Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 24.05.2018 року у справі №159/778/17

Постанова

Іменем України

16 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 159/778/17

провадження № 61-1749св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Стрільчука В. А., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: публічне акціонерне товариство "Українська інноваційна компанія", Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Волинської області від 11 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Грушицького А. І., Киці С. І., Шевчук Л. Я.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Укрінком" (далі - ПАТ "Укрінком"), який є правонаступником публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" (далі - ПАТ "Український інноваційний банк"), про стягнення заборгованості із виплати заробітної плати.

Позовна заява мотивована тим, що 21 березня 2016 року на підставі строкового трудового договору № 75, укладеного між позивачем та ПАТ "Український інноваційний банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ "Укрінбанк" Білої І.

В., він прийнятий на посаду начальника відділу моніторингу кредитів корпоративного бізнесу Управління по роботі з кредитами юридичних осіб Департаменту по роботі з кредитами юридичних та фізичних осіб з посадовим окладом 12 000,00 грн.

Після закінчення визначеного в строковому договорі строку, а саме 29 липня 2016 року, він не був звільнений, у зв'язку з чим вважав, що трудові відносини фактично продовжились, а договір згідно зі статтею 39-1 КЗпП України став безстроковим.

Зазначав, що відповідач з липня 2016 року не виплачував заробітну плату, також не оплатив період перебування в основній щорічній відпустці з 25 до 29 липня 2016 року.

ОСОБА_1 10 вересня 2016 року надіслав письмову заяву про звільнення із займаної посади на підставі частини 3 статті 38 КЗпП України, однак з ним не проведений повний розрахунок та не видано трудову книжку.

Ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 20 березня 2017 року залучено до участі у справі як співвідповідача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

Ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 29 травня 2017 року замінено первісного відповідача ПАТ "Укрінком" на належного відповідача публічне акціонерне товариство "Українська інноваційна компанія" (далі - ПАТ "Українська інноваційна компанія").

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 12 вересня 2017 року позов задоволено частково.

Зобов'язано ПАТ "Українська інноваційна компанія" звільнити ОСОБА_1 з роботи шляхом видання наказу про звільнення на підставі частини 3 статті 38 КЗпП України з 14 вересня 2016 року.

Стягнуто з ПАТ "Українська інноваційна компанія" на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати за період з 13 липня до 14 вересня 2016 року в розмірі 16 545,00 грн, без утримання податків і обов'язкових платежів.

Стягнуто з ПАТ "Українська інноваційна компанія" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 15 вересня 2016 року до 25 січня 2017 року в розмірі 57 667,44 грн.

Стягнуто з ПАТ "Українська інноваційна компанія" на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні відпустки в розмірі 2 915,50 грн.

Стягнуто з ПАТ "Українська інноваційна компанія" на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу в розмірі 35 728,74 грн.

У стягненні решти сум відмовлено.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відмовлено.

Стягнуто з ПАТ "Українська інноваційна компанія" на користь держави судові витрати у справі в сумі 1 536,00 грн.

Рішення суду в частині стягнення заборгованості із заробітної плати за один місяць в розмірі 8 000,00 грн допущено до негайного виконання.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ПАТ "Український інноваційний банк", правонаступником якого є ПАТ "Українська інноваційна компанія", не звільнило ОСОБА_1 з роботи згідно з поданою ним заявою, не провело повний розрахунок при звільненні.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Волинської області від 11 грудня 2017 року рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ "Українська інноваційна компанія" про стягнення заборгованості із виплати заробітної плати та звернення рішення до негайного виконання скасовано і ухвалено нове рішення.

Позов задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ "Українська інноваційна компанія" на користь ОСОБА_1 761,90 грн оплати за час простою, 3 332,00 грн оплати за час використаної щорічної відпустки та 4 093,90 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку, а всього: 8 187,80 грн.

Стягнуто з ПАТ "Українська інноваційна компанія" в дохід держави 640,00 грн судового збору.

У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що трудові відносини між сторонами припинилися з моменту закінчення строкового трудового договору - 29 липня 2016 року, а тому підстав для звільнення позивача з роботи за частиною 3 статті 38 КЗпП України немає. Роботодавець у повному розмірі надав позивачу щорічну відпустку пропорційно до відпрацьованого робочого часу.

Виходячи із принципу нарахування плати за використану відпустку, ОСОБА_1 має право на оплату відпустки в розмірі 3 332,00 грн. Враховуючи розмір спірної суми, на яку позивач мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що розмір середнього заробітку позивача неспівмірний із розміром заборгованості та непропорційний розміру задоволених судом вимог, а тому розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 29 липня 2016 року до 25 січня 2017 року слід обмежити сумою виплат, на яку позивач мав право на момент закінчення строкового трудового договору (761,90+3 332,00) 4 093,90 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у січні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 просить, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 22 січня 2018 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції.

У лютому 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 14 травня 2018 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження в складі п'яти суддів за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Верховного Суду від 12 вересня 2018 року передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 159/778/17.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 01 жовтня 2018 року справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ "Українська інноваційна компанія", Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення заборгованості із виплати заробітної плати повернуто на розгляд колегії суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 27 березня 2019 року зупинено касаційне провадження у справі № 159/778/17 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду в касаційному порядку справи № 925/698/16.

Ухвалою Верховного Суду від 05 лютого 2020 року поновлено касаційне провадження у справі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував, що в останній день роботи позивача, відповідач не видав наказ про його звільнення, не видав належним чином оформлену трудову книжку, а тому трудові відносини не припинені; безпідставно зменшив розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні; не вирішив питання про стягнення заробітної плати за період з 16 липня до 14 вересня 2016 року (день звільнення за рішенням суду першої інстанції, яке не скасоване судом апеляційної інстанції).

У березні 2018 року до суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому ПАТ "Українська інноваційна компанія" просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без змін, посилаючись на те, що до товариства не перейшли обов'язки ПАТ "Український інноваційний банк" та є неналежним відповідачем у справі.

У серпні 2018 року від ПАТ "Українська інноваційна компанія" надійшли доповнення до відзиву на касаційну скаргу, в яких просило врахувати постанову Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 910/7828/17.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що відповідно до наказу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ "Укрінбанк" Білої І. В. від 18 березня 2016 року № 683-к "Про прийняття на роботу та зміни до штатного розпису" і додатка № 2 до наказу від 18 березня 2016 року № 683-к внесено зміни до штатного розпису ПАТ "Укрінбанк" та прийнято на роботу працівників з 21 березня 2016 року за строковими трудовими договорами згідно з додатком № 2 з оплатою праці відповідно до штатного розпису (начальник відділу моніторингу кредитів корпоративного бізнесу ОСОБА_1.).

ОСОБА_1 за строковим трудовим договором № 75, укладеним між ним та ПАТ "Український інноваційний банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ "Укрінбанк" Білої І. В., 21 березня 2016 року призначений на посаду начальника відділу моніторингу кредитів корпоративного бізнесу Управління по роботі з кредитами юридичних осіб Департаменту по роботі з кредитами юридичних та фізичних осіб ПАТ "Укрінбанк" на період з 21 березня до 29 липня 2016 року з посадовим окладом у розмірі 12 000,00 грн на місяць.

ОСОБА_1 22 червня 2016 року звернувся до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ "Укрінбанк" Білої І. В. із заявою про надання основної щорічної відпустки з 25 до 29 липня 2016 року на 5 календарних днів. Заява погоджена директором департаменту та іншими посадовими особами.

З довідок уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Укрінбанк" Білої І. В. від 24 червня 2016 року вбачається, що позивач з 21 березня 2016 року та станом на 24 червня 2016 року працював в ПАТ "Український інноваційний банк" на посаді начальника відділу моніторингу кредитів корпоративного бізнесу Управління по роботі з кредитами юридичних осіб Департаменту по роботі з кредитами юридичних та фізичних осіб та йому за період з 21 березня до 31 травня 2016 року нарахована заробітна плата в розмірі 28 677,51 грн. У період з 18 до 29 липня 2016 року надається планова відпустка зі збереженням робочого місця та окладу.

Наказом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ "Укрінбанк" Білої І. В. від 13 липня 2016 року № 271-к "Про оголошення простою" запроваджено та оголошено працівникам ПАТ "Укрінбанк" простій до моменту настання однієї з двох зазначених подій з оплатою двох третин тарифної ставки встановленого посадового окладу на період простою (частина 1 статті 113 КЗпП України), а саме до моменту: а) оскарження будь-яким із відповідачів постановлених у справі № 826/5325/16 рішень в касаційному порядку та за результатами такого касаційного перегляду Вищим адміністративним судом України відповідного рішення у зазначеній справі; б) погодження Національним банком України нових керівників ПАТ "Укрінбанк".

З 13 липня 2016 року уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Укрінбанк" Білою І. В. позивачу припинено виплату заробітної плати.

У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача з письмовою заявою, в якій у зв'язку з невиконанням законодавства про працю в частині порушення строків оплати праці просив звільнити його із займаної посади на підставі статті 38 КЗпП України з 14 вересня 2016 року з виплатою: заробітної плати за період з 13 липня 2016 року до дня звільнення; щорічної відпустки з 25 до 29 липня 2016 року; компенсації за невикористані дні щорічної відпустки; вихідної допомоги в розмірі тримісячного середнього заробітку відповідно до статті 44 КЗпП України; компенсації за порушення строків виплати заробітної плати з урахуванням індексу інфляції.

Про отримання зазначеної заяви ОСОБА_1 банком свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Зазначена заява залишена без розгляду.

ОСОБА_1 24 вересня 2016 року звертався до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ "Укрінбанк" Оберемка Р. А. про надання довідки про доходи та розрахунку заборгованості належних виплат у зв'язку з поданням 10 вересня 2016 року заяви про звільнення.

Крім того, позивач у вересні 2016 року звертався до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Державної служби України з питань праці, Київської місцевої прокуратури № 10, Шевченківського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві із заявами про вжиття заходів щодо поновлення його порушених трудових прав.

Так, 24 грудня 2015 року Правління Національного банку України прийняло постанову № 934 "Про віднесення ПАТ "Укрінбанк" до категорії неплатоспроможних".

На підставі зазначеної постанови виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 24 грудня 2015 року № 239 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Укрінбанк" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку", яким розпочато процедуру виведення ПАТ "Укрінбанк" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації; призначено уповноваженою особою Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ "Укрінбанк" Білій І. В.

Акціонером ПАТ "Укрінбанк" було оскаржено до суду постанову Національного банку України від 24 грудня 2015 року № 934 "Про віднесення ПАТ "Укрінбанк" до категорії неплатоспроможних" та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24 грудня 2015 року № 239 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Укрінбанк" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 березня 2016 року у справі № 826/1162/16, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31 серпня 2016 року, визнано незаконною та скасовано постанову Правління Національного банку України від 24 грудня 2015 року № 934 "Про віднесення ПАТ "Укрінбанк" до категорії неплатоспроможних", визнано незаконним та скасовано рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24 грудня 2015 року № 239 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Укрінбанк" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку". Зобов'язано Національний банк України надати термін у 95 днів для відновлення платоспроможності ПАТ "Укрінбанк".

Проте постановою Верховного Суду України від 24 жовтня 2017 року у справі № 826/1162/16 заяву Національного банку України про перегляд рішення суду касаційної інстанції з підстави неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень задоволено частково, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 березня 2016 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 31 серпня 2016 року скасовано і ухвалено нове рішення про відмову в позові.

Правлінням Національного банку України відповідно до пункту 2 частини 1 статті 77 Закону України "Про банки та банківську діяльність" на підставі відповідного звернення Фонду 22 березня 2016 року винесена постанова про відкликання ліцензії та ліквідацію банку № 180. Цього ж дня виконавчою дирекцією Фонду прийняте рішення Фонду про ліквідацію банку, згідно з яким розпочата процедура ліквідації ПАТ "Укрінбанк", призначена уповноважена особа Фонду та делеговані всі повноваження ліквідатора цього банку.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2016 року у справі № 826/5325/16, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2016 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 листопада 2016 року, визнано протиправною та скасовано постанову Правління Національного банку України від 22 березня 2016 року № 180 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Укрінбанк"" з моменту її прийняття, визнано протиправним та скасовано рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22 березня 2016 року № 385 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Укрінбанк" та делегування повноважень ліквідатора банку" з моменту його прийняття. Зобов'язано Національний банк України вчинити всі необхідні дії щодо відновлення функціонування ПАТ "Укрінбанк" як банківської установи в обсязі та стані, який існував до прийняття постанови Правління Національного банку України від 22 березня 2016 року № 180.

Ухвалою Верховного Суду України від 13 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 826/5325/16 за заявою Національного банку України про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 23 листопада 2016 року.

Наглядовою радою ПАТ "Укрінбанк" 13 липня 2016 року було ініційовано проведення позачергових загальних зборів акціонерів, на яких прийнято рішення про перейменування ПАТ "Укрінбанк" на ПАТ "Укрінком", змінене місцезнаходження акціонерного товариства, затверджено нову редакцію його статуту, змінені види діяльності товариства за Класифікацією видів економічної діяльності (виключено "діяльність комерційних банків", КВЕД: 64.19) та призначені голова правління і члени правління. Державна реєстрація відповідних змін до установчих документів банку була проведена цього ж дня приватним нотаріусом (реєстраційна дія № 10741050132038947). Відповідно до пункту 1.1 статуту акціонерного товариства у редакції від 13 липня 2016 року ПАТ "Укрінком" продовжує свою діяльність на підставі цього статуту шляхом зміни найменування з ПАТ "Укрінбанк" на ПАТ "Укрінком ", яке є правонаступником всіх прав та обов'язків ПАТ "Укрінбанк".

Рішенням позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ "Укрінком" від 28 березня 2017 року знову змінена назва акціонерного товариства на ПАТ "Українська інноваційна компанія", реєстрація здійснена 03 квітня 2017 року (реєстраційна дія № 10701200000007396). Відповідно до пункту 1.1 статуту акціонерного товариства у редакції від 18 березня 2017 року ПАТ "Українська інноваційна компанія" продовжує свою діяльність на підставі цього статуту шляхом зміни найменування з ПАТ "Укрінком" на ПАТ "Українська інноваційна компанія", яке є набувачем всіх прав та обов'язків ПАТ "Укрінком" та ПАТ "Український інноваційний банк".

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II "Перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною 3 статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

З огляду на частини 1 і 2 статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе, зокрема, таку складову як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

У пунктах 1, 3 частини 1 статті 15 ЦПК України 2004 року передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

У статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге - суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

У січні 2013 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у редакції Закону України N 4212-VI (зі змінами, внесеними ~law48~).

Частиною 4 статті 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; про сплату податків, зборів (обов'язкових платежів); стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, а також визнання недійсними рішень державних органів, пов'язаних з майновими вимогами до боржника.

Таким чином, ГПК України з 19 січня 2013 року встановив для господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, підвідомчість усіх майнових спорів.

Так, ухвалою Господарського суду Луганської області від 15 травня 2020 року відкрито провадження у справі № 913/266/20 про банкрутство ПАТ "Українська інноваційна компанія". Введено процедуру розпорядження майном строком на сто сімдесят календарних днів до 01 листопада 2020 року. Розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Дашко І. В.

На офіційному веб-сайті Господарського суду Луганської області в мережі Інтернет 15 травня 2020 року оприлюднено оголошення про порушення справи про банкрутство ПАТ "Українська інноваційна компанія".

Про офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство розпорядник майна повідомляє суд, який розглядає позовні вимоги конкурсних кредиторів до боржника. Суд (суди) після офіційного оприлюднення відповідного оголошення має зупинити позовне провадження та роз'яснити позивачу зміст Частиною 4 статті 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", зазначивши про це в ухвалі або в протоколі судового засідання (частина 2 статті 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").

Умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів на час розгляду справи в судах першої й апеляційної інстанцій передбачені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Справи у відповідних спорах відносяться до виключної підсудності того господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (частина 9 статті 16 ГПК України). Такі майнові спори розглядаються та вирішуються господарським судом за правилами позовного провадження, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у межах провадження у справі про банкрутство без порушення нових справ.

Такого висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 456/20/16.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з 26 травня 2020 року ПАТ "Українська інноваційна компанія" перебуває в стані припинення за судовим рішенням про банкрутство (постанова Господарського суду Луганської області від 15 травня 2020 року у справі № 913/266/20 про порушення провадження у справі про банкрутство юридичної особи).

Визначення юрисдикційності усіх майнових спорів господарському суду, який порушив справу про банкрутство, має на меті як усунення правової невизначеності, так і захист прав кредитора, який може, за умови своєчасного звернення, реалізувати свої права і отримати задоволення своїх вимог та дотримання прав боржника щодо визначення обсягу кредиторської заборгованості та черговості її погашення.

ЦПК України передбачає ситуації, коли таке провадження не могло бути закінчене у цивільному порядку.

Відповідно до частини 1 статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Суд першої інстанції правильно відкрив провадження у справі в порядку цивільного судочинства, оскільки на час відкриття провадження у справі не було порушено провадження у справі про банкрутство ПАТ "Українська інноваційна компанія".

Проте, після ухвалення судових рішень у справі законодавство було змінено, зокрема 21 жовтня 2019 року набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства від 18 жовтня 2018 року № 2597-VIII (далі - Кодекс № 2597-VIII).

У пункті 4 Прикінцевих та перехідних положень частини 1 статті 255 ЦПК України встановлено, що з дня введення в дію частини 1 статті 255 ЦПК України подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень частини 1 статті 255 ЦПК України незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію частини 1 статті 255 ЦПК України перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону про банкрутство.

Відповідно до статті 7 Кодексу № 2597-VIII спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею (частина перша).

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення. У разі якщо відповідачем у такому спорі є суб'єкт владних повноважень, суд керується принципом офіційного з'ясування всіх обставин у справі та вживає визначених законом заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів, з власної ініціативи (частина друга зазначеної статті).

Матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи (частина третя статті 7).

Згідно з частинами 1 -3 статті 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, Конституції України, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Тобто законодавець указав, що у Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" містяться процесуальні норми, які передбачають особливості розгляду справ указаної категорії.

Наведене дає підстави дійти висновку, що зазначений Кодекс № 2597-VIII передбачає також особливості розгляду справ про банкрутство, що і підтверджено у Конституції України.

Оскільки суд має застосовувати відповідно до частини 3 статті 3 ГПК України норму, чинну на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду (перегляду) справи у тому числі й у суді касаційної інстанції, Верховний Суд застосовує норми Кодексу № 2597-VIII, які є чинними на час такого перегляду.

Зі змісту зазначених норм убачається, що законодавець захищає не лише права банкрута, а й права інших осіб, які мають вимоги до банкрута.

Захист прав таких осіб полягає у тому, що інші суди, незалежно від юрисдикції, які розглядали справи за позовами до відповідача, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство після відкриття провадження в інших справах, не закривають таке провадження, а передають справу до належного суду для розгляду по суті. При цьому таким належним судом є виключно суд господарської юрисдикції, який відкрив справу про банкрутство відповідача.

Урегулювання процедури розгляду спорів до відповідача, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, встановлює зрозумілу і справедливу процедуру закінчення розгляду справи належним судом, дотримання принципу визначення юрисдикції справи та підсудності спорів одному господарському суду, який акумулює усі вимоги до відповідача, щодо якого порушено процедуру банкрутства.

Як вбачається зі справи, предметом спору є майнові вимоги до боржника, щодо якого ухвалою Господарського суду Луганської області від 15 травня 2020 року порушено провадження у справі № 913/266/20 про банкрутство.

Таким чином, з огляду на положення законодавства України, чинного на момент розгляду справи Верховним Судом, законодавець підкреслив, що розгляд всіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи.

Зазначені висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 607/6254/15-ц (провадження № 14-404цс19).

Отже, виходячи зі змісту та підстав позову, характеру спірних правовідносин, ураховуючи наведені положення чинного законодавства, спір у цій справі між сторонами виник з трудових правовідносин, що стосуються стягнення заборгованості із виплати заробітної плати, що відповідає ознакам спору, який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, згідно з наведеними вище приписами ГПК України.

Таким чином, судові рішення підлягають скасуванню, а справу необхідно передати до господарського суду, на розгляді якого перебуває справа про банкрутство відповідача у цій справі ПАТ "Українська інноваційна компанія".

Аналогічних висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постановах від 19 лютого 2020 року у справі № 200/12041/17 (провадження № 61-12507св19), від 19 лютого 2020 року у справі № 334/1939/16-ц (провадження № 61-47237св18), від 26 лютого 2020 року у справі № 199/6577/16-ц (провадження № 61-13297св18), від 18 березня 2020 року у справі № 200/10257/14-ц (провадження № 61-9721св18), від 20 травня 2020 року у справі № 161/18582/17 (провадження № 61-26625св18), від 10 червня 2020 року у справі № 640/20224/15-ц (провадження № 61-6920св18).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 3 статті 400 ЦПК України).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Згідно з частиною 2 статті 414 ЦПК України порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених частиною 2 статті 414 ЦПК України, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

Отже, спір у цій справі не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а належить до господарської юрисдикції. За встановлених обставин справу необхідно передати справу до Господарського суду Луганської області, на розгляді якого перебуває справа № 913/266/20 про банкрутство ПАТ "Українська інноваційна компанія".

Керуючись статтями 400, 402, 414, 416 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 12 вересня 2017 року та рішення Апеляційного суду Волинської області від 11 грудня 2017 року скасувати.

Матеріали справи № 159/778/17 за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія", Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення заборгованості із виплати заробітної плати передати до Господарського суду Луганської області, на розгляді якого перебуває справа № 913/266/20 про банкрутство публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія".

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька Судді: С. Ю. Мартєв Є. В. Петров В. А. Стрільчук І. М.

Фаловська