Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 01.06.2021 року у справі №939/1913/20
Постанова КЦС ВП від 20.01.2022 року у справі №939/1913/20

Постанова

Іменем України

20 січня 2022 року

м. Київ

справа № 939/1913/20

провадження № 61-8810св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Бородянський районний відділ Державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),

провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бородянського районного суду Київської області від 21 грудня 2020 року в складі судді Міланіч А. М. та постанову Київського апеляційного суду від 21 квітня 2021 року в складі колегії суддів: Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О., Яворського М. А.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Бородянського районного відділу Державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - Бородянський РВ ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)) та просив стягнути з держави Україна за рахунок коштів державного бюджету України грошові кошти в розмірі 4 033 633, 85 грн в рахунок відшкодування майнової шкоди, завданої неправомірними діями начальника Бородянського РВ ДВС Собяніної О. В.

Позов мотивований тим, що 26 жовтня 2017 року Бородянським РВ ДВС на підставі виконавчого листа, виданого Бородянським районним судом Київської області в справі № 360/2428/16-ц, було відкрито виконавче провадження ВП № 55013690 про стягнення з ОСОБА_2 на його користь грошових коштів в розмірі 4 033 633, 85 грн.

10 листопада 2017 року постановою начальника Бородянського РВ ДВС було накладено арешт на все нерухоме майно, яка належить боржнику, та внесено до Єдиного реєстру заборон відчуження запис про заборону відчуження будинку АДРЕСА_1 .

20 грудня 2017 року начальник Бородянського РВ ДВС Собяніна О. В. неправомірно зняла арешт з вищевказаного домоволодіння та в цей же день дружина боржника ОСОБА_3 відчужила будинок на користь своїх дітей шляхом укладення договору дарування.

26 грудня 2017 року Бородянським районним судом Київської області постановлена ухвала, якою визначено, що ОСОБА_2 належить Ѕ частка в домоволодінні АДРЕСА_1 .

Крім того, постановою Київського апеляційного суду від 28 листопада 2018 року визнано неправомірними дії начальника Бородянського РВ ДВС Собяніної О. В. у виконавчому провадженні ВП № 55013690 щодо зняття арешту з вищезазначеного домоволодіння. Таким чином, неправомірні дії посадової особи виконавчої служби фактично призвели до неможливості звернути стягнення на належну боржнику Ѕ частину домоволодіння та задовольнити його вимоги як стягувача у виконавчому провадженні за рахунок вказаної нерухомості.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції

Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 21 грудня 2020 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 21 квітня 2021 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з недоведеності позовних вимог.

Факт невиконання рішення суду внаслідок неправомірних дій посадових осіб ДВС, на які посилається позивач в обґрунтування позовних вимог, не є безумовною підставою для висновку про наявність майнової шкоди та причинного зв`язку між несвоєчасним виконанням рішення, яке набрало законної сили, та заподіяною шкодою.

Своєю заявою від 23 жовтня 2019 року ОСОБА_1 повідомив Бородянський РВ ДВС ГТУЮ у Київській області про відсутність в повному обсязі обов`язку ОСОБА_2 за виконавчим провадженням ВП № 55013690. Крім того, ухвалою Бородянського районного суду Київської області від 08 листопада 2019 року задоволено заяву ОСОБА_1 та визнано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_2 на його користь боргу в розмірі 4 033 633, 85 грн таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з добровільним виконанням обов`язку боржника відповідно до укладеного 01 жовтня 2019 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 договору.

На підставі вказаної ухвали старшим державним виконавцем Бородянського РВ ДВС ГТУЮ у Київській області було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 5 частини першої статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження».

З огляду на те, що державний виконавець вчиняв дії, спрямовані на виконання рішення суду, з боржника стягувались кошти, за поданням державного виконавця було визначено частку боржника у спільному майні та за ініціативою ОСОБА_1 судом було визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню у зв`язку з добровільним виконанням обов`язку боржника, відсутні підстави для задоволення позову.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив скасувати рішення Бородянського районного суду Київської області від 21 грудня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 квітня 2021 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування касаційної скарги зазначав про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права в подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Також оскаржив судове рішення з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Вказував, що суди не застосували статті 1173 1174 ЦК України, які підлягали застосуванню до спірних правовідносин.

Неправомірні дії начальника Бородянського РВ ДВС ГТУЮ у Київській області Собяніної О. В. в частині зняття арешту з домоволодіння АДРЕСА_1 фактично призвели до неможливості звернути стягнення на майно боржника ОСОБА_2 та заподіяння йому майнової шкоди.

