Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 16.11.2020 року у справі №456/2285/18

Постанова

Іменем України

19 березня 2021 року

м. Київ

справа № 456/2285/18

провадження № 61-16125св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Черняк Ю.

В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

представник відповідача - адвокат Пилипів Ольга Василівна,

треті особи: Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області, Стрийська міська рада Львівської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, яка подана її представником - адвокатом Пилипів Ольгою Василівною, на постанову Львівського апеляційного суду від 07 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І., Савуляка Р. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи:

Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області, Стрийська міська рада Львівської області, про усунення перешкод у користуванні коридором загального користування.

Позовна заява мотивована тим, що він є власником квартири № на першому поверсі в будинку АДРЕСА_1.

Вказував, що дії відповідача створили для нього, як для власника сусідньої квартири, перешкоди в користуванні коридором загального користування, площею 7,2 кв. м, оскільки внаслідок реконструкції та незаконних дій по захопленню загального коридору, там майже відсутнє денне світло, що негативно позначається на його здоров'ї.

Зазначав, що при його захворюванні зору погане освітлення негативно впливає на процес лікування. Він звертався з письмовою скаргою, щодо проведення перевірки дотримання законодавства у сфері містобудівної діяльності сусідкою ОСОБА_2 при реконструкції квартири та коридору загального користування.

12 березня 2018 року Департаментом Державної архітектурно-будівельною інспекції (далі - Департамент ДАБІ) була направлена відповідь, що під час перевірки не виявили жодних порушень.

Стверджував, що такі висновки не відповідають дійсності та є фіктивними, оскільки проектом не передбачено право на самовільне зайняття території загального користування. Крім того, незаконні дії відповідача вчинено без погодження з сусідами, що призвело до порушення його прав, як іншого співвласника, оскільки ОСОБА_2 фактично безпідставно збільшила для свого особистого користування належну їй частину площі спільного користування за рахунок площі, яка примикає до належної йому квартири № 4.

При цьому одночасно була зведена до мінімуму інсоляція вказаного допоміжного приміщення за рахунок зменшення вже існуючого віконного отвору та внаслідок чого коридор став напівтемним приміщенням.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд зобов'язати ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні коридором загального користування, площею 7,2 кв. м між квартирами № 4 та № 6, за адресою: АДРЕСА_1, шляхом демонтажу самовільно встановленої перегородки та приведення приміщення до попереднього стану.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 13 травня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення районного суду мотивовано тим, що відповідно до статей 76, 77, 78, 79, 80, 81 ЦПК України позивачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність позовних вимог.

Крім того, районний суд відхилив як доказ викопійовані фотознімки (а. с. 13,14), оскільки такі не відповідають критеріям належності (відсутність прив'язки до місцевості, часу, коли вони зроблені) та допустимості (відсутність можливості встановити порядок їх отримання).

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 07 вересня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 13 травня 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 задоволено.

Зобов'язано ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні коридором загального користування площею 7,2 кв. м між квартирами № 4 та № 6 за адресою: АДРЕСА_1 шляхом демонтажу самовільно встановленої перегородки та приведення приміщення до попереднього стану з облаштуванням віконного прорізу та належно встановленого вікна.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновки районного суду не відповідають обставинам справи та підлягають скасуванню.

Апеляційний суд вказав, що з долученої ОСОБА_2 документації про дозвіл на реконструкцію квартири та нежитлових підвальних приміщень, з декларацій про початок робіт не встановлено, що їй надавався дозвіл на зміну розташування перегородки у коридорі спільного користування та на зменшення віконного прорізу.

Такого погодження не надавав позивач ОСОБА_1 як співвласник місць загального користування.

Отже, апеляційний суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, оскільки реконструкція коридору площею 7,2 кв. м проведена відповідачем без погодження із позивачем.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 13 травня 2019 року.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У листопаді 2020 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

У січні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що незначне переміщення перегородки квартири № 6 жодним чином не порушує прав позивача, оскільки стіна не є несучою, площа коридору загального користування не змінилася.

Вважає, що суд апеляційної інстанції вийшов за межі позовних вимог та зобов'язав її облаштувати віконний проріз та встановити вікно в стіні коридору загального користування в квартиру № 6, що є втручанням у її право власності.

Стверджує, що апеляційний суд не повинен був брати до уваги лист Стрийської міської ради від 29 грудня 2017 року на ім'я ОСОБА_1, оскільки даний лист, як доказ, не долучався в суді першої інстанції.

Крім того, апеляційний суд не надав оцінки аргументам, викладеним у клопотанні про застосування строку позовної давності.

Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник вказує неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права, а саме застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 445/25/16, від 28 квітня 2020 року у справі № 727/11479/17 та від 16 вересня 2020 року у справі № 359/4356/18, що передбачено пунктом 1 частини 2 статті 389 ЦПК України.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У січні 2021 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, у якому зазначив, що касаційна скарга ОСОБА_2 є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Вказує, що висновки апеляційного суду є законними оскільки відповідач своїми діями порушила встановлені для багатоквартирних будинків будівельні і житлові норми та правила з тієї підстави, що роботи ОСОБА_2 фактично проводилися в коридорі загального користування без його згоди.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 належить квартира № 4 та № 5 на АДРЕСА_1, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 15 січня 2014 року та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 04 грудня 2006 року (а. с. 6,7).

ОСОБА_2 є власником квартири № 6 на АДРЕСА_1, що підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 27 травня 2005 року, зареєстрованим у реєстрі за № 3266 та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 01 червня 2005 року (а. с. 82,83).

На підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, що знаходяться у АДРЕСА_1, від 17 січня 2006 року, зареєстрованого у реєстрі з № 215, ОСОБА_3 передано у власність нежитлові підвальні приміщення № ХХІ-ХХІУ загальною площею 52,0 кв. м, що складає 6/100 ідеальних частин будівлі (а. с. 76).

Рішенням виконавчого комітету Стрийської міської ради Львівської області від 31 жовтня 2012 року № 305 ОСОБА_3 та ОСОБА_2 дозволено: виготовити проектну документацію на реконструкцію квартири № 6 на АДРЕСА_1; проводити виконання робіт по будівництву та реконструкції після виготовлення проектної документації у встановленому порядку та реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт з наступним прийняттям закінченого будівництвом об'єкту в експлуатацію (а. с. 81).

Розроблений ФОП ОСОБА_4 у 2016 році робочий проект "Реконструкція квартири з влаштуванням сходів з житлової кімнати в нежитлові підвальні приміщення з переобладнанням їх під допоміжні приміщення квартири № 6 АДРЕСА_1 виконано згідно з вихідними даними на проектування з дотриманням вимог в частині міцності, надійності та довговічності об'єкта будівництва, що підтверджується експертним звітом від 04 серпня 2016 року № 14-1929-16 та додатком до експертного звіту (а. с. 53-54,73-98).

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надано право на виконання будівельних робіт по реконструкції квартири на підставі декларації про початок виконання будівельних робіт, зареєстрованої Департаментом ДАБІ 22 вересня 2016 року № ЛВ 082162642643 (а. с. 50-52).

Актом перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 11 жовтня 2016 року № 7/1574 підтверджено достовірність даних, наведених у декларації та основні показники об'єкта будівництва відповідають техніко-економічним показникам вказаних у проектній документації (а. с. 55).

Відповідно до відповіді Департаменту ДАБІ у Львівській області щодо розгляду звернення ОСОБА_1 від 12 березня 2018 року, будівельні роботи по реконструкції квартири № 6 на АДРЕСА_1 виконуються відповідно до проектної документації, яка розроблена з дотриманням вимог містобудівного законодавства та вихідних даних на проектування, порушень законодавства не виявлено (а. с. 15).

Поверховий план на об'єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, підтверджує, що між квартирами № 4 та № 6 в будинку АДРЕСА_1 є коридор загального користування (а. с. 136).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині 2 статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Касаційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин 1 та 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною 1 статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням частиною 1 статті 402 ЦПК України.

Оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно із частиною 1 статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина 1 статті 317 ЦК України).

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (частина 1 статті 319 ЦК України).

Частиною 1 статті 321 ЦК України також визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Суди попередніх інстанцій встановили, що спірне приміщення коридору площею 7,2 кв. м на підставі частини 2 статті 382 ЦК України є спільною сумісною власністю сторін.

При цьому відповідачем ОСОБА_2 було проведено реконструкцію вказаного позаквартирного коридору.

Скасовуючи рішення районного суду про відмову у задоволенні позовних вимог та задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд взяв до уваги лист Стрийської міської ради від 29 грудня 2017 року, у якому зазначено, що у проектній документації, зазначеній як підстава ремонтних робіт, не відображено збереження заскленої фрагмури над вхідними дверима до квартири № 6. Відтак, документація була виготовлена без передбачення такої перегородки, яка встановлена, а також відсутні дозволи на демонтаж існуючої перегородки за погодженням із мешканцями.

Вважаючи, що ОСОБА_2 порушила права ОСОБА_1 на користування спільною власністю, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність відновлення її прав шляхом демонтажу самовільно встановленої перегородки та приведення приміщення до попереднього стану із облаштуванням віконного прорізу та належно встановленого вікна.

З такими висновками апеляційного суду погоджується колегія суддів з огляду на таке.

Захист права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння, передбачений статтею 391 ЦК України.

Згідно з положеннями цієї статті власник майна має право вимагати усунення будь-яких порушень його права власності, гарантованого статтею 41 Конституції України, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням володіння.

Підставою для подання позову згідно з цією нормою є вчинення третьою особою перешкод власнику, посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення ним цих правомочностей.

У справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції правильно встановив, що самовільно збудована відповідачем перегородка порушує права ОСОБА_1 на користування приміщеннями, що перебувають у спільній власності сторін, оскільки встановлена за відсутності згоди позивача на проведення таких робіт, відтак, підлягає знесенню, а приміщення підлягає приведенню до попереднього стану.

Доводи касаційної скарги про вихід апеляційним судом за межі позовних вимог у зв'язку із зобов'язанням її облаштувати віконний проріз та встановити вікно в стіні коридору загального користування в квартиру № 6, що є втручанням у її право власності, колегія суддів відхиляє, оскільки, задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд діяв в межах позовних вимог ОСОБА_1. При цьому оскаржуване судове рішення апеляційного суду не стосується обмеження ОСОБА_2 у її праві власності у спірному нерухомому майні, а приведення приміщення до попереднього стану не є втручанням у її право власності.

Посилання заявника про неправомірне врахування судом апеляційної інстанції листа Стрийської міської ради від 29 грудня 2017 року, як такого, що не долучався в суді першої інстанції, не є підставою для скасування правильного по суті та законного рішення суду, оскільки вказаний лист не був єдиним та вирішальним доказом у справі.

Доводи касаційної скарги про ненадання апеляційним судом відповіді на аргументи ОСОБА_2, викладені у клопотанні про застосування строку позовної давності, знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду справи, проте, оскільки судом апеляційної інстанції повно встановлено обставини справи, підстав для скасування оскаржуваного судового рішення немає. При цьому позовна давність до вимог про усунення перешкод у користуванні майном не застосовується, оскільки таке правопорушення є триваючим у часі, отже, позов може бути поданий до дати, доки існує саме правопорушення.

Згідно із частиною 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина 1 статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України.

З огляду на зазначене, висновки суду апеляційної інстанції відповідають нормам матеріального та процесуального права, а оскаржуване судове рішення ухвалено з дотриманням положень статей 263, 264, 265 ЦПК України, відтак, скасуванню не підлягає.

Згідно із частиною 1 статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскільки доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2, яка подана її представником - адвокатом Пилипів Ольгою Василівною, залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного суду від 07 вересня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Р. А. Лідовець

І. А. Воробйова

Ю. В. Черняк