Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 01.08.2019 року у справі №654/873/18

Постанова

Іменем України

21 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 654/873/18

провадження № 61-14507св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В.

М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк",

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" про припинення договору іпотеки шляхом виключення записів з реєстру,

за касаційною скаргою адвоката Петряєва Володимира Вікторовича як представника ОСОБА_1 на рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 09 квітня 2019 року у складі судді Сіянки В. М. та постанову Херсонського апеляційного суду від 03 липня 2019 року у складі колегії суддів: Бездрабко В.

О., Вейтас І. В., Приходько А. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом, в якому просила припинити іпотеку шляхом виключення запису з реєстру іпотеки та заборони відчуження нерухомого майна, а саме: житлового будинку, загальною площею 103,2 кв. м, розташованого по АДРЕСА_1, який було передано в іпотеку ПАТ "УкрСиббанк" на підставі договору від 22 лютого 2008 року № 645 та трикімнатної квартири АДРЕСА_2, яку було передано в іпотеку відповідачу на підставі договору від 13 червня 2008 року № 2135.

В обґрунтування позовних вимог зазначила про те, що вказаним майном було забезпечено виконання зобов'язань за кредитними договорами №11359907000 та №11303679000, які начебто були укладені між нею та ПАТ "УкрСиббанк". Однак, при розгляді справи за позовами відповідача про стягнення з неї заборгованості за вказаними кредитними договорами, судами встановлено, що дані угоди позивач не підписувала, грошові кошти за ними не отримувала, а тому обов'язок щодо повернення кредитних коштів та виконання умов договорів у неї відсутній. На цих підставах в задоволенні вимог банку відмовлено.

Вважаючи, що рішеннями суду фактично встановлено не укладення кредитних договорів між сторонами через недотримання форми, що свідчить про їх нікчемність та виключає наявність у позивача зобов'язань перед ПАТ "УкрСиббанк".

Враховуючи похідний характер іпотеки від основного зобов'язання, яке відсутнє, ОСОБА_1 просила задовольнити її вимоги, оскільки в досудовому порядку відповідач відмовився зняти обтяження з майна.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Голопристанський районний суд Херсонської області рішенням від 09 квітня 2019 року в задоволенні позову відмовив.

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що посилання на нікчемність кредитних договорів не є підставою для визнання нотаріально посвідчених договорів іпотеки припиненими з огляду на правомірність цих правочинів. Вимоги про визнання договорів іпотеки недійсними позивач не заявляє, а в силу диспозитивності цивільного судочинства, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Херсонський апеляційний суд постановою від 03 липня 2019 року рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 09 квітня 2019 року залишив без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився із характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї, їх узагальнені аргументи

У касаційній скарзі, поданій 26 липня 2019 року до Верховного Суду, адвокат Петряєв В. В. як представник ОСОБА_1 просить скасуватирішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 09 квітня 2019 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 03 липня 2019 року, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1.

Касаційна скарга мотивована тим, що при розгляді справи суди першої та апеляційної інстанції не дотрималися вимог ЦПК України, відповідно до яких кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається, зокрема, щодо обов'язку суду оцінити належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у сукупності, щодо законності та обґрунтованості рішення, викладення в рішенні мотивів, з яких суд взяв до уваги чи відхилив надані сторонами докази, що призвело до неправильного вирішення спору та постановлення незаконного рішення.

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договорами були укладені договори іпотеки нерухомого майна, а саме квартири та житлового будинку.

Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

Рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 20 липня 2012 року, ухваленим у справі № 2108/2-72/2011, відмовлено банку в стягненні з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 1130679000, оскільки вона не підписувала як кредитний договір, так і заяву на видачу готівки за цим договором, та не отримувала кредитних коштів, а тому у неї не виник і обов'язок щодо виконання умов кредитного договору.

Наведені обставини, свідчать про нікчемність кредитного договору № 11300679000 та дають всі підстави для застосування судом наслідків недійсності нікчемного правочину, а саме припинення іпотеки.

Позивач до цих пір терпить свавілля зі сторони відповідача. Існування іпотечних застережень позбавляє можливості позивачем вільно розпоряджатися своїм майном, прийняти спадщину від свого покійного чоловіка.