Та обставина, що дочка боржника через два роки з моменту протиправного зняття арешту з домоволодіння сплатила на його користь 1 540 080 грн, а він звернувся до суду із заявою про відсутність обов'язку боржника, жоднимчином не вплинула на можливість примусового виконання рішення суду та наявність підстав для відшкодування заподіяної йому майнової шкоди.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 28 травня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Бородянського районного суду Київської області.

18 червня 2021 року справа № 939/1913/20 надійшла до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що постановою заступника начальника Бородянського РВ ДВС ГТУЮ у Київській області від 26 жовтня 2017 року було відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого Бородянським районним судом Київської області 07 липня 2017 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 4 033 633,85 грн.

Постановою начальника Бородянського РВ ДВС ГТУЮ у Київській області від 10 листопада 2017 року було накладено арешт на все нерухоме майно, що належить боржнику ОСОБА_2 .

За заявою ОСОБА_1 від 10 листопада 2017 року державним виконавцем внесено запис до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо будинку АДРЕСА_1 .

20 грудня 2017 року начальником Бородянського районного відділу ДВС ГТУЮ у Київській області Собяніною О. В. винесено постанову про виправлення помилки, відповідно до якої внесені зміни до запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (виправлено помилку) щодо обтяження домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за № 23307373. Постанова винесена у зв`язку з виправленням помилки, допущеної при внесенні запису про обтяження нерухомого майна, оскільки зазначене майно не належить боржнику, а відповідно до документів є власністю третьої особи ОСОБА_3 .

На підставі зазначеної постанови 20 грудня 2017 року до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна внесено запис про скасування обтяження.

Ухвалою Бородянського районного суду від 26 грудня 2017 року, яка набрала законної сили 13 березня 2018 року, визначено, що ОСОБА_2 належить Ѕ частина будинковолодіння АДРЕСА_1 , право власності на яке зареєстроване за ОСОБА_3 .

Постановою Київського апеляційного суду від 28 листопада 2018 року визнано неправомірними дії начальника РВ ДВС ГТУЮ у Київській області Собяніної О. В. щодо зняття арешту з домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

У заяві від 23 жовтня 2019 року ОСОБА_1 повідомив Бородянський РВ ДВС ГТУЮ у Київській області про відсутність у ОСОБА_2 обов`язку перед ним (стягувачем) по виконавчому провадженню ВП № 55013690.

Ухвалою Бородянського районного суду від 08 листопада 2019 року було задоволено заяву ОСОБА_1 та визнано виконавчий лист № 360/2428/16- ц/215/17, виданий Бородянським районним судом Київської області 07 липня 2017 року, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 боргу в розмірі 4 033 633,85 грн таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з добровільним виконанням обов`язку боржника відповідно до укладеного 01 жовтня 2019 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 договору.

На підставі вказаної ухвали Бородянського районного суду старшим державним виконавцем Бородянського РВ ДВС ГТУЮ у Київській області Бузніцькою Т. Г. 28 листопада 2019 року було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження відповідно до пункту 5 частини першої статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження».

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені статтею 1166 ЦК України, за змістом якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, за наявності вини.

Згідно зі статтею 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідно до статті 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Підставою для застосування цивільно-правової відповідальності відповідно до статті 1166 ЦК України є наявність у діях особи складу цивільного правопорушення, елементами якого, з урахуванням особливостей, передбачених статтями 1173 1174 ЦК України, є завдана шкода, протиправна поведінка та причинний зв`язок між ними. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що внаслідок винесення посадовою особою Бородянського РВ ДВС постанови про зняття арешту з будинку АДРЕСА_1 вказана нерухомість була того ж дня відчужена, тому він позбавлений можливості задовольнити свої вимоги як стягувач з виконавчому провадженні ВП № 55013690 за рахунок частки в цьому майні, яка належала ОСОБА_2 .

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, врахувавши наведені вище норми матеріального права та обставини справи, зокрема те, що позивач звертався до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з добровільним виконанням обов`язку боржника, яка була задоволена судом і внаслідок чого державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, належним чином дослідивши та давши оцінку поданим сторонами доказам, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що внаслідок рішень, дій чи бездіяльності Бородянського РВ ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) йому завдана майнова шкода, що є підставою для відмови в задоволенні позову.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо відсутні підстави для їх скасування. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Бородянського районного суду Київської області від 21 грудня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 квітня 2021 року залишити без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400 401 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Бородянського районного суду Київської області від 21 грудня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 квітня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Ю. Тітов

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко