Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 01.03.2018 року у справі №389/984/17

Постанова

Іменем України

21 березня 2018 року

м. Київ

справа № 389/984/17

провадження № 61-10003 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

представник позивача - ОСОБА_5,

відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області,

третя особа - Богданівська сільська рада Знам'янського району Кіровоградської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 27 вересня 2017 року у складі суддів: Дуковського О. Л., Єгорової С. М., Письменного О. А.,

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2017 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання договору оренди землі поновленим.

Позов мотивовано тим, що 19 березня 2012 року на підставі розпорядження від 30 червня 2011 року між нею та Знам'янською районною державною адміністрацією укладено договір оренди земельної ділянки площею 24,24 га строком на 5 років із земель запасу Богданівської сільської ради Знам'янського району. Розмір орендної плати відповідно до умов договору складав 4 % від нормативно грошової оцінки земельної ділянки. Договір зареєстрований у відділі Держкомзему у Знам'янському районі 29 березня 2012 року.

19 грудня 2016 року до Головного управління Держгеокадастру в Кіровоградській області вона направила лист-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проектом додаткової угоди та іншими необхідними документами з урахуванням збільшення строку дії договору та розміру орендної плати.

25 січня 2017 року Головним управлінням Держгеокадастру в Кіровоградській області позивачу запропоновано було укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди, якою продовжити договір оренди строком на 7 років та збільшити розмір орендної плати до 12 % від нормативно грошової оцінки земельної ділянки. Крім того, позивачу рекомендовано долучити відомості про збереження родючості ґрунтів, а саме агрохімічний паспорт поля та попереджено, що в разі недосягнення істотних умов до закінчення дії договору, договір буде вважатись таким, що припинив свою дію.

Позивач вказала, що посилання на пункт 25 договору та рекомендація надати агрохімічний паспорт не відноситься до істотних умов договору та не вказує про неналежне виконання з її боку умов договору, оскільки на момент надання їй в оренду спірної земельної ділянки агрохімічний паспорт не розроблявся, а тому надання його на момент поновлення договору не надасть можливість визначити факт, чи належним чином вона виконувала умови договору оренди, статтею 33 Закону України «Про оренду землі» не передбачено обов'язку орендаря при поновленні договору оренди виготовляти агрохімічний паспорт поля.

24 лютого 2017 року позивач надіслала відповідачу лист-повідомлення про надання згоди на укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди та продовженням договору оренди строком на 7 років зі збільшенням розміру орендної плати до 12 % від нормативно грошової оцінки земельної ділянки, а також проект додаткової угоди.

Листом від 15 березня 2017 року Головне управління Держгеокадастру в Кіровоградській області повідомило позивача про те, що у зв'язку з ненаданням необхідних документів та підтвердження належного виконання умов договору, викладених у листі-узгодження істотних умов договору Головного управління від 25 січня 2017 року, управління заперечує щодо поновлення договору оренди землі.

27 березня 2017 року, до закінчення строку дії договору, позивач до Головного управління Держгеокадастру в Кіровоградській області надала лист-повідомлення з документами, що підтверджують належність виконання з її боку умов договору та копію агрохімічного паспорту поля.

Проте, відповідач надіслав лист-повідомлення від 30 березня 2017 року про відмову у поновленні договору оренди у зв'язку з недосягненням згоди щодо істотних умов договору та пропозицією підпису акта прийому-передачі земельної ділянки.

ОСОБА_4 вказала, що нею досягнуто згоди щодо істотних умов, запропонованих відповідачем, вона продовжує використовувати земельну ділянку та сплачувати орендну плату.

Просила визнати договір оренди землі поновленим на той самий строк і на тих самих умовах.

Рішенням Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 8 червня 2017 року позов ОСОБА_4 задоволено.

Визнано договір оренди землі від 19 березня 2012 року, укладений між ОСОБА_4 та Знам'янською районною державною адміністрацією Кіровоградської області, поновленим на той самий строк і на тих умовах, які передбачені цим договором оренди землі.

Стягнуто з відповідача на користь позивача судові витрати в сумі 960 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що орендар належно виконував свої обов'язки за договором оренди, до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені договором строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк, до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою, тобто повністю дотримався процедури поновлення договору, встановленої статтею 33 Закону України «Про оренду землі».

Відповідач безпідставно відмовив позивачу у поновленні договору оренди, своє рішення щодо заперечення в поновленні договору оренди землі не мотивував, зокрема не вказав у зв'язку з недосягненням яких саме істотних умов договору оренди не бажає його поновлення.

З врахуванням невизнання відповідачем права оренди позивача та ухиленням від укладення додаткової угоди, суд дійшов висновку, що таке право підлягає захисту шляхом визнання договору оренди поновленим на той самий строк і на тих самих умовах.

Рішенням апеляційного суду Кіровградської області від 27 вересня 2017 року апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області задоволено.

Рішення Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 8 червня 2017 року скасовано.

У задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області судовий збір у розмірі 704 грн.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що цивільно-правові угоди передбачають добровільну згоду сторін на їх укладення, а відповідач не мав наміру поновлювати договір на попередніх умовах, про що до закінчення попередньої угоди попередив позивача у письмовому вигляді.

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4 просить скасувати рішення апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права, та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідач не надав доказів законності підстав для відмови у поновленні договору оренди, натомість позивач довела, що вона належним чином виконувала умови договору оренди землі, в установлений законом строк звернулась до відповідача з повідомленням про поновлення договорів оренди, прийняла усі запропоновані зміни до істотних умов договору, тобто вжила усі необхідні заходи для поновлення договору оренди землі.

У листопаді 2017 року відповідач подав відзив (заперечення) на касаційну скаргу, який мотивований тим, що орендодавець наділений правом заперечувати щодо поновлення договору оренди землі, про що і направив орендарю лист-повідомлення.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

20 лютого 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам закону судове рішення апеляційної інстанції відповідає.

Судами встановлено, що 19 березня 2012 року між ОСОБА_4 та Знам'янською районною державною адміністрацією укладено договір оренди (далі - договір) земельної ділянки площею 24,24 га строком на 5 років із земель запасу Богданівської сільської ради Знам'янського району. Договір зареєстрований у відділі Держкомзему у Знам'янському районі 29 березня 2012 року за № 352228044001328.

Пунктом 8 договору передбачено, що договір укладено на 5 років, після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

На початку грудня 2016 року позивач отримала лист Управління Держгеокадастру у Знам'янському районі з проханням звернутися до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області для внесення змін в існуючі договори оренди шляхом укладання додаткової угоди про збільшення строку дії договору оренди земельної ділянки до 7 років та встановлення орендної плати на рівні 8 % від нормативної грошової оцінки.

На виконання зазначеного листа 19 грудня 2016 року до Головного управління Держгеокадастру в Кіровоградській області позивач направила лист-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проектом додаткової угоди та іншими необхідними документами з урахуванням збільшення строку дії договору та розміру орендної плати.

Листом-повідомленням від 25 січня 2017 року Головним управлінням Держгеокадастру в Кіровоградській області позивачу було запропоновано укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди, якою продовжити договір оренди строком на 7 років та збільшити розмір орендної плати до 12 % від нормативно грошової оцінки земельної ділянки. Крім того, позивачу рекомендовано долучити відомості про збереження родючості ґрунтів, а саме агрохімічний паспорт поля та попереджено, що в разі недосягнення істотних умов до закінчення дії договору, договір буде вважатись таким, що припинив свою дію.

24 лютого 2017 року через Центр надання адміністративних послуг Знам'янської районної державної адміністрації позивачем надіслано відповідачу лист-повідомлення про надання згоди на укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди та продовження договору оренди строком на 7 років зі збільшенням розміру орендної плати до 12 % від нормативно грошової оцінки земельної ділянки. Разом з листом позивач також надіслала проект додаткової угоди.

Листом від 15 березня 2017 року Головне управління Держгеокадастру в Кіровоградській області повідомило позивача про те, що у зв'язку з ненаданням необхідних документів та не підтвердженням належного виконання умов договору, викладених у листі-узгодженні істотних умов договору Головного управління від 25 січня 2017 року, відповідач заперечує щодо поновлення договору оренди землі.

27 березня 2017 року позивач до Головного управління Держгеокадастру в Кіровоградській області надала лист-повідомлення з документами, що підтверджують належність виконання з її боку умов договору та копію агрономічного паспорту поля.

На початку квітня 2017 року відповідач надіслав позивачу лист-повідомлення від 30 березня 2017 року про відмову у поновленні договору оренди у зв'язку з недосягненням згоди щодо істотних умов договору та пропозицією підпису акта прийому-передачі земельної ділянки.

Частиною четвертою статті 124 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Частиною другою статті 792 ЦК України встановлено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема, ЗК України, Законом України «Про оренду землі».

Відповідно до положень статті 33 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Для застосування частини першої статті 33 Закону України «Про оренду землі» та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити наступні юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та про своє рішення.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідач не мав наміру поновлювати договір оренди земельної ділянки з позивачем, про що до закінчення строку дії попередньої угоди повідомив його листом від 15 березня 2017 року.

Рішення суду апеляційної інстанції є обґрунтованим та узгоджується із чинним законодавством, адоводи касаційної скарги про порушення судом норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими.

Клопотання про зупинення виконання рішення апеляційного суду задоволенню не підлягає, оскільки колегія суддів дійшла висновку про відхилення касаційної скарги та залишення оскаржуваного рішення суду без змін.

Порушення переважного права орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦК України, матиме місце при укладенні договору оренди: із новим орендарем при отриманні письмового повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право; у випадку недосягнення згоди щодо плати за новим договором та інших умов договору з іншим наймачем на більш сприятливих умовах та укладення з ним договору на тих самих умовах, які запропоновані попереднім наймачем при реалізації переважного права; укладення договору з новим орендарем за умови, що підставою відмови попередньому орендарю у поновленні договору оренди було повідомлення орендодавця про необхідність використовувати об'єкт оренди для власних потреб.

Доводи ОСОБА_4 про невизнання орендодавцем її переважного права, передбаченого спірним договором та статтею 33 Закону України «Про оренду землі» є безпідставними, оскільки матеріали справи не містять доказів, а позивач в порядку статті 60 ЦПК України (в редакції 2004 року) не довела, що орендодавець уклав договір оренди спірної земельної ділянки з іншим орендарем на тих самих умовах, які запропоновані попереднім наймачем при реалізації переважного права.

Інші доводи касаційної скарги були предметом розгляду судів та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами були дотримані норми матеріального та процесуального права. Доводи, наведені в касаційній скарзі, фактично

зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками судів з їх

оцінкою.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400, 410, 415-419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 27 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Є. В.Синельников

С. Ф. Хопта

Ю. В. Черняк