контора, ТОВ «Інтерагроінвест», ТОВ «Прометей», про визнання права власності на майно у порядку спадкування.

Позов мотивований тим, що позивач є спадкоємцем першої черги за законом за правом представлення після смерті її прадіда ОСОБА_6 29 жовтня 2022 року стосовно вказаного майна.

Позивач через свого законного представника звернулася до державного нотаріуса Лисянської державної нотаріальної контори, в якого відкрита спадкова справа, із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, але отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій № 638/02-31 від 11 травня 2024 року у зв`язку з тим, що нею пропущено строк для прийняття спадщини та не надано оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно.

В силу положень частини четвертої статті 1268 ЦК України позивач ? малолітня правнучка спадкодавця прийняла спадщину за померлим прадідом ОСОБА_6 . Інші спадкоємці, які прийняли спадщину у визначений ЦК України строк, а не постановами КМ України, відсутні. Спадкоємці, які подали заяву про прийняття спадщини з пропущенням строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Питань щодо поновлення строків подання заяви про прийняття спадщини вказані особи перед судом не порушували.

Відтак спадкові права позивача в цій справі мають бути захищені у судовому порядку.

Просила суд визнати за нею право власності на спадкове майно у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 : житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами садибного типу під літерою «А» 1982 року забудови, загальною площею 64,6 кв. м, житловою площею 38,7 кв. м, сарай під літерою «Б», 1982 року забудови, погріб під літерою «П», вбиральня під літерою «у» та колодязь під літерою «к», які знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; земельні ділянки з кадастровими номерами 7122855100:04:001:0009, 7124380400:02:000:0329.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Лисянського районного суду Черкаської області від 16 грудня 2024 року, залишеним без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 28 січня 2025 року, у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідно до норм статті 1266 ЦК України після смерті ОСОБА_6 право на спадкування в порядку представлення одержала онука спадкодавця ОСОБА_5 як спадкоємиця першої черги, замість свого батька ОСОБА_7 , який помер до відкриття спадщини.

Спадкування ж за правом представлення правнучкою ? позивачем після смерті прадіда ОСОБА_6 в цій справі не застосовується, тому що жива її мати ОСОБА_5 .

Враховуючи, що заяви про прийняття спадщини за законом подали спадкоємці першої черги спадкування ОСОБА_3 і четвертої черги спадкування ОСОБА_4 та вказані заяви були прийняті нотаріусом, право на спадкування позивачки як спадкоємиці п`ятої черги не настало, а отже не порушено.

Апеляційний суд погодився із висновком суду першої інстанції, що відсутні підстави вважати наявним у позивача права спадкування за правом представлення щодо спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_6 . Позивач помилково доводить про те, що онука спадкодавця ОСОБА_5 (мати позивача) спадщину не прийняла, тому такі спадкові права перейшли до позивача, адже частин перша статті 1266 ЦК України передбачає спадкування за правом представлення лише у разі смерті спадкоємців попередніх черг, а не факту неприйняття ними спадщини з інших причин.

Таким чином позивач у справі є спадкоємцем п`ятої черги стосовно спірної спадщини. З урахуванням вимог статті 1258 ЦК України, якою регламентовано почерговість права на спадкування, тобто кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, позивач матиме спадкові права щодо спірної спадщини лише у разі відсутності спадкоємців попередніх черг. Однак у цій справі такі спадкоємці наявні - син спадкодавця ОСОБА_3 (перша черга спадкування) та ОСОБА_4 як особа, яка проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкування), що звернулися до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини. При цьому такі заяви прийняті до розгляду нотаріусом як такі, що подані з дотриманням особливого порядку обчислення строків подання заяв про прийняття спадщини на період військового стану в країні з урахуванням приписів постанови КМУ «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» від 28 лютого 2022 року. Відповідні дії нотаріуса до суду не оскаржувалися та предметом судового контролю не були, що є підставою для відхилення аргументів скаржника про те, що іншими спадкоємцями був пропущений строк подання заяв про прийняття спадщини.

