Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 14.02.2021 року у справі №296/3115/20

Постанова

Іменем України

21 жовтня 2021 року

м. Київ

справа №296/3115/20

провадження №61-1087св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про стягнення моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 19 жовтня 2020 року у складі судді Драча Ю. І. та постанову Житомирського апеляційного суду від 15 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Талько О. Б., Шевчук А. М., Коломієць О. С.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області з позовом, у якому просив стягнути 20 000 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 25 травня 2018 року у справі № 806/1424/18 визнано протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо нерозгляду клопотання ОСОБА_1 від 02 березня 2018 року.

Позивач зазначив, що протиправними діями відповідача йому заподіяно моральну шкоду, яку він оцінює на власний розсуд в 20 000 000 грн та вважає, що дана сума буде достатньою для відновлення душевної рівноваги. Моральна шкода виразилась в душевних стражданнях пережитими ним у зв'язку із неправомірними діями відповідача,

у зв'язку з чим похитнулась віра в державні органи та саму державу України.

Також ОСОБА_1 зазначив, що був змушений виділити тривалий час для звернення до юристів та судових органів для усунення незаконних перешкод зі сторони відповідача, у зв'язку з чим був позбавлений можливості своєчасного та нормального вирішення побутових проблем та задоволення своїх людських потреб.

Перенесений у зв'язку з неправомірними діями відповідача сильний психологічний стрес, постійне напруження під час судового врегулювання призвело до погіршення стосунків з односельчанами, негативно позначилось на його психічному стані та відносинах в сім'ї.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 19 жовтня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване недоведеністю позовних вимог. Позивач ОСОБА_1 не надав докази заподіяння відповідачем моральних страждань або втрат немайнового характеру.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Житомирськогоапеляційного суду від 15 грудня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 19 жовтня 2020 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди не підлягають задоволенню у зв'язку з недоведеністю. Зазначений висновок ґрунтується на оцінці встановлених судом обставин справи та наданих сторонами доказів.

Апеляційний суд також указав, що рішенням у адміністративній справі Житомирський окружний адміністративний суд, визнавши протиправною бездіяльність відповідача щодо нерозгляду клопотання ОСОБА_1, зобов'язав Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути це клопотання з урахуванням норм законодавства та правових висновків Верховного Суду. Цим судовим рішенням були відновлені порушені права позивача на розгляд його клопотання у відповідності до вимог законодавства. Визнання судом протиправною бездіяльності відповідача було зумовлене виключно порушенням порядку розгляду клопотання про передачу в оренду земельної ділянки. Будь-яких інших обставин, зокрема, щодо заподіяння шкоди позивачу, причинного зв'язку між такою шкодою та бездіяльністю відповідача не встановлено.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у січні 2021 року, ОСОБА_1 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, у справі ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована неправильним застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі №216/3521/16-ц (провадження №14-714цс19).

Оскаржувані судові рішення прийняті з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, не враховано, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2018 року доведена протиправність дій відповідача, тому ця обставина не потребує доказування.

Доводи інших учасників справи

У відзиві Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області заперечило проти доводів касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Зауважує, що сама лише наявність судового рішення, яким відмову відповідача визнано протиправною, не може бути підставою для задоволення позову, адже цим рішенням не встановлена безумовна доведеність усіх обов'язкових складових цивільно-правової відповідальності заподіяння моральної шкоди.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

02 березня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області із заявою, в якій просив надати йому в оренду строком на 49 років земельну ділянку, площею 10,52 га (кадастровий номер 1820980300:02:000:1337),

яка призначена для сінокосіння та розташована на території Брусилівського району Житомирської області. Листом від 30 березня 2018 року відповідач відмовив ОСОБА_1 у задоволенні вказаної заяви.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду

від 25 травня 2018 року визнано протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо нерозгляду клопотання ОСОБА_1 від 2 березня 2018 року. Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 02 березня 2018 року про передачу в оренду земельної ділянки та за результатами розгляду прийняти рішення встановленої форми, з урахуванням норм Земельного Кодексу України, правових висновків Верховного Суду та встановлених судом обставин справи.

У вказаному рішенні суд зазначив, що відсутність належним чином оформленого наказу Головного управління Держгеокадастру

в Житомирській області про надання в оренду земельної ділянки або про відмову у наданні в оренду земельної ділянки після спливу встановленого законом строку для прийняття такого рішення, не зважаючи на надсилання заявнику листів про розгляд клопотання, свідчить про те, що орган не прийняв жодного рішення з переліку тих, які він повинен ухвалити відповідно до вимог закону.

На виконання вказаного рішення в. о. начальника Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області Музиченко С. 10 серпня

2018 року №101 видано наказ №101, відповідно до якого

ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні клопотання про надання в оренду земельної ділянки.

Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 правовою підставою своїх вимог зазначив статті 23 та 1167 ЦК України.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції

в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення

від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду

та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною 2 статті 389 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини 1 статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

На підставі вказаної норми відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому частини 1 статті 4 ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 1174 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Згідно зі статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

За змістом статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зав'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Заявляючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на завдання йому ГУ Держгеокадастру у Житомирській області моральної шкоди, яка полягала у душевних стражданнях, яких він зазнав через незаконну відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою для передачі в оренду земельної ділянки.

Обов'язок доказування в цивільному процесі встановлений статтею 81 ЦПК України, відповідно до якого кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статтею 81 ЦПК України.

Доказування не може гуртуватися на припущеннях (частина 6 статті 81 ЦПК України).

Апеляційний суд вірно вказав, що рішенням Житомирський окружний адміністративний суд, визнавши протиправними дії відповідача при розгляді клопотання ОСОБА_1, зобов'язав Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути це клопотання з урахуванням норм законодавства, чим відновив порушені права позивача на розгляд його клопотання у відповідності до вимог законодавства.

Водночас, будь-яких інших обставин, зокрема, щодо заподіяння моральної шкоди позивачу, причинного зв'язку між такою шкодою та бездіяльністю відповідача позивач не надав, а суд не встановив.

Оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження понесення моральної шкоди, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача у рахунок відшкодування моральної шкоди 20 000 000 грн.

Верховний Суд відхиляє доводи заявника про те, що оскаржувані судові рішення у справі ухвалені без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі №216/3521/16-ц (провадження №14-714цс19), оскільки, висновки, зазначені у цій справі та у справі, яка переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, суд виходив із конкретних обставин справи та фактично - доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 19 жовтня 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 15 грудня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко