Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 21.03.2021 року у справі №2-2395/10

Постанова

Іменем України

19 травня 2021 року

м. Київ

справа № 2-2395/10

провадження № 61-4249 св 21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

заявник (боржник) - ОСОБА_1,

представник заявника - ОСОБА_2,

суб'єкт оскарження - державний виконавець Бердянського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Бородіна Юлія Олександрівна,

заінтересована особа (стягувач) - ОСОБА_3,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Запорізького апеляційного суду від 27 січня 2021 року у складі колегії суддів: Гончар М. С., Кочеткової І. В., Кримської О. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст вимог скарги

У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, яка була уточнена, на дії державного виконавця Бердянського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Бородіної Ю. О., заінтересована особа - ОСОБА_3.

Скарга мотивована тим, що 17 січня 2019 року він отримав розрахунок заборгованості боржника, здійснений державним виконавцем Бердянського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізької області Бородіної Ю. О., при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-2395, виданого 25 листопада 2010 року Бердянським міськрайонним судом Запорізької області, про стягнення з нього на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання дитини - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1 000 грн щомісячно, починаючи з 05 лютого 2010 року та до досягнення дитиною повноліття. Згідно з зазначеним розрахунком заборгованість по сплаті аліментів ОСОБА_1 станом на 01 січня 2019 року з урахуванням індексації становить 62 176,22 грн.

Державним виконавцем здійснено вищевказаний розрахунок за період з лютого 2010 року по грудень 2018 року з порушенням положень законодавства у частині нарахування індексації аліментів, оскільки до червня 2016 року аліменти, визначені судом у твердій грошовій сумі, до вказаного переліку не входили. Індексація аліментів, визначених судом у твердій грошовій сумі була встановлена Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо індексації розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі", який набрав чинності 12 червня 2016 року.

Таким чином, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації аліментів, визначених судом у твердій грошовій сумі, що були призначені до червня 2016 року, здійснюється з 12 червня 2016 року, тобто з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо індексації розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі". Проте державним виконавцем у порушення зазначених положень закону та його прав було здійснено розрахунок індексації розміру аліментів з лютого 2010 року.

З урахуванням викладеного ОСОБА_1 просив суд визнати незаконними дії державного виконавця Бердянського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Бородіної Ю.

О. щодо здійснення розрахунку заборгованості боржника від 17 січня 2019 року № 1883, у частині розрахунку індексації аліментів, визначених судом у твердій грошовій сумі, починаючи з лютого 2010 року; зобов'язати державного виконавця здійснити розрахунок заборгованості боржника з розрахунком індексації суми аліментів, починаючи з червня 2016 року, відповідно до пункту 10 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.

Короткий зміст судових рішень

Ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 20 березня 2019 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 04 червня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задоволено частково, ухвалу Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 20 березня 2019 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 09 липня 2020 року, з урахуванням ухвал про виправлення описки від 16 липня 2020 року, від 02 вересня 2020 року, у складі судді Богомолової Л. В. у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

Судове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідно до розрахунку державного виконавця ОСОБА_1 визначену суму аліментів у твердій грошовій сумі, сплачував не щомісячно, а періодично. За період з лютого 2010 року по 01 січня 2019 року сума, яку ОСОБА_1 зобов'язаний сплатити ОСОБА_3, становить 105 818,04
грн. З урахуванням періодичних виплат аліментів заборгованість заявника станом на 01 січня 2019 року склала 62 176,22 грн.

За період з часу присудження аліментів і до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо індексації розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі" розмір аліментів, визначений у твердій грошовій сумі, підлягав індексації відповідно до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", який застосовується до спірних правовідносин за аналогією закону.

У спірний період індексації аліментів (з лютого 2010 року по січень 2019 року) величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлено до 24 грудня 2015 року у розмірі 101 %, а з 24 грудня 2015 року у розмірі 103 %, таким чином, індексація розміру аліментів державним виконавцем, починаючи з 2010 року, проводилась відповідно до положень закону.

