Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 10.11.2019 року у справі №0427/2108/12

Постанова

Іменем України

20 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 0427/2108/12

провадження № 61-20746 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Калараша А. А. (суддя-доповідач),

суддів: Грушицького А. І., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В., Сердюка В. В.,

учасники справи:

позивач - керівник Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації,

відповідач - Піщанська сільська рада Новомосковського району Дніпропетровської області,

представник відповідача - Стирнік Юлія Василівна,

відповідач - ОСОБА_1,

третя особа - Державне підприємство "Новомосковське лісове господарство",

третя особа - Управління Держгеокадастру у Новомосковському районі Дніпропетровської області,

третя особа - Новомоськовське міськрайонне управління юстиції Дніпропетровської області в особі Реєстраційної служби Новомоськовського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області,

третя особа - ОСОБА_2,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 травня 2016 року, ухвалене під головуванням судді Городецького Д. І., та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 грудня 2016 року, ухвалене у складі колегії суддів: Свистунової О. В., Городничої В. С., Красвітної Т. П.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2012 року Новомосковський міжрайонний прокурор Дніпропетровської області звернувся до суду з позовом в інтересах Держави в особі Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області до Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, ОСОБА_1, треті особи - Відділ Держкомзему у Новомосковському районі Дніпропетровської області, Державне підприємство "Новомосковське лісове господарство", Державне підприємство "Центр державного земельного кадастру" в особі Дніпропетровської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" Держкомзему України про визнання неправомірним та скасування рішення, визнання недійсним та скасування державного акту, скасування державної реєстрації, витребування земельної ділянки (том1, а. с.1-4).

У червні 2014 року Новомосковський міжрайонний прокурор Дніпропетровської області (далі - прокурор) звернувся в цій же справі до суду з позовом в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації до Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, ОСОБА_1, треті особи - ОСОБА_2, Державне підприємство "Новомосковське лісове господарство", Управління Держземагенства у Новомосковському районі Дніпропетровської області, Новомосковське міськрайонне управління юстиції Дніпропетровській області в особі Реєстраційної служби Новомосковського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровській області про визнання неправомірним та скасування рішення, визнання недійсним державного акту, скасування державної реєстрації, витребування земельної ділянки (Том1, а. с.72-76,78-82)

З урахуванням уточнень, в обґрунтування заявлених вимог прокурор посилався на те, що проведеною Новомосковською міжрайонною прокуратурою перевіркою встановлено, що землі 74,75 кварталу згідно плану лісонасаджень державного підприємства "Новомосковський лісгосп" належать до складу земель державної власності.

Із зазначених земель рішенням Піщанської сільської ради від 12 березня 2008 року № 1-18-У "Про передачу земельної ділянки у власність для будівництва обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та видачу державного акту на право власності на земельні ділянки на території АДРЕСА_1, АДРЕСА_2. АДРЕСА_3, АДРЕСА_4, АДРЕСА_5, АДРЕСА_6" передано у власність громадян 133 земельні ділянки.

Пунктом 75 вказаного рішення ОСОБА_2 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку та передано у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд земельну ділянку загальною площею 0,25 га. на території АДРЕСА_1.

Право власності ОСОБА_2 на зазначену земельну ділянку посвідчено Державним актом серії ЯЕ № 980275 від 31 березня 2008 року.

23 листопада 2008 року ОСОБА_2 уклала з ОСОБА_3 договір дарування, за умовами якого подарувала останній отриману у власність земельну ділянку площею 0,25 га. за адресою: АДРЕСА_1, договір дарування зареєстровано в реєстрі за № 7412.

На підставі вищезазначеного правочину, ОСОБА_1 18 грудня 2008 року отримала державний акт серії ЯЖ № 390779 на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,2499 га. кадастровий номер 1223285500:03:014:0222 за адресою: АДРЕСА_1.

Прокурор зазначав, що рішення Піщанської сільської ради в частині передачі ОСОБА_2 земельної ділянки за рахунок земель державного підприємства "Новомосковський лісгосп" суперечить вимогам законодавства і підлягає скасуванню з таких підстав.

Рішення від 12 березня 2008 року № 1-18-У про передачу у власність громадян земель лісового фонду державної власності прийнято Піщанською сільською радою з перевищенням своїх повноважень, суперечить нормам Земельного кодексу України.

