Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 10.03.2019 року у справі №2-2363/12

Постанова

Іменем України

20 березня 2019 року

м. Київ

справа № 2-2363/12

провадження № 61-33056 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3;

відповідач - ОСОБА_4;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення апеляційного суду м. Києва від 24 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Рубан С. М., Желепи О. В., Іванченка М. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про розірвання попереднього договору, стягнення грошових коштів, зобов'язання вчинити дії.

Позовна заява мотивована тим, що 18 вересня 2007 року між ним та акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (далі - АКБ «Укрсоцбанк») було укладено кредитний договір для придбання автомобіля «Porsche Cayenne S», 2007 року випуску, за яким він отримав кредит у розмірі 103 360 доларів США із сплатою 12,5 % строком до 17 вересня 2014 року.

06 листопада 2009 року між ним та ОСОБА_4 було укладено попередній договір, за яким вони зобов?язувались у строк до 26 вересня 2014 року укласти договір купівлі-продажу належного йому автомобіля марки «Porsche Cayenne S», 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1. На виконання умов попереднього договору він видав ОСОБА_4 довіреність на право управління вказаним автомобілем, а відповідач на підтвердження наміру купити автомобіль зобов'язувалась сплачувати йому згідно графіку погашення банківського кредиту платежі, які він зобов'язався виплатити АКБ «Укрсоцбанк» за кредитним договором. Оскільки відповідач взяті на себе зобов'язання за попереднім договором належним чином не виконувала, утворилась заборгованість за кредитом. 08 грудня 2011 року він направив ОСОБА_4 лист-вимогу про повернення належного йому на праві власності автомобіля, проте відповіді не отримав, автомобіль вона не повернула. Вважав, що у зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_4 своїх зобов'язань за попереднім договором, він підлягає розірванню, а автомобіль - поверненню.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_3 просив суд розірвати попередній договір від 06 листопада 2009 року № 5898, укладений між ним та ОСОБА_4; стягнути суму заборгованості за кредитом у розмірі 33 735 доларів 54 центи США, що складало 269 631 грн 30 коп., суму заборгованості за процентами у розмірі 14 656 доларів 45 центів США, що складало 117 141 грн 68 коп.; суму нарахованої та несплаченої пені у розмірі 38 094 грн 40 коп.; суму пені за прострочення платежів у розмірі 49 427 грн 98 коп.; суму пені за прострочення повернення транспортного засобу у розмірі 1 292 331 грн 36 коп.; зобов'язати відповідача повернути належний йому на праві власності автомобіль марки «Porsche Cayenne S», 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Печерського районного суду м. Києва від 14 вересня

2012 року у складі судді Горкави В. Ю. позов ОСОБА_5 задоволено. Розірвано попередній договір від 06 листопада 2009 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 суму заборгованості за кредитом у розмірі 33 735 доларів 54 центи США, що станом на 18 червня 2012 року складало 269 631 грн 30 коп., суму заборгованості за процентами в розмірі 14 656 доларів 45 центів США, що складало 117 141 грн 68 коп., суму нарахованої та несплаченої пені у розмірі 38 094 грн 40 грн., суму пені за прострочення платежів у розмірі

49 427 грн 98 коп., суму пені за прострочення повернення транспортного засобу у розмірі 1 292 331 грн 36 коп. Зобов'язано ОСОБА_4 повернути ОСОБА_5 належний йому на праві власності автомобіль марки «Porsche Cayenne S», 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач взяті на себе зобов'язання за попереднім договором, зокрема з погашення суми кредиту, процентів та пені, належним чином не виконувала, у зв'язку з чим станом на 18 червня 2012 року у неї утворилась заборгованість за кредитом, яка підлягає стягненню. Оскільки відповідач істотно порушила умови попереднього договору, то він підлягає розірванню, а автомобіль, який був предметом договору, - поверненню позивачу. Крім того, відповідач має сплатити неустойку, нараховану банком позивачу за прострочення погашення платежів за кредитним договором, та неустойку за прострочення повернення транспортного засобу.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 24 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено, заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 14 вересня 2012 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_5

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що укладений договір є попередньою домовленістю сторін, кінцевою метою якого є подальше укладання основного договору купівлі-продажу транспортного засобу. Платежі, здійснені відповідачем згідно з графіком, вважаються забезпечувальним платежем - «авансом» при укладенні основного договору купівлі-продажу автомобіля. При цьому у разі відмови відповідача від укладення основного договору купівлі-продажу у визначений термін та на визначених умовах або сплати грошових коштів з порушенням графіку платежів, сума сплаченого авансу залишається без повернення у позивача, а автомобіль поверненню. Таким чином, стягнення з відповідача повної вартості автомобіля та процентів не передбачено договором, умов про заміну позичальника за кредитним договором попередній договір не містить.

Укладення позивачем попереднього договору з відповідачем не звільняє його від обов'язку виконувати свої зобов'язання за кредитним договором, укладеним між ним та АКБ «Укрсоцбанк», а тому вимоги про стягнення пені є необґрунтованими, оскільки між сторонами грошового зобов?язання не виникло. Оскільки автомобіль вилучено у 2012 році, основний договір не було укладено протягом передбаченого попереднім договором строку, то зобов'язання, встановлене попереднім договором, на час апеляційного розгляду справи припинилось. Тому підстав для розірвання попереднього договору та зобов?язання відповідача повернути автомобіль немає.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У листопаді 2017 року ОСОБА_3 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просив рішення суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про розірвання попереднього договору зобов'язання відповідача повернути автомобіль та стягнення пені за прострочення повернення транспортного засобу скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й залишити в цій частині в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що пеня, про стягнення якої він заявляв, встановлена попереднім договором у розмірі 1 % від вартості автомобіля, визначеної договором, за кожен день прострочення виконання, оскільки відповідачу в користування передавався автомобіль, який перебував у заставі. Для того, щоб спонукати відповідача належним чином користуватися автомобілем та у передбачених договором випадках (зокрема, у разі порушення зобов'язань по внесенню платежів) - своєчасно повернути автомобіль, сторони встановили пеню саме у такому розмірі. Вважав, що сторони в договорі за взаємною згодою можуть забезпечити пенею і негрошове зобов'язання.

Зазначав, що листом від 08 грудня 2011 року він вимагав у відповідача повернути належний йому автомобіль, оскільки вона порушила умови попереднього договору щодо сплати кредитної заборгованості. Згідно з актом опису та арешту майна від 09 квітня 2013 року належний йому автомобіль було вилучено у відповідача. Тобто, на дату звернення з позовом та винесення судом першої інстанції рішення відповідач продовжувала користуватися автомобілем та, незважаючи на істотне порушення умов попереднього договору, у добровільному порядку автомобіль не повернула. Згідно з пунктом 1 попереднього договору термін укладення основного договору сторонами встановлено не пізніше 26 вересня 2014 року. Оскільки термін укладення основного договору, передбачений попереднім договором, станом на дату пред'явлення позову та ухвалення судом першої інстанції рішення у справі не настав, враховуючи порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань, вважав, що він правомірно звернувся до суду з вимогою про розірвання попереднього договору.

Відзив на касаційну скаргу не подано.

В іншій частині судові рішення не оскаржуються, а тому в силу частини першої статті 400 ЦПК України в касаційному порядку не переглядаються.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 листопада 2017 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 2-2363/12 з Печерського районного суду м. Києва.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У червні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 лютого 2019 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

18 вересня 2007 року між ОСОБА_5 та АКБ «Укрсоцбанк» укладено кредитний договір для придбання автомобіля «Porsche Cayenne S», 2007 року випуску, за яким він отримав кредит у розмірі 103 360 доларів США із сплатою 12,5 % строком до 17 вересня 2014 року.

06 листопада 2009 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 укладено попередній договір, за яким вони зобов?язувались у строк до 26 вересня 2014 року укласти договір купівлі-продажу належного ОСОБА_5 автомобіля марки «Porsche Cayenne S», 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, вартістю 639 768 грн.

Згідно з пунктом 2 попереднього договору ОСОБА_4 на підтвердження наміру купити вказаний автомобіль та з метою забезпечення укладання договору купівлі-продажу (основного договору), зобов'язується сплачувати ОСОБА_5 грошові кошти на умовах, в порядку, в розмірах, і в строки, що вказані у графіку платежів, який додається до попереднього договору, на доказ укладення та забезпечення виконання основного договору купівлі-продажу вищевказаного автомобіля.

Факт передачі сум платежів фіксується в графіку платежів за підписами обох сторін. Платежі, внесені згідно графіку, вважаються забезпечувальним платежем - «авансом» при укладанні основного договору купівлі-продажу автомобіля.

У той же день ОСОБА_3 видав на ім'я ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7 довіреність на управління вказаним вище транспортним засобом.

04 березня 2011 року ОСОБА_3 також видав на ім'я ОСОБА_4 довіреність, якою останній надано право представляти інтереси позивача в установах, підприємствах, організаціях, незалежно від їх підпорядкування і форм власності з питань управління автомобілем, його ремонту, проходження технічного огляду, страхування тощо.

Оскільки відповідач взяті на себе зобов'язання за попереднім договором належним чином не виконувала, утворилась заборгованість за кредитним договором, укладеним між ОСОБА_5 та АКБ «Укрсоцбанк».

08 грудня 2011 року ОСОБА_3 направив на адресу ОСОБА_4 рекомендованим листом письмову вимогу про повернення належного йому автомобіля.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_5підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційного суду не відповідає.

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом статей 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Згідно з частиною першою статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це не встановлено договором або законом, або розірвання договору, зміна умов зобов'язання, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідності до частини другої статті 651 ЦК України договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно з абзацами 1, 2, 7 пункту 5 попереднього договору, якщо ОСОБА_4 необґрунтовано відмовляється від сплати грошових сум згідно графіку платежів більш як на два тижні, автомобіль повинен бути повернений ОСОБА_5 на протязі однієї доби з дня вимоги у стані, не гіршому, ніж на час укладення попереднього договору, з урахуванням фізичного зносу. При несвоєчасному поверненні автомобіля ОСОБА_4 повинна сплатити ОСОБА_5 пеню в розмірі 1 (один) процент від вартості автомобіля, визначеної попереднім договором, за кожен день прострочення виконання. Зобов?язання про укладання договору купівлі-продажу, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо жодна із сторін не звернеться до іншої з пропозицією про підписання договору купівлі-продажу протягом 3 (трьох) днів від визначеної дати.

Судом встановлено, що відповідач належним чином умови попереднього договору не виконувала, на вимоги позивача повернути автомобіль не реагувала.

У матеріалах справи наявна копія акту опису та арешту майна від 09 квітня 2013 року, проведеного державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Лубенського міськрайонного управління юстиції Полтавської області при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-2808, виданого 13 вересня 2012 року Придніпровським районним судом м. Черкаси про стягнення з ОСОБА_5 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» суми кредитної заборгованості, згідно з яким спірний автомобіль було передано на відповідальне зберігання приватному підприємству «Нива В. П.» (а.с. 138). Тобто, спірний автомобіль було повернуто вже після ухвалення рішення суду першої інстанції.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у позові ОСОБА_5 у частині розірвання попереднього договору та повернення автомобіля, апеляційний суд вказані обставини справи не врахував, не перевірив доводів позивача, про те, що спірний автомобіль було вилучено 09 квітня 2013 року за рішенням суду про стягнення з нього кредитної заборгованості, тобто після ухвалення рішення суду першої інстанції у цій справі, а відповідач перестала сплачувати платежі, передбачені попереднім договором, у добровільному порядку чи на виконання рішення суду за його позовом автомобіль йому не повернула.

Крім того, апеляційний суд не врахував, що суд апеляційної інстанції перевіряє правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, як і виконання сторонами умов договору, нас час розгляду справи у суді першої інстанції (частина третя статті 3 ЦПК України). При цьому апеляційний суд не звернув уваги, що спірний попередній договір було укладено строком до 17 вересня 2014 року, тобто на час звернення з позовом до суду, строк його дії не сплив, тому районний суд застосував положення частини другої статті 651 ЦК України. Натомість, не зазначаючи інших підстав, передбачених нормами ЦПК України, для скасування рішення суду, апеляційний суд відмовив у позові, беручи до уваги обставини, які настали після ухвалення рішення суду, а саме, те, що на час апеляційного розгляду справи попередній договір припинив свою дію.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду м. Києва від 24 жовтня 2017 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Б.І. Гулько

Є.В. Синельников

Ю.В. Черняк