Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 07.05.2018 року у справі №753/2065/17

Постанова

Іменем України

20 травня 2020 року

м. Київ

справа № 753/2065/17

провадження № 61-21330св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф.,

Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»,

відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

відповідач за зустрічним позовом - публічне акціонерне товариство«ОТП Банк»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду

м. Києва, у складі судді Кириченко Н. О., від 06 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду м. Києва, у складі колегії суддів: Панченка М. М., Волошиної В. М., Слюсар Т. А., від 21 лютого 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог первісного та зустрічного позовів

У травні 2013 року закрите акціонерне товариство «ОТП Банк» (далі -

ЗАТ «ОТП Банк»), правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (далі - ТОВ «ОТП Факторинг Україна»), звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовна заява мотивована тим, що 16 листопада 2007 року між

ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір

№ СL-008/441/2007 (далі - кредитний договір), згідно умов якого, позичальник отримав кредитні кошти у розмірі 33 990 доларів США з кінцевим терміном повернення до 16 листопада 2013 року зі сплатою фіксованої процентної ставки 11, 49 % річних. Погашення кредиту передбачено шляхом сплати щомісячних ануїтетних платежів рівними частинами протягом всього строку дії кредитного договору.

Згідно пункту 3.1.1. частини 2 кредитного договору за порушення строків погашення кредитних зобов`язань, позичальник зобов`язаний сплатити на користь Банку пеню у розмірі 1 % від суми заборгованої за кожен день прострочення.

Крім того, 16 листопада 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було також укладено договір овердрафту № 008/2316/07/1, згідно умов якого сторони обумовили проплату непрострочених позичальником платежів за процентами, страхових та комісійних платежів, необхідність оплати в яких може виникнути при виконанні кредитного договору № СL-008/441/2007

від 16 листопада 2007 року. Розмір кредиту за овердрафтом визначається банком в обсязі суми, якої не вистачає на поточному рахунку позичальника для оплати платіжних вимог страховика і відповідних комісій банку, а також для погашення процентів за користування непростроченим кредитом.

За договором овердрафту сторонами обумовлено сплату позичальником процентів: за користування непростроченим кредитом, у розмірі 26 % річних, а за користування простроченим до повернення кредитом відсотки передбачені у розмірі 36 % річних.

Згідно з умовами договору купівлі-продажу кредитного портфелю

від 05 листопада 2010 року ЗАТ «ОТП Банк» відступило, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло право вимоги за кредитним договором № СL-008/441/2007 від 16 листопада 2007 року.

Посилаючись на положення статті 1050 ЦК України та факт невиконання ОСОБА_1 умов укладеного кредитного договору в частині погашення кредиту, з урахуванням поданих уточнень, позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість:

- за кредитним договором № СL-008/441/2007 від 16 листопада 2007 року, яка утворилась станом на 10 березня 2017 року в сумі 24 366, 94 доларів США, що еквівалентно 655 681, 03 грн, та 2 393 772, 53 грн пені за прострочення виконання зобов`язань, нараховану за період з 10 березня 2016 року

по 10 березня 2017 року;

- за кредитним договором овердрафту № 008/2316/07/1 від 16 листопада

2007 року в сумі 16 758, 49 грн.

Заперечуючи проти позовних вимог, в лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом про визнання недійсним збільшення процентної ставки банком за кредитним договором № СL-008/441/2007

від 16 листопада 2007 року за період з 21 червня 2010 року по 19 березня

2013 року із 11, 49 % до 15, 49 % річних, посилаючись на те, що банком в порушення вимог частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» про зміну процентної ставки його не було повідомлено письмово.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 06 жовтня 2017 року у задоволенні первісного позову ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні вимог ТОВ «ОТП Факторинг Україна» про стягнення заборгованості за договором № 008/2316/07/1 про кредитування поточного рахунку (овердрафт) від 16 листопада 2007 року, суд першої інстанції виходив з того, що пред`явивши в лютому 2009 року вимогу про дострокове повернення кредиту, банк змінив строк виконання основного зобов`язання, а тому перебіг позовної давності за цими вимогами розпочався з наступного дня після одержання такої вимоги. Звернувшись з позовом про стягнення заборгованості за договором № 008/2316/07/1 про кредитування поточного рахунку (овердрафт) від 16 листопада 2007 року в травні 2013 року, позивач пропустив трирічний строк позовної давності. Ухвалюючи рішення про відмову в стягненні заборгованості за кредитним договором

№ СL-008/441/2007 від 16 листопада 2007 року, суд виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявної заборгованості, її розміру та правомірності нарахування пені.