28 серпня 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив АТ "УкрСиббанк" на касаційну скаргу, мотивований тим, що розглянувши спір, який виник між сторонами у справі, суди першої та апеляційної інстанцій правильно визначились із характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і надали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.

Банк підтримує позицію Голопристанського районного суду Херсонської області та Херсонського апеляційного судів щодо відсутності підстав для припинення іпотеки.

Як було вірно встановлено судами, аналіз змісту судових рішень, на які посилається ОСОБА_1, свідчить про те, що предметом спору в справах було стягнення кредитної заборгованості. Зустрічні вимоги про встановлення нікчемності кредитних договорів нею не заявлялись та фактично суд такі обставини не встановлював.

Договір позики, який позичальник не підписував та на підписання якого не уповноважував інших осіб має визнаватись недійсним.

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 01 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали з Голопристанського районного суду Херсонської області.

08 серпня 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального

права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Фактичні обставини справи встановлені судами.

22 лютого 2008 року між банком та ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договір іпотеки, за умовами якого позичальник ОСОБА_1 та її майнові поручителі в забезпечення виконання грошових зобов'язань за кредитним договором від 22 лютого 2008 року № 11303679000 укладеного між ОСОБА_1 та АКІБ "УкрСиббанк" передали в іпотеку (кожен по 1/4 частці) житловий будинок АДРЕСА_1.

Також, на виконання грошових зобов'язань ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту № 11359907000, укладеного між позивачем та АКІБ "УкрСиббанк" 13 червня 2008 року, того ж дня між банком та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки, предметом якого виступала належна іпотекодавцю трикімнатна квартира АДРЕСА_2.

Рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 10 липня 2012 року в задоволенні позовних вимог ПАТ "УкрСиббанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 11359907000, укладеним 13 червня 2008 року відмовлено, з підстав того, що з ОСОБА_1 указаний кредитний договір не укладався, у зв'язку з чим грошові зобов'язання нею не порушувались та вона не повинна нести відповідальність за невиконання умов договору.

Рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 20 липня 2012 року ПАТ "УкрСиббанк" відмовлено в стягненні з ОСОБА_1 кредитної заборгованості за договором від 22 лютого 2008 року № 11303679000. Свою позицію суд мотивував тим, що відповідач не підписувала вказаний кредитний договір та не отримувала за ним кредитних коштів, а відтак в неї відсутній обов'язок щодо їхнього повернення.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому статтями 400, 401, 416 ЦПК України.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється, зокрема, у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до статтями 400, 401, 416 ЦПК України; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її.

За загальними положеннями про недійсність правочину, визначеними статтею 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 215 ЦК України.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 січня 2019 року у справі № 759/2328/16-ц зроблено висновок, що нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина 2 статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою "текстуальної" недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої статтями 400, 401, 416 ЦПК України. З позицій юридичної техніки така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах "нікчемний ", "є недійсним".

За таких обставин, встановлення судами не підписання чи не отримання за кредитними договорами грошових коштів не свідчить про нікчемність цих правочинів, тобто їх недійсність в силу прямої статтями 400, 401, 416 ЦПК України, а тому Верховний Суд не приймає аргументи касаційної скарги про те, що ці договори є нікчемними.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред'явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Ураховуючи, що позовних вимог про визнання недійсними як кредитних договорів так і договорів іпотеки позивач не заявляла, підстави передбачені статтею 17 Закону України "Про іпотеку" для припинення іпотеки відсутні висновок суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 є правильним.

Аргументи касаційної скарги висновки судів не спростовують, зводяться до цитування норм матеріального права, які містять підстави нікчемності договору та припинення договору іпотеки, однак не вказують на норми права якими передбачено можливість припинення іпотеки за обставинами даної справи у заявлений позивачем спосіб.

Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29,30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі "Руїз Торіха проти Іспанії"). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії").

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні

підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної

інстанцій без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу адвоката Петряєва Володимира Вікторовича як представника

ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 09 квітня 2019 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 03 липня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун