Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 16.09.2020 року у справі №175/550/19

Постанова

Іменем України

14 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 175/550/19

провадження №61-12933св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

представник позивача - ОСОБА_2,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-транспортна компанія",

представник відповідача - Кулик Ганна Василівна,

особа, яка подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_3,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 29 липня 2020 року у складі колегії суддів: Варенко О. П., Городничої В. С., Лаченкової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-транспортна компанія" (далі - ТОВ "Торгівельно-транспортна компанія") про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позовна заява мотивована тим, що 25 липня 2017 року між ним і ТОВ "Торгівельно-транспортна компанія" було укладено договір позики, за умовами якого він передав у позику товариству грошові кошти у розмірі 2 600 000,00 грн, а позичальник зобов'язався повернути позику у строк до 31 грудня 2017 року, сплатити проценти за користування позикою у розмірі 12 % на місяць.

У додатковій угоді від 01 листопада 2018 року № 1 до договору позики від 25 липня 2017 року сторонами погоджено строк повернення усієї суми позики з урахуванням процентів - до 10 грудня 2018 року.

З метою забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань за договором позики, 25 липня 2017 року і 26 липня 2017 року між ним і ТОВ "Торгівельно-транспортна компанія" були укладені договори іпотеки, посвідчені приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Хоміч О.

М. та зареєстровані в реєстрі за № 865 і 872 відповідно, за умовами яких товариство передало йому в іпотеку нерухоме майно - будівлі та споруди, розташовані за адресою: Дніпропетровська область, Дніпровський район, Чумаківська сільська рада.

Вказував, що ТОВ "Торгівельно-транспортна компанія" свої зобов'язання за договором позики не виконало, позику в установлений строк не повернуло, тому ОСОБА_1 просив суд у рахунок погашення заборгованості за договором позики від 25 липня 2017 року у загальному розмірі 5 935 621,92 грн, з яких: 2 600 000,00 грн - основний борг, 936 000,00 грн - заборгованість за процентами, 2 340 000,00 грн - пеня за прострочення виконання зобов'язання; 12 821,92 грн - три проценти річних; 46 800,00 грн - інфляційні втрати, звернути стягнення на предмет іпотеки згідно з договорами іпотеки від 25 липня 2017 року і від 26 липня 2017 року на комплекс будівель і споруд загальною вартістю 50 537 671,00 грн, які розташовані за адресою: Дніпропетровська область, Дніпровський район, Чумаківська сільська рада.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 05 березня 2019 року у складі судді Бойка О. М. позов ОСОБА_1 задоволено.

У рахунок погашення заборгованості ТОВ "Торгівельно-транспортна компанія" за договором позики від 25 липня 2017 року перед ОСОБА_1 у розмірі 5 935 621,92
грн, з яких: 2 600 000,00 грн - основний борг, 936 000,00 грн - заборгованість за процентами, 2 340 000,00 грн - пеня за прострочення виконання зобов'язання; 12 821,92 грн - три проценти річних; 46 800,00 грн - інфляційні втрати, звернуто стягнення на предмет іпотеки згідно з договорами іпотеки: від 25 липня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Хоміч О. М. та зареєстрованого в реєстрі за № 865, івід 26 липня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Хоміч О. М. та зареєстрованого в реєстрі за № 872, на комплекс будівель та споруд загальною вартістю 50 537 671,00 грн, які розташовані за адресою: Дніпропетровська область, Дніпровський район, Чумаківська сільська рада, до складу якого входять: літ. А-4 - адміністративно-побутова прибудова, П/д - підвал, А-4 - ганок, а1 - ганок, а2 - ганок, а3 - ганок, а4 - приямок, загальною площею 2 657,40 кв. м, у загальному користуванні: № 1 - забор бетонний, № 2 - ворота металеві на металевих стовпах 3х1,80 м, І - мостіння; літ. Б-1 - склад № 1, б - ганок, б1 - ганок, б2 - ганок, загальною площею 3 483,80 кв. м; літ. В-1 - склад № 2, в - ганок, в1 - ганок, в2 - ганок, в3 - ганок, в4 - пандус, загальною площею 3 961,60 кв. м; літ. Г-1 - склад № 3, г - ганок, г1 - ганок, г2 - ганок, загальною площею 5 809,90 кв. м; літ. Д - склад № 4, д - ганок, д1 - ганок, загальною площею 2 880,70 кв. м; загальна площа об'єкта 16 136,00 кв. м, у загальному користуванні: № 1 - забор бетонний, № 2 - ворота металеві на металевих стовпах 3х1,80 м, І - мостіння; літ. Д1-1 - склад, д2 - ганок, загальною площею: 445,40 кв. м; літ. Е-1 - ремзона з ділянкою технічного обслуговування та автомийка на 1 пост, оглядова яма, оглядова яма, миїчна яма, загальною площею 1 019,4 кв. м; літ. Р - ангар (тимчасовий), загальна площа об'єкта 1 464,80 кв. м, у загальному користуванні: № 1 - забор бетонний, № 2 - ворота металеві на металевих стовпах 3х1,80 м, І - мостіння; літ. Ж-1 - генераторна, загальною площею 6,90 кв. м; літ. З - очисні спорудження побутових стоків; літ. И-2 - КПП, загальною площею 95,70 кв. м; к - скважина, літ. Л - очисні спорудження дощових стоків; літ. М-1 - насосна станція, загальною площею 24,6 кв. м; літ. Н - протипожежний резервуар; літ. О-1 - пункт доочистки води, загальною площею 38,60 кв. м; літ. П - КТП, № 1 - забор бетонний, № 2 - ворота металеві на металевих стовпах 3х1,80 м, І - мостіння, загальна площа об'єкта 165,80 кв. м, право власності на які належить ТОВ "Торгівельно-транспортна компанія" на підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 від 13 листопада 2007 року, шляхом продажу предмету іпотеки іпотекодержателем - ОСОБА_1 з укладанням від свого імені договорів купівлі-продажу з будь-якими іншими особами-покупцями, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочинів купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з можливістю здійснення ОСОБА_1 усіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмета іпотеки, визначивши початкову ціну продажу предмету іпотеки: для літ. А-4 - адміністративно-побутова прибудова, П/д - підвал, А-4 - ганок, а1-ганок, а2 - ганок, а3 - ганок, а4 - приямок, загальною площею 2 657,40 кв. м, у загальному користуванні: № 1 - забор бетонний, № 2 - ворота металеві на металевих стовпах 3х1,80 м, І - мостіння, - 10 607 043,00 грн; для літ. Б-1 - склад № 1, б - ганок, б1 - ганок, б2 - ганок, загальною площею 3 483,80 кв. м, літ. В-1 - склад № 2, в - ганок, в1 - ганок, в2 - ганок, в3 - ганок, в4 - пандус, загальною площею 3 961,60 кв. м; літ. Г-1 - склад № 3, г - ганок, г1 - ганок, г2 - ганок, загальною площею 5 809,90 кв. м, літ. Д - склад № 4, д - ганок, д1 - ганок, загальною площею 2 880,70 кв. м, загальна площа об'єкта 16 136,00 кв. м, у загальному користуванні: № 1 - забор бетонний, № 2 - ворота металеві на металевих стовпах 3х1,80 м, І - мостіння, - 28 284 745,00 грн; для літ. Д1-1 - склад, д2 - ганок, загальною площею 445,40 кв. м, літ. Е-1 - ремзона з ділянкою технічного обслуговування та автомийка на 1 пост, оглядова яма, оглядова яма, миїчна яма, загальною площею 1 019,40 кв. м, літ. Р - ангар (тимчасовий), загальна площа об'єкта 1 464,80 кв. м, у загальному користуванні: № 1 - забор бетонний, № 2 - ворота металеві на металевих стовпах 3х1,80 м, І - мостіння, - 5 558 955,00 грн; для літ. Ж-1 - генераторна, загальною площею 6,90 кв. м, літ. З - очисні спорудження побутових стоків, літ.

И-2 - КПП, загальною площею 95,70 кв. м, к - скважина, літ. Л - очисні спорудження дощових стоків, літ. М-1 - насосна станція, загальною площею 24,60 кв. м, літ. Н - протипожежний резервуар, літ. О-1 - пункт доочистки води, загальною площею 38,60 кв. м, літ. П - КТП, № 1 - забор бетонний, № 2 - ворота металеві на металевих стовпах 3х1,80 м, І - мостіння, загальна площа об'єкта 165,80 кв. м - 6 086 928,00 грн.

Стягнуто з ТОВ "Торгівельно-транспортна компанія" на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 89 034,33 грн.

Стягнуто з ТОВ "Торгівельно-транспортна компанія" на користь ОСОБА_1 суму витрат за виготовлення висновку про ринкову вартість об'єкта нерухомого майна у розмірі 6 000,00 грн.

Стягнуто з ТОВ "Торгівельно-транспортна компанія" на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 60 413,61 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що боржник основне зобов'язання, забезпечене іпотекою, виконував неналежним чином, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість, тому іпотекодержатель має право одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки.