Встановивши, що в пункті 1.4.1.5 кредитного договору № СL-008/441/2007

від 16 листопада 2007 року сторони погодили механізм розрахунку процентної ставки (використання плаваючої розрахункової формули процентів) та умовами укладеного договору також передбачено цілковиту згоду сторін на зміну процентної ставки без укладання будь-яких додаткових договорів, суд дійшов висновку, що дії банку повністю узгоджуються з умовами укладеного кредитного договору, відтак зустрічний позов ОСОБА_1 є безпідставним та не підлягає задоволенню.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду м. Києва від 21 лютого 2018 року апеляційну скаргу ТОВ«ОТП Факторинг Україна» задоволено частково.

Скасовано рішення Дарницького районного суду м. Києва від 06 жовтня

2017 року в частині відмови у задоволенні позову ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором

№ СL-008/441/2007 від 16 листопада 2007 року у сумі 24 366, 94 доларів США, а також в частині стягнення пені у сумі 2 393 772, 53 грн та ухвалено в цій частині нове рішення, яким позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором № СL-008/441/2007 від 16 листопада 2007 року у сумі 23 974, 04 доларів США, що за курсом валют складає 645 093, 47 грн, а також пеню у сумі 645 093, 47 грн.

В іншій частині рішення Дарницького районного суду м. Києва від 06 жовтня 2017 року залишено без змін. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Приймаючи постанову від 21 лютого 2018 року, колегія суддів погодилась із висновками суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для стягнення заборгованості за договором № 008/2316/07/1 про кредитування поточного рахунку (овердрафт) від 16 листопада 2007 року, виходячи з того, що кредитор, надіславши боржнику досудову вимогу від 16 лютого

2009 року про зобов`язання повністю погасити борг протягом тридцяти календарних днів, тим самим змінив кінцевий строк виконання зобов`язання, а тому, позивач, звернувшись до суду з цим позовом лише у травні 2013 року пропустив трирічний строк позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині вирішення вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором № СL-008/441/2007

від 16 листопада 2007 року та ухвалюючи в цій частині нове рішення про часткове задоволення вимог ТОВ «ОТП Факторинг Україна», апеляційний суд виходив з доведеності та обґрунтованості цих вимог.

Визначаючи розмір заборгованості за кредитом в розмірі 23 974 04 доларів США, колегія суддів врахувала погашення позичальником тіла кредиту у сумі 10 572, 10 грн, що еквівалентно 392, 9 доларів США, які не були відображені у наданому банком розрахунку. Визначаючи розмір пені, яка підлягає стягненню апеляційний суд виходив з того, що заявлена банком до стягнення пеня в сумі 2 393 772, 53 грн, нарахована за один рік до уточнення позивачем розміру позовних вимог, тобто, за період з березня 2016 року по березень

2017 року. Між тим, у розумінні статті 258 ЦК України, строк позовної давності встановлюється за один рік перед зверненням позивача до суду із позовом, а отже, пеня повинна бути нарахована за період з 23 травня 2012 року

по 23 травня 2013 року, правильність нарахування якої в сумі 927 811, 21 грн відповідачем не оспорюється.

Однак, врахувавши, що нарахована позивачем пеня значно перевищує суму заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання кредитних зобов`язань, доказів на підтвердження завдання кредитору збитків внаслідок порушення боржником свого зобов`язання суду не надано, а також враховуючи ступінь виконання своїх зобов`язань боржником, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про можливість, відповідно до вимог статті 551 ЦК України, зменшення розміру пені до 645 093, 47 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2018 року до Верховного Суду,

ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить:

- рішення Дарницького районного суду м. Києва від 06 жовтня 2017 року в частині відмови у задоволені його зустрічного позову скасувати, і ухвалити в цій частині нове рішення, яким визнати недійсним зміну (збільшення) відсоткової ставки банком при нарахуванні процентів за кредитним договором № СL-008/441/2007 від 16 листопада 2007 року за період з 21 червня 2010 року по 19 березня 2013 року із 11, 49 % до 15, 49 % річних;

- постанову Апеляційного суду м. Києва від 21 лютого 2018 року скасувати, а апеляційну скаргу ТОВ«ОТП Факторинг Україна» залишити без задоволення.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 11 червня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано її матеріали з місцевого суду. Зупинено виконання постанови Апеляційного суду м. Києва від 21 лютого 2018 року до закінчення касаційного провадження.

