Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 04.12.2018 року у справі №695/990/18

Постанова

Іменем України

20 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 695/990/18

провадження № 61-47192 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Хопти С.Ф.,

учасники справи:

позивач - сільськогосподарський виробничий кооператив «Струмок»,

відповідачі: ОСОБА_4, товариство з обмеженою відповідальністю «Гранекс-Черкаси»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Гранекс-Черкаси» на постанову Апеляційного суду Черкаської області у складі колегії суддів: Новікова О. М., Храпка В. Д., Фетісової Т. Л., від 25 жовтня 2018 року,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2018 року сільськогосподарський виробничий кооператив «Струмок» (далі - СВК «Струмок») звернувся до суду із позовом до ОСОБА_4, товариства з обмеженою відповідальністю

«Гранекс-Черкаси» (далі - ТОВ «Гранекс-Черкаси»), про визнання недійсним договору оренди землі, скасування його державної реєстрації та визнання договору оренди землі поновленим з попереднім орендарем.

Позовна заява мотивована тим, що 30 квітня 2010 року між СВК «Струмок» та ОСОБА_4 був укладений договір оренди земельної ділянки, площею 2,5289 га, що розташована в адміністративних межах Кропивнянської сільської ради Золотоніського району Черкаської області зі строком його дії до 31 грудня 2017 року. Умовами договору передбачено, що орендар має переважне право на його поновлення на новий строк.

18 листопада 2017 року позивач повідомив ОСОБА_4, шляхом направлення їй відповідного поштового повідомлення, про свій намір скористатися переважним правом на укладення нового договору оренди землі на новий строк та направив відповідний проект додаткової угоди. Проте, відповідач надіслала СВК «Струмок» лист, в якому зазначила, що не бажає продовжувати договірні відносини із позивачем. 02 березня

2018 року від ОСОБА_4 на адресу позивача надійшло повідомлення, про те, що вона 02 січня 2018 року уклала договір оренди земельної ділянки із ТОВ «Гранекс-Черкаси» та просила не чинити перешкод у розпорядженні земельною ділянкою та передати її для обробітку новому орендарю.

Посилаючись на те, що договір оренди землі від 02 січня 2018 року є незаконним, а дії ОСОБА_4 - недобросовісними та такими, що порушують його право, зокрема стосовно переважного права на поновлення договору оренди землі на новий строк, СВК «Струмок» просив суд визнати недійсним договір оренди землі від 02 січня 2018 року із скасуванням його державної реєстрації, визнати поновленим договір оренди землі

від 30 квітня 2010 року з додатками, укладений між СВК «Струмок» та ОСОБА_4 на той же строк та на тих же умовах, на яких він був укладений.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області у складі судді Середи Л. В. від 13 серпня 2018 року у задоволенні позову

СВК «Струмок» відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_4 скористалася своїм правом вільно розпоряджатися своєю власністю, а продовження позивачем користуватися орендованою земельною ділянкою та його повідомлення про намір реалізувати переважне право на поновлення договору оренди за наявності заперечень орендодавця не є підставою для поновлення договору оренди землі, оскільки пропозиція

ТОВ «Гранекс-Черкаси» на укладення договору оренди землі була більш вигідніша власнику земельної ділянки.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 25 жовтня

2018 року апеляційну скаргу СВК «Струмок» задоволено частково, рішення суду першої інстанції скасовано і ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову СВК «Струмок».

Визнано недійсним договір оренди землі, укладений 02 січня 2018 року між ТОВ «Гранекс-Черкаси» та ОСОБА_4 та скасовано його державну реєстрацію. Визнано поновленим договір оренди землі від 30 квітня

2010 року, укладений між СВК «Струмок» та ОСОБА_4

В іншій частині позову відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що укладений між сторонами договір оренди земельної ділянки від 30 квітня 2010 року відповідно до положень статті 33 Закону України «Про оренду землі»був поновленим, оскільки позивач направив відповідачу повідомлення про намір продовжити строк його дії, а від відповідача не надійшла обґрунтована відмова від такого продовження.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ТОВ «Гранекс-Черкаси» просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції із залишенням в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що враховуючи відсутність волевиявлення ОСОБА_4 на продовження дії договору оренди земельної ділянки від 30 квітня 2010 року, поновлення дії правочину суперечить статті 319 ЦК України, оскільки реалізація переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки можлива лише за наявності волевиявлення на те сторін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 03 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.

Доводи відзиву на касаційну скаргу

У січні 2019 року від СВК «Струмок» надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він посилається на необґрунтованість доводів скарги та законність оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 2,5289 га, яка розташована в адміністративних межах Кропивнянської сільської ради Золотоніського району Черкаської області.

30 квітня 2010 року між СВК «Струмок» та ОСОБА_4 укладено договір оренди вказаної земельної ділянки. 02 січня 2013 року сторони уклали додаткову угоду, якою внесли зміни до договору оренди землі та визначили, що вказаний договір укладено строком до 31 грудня 2017 року.

18 листопада 2017 року СВК «Струмок» направив повідомлення

ОСОБА_4 про те, що кооператив має намір продовжити дію договору оренди землі шляхом укладення додаткової угоди про поновлення терміну дії договору оренди землі та внесення змін до нього. Проект додаткової угоди до договору оренди землі додавався до повідомлення.

30 листопада 2017 року ОСОБА_4 направила позивачу лист-повідомлення про відмову у поновленні договору оренди землі, в якому просила також повернути їй земельну ділянку, надіславши у десятиденний термін з дня закінчення договору підписаний позивачем акт повернення земельної ділянки для його підписання відповідачем.

Після припинення 31 грудня 2017 року строку дії договору оренди землі з

СВК «Струмок» 02 січня 2018 року ОСОБА_4 та ТОВ «Гранекс-Черкаси» уклали договір оренди земельної ділянки та зареєстрували його в установленому законодавством порядку 15 січня 2018 року.

У лютому 2018 року ОСОБА_4 надіслала на адресу СВК «Струмок» лист, в якому ще раз повідомила позивача про небажання продовжувати договірні правовідносини та укладення договору оренди із ТОВ «Гранекс-Черкаси» і просила не чинити останньому перешкоди у розпорядженні земельною ділянкою із передачею її для обробітку товариству.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною четвертою статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до вимог частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України «Про оренду землі».

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначаються статтею 33 Закону України «Про оренду землі», яка фактично об'єднує два випадки пролонгації договору оренди землі.

Так, відповідно до частин першої - п'ятої статті 33 цього Закону (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частинами восьмою та дев'ятою статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді.

Ці положення узгоджуються із загальною нормою частини першої

статті 777 ЦК України.

Тобто реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України «Про оренду землі», можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків.

Отже, для застосування частини першої статті 33 Закону України «Про оренду землі» та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно частинами 2-5 цього закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень на поновлення договору оренди землі.

Частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі», необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов'язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц (провадження № 14-65цс18).

Судами установлено, що 30 листопада 2017 року та 26 лютого 2018 року, тобто до та після закінчення строку дії договору, ОСОБА_4 листом повідомила позивача про те, що вона не має наміру поновлювати дію договору оренди землі та залишає за собою право самостійно розпоряджатися земельною ділянкою і просила не чинити їй перешкоди у реалізації цього права (а. с. 15, 16).

У справі, яка переглядається, суд першої інстанції, встановивши відсутність підстав для застосування статті 33 Закону України «Про оренду землі», оскільки до та після закінчення строку дії договору оренди орендодавець повідомив орендаря про відсутність наміру продовжувати вказаний договір оренди (а. с. 15, 16), а доказів користування позивачем спірною земельною ділянкою після закінчення строку дії договору матеріали справи не містять, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. При цьому судом враховано те, що ТОВ «Гранекс-Черкаси» запропоновані кращі умови договору оренди, що, відповідно до чинного законодавства давало ОСОБА_4 право зробити вибір на кращих для себе умовах. Зокрема, в частині розміру орендної плати ТОВ «Гранекс-Черкаси» запропонувало власнику земельної ділянки 10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, тоді як позивач - 9,5%.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд на вказане уваги не звернув, помилково вважав, що відповідач повинна обґрунтовувати причини відмови у поновленні договору оренди, не врахував належне волевиявлення ОСОБА_4 не продовжувати дію договору оренди з позивачем на інших умовах та залишив поза увагою те, що

ТОВ «Гранекс-Черкаси» запропонувало кращі умови договору.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки договір оренди землі від 30 квітня 2010 року не поновленона підставі статті 33 Закону України «Про оренду землі» у встановленому законом порядку, право користування земельною ділянкою за цим договором є припиненим, а нормами діючого законодавства не передбачено внесення змін до договорів, правовідносини за якими припинено та які не є чинними. Відповідно до положень

статті 33 Закону України «Про оренду землі» реалізація переважного права на поновлення договору оренди землі можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін, тоді як у цій справі відсутнє волевиявлення орендодавця.

При встановленні зазначених фактів судом першої інстанції не було порушено норм процесуального права, рішення суду відповідає вимогам матеріального права та встановленим обставинам справи.

Безпідставно скасувавши законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції, апеляційний суд допустив помилку в застосуванні процесуального та матеріального закону.

Згідно з статтею 413 ЦК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 400, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю

«Гранекс-Черкаси» задовольнити.

Постанову Апеляційного суду Черкаської області від 25 жовтня 2018 року скасувати і залишити в силі рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 13 серпня 2018 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Б. І. Гулько

Є.В. Синельников

С. Ф. Хопта