При цьому суд послався на правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 06 листопада 2013 року у справі № 6-113 цс 13.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Запорізького апеляційного суду від 27 січня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задоволено частково. Ухвалу Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 09 липня 2020 року скасовано. Скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано незаконними дії державного виконавця Бердянського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Бородіної Ю. О. щодо здійснення розрахунку заборгованості боржника від 17 січня 2019 року № 1883, у частині розрахунку індексації аліментів, визначених судом у твердій грошовій сумі, за період з 05 лютого 2010 року по 12 червня 2016 року. Зобов'язано державного виконавця відділу державної виконавчої служби Бердянського міськрайонного управління юстиції Запорізької області Бородіну Ю. О. здійснити розрахунок заборгованості боржника, з розрахунком індексації суми аліментів, починаючи з 12 червня 2016 року, відповідно до пункту 10 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2016 року № 836. В іншій частині скарги відмовлено.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що судом першої інстанції безпідставно застосовано аналогію закону, оскільки на момент здійснення державним виконавцем розрахунку заборгованості боржника та обчислення індексації аліментів, питання їх індексації вже було врегульоване Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо індексації розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі", який 12 червня 2016 року набрав чинності, та пунктом 10-4 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2016 року № 836. У зв'язку з цим районним судом невірно застосовано постанову Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року у справі № 6-113 цс
13.

Таким чином, дії державного виконавця у частині розрахунку індексації аліментів, визначених судом у твердій грошовій сумі, починаючи з 05 лютого 2010 року по 12 червня 2016 року, є неправомірними та порушують права ОСОБА_1, оскільки обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, має здійснюватися з червня 2016 року, тобто з дати набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо індексації розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі".

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати й залишити у силі судове рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 березня 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 2-2395/10 з Бердянського міськрайонного суду Запорізької області

У березні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 травня 2021 року справу за зазначеним позовом призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції правильно застосував аналогію закону та дійшов обґрунтованого висновку про те, що у спірний період індексації аліментів (з лютого 2010 року по січень 2019 року) величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, тобто індексація розміру аліментів державним виконавцем у спірний період, проводилась згідно з положеннями закону.

Посилалася на правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 06 листопада 2013 року № 6-113 цс 13.

Оскільки відсутні підстави для визнання неправомірною дію державного виконавця щодо здійснення спірного розрахунку заборгованості по аліментам, тому відсутні і підстави для зобов'язання державного виконавця здійснити інший розрахунок заборгованості боржника.

Доводи особи, яка подала відзив

У травні 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - подав відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувана постанова апеляційного суду є законною і обґрунтованою, доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на його законність не впливають. При здійсненні спірного розрахунку заборгованості боржника по аліментам державним виконавцем було допущено порушення положень законодавства, якими було визначено відповідний порядок обчислення індексації аліментів.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

25 листопада 2010 року Бердянським міськрайонним судом Запорізької області видано виконавчий лист № 2-2395 на примусове виконання рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 13 жовтня 2010 року, яким позов ОСОБА_3 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дитини ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1 000 грн щомісячно, починаючи з 05 лютого 2010 року та до досягнення дитиною повноліття (а. с. 72, т. 1).

ОСОБА_3 звернулася до державного виконавця відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Бородіної Ю.

О. з заявою про визначення розміру заборгованості ОСОБА_1 по аліментам з урахуванням індексації (а. с. 200-204, т. 2).

17 січня 2019 року державним виконавцем Бердянського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Бородіною Ю. О. здійснено розрахунок заборгованості боржника № 1883, згідно з яким заборгованість по сплаті аліментів ОСОБА_1 станом на 01 січня 2019 року з урахуванням індексації становить 62 176,22 грн.

Вказаний розрахунок державним виконавцем здійснено за період з лютого 2010 року по грудень 2018 року (а. с. 232-234, т. 1).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Частиною 3 статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 389 ЦПК України.