У червні 2018 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

14 квітня 2020 року на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду справу

№ 753/2065/17 передано судді-доповідачу.

Ухвалою Верховного Суду від 06 травня 2020 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій ухвалюючи оскаржувані судові рішення неправильно застосували норми процесуального та матеріального права, не врахувавши пункти 1.4.1.5.1 та 1.4.1.5.2 частини 2 кредитного договору та частину четверту статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів». Враховуючи, що останній платіж в рахунок погашення кредиту було здійснено 18 червня 2011 року, вважає, що пеня могла бути нарахована тільки за період з 18 червня 2011 року по 18 червня 2012 року. Суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що банк про дату зміни (збільшення) процентної ставки його письмово не повідомив, а отже така зміна є недійсною в силу закону.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 06 жовтня 2017 року та постанова Апеляційного суду м. Києва від 21 лютого 2018 року, в частині вирішення вимог ТОВ «ОТП Факторинг Україна» про стягнення заборгованості за договором № 008/2316/07/1 про кредитування поточного рахунку (овердрафт) від 16 листопада 2007 року в касаційному порядку не оскаржується, а тому в силу статті 400 ЦПК України (тут і надалі по тексту в редакції Кодексу на час подання касаційної скарги) справа в цій частині касаційним судом не переглядається.

Учасниками справи відзив на касаційну скаргу не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що 16 листопада 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № СL-008/441/2007, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит в сумі 33 990 доларів США на строк до 16 листопада 2013 року зі сплатою фіксованої процентної ставки у розмірі 11, 49 % річних строком.

Кредитний договір складається із двох частин, які нероздільно пов`язані між собою.

Відповідно до пункту 1.11.1 частини 2 кредитного договору у строки, передбачені кредитним договором позичальник зобов`язаний здійснювати повернення кредиту та сплачувати відсотки - у валюті, що відповідає валюті кредиту.

Згідно пункту 3.1.1 частини 2 кредитного договору за порушення зобов`язань з погашення кредиту та відсотків у визначені договором строки, позичальник зобов`язаний сплатити кредитору пеню у розмірі 1 % від суми несвоєчасного виконаних боргових зобов`язань за кожен день прострочення.

Також, 16 листопада 2007 року між банком та відповідачем був укладений договір № 008/2316/07/1 про кредитування поточного рахунку (овердрафт), згідно умов якого банк надав позичальнику овердрафт шляхом кредитування поточного рахунку в розмірі ліміту овердрафта в сумі 12 800 грн. Відповідач в свою чергу зобов`язався належним чином використати та повернути банку суму отриманого кредиту і сплатити відповідну плату за користування кредитом та виконати інші зобов`язання, передбачені договором.

16 лютого 2009 року ЗАТ «ОТП Банк» звернувся до ОСОБА_1 із досудовою вимогою про погашення заборгованості за договором про кредитування поточного рахунку (овердрафт) № 008/2316/17 від 16 листопада 2007 року та зобов`язав відповідача протягом 30 днів з дати отримання вимоги сплатити суму овердрафту та відсотків по вказаному кредитному договору.

Судами встановлено, що кінцевий строк виконання зобов`язання за договором № 008/2316/07/1 про кредитування поточного рахунку (овердрафт) з урахуванням пункту 8.1. договору настав 25 березня 2009 року.

Згідно з умовами договору купівлі-продажу кредитного портфелю

від 05 листопада 2010 року ПАТ «ОТП Банк» відступило, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло право вимоги за кредитним договором № СL-008/441/2007 від 16 листопада 2007року.

07 червня 2011 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» направило ОСОБА_1 досудову вимогу про повернення кредиту за договором № СL-008/441/2007 від 16 листопада 2007 року.