Вилучення земель 74 та 75 кварталів з земель державної власності ДП "Новомосковський лісгосп" не відбувалося, крім того, прийнятим сільською радою рішенням фактично змінено цільове призначення земельної ділянки, оскільки земельна ділянка лісового фонду надана під житлову забудову.

Позивач у заяві зазначав, що земельна ділянка вибула з володіння держави не з волі органу, уповноваженого розпоряджатися землями державної власності і має бути повернута власнику.

У зв'язку з наведеним, прокурор остаточно просив суд:

- визнати неправомірним та скасувати п.75 рішення Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області № 1-18-У від 12 березня 2008 року "Про передачу земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та видачу державного акту на право власності на земельні ділянки на території АДРЕСА_1, АДРЕСА_2. АДРЕСА_3, АДРЕСА_4, АДРЕСА_5, АДРЕСА_6" про передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,25 га за адресою: АДРЕСА_1;

- визнати недійсним державний акт серії ЯЖ №390779 від 18 грудня 2008 року виданий на ім'я ОСОБА_1 на право приватної власності земельну ділянку площею 0,2499 га., кадастровий номер 1223285500:03:014:0222, яка надана для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та розташована за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 01-08-126-04377;

- скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,2499 га, кадастровий номер 1223285500:03:014:0222, за адресою: АДРЕСА_3.

- витребувати із незаконного володіння ОСОБА_1 шляхом зобов'язання ОСОБА_1 повернути земельну ділянку площею 2499 га, кадастровий номер 1223285500:03:016:0222 за адресою: АДРЕСА_3 вартістю 10 025,20 грн. у власність держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації.

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 квітня 2016 року залучено до участі у справі правонаступника Новомосковського міжрайонного прокурора Дніпропетровської області - керівника Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області (том 1, а. с.201-202).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 травня 2016 року позовні вимоги керівника Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах Держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації задоволені частково.

Визнано неправомірним та скасовано п. 75 рішення Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області № 1-18-У від 12 березня 2008 року "Про передачу земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та видачу державного акту на право власності на земельні ділянки на території АДРЕСА_1, АДРЕСА_2. АДРЕСА_3, АДРЕСА_4, АДРЕСА_5, АДРЕСА_6" про передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,25 га за адресою: АДРЕСА_1.

Визнано недійсним державний акт серії ЯЖ №390779 від 18 грудня 2008 року, виданий на ім'я ОСОБА_1 на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,2499 га, кадастровий номер 1223285500:03:014:0222, яка надана для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та розташована за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 01-08-126-04377.

У задоволенні іншої частини позовних вимог керівника Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах Держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації - відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що рішення № 1-18-У від 12 березня 2008 року в частині передачі ОСОБА_2 у власність земельної ділянки лісового фонду державної власності прийнято Піщанською сільською радою з перевищенням своїх повноважень, а вилучення земель 74 та 75 кварталів з земель державної власності ДП "Новомосковський лісгосп" не відбувалося, крім того, прийнятим сільською радою рішенням фактично змінено цільове призначення земельної ділянки, оскільки земельна ділянка лісового фонду надана під житлову забудову.

Додатковим рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 липня 2016 року стягнуто з Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області на користь держави судові витрати в сумі 2 756,00 грн.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 травня 2016 року переглядалось в апеляційному порядку тільки в частині позовних вимог про визнання неправомірними та скасування п. 75 рішення Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області від 12 березня 2008 року № 1-18-У.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 грудня 2016 року рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 травня 2016 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що вимоги прокурора в частині вимог про визнання неправомірним та скасування п. 75 рішення Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області №1-18-У від 12 березня 2008 року обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 грудня 2016 року додаткове рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 липня 2016 року - змінено.

Зменшено розмір судового збору, що стягуються з Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області до 214,60 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її надходження до касаційної інстанції

Скаржник просив суд скасувати рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 травня 2016 року та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 грудня 2016 року в частині залишення без змін рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 травня 2016 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У січні 2017 року Піщанська сільська рада Новомосковського району Дніпропетровської області подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 травня 2016 року та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 грудня 2016 року.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу з Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У квітні 2018 року справу № 0427/2108/12 передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 07 листопада 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що ЦПК України у редакції, діючій станом на 15 грудня 2017 року, не передбачено можливість заміни позивача без наявності правовнаступництва, а тому суд першої інстанції порушив норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, оскільки в одному провадженні розгянуто два спори, один з яких позов Дніпропетровської обласної державної адміністрації вирішений, а інший позов Новомосковської районної державної адмінстрації не вирішено по суті.

На час звернення до суду з позовом Дніпропетровської обласної державної адміністрації, у останньої були відсутні відповідні повноваження щодо передачі лісових земельних ділянок у власність для нелісогосподарських потреб, отже на момент звернення до суду було відсутнє порушене її право.

Судами достовірно не встановлено, чи стосується будь-яке з рішень Піщанської сільської ради, які були предметом розгляду господарської справи № 20/5005/9915/2012 предмету розгляду даної справи, а саме земельної ділянки, переданої у приватну власність ОСОБА_2.

Не є доведеним факт належності спірної земельної ділянки до державного лісового фонду.

Судами невірно застосовано положення статті 21 ЗК України.

Судами не встановлено де саме знаходиться земельна ділянка, передана у власність ОСОБА_2, тому є неспростований факт перебування спірної земельної ділянки у межах населеного пункту на території Піщанської сільської ради.

Судами невірно застосовано норми пункту 12 розділу Х "Перехідних положень" ЗК України та частина 3 статті 173 ЗК України, чинних на час прийняття сільською радою рішення, на підставі яких право розпорядження земельною ділянкою, на думку Піщанської сільської ради, належало саме їй.

Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що перевіркою Новомосковської міжрайонної прокуратури встановлено, що землі 74,75 кварталу згідно плану лісонасаджень державного підприємства "Новомосковський лісгосп" належать до складу земель державної власності (Том 1, а. с.10-12).

Вилучення земель 74 та 75 кварталів з земель державної власності ДП "Новомосковський лісгосп" не відбувалося.

Із зазначених земель рішенням Піщанської сільської ради від 12 березня 2008 року № 1-18-У "Про передачу земельної ділянки у власність для будівництва обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та видачу державного акту на право власності на земельні ділянки на території АДРЕСА_1, АДРЕСА_2. АДРЕСА_3, АДРЕСА_4, АДРЕСА_5, АДРЕСА_6" передано у власність громадян 133 земельні ділянки (том1, а. с.5-7).

Пунктом 75 вказаного рішення ОСОБА_2 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку та передано у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд земельну ділянку загальною площею 0,25 га на території АДРЕСА_1.

Право власності ОСОБА_2 на зазначену земельну ділянку посвідчено Державним актом серії ЯЕ № 980275 від 31 березня 2008 року.

23 листопада 2008 року ОСОБА_2 уклала з ОСОБА_3 договір дарування, за умовами якого подарувала ОСОБА_1 отриману у власність земельну ділянку площею 0,25 га за адресою: АДРЕСА_1, договір дарування зареєстровано в реєстрі за № 7412 (том 1, а. с.8).

18 грудня 2008 року ОСОБА_1 був виданий державний акт серії ЯЖ 390779 на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,2499 га кадастровий номер 1223285500:03:014:0222 за адресою: АДРЕСА_1 (том 1, а. с.9).

Керівник Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області, який діє в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації, зазначав про те, щовищевказана земельна ділянка, передана у власність ОСОБА_2, не є комунальною власністю, а відноситься до земель державної власності, земель лісового фонду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 травня 2016 року в частині визнання недійсним державного акту серії ЯЖ №390779 від 18 грудня 2008 року, виданого на ім'я ОСОБА_1 на право приватної власності земельну ділянку площею 0,2499 га, кадастровий номер 1223285500:03:014:0222; скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,2499 га, кадастровий undefined, за адресою: АДРЕСА_3; витребування із незаконного володіння ОСОБА_1 шляхом зобов'язання ОСОБА_1 повернути земельну ділянку площею 2499 га, кадастровий номер 1223285500:03:016:0222 за адресою: АДРЕСА_3 вартістю 10 025,20 грн у власність держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації, в апеляційному порядку не переглядалось, тому і касаційному перегляду не підлягає.

Рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 грудня 2016 року в частині щодо зміни додаткового рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 липня 2016 року в касаційному порядку не переглядається.

Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частині 3 статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Задовольняючи позовні вимоги керівника Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації в частині визнання неправомірними та скасування п. 75 рішення Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області від 12 березня 2008 року № 1-18-У суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що рішення № 1-18-У від 12 березня 2008 року в частині передачі ОСОБА_2 у власність земельної ділянки лісового фонду державної власності прийнято Піщанською сільською радою з перевищенням своїх повноважень, а вилучення земель 74 та 75 кварталів з земель державної власності ДП "Новомосковський лісгосп" не відбувалося, крім того, прийнятим сільською радою рішенням фактично змінено цільове призначення земельної ділянки, оскільки земельна ділянка лісового фонду надана під житлову забудову.

Проте, колегія суддівповністю погодитись з такими висновками судів не може з огляду на наступне.

Щодо юрисдикції спірних правовідносин

Рішення суб'єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з погляду його законності, а вимога про визнання такого рішення незаконним і про його скасування - розглядатися за правилами цивільного або господарського судочинства, якщо внаслідок реалізації такого рішення у фізичної чи юридичної особи виникло цивільне право, і спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер.

Тобто, якщо у результаті прийняття рішення суб'єктом владних повноважень особа набула речове право на земельну ділянку, то вимога про визнання незаконним такого рішення та про його скасування стосується приватноправових відносин і є цивільно-правовим способом захисту права позивача.

Оскільки прокурор оспорює правомірність як оскарженого рішення, так і набуття фізичною особою земельної ділянки, такий спір щодо права власності слід вирішувати за правилами цивільного судочинства.

До аналогічних правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 24 квітня 2018 року у справі № 401/2400/16-ц, від 15 травня 2018 року у справі № 809/739/17, від 20 вересня 2018 року у справі № 126/1373/17; від 14 листопада 2018 року у аналогічній справі № 183/1617/16.

Щодо цільового призначення земельної ділянки

Ліси та землі лісового фонду України є об'єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання.

Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцем розташування виконують водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах (частина друга статті 1 Лісового кодексу (далі - ЛК) України (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)).

Земельні відносини, що виникають при використанні, зокрема, лісів регулюються ЗК України, а також нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать ЗК України (частина 2 статті 3 ЗК України).

За основним цільовим призначенням ЗК України передбачає виділення в окрему категорію земель лісогосподарського призначення (пункт "е" частини 1 статті 19 ЗК України).

Ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів (стаття 63 ЛК України).

До земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства (стаття 5 ЛК України).

Використанню лісогосподарських земель за їх цільовим призначенням законодавство надає пріоритет: складовою охорони земель є захист лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб (пункт "б" частини 1 статті 164 ЗК України).

Оскільки земельна ділянка та права на неї на землях лісогосподарського призначення є об'єктом земельних правовідносин, то суб'єктний склад і зміст таких правовідносин має визначатися згідно з нормами земельного законодавства та лісового законодавства у частині використання й охорони лісового фонду (див. висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 21 січня 2015 року у справі № 6-224цс14).

Відповідно до пункту 5 розділу VIII "Прикінцеві положення" ЛК України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Судами при розгляді справи по суті було досліджено матеріали справи, зокрема відповідь Управління Держземагенства у Новомосковському районі Дніпропетровському районі Дніпропетровської області від 14 травня 2015 року, з якої вбачається, що земельна ділянка, яка є предметом спору відноситься до земель лісового фонду та розташована в 74 кварталі (том 1, а. с.132-135); План лісонасаджень Новомосковського лісництва Новомосковського держлісгоспу Дніпропетровської області Лісовпорядкування 2002 року, з якого вбачається, що земельні ділянки кварталу 74,75 належать до земель лісогосподарського призначення (том 1, а. с. 13).

Отже, встановлюючи на підставі матеріалів справи правовий статус земельної ділянки як такої, що належить до земель лісогосподарського призначення, суди попередніх інстанцій врахували наведені вище приписи законодавства.

Таким чином, доводи касаційної скарги щодо не встановлення факту віднесення земельної ділянки до складу земель лісогосподарського призначення безпідставні.

Щодо органу, уповноваженого державою розпоряджатися земельною ділянкою

Відповідно до статей 317 і 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Згідно з частиною 2 статті 45 ЦПК України (у редакції, чинній до 15 грудня 20017 року), прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, у позовній заяві зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Суди першої й апеляційної інстанцій встановили, що повноваження стосовно розпорядження земельною ділянкою належать до компетенції Дніпропетровської ОДА, яка є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

До розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому пункту 12 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади (абзац перший пункту 12 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", пункту 5 частини першої статті 31 ЛК України до повноважень державних адміністрацій у сфері лісових відносин належить, зокрема, передання у власність земельних лісових ділянок площею до 1 га, що перебувають у державній власності, на відповідній території.

Порядок вилучення земельних ділянок визначає стаття 149 ЗК України, за приписами якої земельні ділянки, надані у постійне користування, зокрема, із земель державної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за згодою землекористувачів за рішеннями Кабінету Міністрів України, місцевих державних адміністрацій відповідно до їх повноважень.

Частина 6 статті 149 ЗК України встановлює, що обласні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами п'ятою, дев'ятою цієї статті.

Відповідно до частини 5 статті 149 ЗК України районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства, крім випадків, визначених частиною дев'ятою цієї статті; в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною дев'ятою цієї статті. А згідно з останньою Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, зокрема, ліси площею понад 1 гектар для нелісогосподарських потреб, крім випадків, визначених частинами 5 ? 8 цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 ЗК України.

Отже, згідно з наведеними приписами вилучення для нелісогосподарських потреб спірної земельної ділянки державної власності, що віднесена до земель лісогосподарського призначення та перебуває у постійному користуванні ДП "Новомосковське лісове господарство", і передання у власність такої ділянки належало до повноважень Дніпропетровської ОДА, тому відповідно оспорюваним рішенням Піщанської сільської ради було порушено право держави в особі Дніпропетровської ОДА.

Враховуючи викладене, доводи касаційної скарги відносно того, що на час звернення до суду з позовом Дніпропетровської обласної державної адміністрації, у останньої були відсутні відповідні повноваження щодо передачі лісових земельних ділянок у власність для нелісогосподарських потреб, отже на момент звернення до суду було відсутнє порушене її право не заслуговують на увагу.

Окрім того, враховуючи висновки Дніпропетровського апеляційного господарського суду, викладені у постанові від 13 листопада 2013 року у справі № 20/5005/9915/2012 щодо визнання недійсними та скасування рішень Піщанської сільської ради від 29 грудня 2007 року, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи Піщанської сільської ради щодо неправильного застосування судами у цій справі пункту 12 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України, на підставі якого право розпорядження земельною ділянкою, на думку цієї ради, належало саме їй.

Щодо відсутності волевиявлення власника на відчуження земельної ділянки

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина 2 статті 19 Конституції України).

В матеріалах справи наявна копія постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13 листопада 2013 року у справі № 20/5005/9915/2012 якою визнано недійсними та скасовано рішення Піщанської сільської ради № 26-16/У, 27-16/У, 28-16/У, 29-16/У, 30-16/У, 31-16/У, 32-16/У, 33-16/У, 34-16/У, 35-16/У, 36-16/У, 37-16/У, 38-16/У, 39-16/У, 40-16/У, 41-16/У, 42-16/У, 43-16/У, 44-16/У, 45-16/У, 46-16/У, 47-16/У, 48-16/У, 49-16/У, 50-16/У, 51-16/У, 52-16/У, 53-16/У, 54-16/У, 55-16/У, 56-16/У, 57-16/У, 58-16/У, 59-16/У, 60-16/У, 61-16/У, 62-16/У, 63-16/У, 64-16/У, 65-16/У, 66-16/У, 67-16/У, на підставі яких земельні ділянки 74 та 75 кварталу ДП "Новомосковське лісове господарство" були незаконно вилучені із земель лісового фонду та введені у межі села Піщанка зі зміною їх цільового призначення на землі житлової і громадської забудови (том1, а. с.69,70).

На підставі зазначених рішень до їх скасування судом Піщанська сільська рада 12 березня 2008 року прийняла оскаржене рішення, яким передала у власність громадян 133 земельні ділянки.

Однак, при вирішенні судами справи не було прийнято до уваги вказане судове рішення, не надано йому правової оцінки з огляду наступне.

