Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 04.07.2018 року у справі №663/37/17

Постанова

Іменем України

22 серпня 2018 року

м. Київ

справа № 663/37/17

провадження № 61-28578св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя - доповідач)

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Коротуна В. М., Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

представник позивача - адвокат ОСОБА_2,

відповідач - сільськогосподарський виробничий кооператив «Лідія»,

представник відповідача - ОСОБА_3,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу сільськогосподарського виробничого кооперативу «Лідія» на рішення Скадовського районного суду Херсонської області у складі судді Ведмідської Н. І. від 20 квітня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області у складі колегії суддів: Полікарпової О. М., Воронцової Л. П., Ігнатенко П. Я. від 06 липня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до сільськогосподарського виробничого кооперативу «Лідія», (далі - СГВК «Лідія») про зобов'язання вчинити певні дії.

Позовна заява мотивована тим, що він з 1971 року по 03 квітня 2001 року працював в колгоспі імені Кірова, правонаступниками якого є КСП «Лідія», надалі СГВК «Лідія». При звільненні він ознайомився з трудовою книжкою колгоспника № НОМЕР_1, оформленою на його ім'я, та виявив, що вона була не належним чином заповнена. 28 листопада 2016 року позивач звернувся до СГВК «Лідія» із заявою, у якій просив провести перевірку викладених ним фактів щодо підроблення трудової книжки та невідповідності в ній записів фактам його роботи, переведення, звільнення. 13 грудня 2016 року з аналогічною заявою він звернувся до комісії по трудовим спорам СГВК «Лідія», однак вказані заяви до цього часу залишені без розгляду.

Внаслідок такої бездіяльності відповідача позивачу завдано моральну шкоду, оскільки для захисту свого права він був змушений звертатися до суду та під час розгляду справи він переніс загострення після інфаркту серця, внаслідок лікування поніс витрати, що порушило його звичайний спосіб життя.

Посилаючись на вказані обставини та з урахуванням уточнення позовних вимог, просив зобов'язати СГВК «Лідія» розглянути його заяву від 28 листопада 2016 року щодо приведення записів трудової книжки № НОМЕР_1 відповідно до вимог трудового законодавства та Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, та щодо видачі йому дублікату трудової книжки; стягнути з СГВК «Лідія» на його користь 3 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, а також понесені ним витрати, пов'язані з розглядом справи в сумі 2 311,68 грн.

Рішенням Скадовського районного суду Херсонської області від 20 квітня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов'язано СГВК «Лідія» розглянути заяву ОСОБА_1 від 28 листопада 2016 року щодо приведення записів трудової книжки № НОМЕР_1 відповідно до вимог трудового законодавства та Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях та щодо видачі дублікату трудової книжки ОСОБА_1 Стягнуто з СГВК «Лідія» на користь ОСОБА_1 компенсацію за завдану моральну шкоду у розмірі 1 000 грн, витрати, що пов'язані з явкою до суду в розмірі 351,55 грн, компенсацію за відрив від звичайних занять в сумі 928,32 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Судове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем доведено належними та допустимими доказами наявність обставин, якими він обґрунтовував свої вимоги, зокрема, не належного реагування відповідачем на подану ним заяву, що є порушенням приписів статті 20 Закону України «Про звернення громадян». Внаслідок бездіяльності відповідача, що виразилася у формальній відписці, позивач зазнав моральних страждань, які суд оцінив у розмірі 1 000 грн, та поніс витрати на розгляд справи в суді.

Ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 06 липня 2017 року апеляційну скаргу СГВК «Лідія» відхилено, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційної скарги не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують висновків суду першої інстанції.

У липні 2017 року СГВК «Лідія» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не з'ясували належним чином всіх обставин справи та не врахував, що заява позивача від 28 листопада 2016 року була своєчасно та належним чином розглянута головою правління СГВК «Лідія» , позивачу була видана трудова книжка і роз'яснено, що у зв'язку із проведенням досудового розслідування у кримінальному провадженні № 4201500000000774, відкритому за статтею 172 КК України за фактом грубого порушення законодавства про працю посадовими особами СГВК «Лідія», не завершене, а тому підстав для видачі дублікату трудової книжки з іншими записами в ній немає. Крім того, рішенням апеляційного суду Херсонської області від 29 квітня 2010 року у справі № 22ц-648/10 ОСОБА_1 було відмовлено у задоволенні позову про визнання трудової книжки недійсною, встановлення факту роботи з шкідливими умовами праці, видачу трудової книжки, відшкодування моральної шкоди.

У жовтні 2017 року представник ОСОБА_1 надіслав заперечення на касаційну скаргу, у якому останній зазначив, що доводи касаційної скарги є безпідставними, а оскаржувані судові рішення ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального права.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

22 травня 2018 року вказана справа надійшла до Верховного Суду.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Суд установив, що 28 листопада 2016 року ОСОБА_1 звернувся до голови СГВК «Лідія» ОСОБА_4 із заявою, в якій зазначив, що посадовими особами СГВК «Лідія», в тому числі начальником відділу кадрів ОСОБА_5 в його трудову книжку внесені недостовірні дані, які не відповідають фактичним даним про його роботу в СГВК, бланк трудової книжки заповнений через сім років його роботи, підпис не його. Позивач просив здійснити за його участю розгляд цієї заяви, визнати недійсною його трудову книжку колгоспника № НОМЕР_1, видати її дублікат, в який внести відомості щодо його прийняття, переведення, звільнення з членів підприємства.

07 грудня 2016 року на ім'я ОСОБА_1 за підписом голови СГВК «Лідія» ОСОБА_4 направлено листа на вказане звернення позивача, відповідно до якого було роз'яснено, що оскільки на даний час слідчим відділення Скадовського відділення поліції проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, відкритому за заявою позивача за статтею 172 КК України за фактом грубого порушення законодавства про працю посадовими особами СГВК «Лідія» і воно не завершене, то у СГВК «Лідія» немає підстав для видачі дублікату трудової книжки та вкладишу до неї форми П-2.

Вирішуючи спір по суті, суди попередніх інстанцій вважали, що відповідач не надав доказів розгляду скарги позивача на дії начальника кадрів підприємства, чим порушив приписи статті 20 Закону України «Про звернення громадян», фактично залишивши її не розглянутою.

У той же час, посилаючись на Закон України «Про звернення громадян», суди не врахували, що позивач не обґрунтовував свої вимоги приписами вказаного Закону, а посилався на порушення відповідачем вимог трудового законодавства та Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях.

Вирішуючи спір по суті, суди не визначилися із характером спірних правовідносин та не з'ясували норму матеріального права, яка підлягає застосуванню, не з'ясували підставу позову та обраний позивачем спосіб захисту порушеного права.

Разом із тим, ухвалюючи рішення про зобов'язання відповідача розглянути заяву ОСОБА_1 від 28 листопада 2016 року щодо приведення записів трудової книжки № НОМЕР_1 відповідно до вимог трудового законодавства та Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях та щодо видачі дублікату трудової книжки позивача, суди не з'ясували, які саме порушення введення записів трудової книжки було допущено відповідачем та у який спосіб останній має їх усунути.

З урахуванням наведеного висновку судів попередніх інстанцій про задоволення позову з наведених у судових рішеннях підстав є передчасними.

Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи та норма матеріального права, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, судами попередніх інстанцій не встановлені, оскаржувані судові рішення не відповідають вимогам статті 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що відповідно до статті 411 ЦПК України є підставою для їх скасування з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу сільськогосподарського виробничого кооперативу «Лідія» задовольнити частково.

Рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 20 квітня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 06 липня 2017 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасовані рішення судів першої та апеляційної інстанцій втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:Н. О. Антоненко В. І. Журавель В. М. Коротун В. П. Курило