Судами встановлено, що останній платіж позичальником за договором

від 16 листопада 2007 року внесено 18 травня 2011 року, що не заперечувалось сторонами.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку, станом на 10 березня

2017 року заборгованість відповідача за кредитним договором

2№ СL-008/441/2007 від 16 листопада 2007 року складає 24 366, 94 долари США, що у гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ на дату проведення розрахунку становить 655 681, 03 грн, та 2 393 772,53 грн пені.

ОСОБА_1 у період із 05 листопада 2010 року по 27 лютого 2017 року здійснив погашення по кредитному договору № СL-008/441/2007

від 16 листопада 2007 року в таких розмірах:

02 грудня 2010 року - 3 572, 10 грн; 20 грудня 2010 року - 3 600 грн, 21 січня 2011 року - 3 400 грн; 23 лютого 2011 року - 3 400 грн; 18 травня 2011 року у розмірі 5 000 грн; однак в наданому позивачем до суду розрахунку, вказані оплати частково відсутні.

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Щодо зустрічного позову ОСОБА_1 .

Статтями 6, 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

За змістом статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин першої, другої статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

При вирішенні питання щодо правомірності підвищення банком чи іншою фінансовою установою процентної ставки суд повинен розрізняти умови кредитного договору, які встановлюють односторонню зміну умов договору, від умов договору, що встановлюють погоджену сторонами процедуру зміни договору шляхом прийняття позичальником пропозиції кредитора про зміну умов договору відповідно до вимог статей 641-642 ЦК України або в порядку, визначеному частиною шостою статті 1056-1 ЦК України.

Пунктом 1.4.1.5 кредитного договору № СL-008/441/2007 від 16 листопада 2007 року сторони погодили, що у випадку порушення позичальником своїх зобов`язань, встановлених будь-яким з пунктів 2.3.6, 2.3.7, 2.3.7.1 цього договору, фіксована процентна ставка чи фіксований відсоток (в залежності від виду процентної ставки, що застосовується за цим договором) підвищується на 4 % річних в порядку передбаченому цим договором. Підвищення процентної ставки, передбачене пунктами 1.4.1.5.1 цього договору буде здійснено в силу настання пункту 1.4.1.5.1 цього договору та не потребує укладення будь-якого додаткового договору до цього договору чи графіку погашення у новій редакції та сторони згодні з таким підвищенням по відношенню до всієї неповернутої суми кредиту, при цьому, процентна ставка по кредиту підлягає підвищенню в перший банківський день місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено порушення будь-якого з пунктів 2.3.6, 2.3.7, 2.3.7.1 цього договору.

Касаційний суд враховує, що пункт 1.4.1.5.4 містить застереження, згідно з яким підписанням цього договору сторони висловлюють свою цілковиту згоду з тим, що визначення порядку плати за кредит, встановлене пунктом 1.4 (з підпунктами) цього договору, повністю відповідає волевиявленню сторін. Сторони цим також підтверджують, що вони повністю ознайомлені та цілком згодні з порядком визначення плати за кредит та окремими елементами цього порядку.

Отже, сторонами при укладенні кредитного договору було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, в тому числі умов зміни процентної ставки за користування кредитом.

Таким чином, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, встановивши що сторони кредитного договору під час його укладення погодили порядок зміни процентної ставки у випадку порушення позичальником умов кредитного договору, дії банку щодо встановлення процентної ставки в розмірі 15,49 % відповідають умовам укладеного кредитного договору, дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 .

Докази визнання недійсним кредитного договору № СL-008/441/2007

від 16 листопада 2007 року в цілому або в частині встановлення плати за користування кредитом суду не надані.

Наведені в касаційній скарзі доводи щодо незаконності оскаржуваних судових рішень в частині вирішення вимог зустрічного позову Верховним Судом відхилені, оскільки суди правильно визначились із характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню.

Щодо позовних вимог ТОВ «ОТП Факторинг Україна»

Згідно статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до положень статей 610, 611, 625 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності у разі неможливості виконання ним грошових зобов`язань.

За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватись належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином

(стаття 599 ЦК України).

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині вирішення вимог про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором

№ СL-008/441/2007 від 16 листопада 2007 року та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позову ТОВ «ОТП Факторинг Україна» в цій частині, апеляційний суд виходив з того, що банк свої обов`язки за кредитним договором виконав повністю, а відповідач свої зобов`язання з повернення кредиту належним чином не виконує, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Згідно наданого позивачем розрахунку, пред`явлено до стягнення з відповідача заборгованість за кредитним договором № СL-008/441/2007

від 16 листопада 2007 року, що утворилася станом на 10 березня 2017 року та складається із:

- 24 366, 94 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України на дату проведення розрахунку складає 655 681, 03 грн, - заборгованості за кредитом;

- 2 393 772, 53 грн - пені нарахованої за період з 10 березня 2016 року по 20 березня 2017 року.

Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про наявність правових підстав для стягнення з відповідача суми неповернутого кредиту в розмірі 23 974, 04 доларів США, що еквівалентно за офіційним курсом НБУ станом на 10 березня 2017 року (в межах заявлених позовних вимог) 645 093, 47 грн.

Апеляційним судом обґрунтовано зменшено пред`явлений до стягнення розмір заборгованості за кредитом, на розмір платежів, внесених

ОСОБА_1 відповідно до квитанцій: № 82 від 21 січня 2011 року на суму 3 400 грн; №105 від 20 грудня 2010 року на суму 3 600 грн; № 2 від 02 грудня 2010 року на суму 3 572, 10 грн, на загальну суму 10 572, 10 грн, що еквівалентно за офіційним курсом НБУ 392, 90 доларів США, які не були враховані позивачем при складені розрахунку.

Звернувшись до суду у квітні 2013 року із позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором № СL-008/441/2007 від 16 листопада 2007 року банк не пропустив загальний строк позовної давності, оскільки вимога про дострокове повернення кредиту мала місце 07 червня 2011 року, а останній платіж за договором у травні 2011 року.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою ту обставину, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом та штрафні санкції припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18)).

Аналіз матеріалів справи свідчить, що ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором не виконував, а тому 07 червня 2011 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулося до відповідача з вимогою про дострокове повернення кредитних коштів, чим змінило кінцевий строк виконання зобов`язання за договором від 16 листопада 2007 року.

З урахуванням викладеного вимоги ТОВ «ОТП Факторинг Україна» про стягнення з відповідача передбаченої договором пені нарахованої як за період із 23 травня 2012 року по 23 травня 2013 року так і за період

з 10 березня 2016 року по 20 березня 2017 року є безпідставними і не підлягають задоволенню.

Інші доводи касаційної скарги, не впливають на правильність висновків апеляційного суду, переважно зводяться до необхідності переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

За змістом статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Оскільки у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але в частині вирішення позовних вимог про стягнення пені допущено неправильне застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про скасування постанови суду апеляційної інстанції в частині стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» пені за прострочення виконання зобов`язань та ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в задоволені позову.

Враховуючи те, що ухвалою Верховного Суду від 11 червня 2018 року було зупинено виконання постанови Апеляційного суду м. Києва від 21 лютого 2018 року до закінчення її перегляду у касаційному порядку, необхідно, згідно частини третьої статті 436 ЦПК України, поновити виконання вказаного судового рішення у нескасованій та незміненій касаційним судом частинах.

Крім того з урахування положень статті 141 ЦПК України необхідно пропорційно до розміру задоволених позовних вимог зменшити визначений апеляційним судом розмір судового збору, який підлягає стягненню із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» із 7 226, 10 грн до 6 450,93 грн.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 415, 416, 418, 419, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Апеляційного суду м. Києва від 21 лютого 2018 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» пені в сумі 645 093, 47 грн - скасувати, ухваливши в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Постанову Апеляційного суду м. Києва від 21 лютого 2018 року в частині розподілу судових витрат - змінити, зменшивши розмір судових витрат, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», із 7 226, 10 грн до 6 450,93 грн.

В іншій частині рішення Дарницького районного суду від 06 жовтня 2017 року, у нескасованій під час апеляційного перегляду частині, та постанову Апеляційного суду м. Києва від 21 лютого 2018 року залишити без змін.

Поновити виконання постанови Апеляційного суду м. Києва від 21 лютого 2018 року у нескасованій та незміненій частині.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян С. Ф. Хопта В. В. Шипович