Також не можна погодитися з доводами скаржника і про те, що спадкоємцем ОСОБА_4 не надано доказів проживання із спадкодавцем однією сім`єю, що давало б підстави визнати її спадкоємцем четвертої черги, так як оцінку відповідним обставинам має надавати не суд в рамках цього спору, а нотаріус при здійсненні своїх повноважень щодо оформлення спадкових прав.

Аргументи учасників справи

30 січня 2025 року засобами поштового зв`язку законний представникОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила рішення судів скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що:

відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування частини четвертої статті 4, статті 1258, статті 1261, статті 1264, частини першої статті 1265 та частини першої статті 1266 ЦК України, а також статті 1270, статті 1272 ЦК України та пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 у подібних правовідносинах, а саме у правовідносинах де: (1) спадщина відкрилася після смерті прадіда позивача; (2) на момент відкриття цієї спадщини позивач була малолітньою особою; (3) дід позивача - син спадкодавця помер до відкриття цієї спадщини; (4) мати позивачки - онука спадкодавця спадщину за своїм дідом не приймала; (5) інший син спадкодавця подав заяву про прийняття спадщини після спливу шестимісячного строку, але в період чинності пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164; (6) інша особа, без кровного споріднення із спадкодавцем, подала заяву про прийняття спадщини після спливу шестимісячного строку, але в період чинності пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164;

суди неправильно застосували статті 1258, 1261, частину першу статті 1265 та частину першу статті 1266 ЦК України, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень: (1) при переміщенні спадкоємців п`ятої черги за законом у вищу чергу (першу, другу або третю чергу), то в межах цієї вищої черги також підлягає застосуванню усунення від спадкування родичів подальшого ступеня споріднення родичами ближчого ступеня споріднення, які прийняли спадщину; (2) законодавець використав слова «внуки» та «правнуки», а також словосполучення «матері, батькові» та «бабі, дідові» через кому, то вжиті в частину першій статті 1266 ЦК України коми між цими словами/словосполученнями потрібно розуміти як розділовий сполучник «або», що розширює (а не звужує) кількість варіантів вибору. Як наслідок наведеного тлумачення, згадану норму права слід розуміти таким чином: внуки або правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові або бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини; (3) при спадкуванні по прямій низхідній лінії право представлення діє без обмеження ступенів, це означає, що у разі смерті до відкриття спадщини дітей спадкодавця, право на спадкування переходить до їхніх дітей (онуків спадкодавця), у разі смерті до відкриття спадщини онуків спадкодавця, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, право на спадкування отримають їхні діти (правнуки спадкодавця) тощо; (4) частина перша статті 1266 ЦК України передбачає спадкування за правом представлення не лише у разі смерті спадкоємців попередніх черг, а й по факту неприйняття ними спадщини з інших причин;

суди неправильно застосували частину четверту статті 4, статті 1270 1272 ЦК України та пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень: (1) основним актом цивільного законодавства України є ЦК України. Якщо постанова Кабінету Міністрів України суперечить положенням цього Кодексу або іншому закону, застосовуються відповідні положення цього Кодексу або іншого закону (частина четверта статті 4 ЦК України); (2) правила щодо строку на прийняття спадщини (початок перебігу, наслідки спливу) регулюються ЦК України; (3) строк на прийняття спадщини по своїй сутності є присічним (статті 1270 1272 ЦК), оскільки його сплив призводить до того, що спадкоємець вважається таким, який не прийняв спадщину. Тобто сплив строку «присікає» право на прийняття спадщини. Проте в законі, вочевидь з урахуванням сутності права на прийняття спадщини як майнового, передбачена можливість: за згодою самих спадкоємців, що прийняли спадщину, подати заяву про прийняття спадщини (частина друга статті 1272 ЦК України); для спадкоємця звернутися з позовною вимогою та за наявності поважної причини суд визначає додатковий строк на прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК України); законодавець як у статті 1270 ЦК України, так і в інших нормах ЦК України, не передбачає допустимості існування такої конструкції як «зупинення перебігу строку на прийняття спадщини» та можливості в постанові Кабінету Міністрів України визначати інші правила щодо строку на прийняття спадщини; (4) оскільки пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» суперечить статтям 1270 1272 ЦК України, то він не підлягає застосуванню;

суди неправильно застосували норми статей 1258, 1261, 1264 та частину першу статті 1265 ЦК України, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень: (1) лише в позасудовому порядку нотаріус вирішує питання про достатність/недостатність документів для віднесення особи, без кровного споріднення із спадкодавцем, до спадкоємців четвертої черги, але за наявності судового спору саме на суд покладено цей обов`язок; (2) якщо відсутні спадкоємці за законом першої - четвертої черги, у наслідок неприйняття ними спадщини, то спадкоємиць за законом п`ятої черги одержує право на спадкування; (3) враховуючи сторони, предмет та підстави даного спору, для визначення осіб, які мають право на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України, необхідне встановлення судом, з зазначенням цього в мотивувальній частині судового рішення, двох юридичних фактів, а саме: 1) проживання однією сім`єю із спадкодавцем; 2) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю. Заява про прийняття спадщини, в якій заявниця ствердила, що померлий був її цивільним чоловіком, є недопустимим доказом проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. Отже, суди попередніх інстанцій лише на підставі недопустимого доказу - заяви відповідачки про прийняття спадщини, де вона вказала спадкодавця своїм цивільним чоловіком, встановили обставину, що у цій справі наявна спадкоємиця четвертої черги.

На час відкриття спадщини після смерті прадіда позивач була малолітньою особою, яка не відмовлялася від прийняття спадщини, а тому вона в силу закону її прийняла.

Так як спадкодавець за життя заповіту не складав, його син - ОСОБА_7 (перша черга) помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , його онука - ОСОБА_5 (п`ята черга, друга степінь споріднення) спадщину не прийняла, а ОСОБА_1 ? його правнучка (п`ята черга, третя степінь споріднення), то остання є спадкоємицею першої черги за законом шляхом представлення та спадкує ту частку спадщини, яка належала б за законом її дідові - ОСОБА_7 , якби він був живими на час відкриття спадщини.

Суди попередніх інстанцій, посилаючись на висновки Верховного Суду, дійшли помилкового висновку, що правнучка спадкодавця як онука померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 діда ОСОБА_7 не отримала право на першу чергу спадкування за правом представлення, оскільки жива онука спадкодавця ? ОСОБА_5 ? дочка померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 батька ОСОБА_7 . Суди залишили поза увагою, що Верховний Суд висловлює правові висновки у справах з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи, і такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ і фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами. За фактичними обставинами цієї справи онука спадкодавця ОСОБА_5 не приймала спадщину після смерті свого діда. Отже, до правнучки спадкодавця ОСОБА_1 перейшло право на першу чергу спадкування за правом представлення.

Пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» суперечить статтям 1270 1272 ЦК України, а тому не підлягає застосуванню, що суди попередніх інстанцій залишили поза увагою. Оскільки ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , то 29 квітня 2023 року сплив кінцевий строк для прийняття спадщини за ним. Тому ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є такими, які не прийняли спадщину після смерті ОСОБА_6 , при цьому вони не надали доказів проживання з спадкодавцем на дату його смерті та не зверталися до суду з позовною заявою для продовження строку на прийняття спадщини.

Поряд з цим, малолітня правнучка спадкодавця в день смерті прадіда (29 жовтня 2022 року) прийняла спадщину, тому за указаних обставин частина друга статті 1270 ЦК України застосуванню не підлягає.

Водночас, відповідно до статті 1264 ЦК України, у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. Лише в позасудовому порядку нотаріус вирішує питання про достатність/недостатність документів для віднесення особи, без кровного споріднення із спадкодавцем, до спадкоємців четвертої черги, але за наявності судового спору саме на суд покладено цей обов`язок.

За матеріалами спадкової справи № 104/2023, заведеної після смерті ОСОБА_6 , ОСОБА_4 не надано договору про спільне проживання чоловіка і жінки та/або рішення суду про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, а також ОСОБА_4 в межах розгляду справи не було заявлено зустрічного позову. Тобто, як матеріали спадкової справи, так і матеріали цієї цивільної справи не містять належних та допустимих доказів, що ОСОБА_4 є спадкоємцем четвертої черги спадкування після смерті ОСОБА_6 .

Тому суди необґрунтовано та безпідставно, лише на підставі заяви ОСОБА_4 про прийняття спадщини, де вона вказала ОСОБА_6 своїм цивільним чоловіком, встановили обставину, що ОСОБА_4 є спадкоємцем четвертої черги спадкування після смерті ОСОБА_6 .

Межі та підстави касаційного перегляду, рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 21 лютого 2025 року відкрито касаційне провадження у справі.

В зазначеній ухвалі вказано, що результат аналізу змісту касаційної скарги свідчить, що касаційна скарга може стосуватися питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики (підпункт «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України), а тому судове рішення у справі підлягає касаційному оскарженню.

Наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктами 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушення норм процесуального права - пункти 1, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Ухвалою Верховного Суду від19 вересня 2025 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що прадід позивача ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ОСОБА_6 перебував у шлюбі з ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

У шлюбі в них народилося двоє синів: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідач ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , дошлюбне прізвище « ОСОБА_9 », є дочкою ОСОБА_7 та ОСОБА_10 .

Прізвище « ОСОБА_9 » змінено на « ОСОБА_11 » на підставі свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_1 , виданого 06 березня 2020 року Білоцерківським МРВ ДРАЦС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про що складено відповідний актовий запис № 210.

У шлюбі у ОСОБА_5 та ОСОБА_2 народилася дочка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

До Лисянської державної нотаріальної контори поштою 30 травня 2023 року надійшла заява про прийняття спадщини від сина ОСОБА_3 як спадкоємця 1 черги, яка посвідчена 11 травня 2023 року приватним нотаріусом Краматорського районного нотаріального округу Донецької області Соловар В. І.

Відповідач ОСОБА_4 як цивільна дружина спадкодавця ? спадкоємиця 4 черги 16 червня 2023 року подала до Лисянської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

17 квітня 2024 року онука спадкодавця - ОСОБА_5 як спадкоємця першої черги спадкування за правом представлення подала заяву до Лисянської державної нотаріальної контори про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно, що залишилося після смерті діда ОСОБА_6 .

20 квітня 2024 року державним нотаріусом Лисянської державної нотаріальної контори винесено постанову про відмову ОСОБА_5 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно, що залишилося після смерті ОСОБА_6 , у зв`язку з пропуском строку, встановленого законодавством України для прийняття спадщини та не поданням правовстановлюючих документів на спадкове майно.

07 травня 2024 року до Лисянської державної нотаріальної контори позивачем як спадкоємицею за законом, в інтересах якої діяла ОСОБА_5 , подано заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно ОСОБА_6

11 травня 2024 року державним нотаріусом Лисянської державної нотаріальної контори винесено постанову про відмову ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно, що залишилося після смерті ОСОБА_6 , у зв`язку з пропуском строку, встановленого законодавством України для прийняття спадщини, не поданням правовстановлюючих документів на спадкове майно та в зв`язку з наявністю спадкоємця першої черги спадкування за законом.

ОСОБА_6 за життя особистого розпорядження на випадок своєї смерті щодо належного йому майна, зокрема, житлового будинку з належними до нього будівлями та спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , земельної ділянки площею 3,6376 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з кадастровим номером 7122855100:04:001:0009, та земельної ділянки площею 2,1071 га, з кадастровим номером 7124380400:02:000:0329, не зробив.

Згідно з інформацією КП «ЧООБТІ» від 20 травня 2024 року № 570/о про зареєстроване право власності станом на 01 січня 2013 року, право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 у КП зареєстроване за ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу від 13 березня 1981 року, посвідченого Лисянською державною нотаріальною конторою за № 317, частка ОСОБА_6 складає 1/1. Щодо показників технічної характеристики об`єкту нерухомого майна та інвентаризаційної справи № 2538 при проведенні технічної інвентаризації житлового будинку АДРЕСА_1 станом на 09 серпня 2002 року встановлено коротку технічну характеристику житлового будинку садибного типу за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: житловий будинок садибного типу під літерою «А» 1982 року забудови, загальною площею 64,6 кв. м, житловою площею 38,7 кв. м, сарай під літерою «Б», 1982 року забудови, погріб під літерою «П», вбиральня під літерою «у» та колодязь під літерою «к».

Згідно з інформаційною довідкою № 379128100, сформованої 17 травня 2024 року, відомості у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо будинку АДРЕСА_1 відсутні.

Зі змісту інформаційної довідки № 379129337, сформованої 17 травня 2024 року, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 27 квітня 2016 року за ОСОБА_6 зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7122855100:04:001:0009 площею 3,6763 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, серія та номер: ІІ-ЧР № 029346, виданий 20 лютого 2002 року Лисянською селищною радою народних депутатів. Зазначена земельна ділянка перебуває в оренді ТОВ «ІНТЕРАГРОІНВЕСТ» на підставі договору оренди землі, серія та номер 63, від 05 червня 2007 року.

Зі змісту інформаційної довідки № 379129609, сформованої 17 травня 2024 року, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 06 грудня 2021 року за ОСОБА_6 зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7124380400:02:000:0329, площею 2,1071 га на підставі Державного реєстру земель, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: б/н, від 23 серпня 2005 року. Документ, що посвідчує право: державний акт на право власності на земельну ділянку, серія та номер: ЯА № 473059, від 23 серпня 2005 року. Зазначена земельна ділянка перебуває в оренді ТОВ «ПРОМЕТЕЙ» на підставі договору оренди землі, серія та номер 357, від 02 грудня 2013 року.

Позиція Верховного Суду

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першої статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем, і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968 сво 21)).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року у справі № 761/42030/21).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року в справі №523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права (пункт 1 частини другої статті 16 ЦК України).

Тлумачення пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України свідчить, що по своїй суті такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися тільки тоді, коли суб`єктивне цивільне право виникло і якщо це право порушується (оспорюється або не визнається) іншою особою (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 вересня 2022 року в справі № 127/23627/20, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 233/4580/20 (провадження № 61-12524сво21)). Такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися для захисту (невизнання чи оспорювання) різноманітних приватних прав (зобов`язальних, речових, виключних, спадкових, права на частку в спільній частковій власності і т. д.) (див., зокрема, постанови Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23), від 22 квітня 2024 року в справі № 346/2744/21 (провадження № 61-10543сво23))

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. Отже, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення у нотаріальному порядку. Така правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 22 вересня 2021 року по справі № 227/3750/19, від 11 травня 2022 року у справі № 450/3258/17, від 28 квітня 2022 року у справі № 352/494/16-ц.

Відповідно до вимог статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі статтею 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово.

Спадкування за законом здійснюється у наступній черговості (при цьому кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків зміни черговості одержання права на спадкування, встановлених статтею 1259 ЦК України):

перша черга: діти спадкодавця (у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті), той з подружжя, який його пережив, та батьки;

друга черга: рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері;

третя черга: рідні дядько та тітка спадкодавця;

четверта черга: особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини;

п`ята черга: інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення, та утриманці спадкодавця (неповнолітня або непрацездатна особа, яка не була членом сім`ї спадкодавця, але не менш як п`ять років одержувала від нього матеріальну допомогу, що була для неї єдиним або основним джерелом засобів до існування). Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа (статті 1261-1265 ЦК України).

Відповідно до частин першої-третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу (частина четверта статті 1268 ЦК України).

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття (стаття 1270 ЦК України).

Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (стаття 1272 ЦК України).

Внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини (частина перша статті 1266 ЦК України).

Спадкуванням за правом представлення - це такий порядок набуття права на спадкування за законом при якому спадкоємці п`ятої черги включаються до складу першої, другої чи третьої черги замість спадкоємця внаслідок того, що він помер до відкриття спадщини. По своїй суті спадкування за правом представлення - це специфічний порядок набуття права на спадкування за законом, і він не є окремою підставою або видом спадкування. У такому разі суб`єктами спадкування за правом представлення будуть певні спадкоємців за законом. Спадкування за правом представлення надає можливість спадкоємцям п`ятої черги за законом переміститися у вищу чергу (першу, другу або третю чергу) (див., зокрема, постанову Верховного Суду у колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2018 року в справі № 643/1216/15-ц).

Касаційний суд зауважує, щопід спадкуванням за правом представлення розуміється специфічний порядок спадкування спадкоємців за законом за умови смерті до відкриття спадщини того з їх родичів, хто був би спадкоємцем. У такому випадку спадкоємець за правом представлення включається до відповідної вищої черги замість спадкоємця, який помер. Спадкування за правом представлення відбувається у разі смерті спадкоємців по прямій низхідній лінії ступенів без обмеження ступеня споріднення, а не внаслідок усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2018 року в справі № 643/1216/15-цзроблено такі висновки:

«в основі спадкування за законом знаходиться принципі черговості, який полягає у встановленні пріоритету прав одних спадкоємців за законом перед іншими. Кожна черга - це визначене коло осіб, з урахуванням ступеня їх близькості спадкодавцеві, яке встановлене законом на підставі припущення про те, що спадкодавець залишив би своє майно найближчим родичам, членам сім`ї, утриманцям і (або) іншим родичам до шостого ступеня споріднення.

Системне тлумачення положень статей 1258, 1259 та інших положень книги 6 ЦК України дозволяє стверджувати про необхідність розмежовувати такі правові конструкції як «одержання права на спадкування наступною чергою» (частина друга статті 1258 ЦК України) та «зміну суб`єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом». «Одержання права на спадкування наступною чергою» (частина друга статті 1258 ЦК України) стосується другої - п`ятої черг і пов`язується із такими негативними юридичними фактами як: відсутність спадкоємців попередньої черги; усунення спадкоємців попередньої черги від права на спадкування; неприйняття спадкоємцями попередньої черги спадщини; відмова від прийняття спадщини. На «зміну суб`єктного склад осіб, які набувають право на спадкування за законом» в межах певної черги впливають так юридичні факти як: зміна черговості на підставі договору або рішення суду (стаття 1259 ЦК України); застосування правил про право представлення (стаття 1266 ЦК України); відмова спадкоємця від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця за законом (частина друга статті 1274 ЦК України); спадкова трансмісія (стаття 1276 ЦК України); збереження правового зв`язку при усиновленні (частина третя статті 1260 ЦК України). Зміна суб`єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом стосується першої - п`ятої черги».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 червня 2022 року у справі № 335/12781/19 зазначено, що «під спадкуванням за правом представлення розуміється особливий порядок закликання до спадкування спадкоємців за законом (та деяких інших осіб), коли одна особа у випадку смерті іншої особи, яка є спадкоємцем за законом, до відкриття спадщини нібито заступає її місце і набуває право спадкування тієї частки у спадковому майні, яку отримав би померлий спадкоємець, якби він був живий на момент відкриття спадщини. При спадкуванні по прямій низхідній лінії право представлення діє без обмеження ступенів, це означає, що у разі смерті до відкриття спадщини дітей спадкодавця, право на спадкування переходить до їхніх дітей (онуків спадкодавця), у разі смерті до відкриття спадщини онуків спадкодавця, право на спадкування отримають їхні діти (правнуки спадкодавця), у разі смерті до відкриття спадщини правнуків спадкодавця - їхні діти (праправнуки спадкодавця) і т. д. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 20 червня 2018 року в справі № 643/1216/15-ц (провадження № 61-6924св18)».

Спадкування за правом представлення - це спадкування за законом, яке передбачає появу в певних спадкоємців права на спадкування за умови смерті до відкриття спадщини того з їхніх родичів, хто був би спадкоємцем. Таким чином, його власні спадкоємці ніби представляють у спадкових відносинах особу, яка б одержала права на спадкування, якби була живою на час відкриття спадщини (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 грудня 2023 року у справі № 723/5455/21).

Правила щодо строку на прийняття спадщини (початок перебігу, наслідки спливу) регулюються Цивільним кодексом України, який прийнятий Верховною Радою України і є основним актом цивільного законодавства України; строк на прийняття спадщини по своїй сутності є присічним (статті 1270 1272 ЦК), оскільки його сплив призводить до того, що спадкоємець вважається таким, який не прийняв спадщину. Тобто сплив строку «присікає» право на прийняття спадщини. Проте в законі, вочевидь з урахуванням сутності права на прийняття спадщини як майнового, передбачена можливість: за згодою самих спадкоємців, що прийняли спадщину, подати заяву про прийняття спадщини (частина друга статті 1272 ЦК України); для спадкоємця звернутися з позовною вимогою та за наявності поважної причини суд визначає додатковий строк на прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК України); законодавець як у статті 1270 ЦК України, так і в інших нормах ЦК України, не передбачає допустимості існування такої конструкції як «зупинення перебігу строку на прийняття спадщини» та можливості в постанові Кабінету Міністрів України визначати інші правила щодо строку на прийняття спадщини; пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суперечить статтям 1270 1272 ЦК України, а тому не підлягає застосуванню (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 січня 2023 року у справі № 676/47/21).

У справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який (які) прийняв (прийняли) спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування (див., зокрема постанови Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 265/6868/16-ц, від 19 травня 2020 року у справі № 175/1941/16-ц, від 31 березня 2021 року у справі № 463/4616/18, від 23 лютого 2022 року в справі № 501/672/16-ц, від 01 березня 2023 року у справі № 604/1312/20).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 вересня 2019 року у справі № 208/2353/18вказано, що «Верховним Судом жодним чином не заперечується передбачене статтею 50 Закону України «Про нотаріат» право заінтересованої особи оскаржити до суду в порядку позовного провадження нотаріальну дію. Однак, при такому оскарженні нотаріус буде належним відповідачем у справі лише коли у позові йдеться виключно про порушення нотаріусом правил вчинення відповідної нотаріальної дії і при цьому позивачем не порушується питання про захист права відповідно до положень цивільного законодавства, тобто коли у позивача відсутній спір про право з іншою особою, крім нотаріуса. Якщо наявний спір про право цивільне між позивачем та іншою особою (наприклад, іншим спадкоємцем), то належним відповідачем у такій справі буде саме інший спадкоємець, а не нотаріус, оскільки цивільна відповідальність за незаконно посвідчений правочин покладається не на нотаріуса, а на спадкоємця, на користь якого він вчинений. Сам же нотаріус може бути залучений судом як третя особа, яка не заявляє вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача».

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, третя статті 12, частини перша, п`ята, шоста статті 81 ЦПК України).

Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити (частина перша статті 264 ЦПК України).

Отже, вимогами процесуального закону визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування - це процесуальний обов`язок суду.

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесений до Реєстру.

У справі, що переглядається:

суди встановили, що спадкодавець ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а заяву про прийняття спадщини його син ОСОБА_3 як спадкоємець першої черги подав 30 травня 2023 року; заяву про прийняття спадщини 16 червня 2023 року також подала ОСОБА_4 як особа, яка проживала зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкування); ОСОБА_5 (онука спадкодавця і мати позивача) заяву про прийняття спадщини не подавала, а тому є такою, яка спадщину не прийняла;позивач є спадкоємцем п`ятої черги стосовно спірної спадщини, оскільки на момент відкриття спадщини була малолітньою особою, а тому вважається такою, що прийняла спадщину згідно частини четвертої статті 1268 ЦК України;

суди врахували, що під спадкуванням за правом представлення розуміється специфічний порядок спадкування спадкоємців за законом за умови смерті до відкриття спадщини того з їх родичів, хто був би спадкоємцем. У такому випадку спадкоємець за правом представлення включається до відповідної вищої черги замість спадкоємця, який помер. Спадкування за правом представлення відбувається у разі смерті спадкоємців по прямій низхідній лінії ступенів без обмеження ступеня споріднення, а не внаслідок усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття. Тому зробили правильний висновок, що спадкування за правом представлення позивачем (правнучкою спадкодавця ? прадіда ОСОБА_6 ) в цій справі не застосовується, оскільки жива її мати ОСОБА_5 ;

суди не звернули уваги, що ОСОБА_4 до суду із заявою (позовом) щодо встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем не зверталася. Суди не встановили, а ОСОБА_4 не посилалася на інші обставини, які б підтверджували її право на спадкування після смерті ОСОБА_6 . Тому ОСОБА_4 не є спадкоємцем ОСОБА_6 , а сам лише факт подання заяви про прийняття спадщини особою, яка не є спадкоємцем, не має правового значення;

суди встановили, що заяву про прийняття спадщини ОСОБА_3 подав з пропуском передбаченого статтею 1270 ЦК України строку для прийняття спадщини, проте вважали, що така заява прийнята до розгляду нотаріусом як подана з дотриманням особливого порядку обчислення строків подання заяв про прийняття спадщини на період воєнного стану в країні з урахуванням приписів пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164, відповідні дії нотаріуса до суду не оскаржувалися та предметом судового контролю не були, що є підставою для відхилення аргументів скаржника про те, що іншим спадкоємцем був пропущений строк подання заяв про прийняття спадщини. Втім суди не врахували, що строк передбачений статтею 1270 ЦК України по своїй сутності є присічним. Якщо спадкоємець протягом цього строку не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. Пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суперечить статтям 1270 1272 ЦК України, а тому не підлягає застосуванню. Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що ОСОБА_3 до суду з позовом щодо визначення йому додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини не звертався. Якщо наявний спір про право цивільне між позивачем та іншою особою (наприклад, спір про визнання права власності в порядку спадкування), то належним відповідачем у такій справі буде саме інший спадкоємець, який спадщину прийняв, а у випадку його (їх) відсутності, - відповідний орган місцевого самоврядування, проте не нотаріус. Оскарження до суду в порядку позовного провадження нотаріальної дії можливо лише коли у позові йдеться виключно про порушення нотаріусом правил вчинення відповідної нотаріальної дії і у позивача відсутній спір про право з іншою особою. Суди не встановили, а ОСОБА_6 не посилався на інші обставини, які б підтверджували факт прийняття ним спадщини ОСОБА_6 , а тому він вважається таким, що не прийняв спадщину;

суди не врахували, що у справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який (які) прийняв (прийняли) спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування. Оскільки за обставин цієї справи ОСОБА_4 не є спадкоємцем ОСОБА_6 , а спадкоємці ОСОБА_3 та ОСОБА_5 вважаються такими, що не прийняли спадщину, зазначені особи не є належними відповідачами у цій справі.

За таких обставин суди правильно відмовили у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , проте помилилися у мотивах ухвалення такого рішення, оскільки мали б відмовити в позові у цій частині в зв`язку з його пред`явленням до неналежних відповідачів.

Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України).

Суди дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позовув цій справі лише у зв`язку з помилковим висновком про наявність спадкоємців попередніх черг, які прийняли спадщину, а тому цю справу як спір між позивачем та Лисянською селищною радою, яка є належним відповідачем, по суті не розглянули. Тому рішення судів в цій частині слід скасувати та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення прийняті без дотримання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку із наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити частково, оскаржені судові рішення в частині відмови у задоволенні позову до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 змінити в мотивувальній частині, в іншій частині - скасувати та передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400 409 411 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_2 , задовольнити частково.

Рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 16 грудня 2024 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 28 січня 2025 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.

Рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 16 грудня 2024 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 28 січня 2025 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 до Лисянської селищної ради про визнання права власності на майно у порядку спадкування скасувати та передати справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

З моменту ухваленняпостанови суду касаційної інстанції рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 16 грудня 2024 року та постанова Черкаського апеляційного суду від 28 січня 2025 року в скасованій частині втрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Д. А. Гудима

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

П. І. Пархоменко