Касаційна скарга ОСОБА_3 підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційного суду не відповідає.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до статті 447 ЦПК України, порушено їхні права чи свободи.

У частині 2 статті 451 ЦПК України передбачено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Згідно з частиною 2 статті 184 СК України розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше.

До 12 червня 2016 року спеціального закону про індексацію аліментів не було прийнято, а в Україні діяв Закон України "Про індексацію грошових доходів населення".

У Закон України "Про індексацію грошових доходів населення" визначені об'єкти індексації грошових доходів населення; при цьому розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, до цих об'єктів не відносився.

Верховний Суд України у постанові від 06 листопада 2013 року у справі № 6-113 цс 13 висловив правову позицію про те, що розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, на підставі частини 2 статті 184 СК України, підлягає індексації за аналогією закону згідно з частиною 8 статті 8 ЦПК України 2004 року (аналогічні положення містяться у частині 9 статті 10 ЦПК України) у порядку, передбаченому Законом України "Про індексацію грошових доходів населення".

Індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення").

Частиною 1 статті 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначені у Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.

Відповідно до положень частин 1 -4 статті 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" (у редакції, чинній до

24 грудня 2015 року) індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсоток. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію частин 1 -4 статті 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення". Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, в якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Законом України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" у частині першій статті 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" величину "101" замінено величиною "103".

Таким чином, з правового аналізу статті 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" слідує, що індексація аліментів, визначених судом у твердій грошовій сумі проводиться лише у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлено в розмірі 101 відсоток до 24 грудня 2015 року, з 24 грудня 2015 року така індексація проводиться у разі перевищення 103 відсотки.

12 червня 2016 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо індексації розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі", яким встановлена індексація аліментів, визначених судом у твердій грошовій сумі.

Відповідно до абзаців 1,2 пункту 10-4 Порядку проведення індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, здійснюється з місяця, в якому призначено аліменти.

Для аліментів, визначених судом у твердій грошовій сумі, що були призначені до червня 2016 року, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо індексації розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі".

Апеляційний суд у порушення вищевказаних положень закону, вказуючи про те, що індексація розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, має здійснюватися з червня 2016 року, а саме з дати набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо індексації розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі" та внесення змін у Порядок проведення індексації грошових доходів населення, не звернув уваги на те, що хоча на час розгляду судом першої інстанції були чинні вказані положення законодавства, проте їх не було з 2010 році, коли виникла заборгованість по аліментам, тому районним судом обґрунтовано застосовано аналогію закону щодо індексації аліментів (частина 9 статті 10 ЦПК України) та правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 06 листопада 2013 року у справі № 6-113 цс 13, оскільки норми матеріального права застосовуються на час виникнення спірних правовідносин, а не на час розгляду справи (стаття 10 ЦПК України).

Ураховуючи викладене, суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, вірно застосувавши норми матеріального права, дійшов обґрунтованого висновку про те, що з часу присудження аліментів і до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо індексації розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі" розмір аліментів, визначений у твердій грошовій сумі, підлягав індексації відповідно до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", який застосовується до спірних правовідносин за аналогією закону.

Верховний Суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у спірний період індексації аліментів (з лютого 2010 року по січень 2019 року) величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлено до 24 грудня 2015 року у розмірі 101 %, а з 24 грудня 2015 року у розмірі 103 %, а отже, індексація розміру аліментів державним виконавцем, починаючи з 2010 року, проводилась відповідно до положень закону.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що заявником належними та допустимими доказами не підтверджено, що є його процесуальним обов'язком (статті 12, 81 ЦПК України), порушення державним виконавцем при здійсненні оспорюваного розрахунку заборгованості боржника вищевказаних положень законодавства.

Згідно зі статтею 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 413 ЦПК України межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 400, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Постанову Запорізького апеляційного суду від 27 січня 2021 рокускасувати, ухвалу Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 09 липня 2020 року залишити у силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець