Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 23.07.2019 року у справі №714/1129/18

Постанова

Іменем України

15 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 714/1129/18

провадження № 61-13278св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: державне агентство лісових ресурсів України, державне підприємство "Герцаївське спеціалізоване лісництво агропромислового комплексу",

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скарг ОСОБА_1 на рішення Герцаївського районного суду Чернівецької області, у складі судді Козловської Л. Д., від 18 березня 2019 року та постанову Чернівецького апеляційного суду, у складі колегії суддів: Перепелюк І. Б., Половінкіної Н. Ю., Литвинюк І. М., від 27 червня 2019 року.

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до державного агентства лісових ресурсів України, державного підприємства "Герцаївське спеціалізоване лісництво агропромислового комплексу" про зобов'язання поновити на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що наказом державного агентства лісових ресурсів України від 22 травня 2017 року № 155-к його звільнено з роботи з посади виконуючого обов'язки директора державного підприємства "Герцаївське державне лісництво агропромислового комплексу" на підставі пункту 3 частини 1 статті 40 КЗпП України, на підставі листа Чернівецького обласного управління лісового та мисливського господарства від 19 травня 2017 року № 05-08/394. Рішенням Герцаївського районного суду Чернівецької області по справі № 2/714/239/17 вказаний наказ про звільнення був скасований. Наказом державного агентства лісових ресурсів України № 501-к від 19 листопада 2018 року його поновлено на посаді з 22 вересня 2017 року.

Відповідно до наказу державного агентства лісових ресурсів України № 504-К від 20 листопада 2018 року його знову було звільнено з посади виконуючого обов'язки директора державного підприємства "Герцаївське державне лісництво агропромислового комплексу" з 21 листопада 2018 року у зв'язку із закінченням строку трудового договору відповідно до пункту 2 частини 1 статті 36 КЗпП України. З вказаним наказом його належним чином не ознайомлено, чим порушено вимоги статті 47 КЗпП України. Зазначив, що його звільнено у зв'язку із закінченням строку трудового договору, однак такого договору з ним укладено на було.

Станом на день подання позовної заяви з позивачем проведено розрахунок по заробітній платі, а саме виплачено компенсацію за вимушений прогул за період з 08 лютого 2018 року по 18 листопада 2018 року у розмірі 33 362,18 грн. З розміром цієї суми компенсації позивач не погоджується.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив позов задовольнити, зобов'язати державне агентство лісових ресурсів України поновити його на роботі на посаді виконуючого обов'язки директора державного підприємства "Герцаївське державне лісництво агропромислового комплексу", стягнути з державного підприємства "Герцаївське державне лісництво агропромислового комплексу" на його користь не виплачену йому суму заробітної плати за час вимушеного прогулу у розмірі 53 890,96 грн та невиплачену компенсацію за невикористану відпуску за період з 22 травня 2017 року по 21 листопада 2018 року, яка складає 9 496,44
грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Герцаївського районного суду Чернівецької області від 18 березня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем обраний неефективний спосіб захисту своїх порушених прав, оскільки позивач поставив перед судом вимогу про зобов'язання поновити його на роботі, посилаючись на його незаконне звільнення із займаної посади, однак не ставив перед судом вимогу про скасування відповідного наказу про його звільнення чи визнання дій щодо його звільнення із займаної посади незаконним, що і є підставою для поновлення на займаній посаді.

Наказ про звільнення є чинним, ніким не оскаржений та не скасований.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 27 червня 2019 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Герцаївського районного суду Чернівецької області від 18 березня 2019 року - без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що при вирішенні спору районним судом зроблено передчасний висновок про неефективний спосіб захисту порушених прав, який обраний позивачем, оскільки зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач, не погоджуючись із наказом та вважаючи своє звільнення незаконним, фактично оспорюючи його, просив поновити його на роботі. Однак, позовні вимоги до задоволення не підлягають, оскільки позивача було звільнено правомірно у зв'язку із закінченням терміну дії строкового трудового договору. Інші позовні вимоги до задоволення не підлягають, оскільки є похідними.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Герцаївського районного суду Чернівецької області від 18 березня 2019 року та частково постанову Чернівецького апеляційного суду від 27 червня 2019 року (в частині відмови у задоволенні апеляційної скарги та залишенні без змін рішення районного суду) і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції, яким встановлено те, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту, є незаконним, про що зроблено правильний висновок апеляційним судом. Однак, дійшовши висновку про необґрунтованість рішення районного суду, апеляційним судом його не скасовано, а залишено без змін. Апеляційним судом не враховано, що позивача неправомірно звільнено із займаної посади на підставі пункту 2 частини 1 статті 36 КЗпП України. В наказі про призначення на займану посаду не зазначено, що його було прийнято на роботу саме за строковим трудовим договором і час дії трудового договору, що виключає застосування пункту 2 частини 1 статті 36 КЗпП України, як підставу звільнення. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд неправильно застосував положення статей 21, 23, 24, 36 КЗпП України, а також не врахував, що позивача було призначено не на посаду тимчасово відсутнього працівника, а на вакантну посаду, що є різними поняттями.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 06 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.

Відзив на касаційну скаргу не надходив

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 09 липня 2012 року № 174к позивача було звільнено з посади директора державного підприємства "Герцаївське державне спеціалізоване лісництво агропромислового комплексу" Чернівецької області у зв'язку із закінченням строку дії трудового контракту та цим же наказом (пункт 2) його призначено виконуючим обов'язки вказаного підприємства. Зазначене звільнення та призначення на посаду виконуючого обов'язки відбулось на підставі листа-попередження Мінагрополітики України від 01 червня 2012 року та заяви ОСОБА_1.

Наказом державного агентства лісових ресурсів України від 22 травня 2017 року № 155-к ОСОБА_1 звільнено з посади виконуючого обов'язки директора державного підприємства "Герцаївське державне лісництво агропромислового комплексу" відповідно до пункту 3 частини 1 статті 40 КЗпП України, на підставі листа Чернівецького обласного управління лісового та мисливського господарства від 19 травня 2017 року № 05-08/394. Рішенням Герцаївського районного суду Чернівецької області у справі № 714/239/17 від 22 вересня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 16 листопада 2017 року та постановою Верховного Суду від 25 червня 2018 року, вказаний наказ про звільнення був скасований. Наказом Держлісагенства України № 501-к від 19 листопада 2018 року ОСОБА_1 поновлено на посаді виконуючого обов'язки директора державного підприємства "Герцаївське державне лісництво агропромислового комплексу" з 22 вересня 2017 року.

Відповідно до наказу Держлісагенства України № 504-К від 20 листопада 2018 року позивача звільнено з посади виконуючого обов'язки директора державного підприємства "Герцаївське державне лісництво агропромислового комплексу" з 21 листопада 2018 року у зв'язку із закінченням строку трудового договору відповідно до пункту 2 частини 1 статті 36 КЗпП України, у зв'язку із призначенням з 22 листопада 2018 року ОСОБА_2 на посаду директора державного підприємства "Герцаївське державне лісництво агропромислового комплексу".

Позиція Верховного Суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з положеннями частини 2 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною 1 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу.

Частиною 1 статті 21 Кодексу законів про працю України передбачено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, дотримуючись внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

У статті 23 КЗпП України передбачено, що трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є закінчення строку трудового договору (пункти 2,3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна зі сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Частина 6 статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.

Згідно статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Статтею 236 КЗпП України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення суду, який розглядає трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Правове регулювання відносин, пов'язаних із призначенням працівника виконуючим обов'язки, здійснюється на підставі КЗпП України, роз'яснень Держкомітету Ради Міністрів СРСР з питань праці та заробітної плати і Секретаріату ВЦРПС "Про порядок оплати тимчасового замісництва" від 29 грудня 1965 року № 30/39 (у редакції від 11 грудня 1986 року), що діє в частині, яка не суперечить КЗпП України та іншим нормативно-правовим актам України.

Виконання тимчасовим замісником посадових обов'язків постійного працівника обмежується періодом замісництва (тимчасового виконання обов'язків), такі трудові відносини за своїм характером завжди є строковими, оскільки замісництво встановлюється на конкретний проміжок часу.

Вказаний висновок висловлений у постанові Верховного Суду від 28 серпня 2019 року у справі № 201/15850/17-ц (провадження № 61-37566св18).

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статтею 81 ЦПК України.

Залишаючи без змін рішення районного суду апеляційний суд, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, обґрунтованого виходив із того, що позовні вимоги є безпідставними та такими, що до задоволення не підлягають, оскільки позивача правомірно звільнено із займаної посади виконуючого обов'язки директора державного підприємства "Герцаївське державне лісництво агропромислового комплексу" з 21 листопада 2018 року у зв'язку із закінченням строку трудового договору на підставі пункту 2 частини 1 статті 36 КЗпП України, у зв'язку із призначенням з 22 листопада 2018 року на посаду директора державного підприємства "Герцаївське державне лісництво агропромислового комплексу" за контрактом ОСОБА_2 (постійного працівника).

Позивача на підставі його заяви було призначено на посаду виконуючого обов'язки директора державного підприємства "Герцаївське державне лісництво агропромислового комплексу" наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 09 липня 2012 року № 174 к. Погоджуючись на призначення на посаду виконуючого обов'язки директора підприємства, позивач мав усвідомлювати тимчасовий характер займаної посади, який обмежений певним часом а саме: моментом призначення на посаду директора підприємства постійного працівника.

Із урахуванням встановлених обставин цієї справи, апеляційним судом зроблено правильний висновок, що між позивачем та підприємством за взаємним погодженням був укладений строковий трудовий договір, строк дії якого був обумовлений настанням певної події, а саме призначення на вакантну посаду директора постійного працівника.

Позивач не довів, що з ним було укладено безстроковий трудовий договір, а також неправомірності звільнення на підставі пункту 2 частини 1 статті 36 КЗпП України.

Ці та інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права.

Залишаючи без змін рішення районного суду, апеляційним судом надано належну правову оцінку обставинам справи, обґрунтовано зроблено висновок щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог, у зв'язку із чим залишено рішення районного суду без змін, яким у задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій по суті вирішення спору. Судомапеляційної інстанції правильно застосовано норми матеріального права, дотримано норми процесуального права, зроблено обґрунтовані висновки на підставі належним чином оцінених доказів, наданих сторонами (стаття 89 ЦПК України).

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина 2 статті 410 ЦПК України).

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Герцаївського районного суду Чернівецької області від 18 березня 2019 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 27 червня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:Є. В. Синельников С. Ф. Хопта В. В. Шипович