Не погодившись із рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 05 березня 2019 року, ОСОБА_3 подав апеляційну скарги на це судове рішення, вказуючи на те, що він не брав участі у справі, однак суд вирішив питання про його права, свободи, інтереси та обов'язки, оскільки він є учасником ТОВ "Торгівельно-транспортна компанія", а оскаржуване судове рішення призводить до значного погіршення майнового стану цього товариства, що впливає на його права як учасника із часткою у статутному капіталі у розмірі 50 %.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 21 жовтня 2019 року поновлено ОСОБА_3 строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження у справі за його апеляційною скаргою на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 05 березня 2019 року.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 29 липня 2020 року апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 05 березня 2019 року закрито.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що судом першої інстанції не вирішувалося питання про права, інтереси та свободи ОСОБА_3, який не був залучений до участі у справі, тому апеляційне провадження за апеляційною скаргою останнього підлягає закриттю.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції і передати справу на новий апеляційний розгляд.

Підставою касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду України від 27 вересня 2017 року у справі № 442/4416/16-ц (пункт 1 частини 2 статті 389 ЦПК України).

Крім того, заявник посилається на порушенням судом норм процесуального права, оскільки дійшов помилкового висновку про те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції не стосується його корпоративних прав.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, закриваючи провадження за його апеляційною скаргою, не врахував, що, задовольняючи вимоги ОСОБА_1, який є учасником і генеральним директором ТОВ "Торгівельно-транспортна компанія", та звертаючи стягнення на майно цього товариства, суд першої інстанції вирішив питання про його права, свободи та інтереси, оскільки він також є учасником ТОВ "Торгівельно-Транспортна Компанія".

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У жовтні 2020 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 і представник ТОВ "Торгівельно-транспортна компанія" - Кулик Г. В. подали відзиви на касаційну скаргу, вказуючи на те, що підстав для скасування оскаржуваного судового рішення немає, оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судом допущено порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ТОВ "Торгівельно-транспортна компанія" про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 05 березня 2019 року у складі судді Бойка О. М. позов ОСОБА_1 задоволено та у рахунок погашення заборгованості ТОВ "Торгівельно-транспортна компанія" за договором позики від 25 липня 2017 року перед ОСОБА_1 у загальному розмірі 5 935
621,92 грн звернуто стягнення на предмет іпотеки згідно з договорами іпотеки: від 25 липня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Хоміч О. М. та зареєстрованого в реєстрі за № 865, і від 26 липня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Хоміч О. М. та зареєстрованого в реєстрі за № 872, на комплекс будівель та споруд загальною вартістю 50 537 671,00 грн, які розташовані за адресою: Дніпропетровська область, Дніпровський район, Чумаківська сільська рада, шляхом продажу предмету іпотеки іпотекодержателем - ОСОБА_1 з укладанням від свого імені договорів купівлі-продажу з будь-якими іншими особами-покупцями, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочинів купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з можливістю здійснення ОСОБА_1 усіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмета іпотеки, та визначено початкову ціну продажу предмету іпотеки.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погодившись із рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 05 березня 2019 року, ОСОБА_3 подав апеляційну скарги на це судове рішення, вказуючи на те, що він не брав участі у справі, однак суд вирішив питання про його права, свободи, інтереси та обов'язки, оскільки він є учасником ТОВ "Торгівельно-транспортна компанія", а оскаржуване судове рішення призводить до значного погіршення майнового стану цього товариства, що впливає на його права як учасника із часткою у статутному капіталі у розмірі 50 %.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 21 жовтня 2019 року поновлено ОСОБА_3 строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження у справі за його апеляційною скаргою на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 05 березня 2019 року.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 29 липня 2020 року апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 05 березня 2019 року закрито.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Положенням частини 2 статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частини 2 статті 389 ЦПК України.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_3 підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення є законним і обґрунтованим та підстав для його скасування немає.

У пункті 8 частини 3 статті 129 Конституції України визначено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження судового рішення.

Як указує Європейський суд з прав людини (надалі - ЄСПЛ), у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) закріплене "право на суд" разом із правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 21 лютого 1975 року у справі "Ґолдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), заява № 4451/70, § 36). Проте такі права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутність цих прав (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 17 січня 2012 року у справі "Станєв проти Болгарії" (Stanev v. Bulgaria), заява № 36760/06, § 230).

У справі "Беллет проти Франції" (Bellet v. France), заява № 23805/94, § 36) ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

ЄСПЛ наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним.

Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише формальним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" (De Geouffre de la Pradelle v. France, заява № 12964/87, § 28).

Статтею 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

У статті 18 ЦПК України зазначено, що обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

Згідно з частиною 1 статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Звертаючись до апеляційного суду із апеляційною скаргою, ОСОБА_3 вказував на те, що він не брав участі у справі, однак суд вирішив питання про його права, свободи, інтереси та обов'язки, оскільки він є учасником ТОВ "Торгівельно-транспортна компанія", а оскаржуване судове рішення призводить до значного погіршення майнового стану цього товариства, що впливає на його права як учасника із часткою у статутному капіталі у розмірі 50 %.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.

Тлумачення наведених норм процесуального права свідчить про те, що суд апеляційної інстанції в межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи не вирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції та подала апеляційну скаргу після спливу річного строку з дня складання повного тексту судового рішення.

При цьому, якщо обставини про вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та свободи особи, яка не була залучена до участі у справі, не підтвердились, апеляційне провадження підлягає закриттю.

Таким чином, встановивши, що при ухваленні оскаржуваного рішення місцевим судом не вирішувалося питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки ОСОБА_3, який звернувся з апеляційною скаргою на це судове рішення, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про закриття апеляційного провадження відповідно до пункту 3 частини 1 статті 362 ЦПК України.

Вказаний висновок суду узгоджується із правовою позицією висловленою Верховним Судом у постанові від 17 лютого 2020 року у справі № 668/17285/13-ц.

Доводи касаційної скарги на правильність висновку суду апеляційної інстанції не впливають, оскільки особа, яка звертається з апеляційною скаргою, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов'язки, і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов'язки, та про які саме.

Рішення є таким, що прийняте про права, інтереси та (або) обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, лише тоді, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 19 червня 2018 року у справі № 910/18705/17, від 03 червня 2019 року у справі № 910/6767/17, від 25 жовтня 2019 року у справі № 910/16430/14, від 05 травня 2020 року у справі № 910/9254/18.

У справі, що переглядається, позов було пред'явлено до ТОВ "Торгівельно-транспортна компанія" як сторони договорів іпотеки, а не до ОСОБА_3 як учасника товариства.

Відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду, у постановах від 08 жовтня 2019 року у справі № 916/2084/17 і від 03 грудня 2019 року у справі № 904/10956/16, за договором, укладеним товариством, права та обов'язки набуває таке товариство як сторона договору, як наслідок господарської діяльності товариства за результатом розпорядження юридичною особою власним майном. При цьому, правовий стан (сукупність прав та обов'язків) безпосередньо учасників цього товариства жодним чином не змінюється.

Тобто, звернення стягнення на майно товариства може свідчити про порушення прав та інтересів самого товариства у його відносинах з іншою особою - стороною договору, а не корпоративних прав його учасника.

Таким чином, оскаржуваним рішенням суду першої інстанції питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки ОСОБА_3 як учасника ТОВ "Торгівельно-транспортна компанія" не вирішувалося.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 грудня 2019 року у справі № 904/10956/16 зазначено, що якщо позивач, який є учасником товариства та вважає свої корпоративні права порушеними внаслідок укладення договору, він не позбавлений права ініціювати питання щодо скликання позачергових зборів учасників товариства з метою належного реагування на факт укладення такого договору та розгляду питання щодо порушення або непорушення прав та законних інтересів товариства (його учасників). Якщо збори учасників товариства дійдуть висновку про порушення укладеним договором купівлі-продажу прав та законних інтересів товариства останнє вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Належним способом захисту права учасника юридичної особи може бути також подання ним позову в інтересах юридичної особи до її посадової особи про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи на підставі пункту 12 частини 1 статті 20, статті 54 ГПК України.

Недоречним є посилання на рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) на обґрунтування порушення інтересу як самостійного об'єкту судового захисту, оскільки у пункту 44 вказаного рішення зазначено, що акціонер може захищати свої безпосередні права чи охоронювані законом інтереси шляхом звернення до суду у випадку їх порушення, оспорювання чи невизнання самим акціонерним товариством, учасником якого він є, органами чи іншими акціонерами цього товариства; порядок судового захисту порушених будь-ким, у тому числі третіми особами, прав чи охоронюваних законом інтересів акціонерного товариства, які не можуть вважатися тотожними простій сукупності індивідуальних охоронюваних законом інтересів його акціонерів, визначається законом.

При цьому відповідно до пункту 3 частини 1 статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

У статті 20 ЦПК України встановлено, що не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Вказане свідчить, що доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування законного і обґрунтованого судового рішення, оскільки по своїй суті зводяться до незгоди з висновками суду попередньої інстанції щодо установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який обґрунтовано їх спростував.

У силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Відповідно до частини 1 статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому його відповідно до частини 1 статті 410 ЦПК України необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 402, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 29 липня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Н. Ю. Сакара

О. В. Білоконь

О. М. Осіян