Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 21.05.2019 року у справі №750/7132/18

Постанова

Іменем України

07 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 750/7132/18

провадження № 61-9006св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2, приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Амбарнова Людмила Михайлівна, Чернігівська міська рада,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Чернігова 10 жовтня 2018 року у складі судді Логвіної Т. В. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 19 березня 2019 року у складі колегії суддів: Вінгаль В.

М., Губар В. С., Кузюри Л. В.,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Амбарнової Л. М., Чернігівської міської ради, у якому з урахуванням уточнень просила визнати недійсним свідоцтво про право власності за заповітом, видане 24 липня 2017 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Амбарновою Л.

М., про право власності за ОСОБА_2 на 1/2 частину житлового будинку з господарським будівлями та спорудами АДРЕСА_1, скасувати державну реєстрацію права власності на це майно, визнати за нею в порядку спадкування за законом (обов'язкову частку) право власності на 1/4 частку цього ж житлового будинку та на 1/4 частку земельної ділянки загальною площею 0,0533 га за вказаною адресою.

Позов мотивований тим, що відповідно до статті 1241 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) вона має право на обов'язкову частку у спадщині, що відкрилась після смерті її матері ОСОБА_3.

Разом із тим приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Амбарнова Л. М. видала ОСОБА_2 свідоцтво про право власності за заповітом на право власності за нею на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1, що є підставою для визнання такого свідоцтва недійсним.

ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Чернігівської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування на вищевказану земельну ділянку (справа № 750/10857/17), у задоволенні якого постановою апеляційного суду Чернігівської області від 25 травня 2018 року відмовлено.

Зазначала, що при розгляді справи № 750/10857/17 апеляційним судом установлено, що вона відноситься до категорії осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині відповідно до статті 1241 ЦК України, а саме на 1/4 частку спадкового майна - житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 та земельної ділянки за цією адресою в порядку спадкування за законом (обов'язкова частка).

Короткий зміст рішення та постанови судів попередніх інстанцій

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 10 жовтня 2018 року, залишеним без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 19 березня 2019 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Суди мотивували рішення тим, що факт отримання позивачем пенсії за вислугою років відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від наслідків Чорнобильської катастрофи", не свідчить про те, що вона досягла пенсійного віку, тобто, про її непрацездатність в розумінні статті 1241 ЦК України як особи, що має право на обов'язкову частку у спадщині, оскільки на день смерті матері вона досягла 57 років, а не 60 років, як це передбачено Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а пільга на зменшення пенсійного віку не розповсюджується на правовідносини щодо отримання спадщини.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У травні 2019 року до суду касаційної інстанції від ОСОБА_1 надійшла касаційна скарга, у якій вона, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 26 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 22 вересня 2020 року справу призначено до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії із п'яти суддів.

Аргументи учасників справи

Доводи касаційної скарги

ОСОБА_1 зазначає, що при розгляді справи суди не врахували тієї обставини, що відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" (в редакції, чинній на момент призначення їй пенсії), пенсійний вік становив 55 років.

Проте згідно зі статтею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи" її пенсійний вік зменшений до 50 років, як особи, яка постійно проживала та працювала у зоні посиленого радіоактивного контролю.

У зв'язку з неправильним тлумаченням вищевказаних норм суди попередніх інстанцій зробили помилкові висновки про відсутність підстав для застосування положень статті 1241 ЦК України до спірних правовідносин.

Обставини справи

Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3, після смерті якої відкрилась спадщина на належне їй майно - Ѕ частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 та земельну ділянку за цією ж адресою загальною площею 0,0533 га.

Спадкоємцями ОСОБА_3 є її діти: ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_4.

За життя, 04 березня 2014 року, ОСОБА_3 склала заповіт на ім'я ОСОБА_2, заповівши їй усе своє майно.

До нотаріуса із заявою про прийняття спадщини звернулись ОСОБА_1 та ОСОБА_2; ОСОБА_4 подав заяву, в якій зазначив, що права на обов'язкову частку не має.

24 липня 2017 року ОСОБА_2 видане свідоцтво про право на спадщину за заповітом, а саме на Ѕ частку у праві власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1.

ОСОБА_1 має статус особи, яка постійно проживає або постійно працює на території посиленого радіоекологічного контролю (категорія 4).

Пенсійний вік для ОСОБА_1, яка вийшла на пенсію на підставі статті 55 Закону України "Про соціальний захист громадян, які постраждали від наслідків Чорнобильської катастрофи", був скорочений на 5 років.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, Пенсійним фондом України видане пенсійне посвідчення (вид пенсії - за віком).

Крім того, суди встановили, що у листопаді 2017 року ОСОБА_2 зверталася до суду з позовом до Чернігівської міської ради, третя особа - ОСОБА_1, у якому просила визнати за нею право власності на земельну ділянку загальною площею 0,0533 га на АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 її матері - ОСОБА_3 (справа № 750/10857/17).

Рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова від 26 лютого 2018 року у справі № 750/10857/17, яке набрало законної сили, вищевказаний позов ОСОБА_5 задоволено.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX.

Колегія суддів частково приймає аргументи, наведені в касаційній скарзі з таких мотивів.

При поданні позову ОСОБА_1 посилалася на те, що відноситься до категорії осіб, визначених частиною 1 статті 1241 ЦК України (є непрацездатною особою), у зв'язку з чим має право на обов'язкову частку у спадщині після смерті матері ОСОБА_3.

Право на обов'язкову частку у спадщині врегульовано статтею 1241 ЦК України, частиною першою якої передбачено, що право на обов'язкову частку у спадщині мають малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатні вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).

Розмір обов'язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.

Отримання особою пенсії за віком на пільгових умовах, не свідчить про її непрацездатність в розумінні статті 1241 ЦК України як особи, що має право на обов'язкову частку у спадщині.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом України у постанові від 13 квітня 2011 року у справі № 6-21635св08), Верховним Судом у постановах від 16 січня 2019 року у справі № 208/9389/15-ц (провадження № 61-32940св18), від 26 вересня 2019 року у справі № 303/674/17 (провадження № 61-29481св18) та від 23 жовтня 2019 року у справі № 285/2298/16-ц (провадження № 61-28747св18).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 травня 2020 року у справі № 750/10857/17 зазначено, що "ОСОБА_1 не досягла пенсійного віку в розумінні статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що право на обов'язкову частку у спадщині відповідно до статті 1241 УК України у неї не виникло. Висновок апеляційного суду про те, що ОСОБА_1 отримує пенсію не свідчать про її непрацездатність і не дає їй права на обов'язкову частку у спадщині, оскільки у осіб, які не досягли встановленого чинним законодавством пенсійного віку, але які мають право на отримання пенсії на пільгових умовах, право на обов'язкову частку у спадщині не виникає.".

Таким чином, установивши, що ОСОБА_1 не входить до категорії осіб, визначених частиною 1 статті 1241 ЦК України, суди зробили обґрунтовані висновки про те, що вона не має права на обов'язкову частку у спадщині після смерті матері ОСОБА_3.

Позивач, ІНФОРМАЦІЯ_3, на час відкриття спадщини досягла 57 повних років, тобто не мала віку, визначеного пунктом 2 частини 1 статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (58 років), не мала статусу особи з інвалідністю та спадкодавець ОСОБА_3 не була її годувальником.

Разом із тим колегія суддів не погоджується з мотивами відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Амбарнової Л. М., викладеними судами попередніх інстанцій в оскаржених рішеннях.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач (частина 1 статті 48 ЦПК України).

Відповідачем у цивільному процесі є особа, яка притягується судом до відповіді за порушення, оспорення або невизнання прав, свобод чи охоронюваних законом інтересів позивача. У передбачених законом випадках відповідачами можуть бути й інші особи, на адресу яких спрямована вимога позивача.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (провадження № 14-397цс19) зазначено, що "визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи. Спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно треба розглядати як спір, пов'язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно. Велика Палата Верховного Суду вважає, що зміст і характер відносин між учасниками справи, встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи підтверджують, що спір у позивачки є саме з ТзОВ "Кей-Колект" з приводу порушення ним права власності позивачки на квартиру внаслідок дій ТзОВ "Кей-Колект" щодо реєстрації за ним такого права. Фізична особа, яка досягла повноліття, у цивільному процесі може бути стороною саме як така особа, а не як нотаріус, державний реєстратор тощо. Отже, позовна вимога про визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності на квартиру не може бути звернена до приватного нотаріуса, яку позивачка визначила співвідповідачем. Державний реєстратор, зокрема і приватний нотаріус, зобов'язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, чи не був залучений. Встановивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.".

Ураховуючи наведене, приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Амбарнова Л. М. є неналежним відповідачем у даній справі, що є підставою для відмови у задоволенні вимог до неї саме з цих підстав.

Висновки за наслідками розгляду касаційної скарги

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення та постанова судів попередніх інстанцій у частині вимог до приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Амбарнової Л. М. - зміні в мотивувальній частині з викладенням її в редакції цієї постанови, в іншій частині рішення та постанови судів попередніх інстанцій - залишенню без змін.

Керуючись статтями 400, 410, 412, 416 ЦПК України (в редакції станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Деснянського районного суду міста Чернігова 10 жовтня 2018 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 19 березня 2019 року у частині вимог ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Амбарнової Людмили Михайлівни про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно та визнання права власності на нерухоме майно змінити в мотивувальній частині, виклавши її в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення Деснянського районного суду міста Чернігова 10 жовтня 2018 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 19 березня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. І. Крат Судді:Н. О. Антоненко В. І. Журавель Є. В. Краснощоков М.

М. Русинчук