Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 02.07.2018 року у справі №132/186/18

Постанова

Іменем України

21 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 132/186/18

провадження № 61-35204св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 21 лютого 2018 року в складі судді Сєліна Є. В.та постанову Апеляційного суду Вінницької області від 05 травня 2018 року в складі колегії суддів: Стадника І. М., Медвецького С. К., Копаничук С. Г.,

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області (далі - Управління) про визнання недійсними та скасування наказів про прийняття на роботу в частині визначення строку дії трудового договору та про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, внесення змін до трудової книжки.

Позовна заява мотивована тим, що з 17 жовтня 2001 року вона була прийнята на роботу до виконавчої дирекції Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на посаду директора Калинівської районної виконавчої дирекції.

04 липня 2017 між нею та Управлінням було укладено контракт № 7, відповідно до умов якого її було призначено на посаду начальника Калинівського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області, строком з 01 серпня 2017 року по

14 грудня 2017 року, а тому 31 липня 2017 року вона була звільнена із посади директора Калинівської районної виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в порядку переведення.

Наказом управління виконавчої дирекції від 11 грудня 2017 року № 297-к/тр її було звільнено з посади начальника Калинівського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з 14 грудня 2017 на підставі пункту 8 статті 36 КЗпП України, у зв`язку із закінченням строку дії контракту

№ 7.

Разом з тим, наказом від 12 грудня 2017 року № 324-к/тр її призначено на посаду виконуючого обов`язки начальника Калинівського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області на строк з 15 грудня 2017 року по 29 грудня 2017 року, а наказом від 18 грудня 2017 року № 366-к/тр її було звільнено з займаної посади з 29 грудня 2017 року, у зв`язку із закінченням строку дії строкового трудового договору, згідно з пунктом 2 статті 36 КЗпП України.

Позивач вважала неправомірним наказ від 12 грудня 2017 року № 324-к/тр в частині встановлення строку дії трудового договору до 29 грудня 2017 року, оскільки у заяві, яка була підставою для його видання відсутній кінцевий строк прийняття її на роботу.

Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила суд: визнати недійсним та скасувати наказ Управління від 12 грудня 2017 року № 324-к/тр в частині визначення строку трудового договору до 29 грудня 2017 року; визнати недійсним та скасувати наказ Управління від 18 грудня 2017 року № 366-к/тр про звільнення її з роботи; поновити її на роботі на посаді начальника Калинівського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області; стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу; зобов`язати відповідача внести до її трудової книжки відповідні записи про поновлення на роботі.

Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 21 лютого

2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Вінницької області від 05 травня 2018 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суду першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що укладаючи з позивачем строковий трудовий договір від 12 грудня 2017 року та після закінчення його дії звільняючи її на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України, відповідач діяв у відповідності до вимог закону. Крім того, дія даного контракту № 7 не продовжувалася, новий контракт на інший строк не укладався, а після попередження про припинення трудових відносин згідно з діючого на той час контракту, ОСОБА_2 було звільнено з посади начальника Калинівського відділення 14 грудня 2017 року у зв`язку з підставами, передбаченими в контракті від 04 липня 2017 року № 7, тому звільнення позивача відбулось з дотриманням вимог трудового законодавства, а трудові права позивача не були порушені, у зв`язку з чим суди вважали, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2018 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та з урахуванням уточнень, просила скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Аргументи учасників справ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судами неправильно витлумачено положення статей 21, 23, 36, 39-1 КЗпП України, що стало підставою для ухвалення рішення на користь відповідача, а не працівника, права якого були порушені. Також зазначала, що контракт від 04 липня 2017 року № 7 було переукладено згідно з наказом від 12 грудня 2017 року № 324 к/тр про призначення її виконувати обов`язки керівника Калинівського відділення Фонду соціального страхування, тому такий трудовий договір вважається укладеним на невизначений строк, проте судом не взято до уваги такі обставини. Крім того, ОСОБА_1 посилалась на те, що апеляційним судом було порушено норми процесуального права щодо належного повідомлення її про розгляд справи, що позбавило її права знати про розгляд справи та подавати свої пояснення та заперечення.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У вересні 2018 року Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області подало відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими, всі висновки судів відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстав для їх скасування немає.

Доводи особи, яка подала відповідь на відзив

У вересні 2018 року ОСОБА_1 подала відповідь на відзив Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області, у якому вказує, що зазначені у відзиві відповідача аргументи щодо законності його дій не є такими, що відповідають законодавству України про працю.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судами установлено, що 04 липня 2017 року між Управлінням та ОСОБА_1 укладено контракт № 7, за умовами якого ОСОБА_1 призначено на посаду начальника Калинівського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області на строк з

01 серпня 2017 року до 14 грудня 2017 року включно.

Наказом начальника Управління Олійника М. П. від 11 грудня 2017 року № 297-к/тр звільнено ОСОБА_1 з посади начальника Калинівського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області 14 грудня 2017 року у зв`язку із закінченням строку дії контракту № 7 на підставі пункту 8 статті 36 КЗпП України.

Наказом начальника Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області Олійника М. П. від 12 грудня 2017 року № 324-к/тр призначено ОСОБА_1 виконуючим обов`язки начальника Калинівського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області з 15 грудня 2017 року по 29 грудня 2017 року.

Наказом начальника Управління Олійника М. П. від 18 грудня 2017 року № 366-к/тр звільнено ОСОБА_1 з посади виконуючого обов`язки начальника Калинівського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області 29 грудня 2017 року у зв`язку із закінчення строку дії трудового договору на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтею 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін. Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

За статтею 23 КЗпП України трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Отже, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 81, 89 ЦПК України, обґрунтовано виходив з того, що укладаючи строковий трудовий договір від 12 грудня 2017 року, та після закінчення його дії, звільняючи позивача на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України, відповідач діяв у відповідності до вимог закону, а тому дійшов правильного висновку, що заявлені позовні вимог задоволенню не підлягають.

Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами попередніх інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги щодо неналежного повідомлення позивача про розгляд справи в суді апеляційної інстанції не знайшли свого підтвердження, оскільки із матеріалів справи вбачається, що указана справа розглядалася у порядку спрощеного позовного провадження, що в силу вимог пункту 2 частини першої статті 274, частини п`ятої статті 279, частини першої статті 369 ЦПК України виключає обов`язковість повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 21 лютого

2018 року та постанову Апеляційного суду Вінницької області від 05 травня

2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

С. Ю. Бурлаков

М. Є. Червинська