Необхідною передумовою виникнення права власності на земельну ділянку за певних обставин має бути рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, які діють від імені власника, про передання у власність земельної ділянки, що встановлено висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 31 жовтня 2012 року у справі № 6-53цс12.

Судами встановлено, що вилучення земель 74,75 кварталів з земель державної власності ДП "Новомосковське лісове господарство" не відбувалось.

Відсутність у даній справі такого рішення з боку держави як власника земельних ділянок 74 та 75 кварталу ДП "Новомосковське лісове господарство", включно із земельною ділянкою, наданою згідно з пунктом 75 оскарженого рішення ОСОБА_2 свідчить про відсутність рішення уповноваженого органу виконавчої влади, на підставі якого територіальна громада села Піщанки набула право власності на земельні ділянки 74 і 75 кварталу ДП "Новомосковське лісове господарство".Отже, оскаржене рішення не є первинною підставою вибуття земельних ділянок з власності держави в особі Дніпропетровської ОДА.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17).

Відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14 захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред'явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України. З вказаним висновком погодилась і Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком Верховного Суду України, оскільки задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Колегія суддів вважає, що власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача (близький за змістом підхід сформулював Верховний Суд України у висновку, викладеному у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14). Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

З огляду на викладене колегія суддів доходить висновку, що суди мали відмовити у задоволенні вимог про визнання неправомірним і скасування пункту 75 оскарженого рішення.

Таким чином, доводи касаційної скраги стосовно того, що судами достовірно не встановлено, чи стосується будь-яке з рішень Піщанської сільської ради, які були предметом розгляду господарської справи № 20/5005/9915/2012 предмету розгляду даної справи, а саме земельної ділянки, переданої у приватну власність ОСОБА_2 частково заслуговують на увагу.

Стосовно доводів касаційної скарги відносно того, що ЦПК України у редакції, діючій станом на 15 грудня 2017 року не передбачено можливість заміни позивача без наявності правонаступництва, а тому суд першої інстанції порушив норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, оскільки в одному провадженні розглянуто два спори, один з яких позов Дніпропетровської обласної державної адміністрації вирішений, а інший позов Новомосковської районної державної адміністрації не вирішено по суті не заслуговує на увагу, оскільки таке порушення не впливає на ефективний захист порушеного права.

Висновки Верховного Суду за результатом розгляду касаційних скарг

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Враховуючи вищевикладене, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що касаційна скарга є частково обґрунтованою. Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 травня 2016 року та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 грудня 2016 року підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог про визнання неправомірним і скасування пункту 75 оскарженого рішення. Щодо цих вимог ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи те, що судом касаційної інстанції прийнято нове рішення лише в частині позовних вимог про визнання неправомірним і скасування пункту 75 оскарженого рішення, а щодо цих вимог ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову, тому і перерозподіл судових витрат необхідно здійснити тільки з урахуванням однієї позовної вимоги.

Додаткове рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 липня 2016 року та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 грудня 2016 року в частині зміни додаткового рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 липня 2016 року в касаційній інстанції не оскаржувалось, тому суд касаційної інстанції перерозподіл витрат, визначений цими рішеннями, не здійснює.

Колегія суддів вважає за необхідне стягнути з держави на користь Піщанської сільської ради, понесені нею судові витрати за звернення до суду з апеляційною скаргою (253 грн) та касаційною скаргою (2756,28 грн), у сумі 528,28 грн.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Піщанської сільської ради задовольнити частково.

Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 травня 2016 року та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 грудня 2016 року в частині задоволення позовних вимог керівника Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації про визнання неправомірним і скасування пункту 75 рішення Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області № 1-18-У від 12 березня 2008 року "Про передачу земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та видачу державного акту на право власності на земельні ділянки на території АДРЕСА_1, АДРЕСА_2. АДРЕСА_3, АДРЕСА_4, АДРЕСА_5, АДРЕСА_6" про передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,25 га за адресою: АДРЕСА_1 скасувати.

У цій частині ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Стягнути за рахунок держави на користь Піщанської сільської ради судові витрати у розмірі 528,28 грн.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий А. А. Калараш

Судді: А. І. Грушицький

С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров

В. В. Сердюк